Параджанов. Хроніки одного генія

Параджанов. Хроніки одного генія

Сергій Параджанов — кінорежисер і художник, містифікатор і візіонер, оповідач, антиквар, геній. Письменнику Михайлу Коцюбинському з усіх екранізованих українських літераторів пощастило чи не найбільше — його «Тіні забутих предків», зрежисовані Параджановим, явили світу український міф, українську душу в чистому мистецькому вигляді. Час, коли в Києві карнавалив Параджанов, був для української культури плідним на творчість, злети, натхнення, на тлі його яскравого способу життя й інші митці фантазували і пнулися, включалися в гру і конкуренцію. Чар Сергія Йосиповича є і в його знімках, постановочних портретах — це театр одного актора в обрамленні барокових інсталяцій. Виставка «Параджанов. Дотик», яка відкрилася в Національному музеї імені Тараса Шевченка і триватиме до кінця січня, відкриває Параджанова, який не позує і не грає — вихопленого з життя, зупиненого за мить після слова і на півдорозі до жесту.

Бієнале інтригує

Бієнале інтригує

Заявивши про нову ініціативу у вересні минулого року, автори Першої київської бієнале сучасного мистецтва Arsenale–2012 почали озвучувати й подробиці майбутньої імпрези. (Нагадаємо, що з 17 травня до 31 липня у столиці проходитиме міжнародна виставка, яка за рівнем учасників та масштабом не по­ступатиметься найвідомішим бієнале світу).

Мода на ностальгiю

Мода на ностальгiю

Позавчора ввечері (вчора вночі за київським часом) у Лос–Анджелесі відбулася 69–та щорічна церемонія вручення «Золотих глобусів», других за значимістю після «Оскарів» кінематографічних нагород Америки. Лауреатів визначають 90 акредитованих у Голлівуді кіножурналістів iз рiзних країн світу, які є членами Асоціації закордонної преси. Кінематографісти у спробах відійти від рутинного виробництва ведуть пошук нових шляхів i способів звернення до глядічів з екрана й, принагідно, здобуття визнання у критиків. На цьогорічній церемонії тріумфував фільм «Артист» режисера Мішеля Хазанавічюса, який дійсно вразив публіку та критиків, оскільки йдеться про чорно–білу та ще й... німу стрічку. Фільм мав шість номінацій, які матеріалізувалися у три нагороди. Цю щиру та зворушливу посвяту добі німого кіно визнано найкращим фільмом у категорії комедії чи мюзиклу. «Золоті глобуси» також отримали виконавець головної ролі Жан Дюжарден та автор музики Людовік Бурсе.

Тирану. До запитання

Тирану. До запитання

Робота над виставою «Любовні листи до Сталіна» в Молодому театрі починалася... з сумніву перекладача Сергія Борщевського, який мав зробити український варіант п’єси сучасного іспанського драматурга Хуана Майорги. Пана Борщевського непокоїло логічне питання: як може іспанець, що живе у ХХІ столітті, зрозуміти Булгакова і Сталіна, пройнятися проблемою митця і влади в тоталітарному суспільстві? Але з перших сторінок тексту, зізнався потім перекладач, стало зрозуміло, що Хуан Майорга у цій драмі постав не лише висококласним професіоналом, а й людиною, яка цю проблему сприйняла як власний душевний біль.

Всі статті рубрики