Двоголове безголів’я

Двоголове безголів’я

Про наміри повернути на маківку пам’ятника коменданту Полтави часів відомої битви Олексію Келіну двоголового російського імперського орла наближені до тодішньої міської влади діячі вперше заговорили у 2007 році. Згідно з їхніми задумами, відреставровані старі та набудовані нові пам’ятки до 300–річчя баталії «тягли» більш ніж на 300 мільйонів гривень (!) і, по суті, перетворювали Полтаву з «серцевинного» українського міста на такий собі доважок до поля трагічної для нашої держави битви. Та оскільки згадана сума була явно непідйомною, то й подібні пропозиції сприймалися більшістю, як чергові прожекти ласих до бюджетних і спонсорських грошей та водночас знаних своїми українофобськими витівками можновладців. Зрештою, напередодні «ювілею» баталії обійшлися переважно «косметичним» ремонтом пам’ятників, у тому числі й полковнику Келіну. Однак 27 червня минулого року під час відзначення 301–ї річниці Полтавської битви архітектор Валерій Трегубов заявив перед телекамерами, що проект відновлення двоголового орла готовий, тож він вгніздиться на монумент уже до Дня міста, тобто до 23 вересня. >>

Українська вежа старого Таллінна

Найвизначніше місце Естонії — старий Таллінн — можна обійти за годину. Коли екскурсійна програма добігала кінця, а вільного часу залишалося чимало, я згадав розповідь свого колеги–журналіста. «Якщо матимеш можливість, знайди там Анатолія Лютюка. Дуже цікава людина. Живе в Естонії вже понад 30 років. У Таллінні створив Український культурний центр, який поєднує церкву, майстерню монастирських мистецтв, український народний музей, школу та бібліотеку». Розпитавши дорогу, я швидко знайшов потрібну вулицю — химерний лабіринт мурованих стін і будинків... Без великої надії постукав у браму церкви. «Хто там?» — почувся голос. «Журналіст з України. Хотів би більше дізнатися, як живуть українці в Естонії», — кажу я. Двері відчинилися, і невисокий чоловік без слів та особливих церемоній запросив мене на затишне подвір’я. Це був сам настоятель храму. «Я вже збирався йти, але, оскільки ви з України, проведу для вас невеличку екскурсію, і ви все зрозумієте», — сказав отець Анатолій. >>

Сестро, сестро...

Юрій Іллєнко називав її найрозсудливішою сестрою з великої родини Миколайчуків (десятеро дітей) і головою сімейної найнещаднішої Іванової художньої ради. Важко, чесно кажучи, повірити у цей опис «залізної леді», коли зустрічаєшся із Фрозиною Василівною: незважаючи на вік й важке сільське життя, вона відкрита, може посміятися із себе, легка й неймовірно активна. Ось уже десять років — від святкування 60–ліття й до святкування 70–ліття Івана — Фрозина є душею й символом Музею–садиби Івана Миколайчука у його рідному селі Чортория. «Іван усе приносив валізи фотографій і віддавав мені, казав — у музей. Я навіть не думала, що таке може бути. А коли у 1991 році сказали про відкриття музею, я відразу кинулася до його речей», — пригадує вона початок своєї роботи на цьому посту.

Невеличку дерев’яну хату на широкому обійсті від інших подібних хат у селі відрізняє кількість відвідувачів та речей усередині (про особливу ауру — говорити зайве). Усі стіни завішані фотографіями й портретами — Івана, сім’ї, друзів, а також іконами, хрестами, предметами домашнього вжитку. Кожна річ тут автентична, особливо зворушує стара дерев’яна колиска, в якій один малий Миколайчук заміняв іншого.

Розповідаючи про якийсь момент із життя легендарного брата, Фрозина Василівна швиденько віднаходить відповідну наочність: наприклад, коли йдеться про його навчання, то показує альбом, зроблений вчителькою Івана із села Вашківці: «Вона принесла його на 60–ліття. Сказала, що це Іванів слід на землі. За той час, коли Іван знімався, вона все слідкувала за ним — де писали в газетах чи журналах — і підшивала у цей альбом». Іванова сестра пильнує, щоб усі предмети повернулися на свої місця. У ній дивовижним чином поєдналися такі різні епохи, що помінялися на цій землі: вона їх увібрала, і, якщо копнути глибше, видасть якийсь артефакт — про румунів, що карали за українську мову, про те, що Іван перевернувся б у труні, якби знав, що у селі діє церква Московського патріархату, про те, що вдячна радянській владі, яка навчила читати й писати по–українськи. >>

Що таке українська література?

Несподівана, але, звісно, давно очікувана книжка професора Харківського державного педагогічного університету імені Сковороди Леоніда Ушкалова, презентована нещодавно в Харкові, все ж не лише про сучасний період в історії нашої культури. Як людина, для якої українська література почалася тисячу років тому, науковець і цього разу пропонує нам певний історичний зріз, а точніше прогулянку — «Від бароко до постмодерну». Несподіваною є не лише тематика книжки, а й її стилістика: попередні книжки Леоніда Ушкалова відповідають усім канонам академічного тексту, тоді як це видання — збірка есеїв, написаних легко і яскраво. >>

Тет–а–тет iз легендою

Минулої осені Б. Г. та його «Акваріум» приїздили до Києва з новою тригодинною програмою, той концерт зібрав тисячі шанувальників Бориса Гребенщикова. Якщо хтось побував на тому дійстві і зараз роздумує, йти на Гребенщикова чи не йти — ну не може він так часто привозити щось нове — не варто навіть сумніватися: ідіть, не пошкодуєте. >>

Бідні, бо гідні?

Коли серед простих смертних заходить мова про розкішне життя депутатів, епітети особливо не добирають. Образ нахлібника і нероби з парламентським значком чітко зафіксувався у громадській свідомості. Хмизу в багаття підкинуло оприлюднення народними обранцями декларацій про доходи за минулий рік: хтось виявився бідним безхатченком у діамантах, а хтось, маючи мільйони на рахунку, не гребує матеріальною допомогою від держави. «УМ» вирішила перевірити, як живуть на одну зарплату скромні народні обранці (згідно з декларацією та думками колег). І нахабно напросилася до них у гості. >>

Нас оберiгав дух Днiпра

Уже багато рокiв, коли бачу чи чую у виконаннi хору «Реве та стогне Днiпр широкий», цей прекрасний твiр повертає мене у 1948–й i 1957 роки. У другiй половинi 1950–х рокiв у совєтськiй iмперiї СРСР настала ця так звана «вiдлига», але не та, яка дзюркотить потiчками снiгової води i стiкає краплями по крижаних бурульках iз дахiв. Це слово пишеться в лапках i ще дописується «хрущовська». У тi часи тисячi засуджених на каторжнi роботи поверталися на рiднi землi з таборiв ГУЛАГу, розсiяних по територiї Росiї. Я повернулася в липнi 1956 року з Колими на Вкраїну, до Львова. Стало трохи легше жити, не оглядатися, чи, бува, за тобою не тягнеться енкаведистський «хвiст». Поновилася традицiя шевченкiвських днiв. >>

Бойки на Донбасi —

Для окремих громадян Донецької областi подiї початку червня 1951 року — далеке минуле, що ввiйшло в iсторiю. Але багато людей старшого поколiння пам’ятають той тривожний час, а ще бiльше — знають про нього вiд своїх батькiв, бабусь i дiдусiв. Знають i не можуть знайти вiдповiдi на запитання, чому 48 000 га землi, багатої на поклади нафти i газу, було вiддано Польщi? Як могло статися, що 7 167 український сiмей без їхньої згоди було депортовано з Карпат на пiвдень України? >>

Війна за «Дружбу»

Ще донедавна готель «Дружба», розташований у центрі Донецька по вулиці Університетській, гостинно відчиняв двері гостям шахтарської столиці, а сьогодні він став об’єктом не лише пильної уваги громадськості, а й територією протистояння городян із забудовниками. Навіть дійшло до силового вирішення проблеми. 8 червня між мешканцями навколишніх будинків та робітниками, які зводили будівельний паркан, виникла сутичка.

«У зв’язку з тим, що конфлікт мав «перспективу» перерости у бійку, було викликано додаткові сили міліції. Правоохоронці запобігали протиправним діям як з однієї, так і з другої сторони», — йшлося у повідомленні відділу зв’язкiв із громадськістю ГУ МВС у Донецьку. Проте інформація правоохоронців була не зовсім вичерпною... >>

Спроба номер три

Незважаючи на дві невдалі спроби, 26–річна британська поп–співачка Лілі Аллен не полишає надії стати мамою. Наприкінці 2007 року співачка оголосила про свою вагітність, але через кілька тижнів у неї стався викидень. Лілі тяжко переживала цю втрату, через що зрештою розійшлася зі своїм тодішнім бойфрендом, батьком так і не народженої дитини Едом Саймонсом (фронтменом групи «Кемікал бразерз»). >>

ПРИКОЛИ

Азаров і сам відчуває, що його скоро відправлять у відставку. Тому щоразу, повертаючись із відрядження, шукає в шафі свого наступника. >>

Чемпіонами не народжуються

Якби головний клубний трофей світового хокею дістався «Ванкувер кенакс», це було б несправедливо. Надто вже не по–чемпіонському поводилися канадці у фінальній серії «плей–оф» НХЛ проти «Бостона». Зазнаючи нищівних поразок у гостях із непристойним загальним рахунком 3:17 (1:8, 0:4, 2:5), удома «Ванкувер» виривав перемоги «на жилах» — 1:0, 3:2 ОТ, 1:0. При цьому на льоду гравці «Кенакс» нерідко вдавалися до симуляцій і провокацій, та ще й про суперника відгукувалися зневажливо. Особливо старався їхній воротар, олімпійський чемпіон у лавах збірної Канади Роберт Луонго, випускаючи критичні стріли на адресу свого американського опонента Тіма Томаса. Але доля покарала зухвалих, віддавши перемогу «трударям». >>

Шанс третій, і останній

Програвши на старті євро форуму в Данії чехам, українська «молодіжка» не залишила собі шансів на ще одну помилку. Відтак настрій на поєдинок з англійською збірною у команди Павла Яковенка був бойовий — гімн наші футболісти виконували завзято. З таким же натхненням, як і у співі, українці взялися штурмувати ворота Френка Філдінга. >>

«Хай слова будуть вiльнi!»

«УМ» відвідала виставку робіт–переможців, яку можна переглянути у Центрі візуальної культури НаУКМА. У лютому 2011 року українські журналісти та громадські діячі–учасники руху «Стоп цензурі!» з метою ініціювати широку суспільну дискусію навколо проблем утиску свободи слова, політичної цензури та цензурування творів мистецтва започаткували міжнародний конкурс «Стоп цензурі!». >>

Смакота з віртуального магазину

Жінки, що відбувають покарання у Качанівській колонії, невдовзі зможуть отримувати передачі від рідних за допомогою інтернет–магазину. Технічно виправний заклад уже може надавати такі послуги, але наразі не готова правова база, що дозволяє провести такий експеримент. Проте автори ідеї переконані: з часом цю проблему буде вирішено, і жінки зможуть користуватися послугами найсучаснішої крамниці. >>

Градоначальнику розв’язали язика

Про скасування табу на російську мову градоначальник повідомив на урочистій зустрічі з нагоди Дня медпрацівника. Присутні в залі зустріли цю звістку оплесками.

Заборона на використання в лексиконі російських слів для мера Миколаєва протрималася рівно рік. Нагадаємо, 10 травня минулого року простий пенсіонер Анатолій Ільченко звернувся до суду з вимогою, аби мер міста спілкувався з населенням державною мовою. Тому що справжні українці нічого не розуміють з того, що каже градоначальник, і це спричиняє їм незручності. Потрібно визнати, що суд Ленінського району двічі виносив рішення на користь Ільченка: своєю постановою в червні минулого року він заборонив Володимиру Чайці використовувати мову іншої держави при спілкуванні з населенням України без перекладу на державну мову, але відмовив пенсіонерові в моральній компенсації. Однак для градоначальника подібна заборона стала добрим козирем на виборах 2010 року. Буквально на кожній зустрічі з населенням Миколаєва Володимир Чайка розповідав про заборону на російську мову і навіть пару разiв пригрозив найняти перекладача для тих, хто його не розуміє. >>

Від Леніна — тільки тулуб

Хвороба з назвою «ленінове безголів’я», схоже, інфекційна. Лише недавно «УМ» повідомляла про глум над пам’ятником вождю пролетаріату в Бурині, як звістка про обезголовлення Ілліча прийшла з Лебедина. >>

«Коротке» — про все

Як повідомив начальник обласного управління освіти області Михайло Бауер, влада планує запровадити систему, завдяки якій батьки матимуть змогу дізнаватися про оцінки своїх дітей у школі за допомогою смс–повідомлень або інтернет–сайту. Окрім того, текстові «месиджі» міститимуть інформацію про поведінку чада та дату проведення батьківських зборів. >>

Літо «качає» права

Не встигла набратися земля води після нещодавніх дощів, як українці знову засмагають під променями гарячого сонця. «Спека триматиметься до кінця тижня по всій Україні! Стовпчик термометра зупиниться на позначці 30—33 градуси вище нуля >>

Перегони незвичних «болідів»

Перегони на саморобних машинах уже вкотре вiдбудуться у столиці. Цього разу змагання стартують найближчої суботи о 13.00 на Площі слави. Минулого разу зібралася чимала кількість глядачів, та цьогоріч планують ще більше відвідувачів. Учасники готувалися заздалегідь, дехто навіть iз минулого року. Причому взяти участь у заїзді може будь–хто, для цього треба лише створити свій власний і неповторний «тарантас». Головна вимога — жодних моторів, тільки власні ноги несуть уперед. Минулого року в заїздах брали участь як звичайні люди, так і представники компаній, що бажали таким чином прорекламувати себе. >>

Пустили по свiту через освiту

20 тисяч гривень треба заплатити за безкоштовне навчання випускниці Житомирського університету імені Івана Франка. Мало того, що дівчина безробітна, так ще й вагітна, але на рішення суду це не вплинуло. >>

Гучна тиша мережевої революції

В умовах фінансової й економічної кризи білоруси вигадують усе нові форми протесту проти влади. Після жорстокого придушення мирних акцій у соціальних інтернет–мережах народилася ідея «флешмоб–протесту». Учасники ініціативи, яка отримала назву «Революція через соціальну мережу», домовилися щосереди виходити на центральні площі міст на «колективну прогулянку» без транспарантів, прапорів і словесних гасел — аби їх не можна було звинуватити в організації несанкціонованого мітингу. Саме цю ініціативу мав на увазі президент Лукашенко, коли днями пообіцяв «шарахнути по «свядомих», які в соціальних мережах закликають до страйків». >>

За Кокойти — хоч переворот!

У невизнаній міжнародною спільнотою (окрім Росії, Венесуели, Науру та Нікарагуа) Південній Осетії ледве не стався державний переворот. Позавчора приблизно 200 співробітників держохорони та міністерства оборони республіки увірвалися у зал засідань парламенту й вимагали від депутатів негайно внести поправки до Конституції, які б дозволили чинному президенту Едуарду Кокойти балотуватися на третій термін. Нагадаємо, напередодні Верховний суд Південної Осетії заборонив виносити це питання на референдум як незаконне. >>

Євро на волосині

Банкрутство Греції, а з ним і падіння курсу єдиної європейської валюти та посилення економічних проблем усієї єврозони, стало ще на крок ближчим. Міністри фінансів ЄС не змогли домовитися про заходи щодо порятунку країни від дефолту. На заваді стала розбіжність позицій Німеччини та Голландії з одного боку і європейського Центробанку та Франції — з другого. >>

Рада на пенсіях

Українські законодавці ще до початку літніх канікул вирішили провести пенсійну реформу. Такою була вимога Президента, який відважився здійснити непопулярні (і не факт, що виправдані) реформи. Вчора Верховна Рада в першому читанні почала розглядати проект від Миколи Азарова та Сергія Тігіпка. Окрім того, в парламенті було зареєстровано два альтернативні проекти, одначе вони, з опозиційним авторством, не мали шансів на ухвалення. >>

Недочитана книга

За десять днів, які суд дав Юлії Тимошенко на ознайомлення з матеріалами її кримінальної справи про «газові» угоди з Росією, колишня Прем’єрка змогла ознайомитися лише з чотирма томами справи з чотирнадцяти. Про це вчора на брифінгу повідомив захисник Тимошенко Сергій Власенко. Сам він устиг прочитати шість томів. >>