Рік «Драконів», а не «Донбасу»

Рік «Драконів», а не «Донбасу»

Дуже рідко в професіональному спорті трапляється так, щоб новостворена команда сходу заявляла про себе на повний голос. Зазвичай для того, щоб вийти на високий рівень, потрібні роки копіткої праці. І гроші — далеко не визначальний аргумент у цьому питанні. Що й доводять численні приклади.

Створений півтора роки тому хокейний клуб «Донбас» одразу заявив про свою високу мету. До команди, яку спонсорує віце–прем’єр–міністр Борис Колесников, збирали найкращих українських виконавців, запрошували досвідчених гравців із Білорусі й Росії. На відповідному рівні було й фінансування. І якщо в Україні донеччани змогли здобути чемпіонський титул, то здобути міжнародний трофей з першої спроби не вдалося. Континентальний кубок — не надто авторитетний, але єдиний наразі клубний турнір Європи — «донецьким» не підкорився. Колектив Олександра Куликова був дуже близький до мети, та забракло завершального кроку. >>

Люди з каньйону

У капітанському кашкеті зі штурвалом у руках сільський голова Кутищ Богдан Налисник відразу опинився у центрі уваги відвідувачів виставки–презентації туристичних приваб Прикарпаття, організованої минулої осені в Івано–Франківську. Ще б пак: побачити морського «вовка» у віддаленому від морів–океанів щонайменше на півтисячі кілометрів гірському краю так само незвично, як і бедуїна на верблюді. Хоча, за влучним висловом Марка Твена, «Людина з новою ідеєю — всього–на–всього дивак, поки його ідея не переможе». >>

Дім, який збудував Держдеп

Двадцять років тому, 26 грудня 1991–го, Сполучені Штати Америки визнали Україну як незалежну державу. Ще через тиждень, 3 січня 1992 року, між двома державами було встановлено дипломатичні відносини. З нагоди цієї річниці 20 січня у столиці відбудеться гала–концерт за участю Одеського філармонічного оркестру на чолі з американським диригентом Хобартом Ерлом, гурту «Друга ріка», Гайтани тощо. А вже наступного понеділка посольство США в Україні відзначить новосілля.

Відкриваючи два десятиріччя тому свою дипломатичну місію в Києві, Вашингтон розраховував на 30–40 співробітників. Уже через рік їх кількість перевищила місткість тодішньої будівлі, а станом на сьогодні сягнула 800 осіб. Оскільки єдиного приміщення, де могли б розміститися всі, у посольства досі не було, це спричинювало численні складнощі як для американців, так і для українців, що з тієї чи іншої причини зверталися до дипмісії. Тепер незручностям покладено край: у просторому комплексі на вулиці Сікорського, 4 всі досі розкидані по різних будівлях служби працюватимуть разом. Напередодні переїзду представники посольства влаштували для журналістів екскурсію новим приміщенням, пояснили, чому зміна адреси допоможе українцям швидше й комфортніше проходити процедури отримання віз, і пообіцяли приємні для наших громадян нововведення. >>

Тур під воду

Більшість громадян України, які врятувалися під час катастрофи судна Costa Concordia, дісталися рідних домівок. Учора прилетіли на Батьківщину двоє туристів, а у вихідні — найчисельніша група, 27 осіб. В аеропорту «Бориспіль» українців, що прибували кількома рейсами, зустрічали дипломати, представники МНС, а також лікарі, зокрема й психологи. Туристи прилетіли без речей та документів: консульство нашої країни в Італії видало їм свідоцтва про повернення в Україну, оскільки у врятованих не було ніяких документів. За словами речника МЗС Олександра Дікусарова, за сприяння посольства в Італії 14 січня (надвечір того дня, коли сталася трагедія) всі українці були розміщені у готелі. >>

«Пішла» зі старим роком

У ніч на суботу спалахнула головна ялинка найбільшого в обласному центрі району — Октябрського, яку, за традицією, встановили на майдані біля універсаму «Полтава». Вогонь «злизав» хвою буквально за кілька хвилин. Разом iз нею знищено й недешеві прикраси та гірлянди. Все те добро мали зняти вже наступного дня й відправити «на відпочинок» до наступного новоріччя. >>

Під «омофором» різдвяних Василів

14 січня  у рамках започаткованого понад два десятиліття тому свята різдвяних Василів, присвяченого пам’яті репресованих борців за Україну — Стуса, Симоненка, Елана–Блакитного, у столичному Будинку вчителя вручали премії імені Василя Стуса. Цьогоріч вручення збіглося з сумною «круглою» датою в нашій історії — 40 років тому КДБ провів масовану операцію проти українських «націоналістів», інакше кажучи — проти свідомої інтелігенції. Цього разу лауреатів визначено троє — київська поетеса–«шістдесятниця» Ірина Жиленко, історик Володимир В’ятрович і харківський правозахисник Євген Захаров. Відзнаки вручав один з основоположників премії — «шістдесятник», правозахисник, голова Української асоціації незалежної творчої інтелігенції Євген Сверстюк. >>

Посолили Хрещатик

Кияни дочекалися снігу. На святкові вихідні парки були переповнені молодими парами, дітлахами, цілими родинами. Маріїнський, до прикладу, витоптали майже повністю, влаштовуючи на спусках ковзанки. Перший серйозний сніг взялися прибирати комунальники — ЖЕКи та «Київавтодор». >>

Снiг i снiг навколо лiг

Хоч якась традицiя та зберiгається у природi. Українцi обiйшлися цьогорiч без рiздвяних морозiв, але дочекалися–таки славнозвiсних хрещенських. Снiг i мороз нинi — по всiй країнi, у Карпатах — аж до мiнус 12 градусiв. Проте потерпати вiд снiгових заметiв нам навряд чи доведеться. Як розповіла «УМ» синоптик Гідрометцентру Людмила Савченко, «сніг падатиме й надалі, але до реального снігопаду ще далеко, також зберігатиметься помірно холодна температура — до мінус десяти градусів». >>

Наркоман за кермом і «йолкі–палкі»

Сьогодні в Луганську друзі молодих людей, які постраждали в ніч на 14 січня через неадекватного водія–наркомана, проведуть акцію протесту проти «гнилої системи правосуддя», повідомляє УНІАН. Зорганізувалися луганчани через соціальні мережі, головна вимога — покарати вбивцю–водія, адже, підозрюють учасники акції, він може уникнути відповідальності. 30–річний чоловік, співробітник однієї з юридичних фірм, який скоїв страшне ДТП, саме проходив стажування в прокуратурі та міліції. >>

Земельний «Майдан»

Півроку тому до осель активних мешканців Віти Поштової — села у Києво–Святошинському районі — із «роз’яснювальною роботою» навідалися «приблатньонні» і правоохоронці. Людям «наполегливо рекомендували» відмовитися від підписів під зверненнями до високих владних інстанцій, у яких люди скаржилися на земельний «бєспрєдєл» сільського голови Сергія Іванова. Залякування на людей діяло не завжди. Воно і не дивно — спокійно спостерігати за корупційними ходами колишнього міліціонера, у якому прокинувся великий комбінатор, було несила.

Іванов пускав iз молотка все. Під продаж пішли три гектари землі в центрі, щоб профiнансувати будiвництво дитсадка, але грошi невiдомо куди зникли. Коли стартувала інша приватна забудова на незаконно відчуженiй землі військової частини, у селі мало не сталася екологічна катастрофа — знищили каналізаційний колектор, стоки потекли назовні... Під дачі пішов i ліс. За підрахунками активістів, його продано понад 50 гектарів. Пляж сiльський голова передав під ресторан. Приватний власник його огородив, перекривши підхід до води. Іванов не погребував навіть старим клубом — зняв із балансу сільради і продав у приватну власнiсть.

Утiм сільського голову минулоріч таки «прикрили» — впіймали на хабарі. Проте традиції управління у Віті Поштовій не змінилися. Селом «ходить привид» Іванова — його справу продовжує в.о. голови — секретар, і, як стверджують місцеві, «зовсiм не чужа» Іванову Вікторія. Цікаве у цій історії й наступне: на закритiй базі, що поруч iз селом, за твердженням селян, збираються бандити, а офiцiйно в лiсi розташувалася приймальня відомого високопосадовця. >>

Роман зі Стоун

Зірки шоу–бізнесу повернулися з канікул і відкрили сезон нагороджень. Першою знаковою премією, яку вручали цього року, стала People’s Choice Awards 2012 — одна з найпрестижніших в індустрії розваг, адже присуджують її не якісь там академіки, а сам народ — глядачі, слухачі та інші споживачі «зіркової продукції». >>

Ледь чутне «ква»

Група американських вчених виявила в Папуа–Новій Гвінеї досі невідомий вид жаб — найменших у світі. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, доросла жабка виду, що отримав назву Paedophryne amauensis, завдовжки лише 7,7 мм. Помітити таку крихітку в природному середовищі дуже складно: жаби майстерно маскуються під мох та опале листя, а їхнє квакання нагадує радше комашиний писк. Жабка–мама відкладає лише дві ікринки. >>

Невідомий знаменитий Сашко

На одному з будинків у центрі Сум урочисто відкрили меморіальну дошку Олександра Булатовича. Історичний пошук засвідчив: саме тут, на вулиці Воскресенській, він мешкав 1913 року. На дошці два його портрети: офіцера й ченця, — так художник Юрій Чорний спробував відтворити багатогранний образ Булатовича. Проте й двох портретів замало, аби віддзеркалити його життя. Бо якщо про когось кажуть «людина–легенда», то Булатович — ціла збірка легенд, кожної з яких комусь вистачило б для відзначення біографії.

Не здивуюся, коли багато хто з перехожих і сьогодні байдуже ковзне поглядом по увічненому імені. Нічого дивного: воно було забуте десятиліттями. Хоча колись петербурзька світська хроніка називала його «знаменитый Сашка». В Ефіопії його пам’ятають як героя і радника їхнього правителя Негуса Менеліка II. Він отримав срібну медаль від російського Географічного товариства як перший європеєць, який пересік із кінця в кінець Каффу, нині — провінцію Ефіопії, та другий європеєць, який виявив витік африканської ріки Омо. Він став вигнанцем із святого Афону й армійським священиком Першої світової, який піднімав солдатів у атаку. І все це — лише за 49 років, відведених йому небесами. >>

Параджанов. Хроніки одного генія

Сергій Параджанов — кінорежисер і художник, містифікатор і візіонер, оповідач, антиквар, геній. Письменнику Михайлу Коцюбинському з усіх екранізованих українських літераторів пощастило чи не найбільше — його «Тіні забутих предків», зрежисовані Параджановим, явили світу український міф, українську душу в чистому мистецькому вигляді. Час, коли в Києві карнавалив Параджанов, був для української культури плідним на творчість, злети, натхнення, на тлі його яскравого способу життя й інші митці фантазували і пнулися, включалися в гру і конкуренцію. Чар Сергія Йосиповича є і в його знімках, постановочних портретах — це театр одного актора в обрамленні барокових інсталяцій. Виставка «Параджанов. Дотик», яка відкрилася в Національному музеї імені Тараса Шевченка і триватиме до кінця січня, відкриває Параджанова, який не позує і не грає — вихопленого з життя, зупиненого за мить після слова і на півдорозі до жесту. >>

Бієнале інтригує

Заявивши про нову ініціативу у вересні минулого року, автори Першої київської бієнале сучасного мистецтва Arsenale–2012 почали озвучувати й подробиці майбутньої імпрези. (Нагадаємо, що з 17 травня до 31 липня у столиці проходитиме міжнародна виставка, яка за рівнем учасників та масштабом не по­ступатиметься найвідомішим бієнале світу). >>

Мода на ностальгiю

Позавчора ввечері (вчора вночі за київським часом) у Лос–Анджелесі відбулася 69–та щорічна церемонія вручення «Золотих глобусів», других за значимістю після «Оскарів» кінематографічних нагород Америки. Лауреатів визначають 90 акредитованих у Голлівуді кіножурналістів iз рiзних країн світу, які є членами Асоціації закордонної преси. Кінематографісти у спробах відійти від рутинного виробництва ведуть пошук нових шляхів i способів звернення до глядічів з екрана й, принагідно, здобуття визнання у критиків. На цьогорічній церемонії тріумфував фільм «Артист» режисера Мішеля Хазанавічюса, який дійсно вразив публіку та критиків, оскільки йдеться про чорно–білу та ще й... німу стрічку. Фільм мав шість номінацій, які матеріалізувалися у три нагороди. Цю щиру та зворушливу посвяту добі німого кіно визнано найкращим фільмом у категорії комедії чи мюзиклу. «Золоті глобуси» також отримали виконавець головної ролі Жан Дюжарден та автор музики Людовік Бурсе. >>

Тирану. До запитання

Робота над виставою «Любовні листи до Сталіна» в Молодому театрі починалася... з сумніву перекладача Сергія Борщевського, який мав зробити український варіант п’єси сучасного іспанського драматурга Хуана Майорги. Пана Борщевського непокоїло логічне питання: як може іспанець, що живе у ХХІ столітті, зрозуміти Булгакова і Сталіна, пройнятися проблемою митця і влади в тоталітарному суспільстві? Але з перших сторінок тексту, зізнався потім перекладач, стало зрозуміло, що Хуан Майорга у цій драмі постав не лише висококласним професіоналом, а й людиною, яка цю проблему сприйняла як власний душевний біль. >>

Дідухи незалежності

Різдвяні свята на Тернопільщині вже традиційно відзначаються оригінальністю. Тут вам і унікальний фестиваль Маланок у селі Грошова Борщівського району, і найбільша в Україні «рухома» шопка храму отців–францисканців, і паради вертепів. А цьогоріч в Українському домі «Перемога» обласного центру вперше відкрилася виставка різдвяних дідухів — споконвічних національних символів новоріччя, що їх у радянські часи несправедливо замінили ялинками. >>

Шанс для Валерії

Сім’я черкащан Вален­тини та Ігоря Шевченків два місяці тому втратила спокій: у них тяжко захворіла півторарічна донька. «На цю дитину ми дуже довго чекали, адже дружина ніяк не могла завагітніти. І Бог таки послав нам дівчинку», — каже «УМ» 38–річний Ігор Шевченко. Чо­ловік розповідає, що вагітність і пологи пройшли нормально. Дівчинка народилася здоровою. Назвали її Валерією. >>

Як півсела «на Кіпр» продали

Тернопільські правоохоронці затримали тепер вже колишнього керівника одного з сільськогосподарських підприємств області, який примудрився не лише привласнити сільські пошту, бібліотеку, торговельний центр та інші (загалом — десять) об’єктів соціальної власності села, а й продати їх компанії, зареєстрованій на Кіпрі. >>

Спека на старті

Недовго сумували любителі великого тенісу в очікуванні визначного видовища — вчора в тенісному центрі Мельбурна, розташованому в парковій зоні на березі річки Ярра, стартували основні змагання відкритого чемпіонату Австралії. Перший у році турнір серії «Великого шолома» має призовий фонд у розмірі 26 мільйонів доларів. Із них переможці в одиночних розрядах отримають по 2,3 «лимона». Минулого тижня на «Аустреліен оупен–2012» тривали кваліфікаційні змагання, а до основних сіток в «одиночках» потрапили по 128 чоловіків і жінок. Український десант на Зеленому континенті налічував десять спортсменів. Із них до першого раунду потрапили п’ятеро. У понеділок перемоги здобули троє наших. >>

Замітає зима

На відміну від старту сезону, коли «стріляючі лижники» потерпали від браку снігу, середина січня порадувала справжньою зимовою погодою. На п’ятому етапі Кубка світу, що відбувся у чеському Нове–Мєсті–на–Мораві, цей самий сніг багатьом уже заважав. Скажімо, в одній із гонок Наталія Бурдига — найкраща з українських збірниць на цих змаганнях — майже хвилину чекала на вогневому рубежі, поки завірюха дозволить почати стрільбу. Попри такі стихійні негаразди, 28–річна уродженка містечка Оса, що в Пермському краї Росії, може записати етап у Моравії собі в актив. >>

На фініші — знайомі все обличчя

Позавчора в столиці Перу, Лімі, зустріли найстійкіших учасників ралі–рейду «Дакар», які впродовж двох тижнів витримали випробування дев’ятьма тисячами кілометрів бездоріжжя та перетнули фінішну лінію 14–го етапу. Відверто кажучи, в жодному з чотирьох класів серйозної боротьби за перемогу не вийшло — інтрига зникла заздалегідь, і завершальний відтинок шляху фаворити долали без надмірних зусиль. Навіть при цьому відставання переслідувачів у загальному заліку вимірювалося десятками хвилин. >>

Пересвяткували й програли

За регламентом Міжнародної гандбольної федерації, учасники фінальної частини чемпіонату Європи оминають груповий турнір відбору на планетарну першість, а вступають у боротьбу за путівки на «мундіаль» одразу на стадії «плей–оф». Українська ж чоловіча збірна провалила єврокваліфікацію–2012 і не потрапила на чемпіонат Старого світу, який у неділю стартував у Сербії. Відтак право зіграти в стикових матчах ЧС–2013 підопічні Леоніда Захарова могли отримати, лише вигравши свою відбіркову групу. >>

Вертеп під тюрмою

За рік письменник Олександр Ірванець домігся неабиякого кар’єрного зростання: у 2011–му був Смертю, тепер — Царем Іродом. Такі ролі перепали відомому поетові й драматургові в «Зірковому вертепі», який традиційно організовує мистецьке об’єднання «Остання барикада». >>

Хто замінить Шевченка

Андрій Шевченко більше не голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації. Минулої п’ятниці — в останній день дев’ятої сесії ВР — парламент 245 голосами відправив Шевченка у відставку. >>

«З Новим роком! З новим мером!»

Голова виконкому «Нашої України» Сергій Бондарчук починає боротьбу за крісло міського голови Києва. За даними джерел «УМ», він візьме участь у виборах мера–2012. Дата самого голосування залишається невідомою. У політичних колах припускають, що голосування може відбутися в жовтні, одночасно з парламентськими виборами. >>

Азаров не всім голова

Прем’єр–міністр Микола Азаров втрачає довіру власних партійців. Під час зустрічі з фракцією «Регіонів» минулого тижня формальний голова Партії регіонів був змушений вислухати багато критики на свою адресу. Зокрема, із зауваженнями виступив голова фракції у ВР Олександр Єфремов. >>

Мажиліс, зметикований на трьох

Від позачергових парламентських виборів, які минулої неділі відбулися в Казахстані, жодних несподіванок не очікувалося. Власне, так і сталося: прогнозовану перемогу здобула партія казахського «вічного президента» Нурсултана Назарбаєва «Нур Отан»( «Світло Вітчизни»). Однак без маленької сенсації все ж не обійшлося: подолавши 7–відсотковий бар’єр, третьою до парламенту пройшла партія так званих народних комуністів. Щодо другого місця, то тут також без сюрпризів: його «планово» посіла пропрезидентська партія бізнесменів «Ак жол» («Ясна дорога»). Її завданням було створити видимість альтернативи правлячій силі, щоб упередити звинувачення опозиції й Заходу, нібито в Казахстані немає багатопартійної демократії. >>

Геть уряд реформаторів!

У Румінії, починаючи з минулого четверга, тривають сутички між демонстрантами та поліцією. Протести спричинив урядовий проект реформи системи охорони здоров’я, який, зокрема, передбачає включення приватних медичних закладів у державну систему. Із Бухареста, де відбулися перші демонстрації, акції протесту поширилися на інші міста, і зрештою керівництво країни вирішило відмовитися від суперечливої ініціативи. Глава держави Траян Басеску навіть публічно звернувся до прем’єр–міністра Еміля Бока з проханням відкликати реформу. Проте запізно — на той час вимоги протестувальників уже набули політичного змісту. >>