Романтичний націоналіст Костомаров

Романтичний націоналіст Костомаров

Мало кому відомо, що один iз найвидатніших істориків Росії XIX ст. Микола Костомаров народився на Слобідській Україні, на території Острогозького полку українського слобідського козацтва в селі Юрасівці. Нині ці землі територіально належать Росії, але на півдні Воронезької області етнічні українці й досі у побуті спілкуються українським «суржиком». Самого Костомарова як дослідника не лише російської, а й української історії ще за життя звинувачували у «мазепинстві». Нині ж творчість і життя Костомарова вже не перший рік вивчає його землячка, доцент Воронезької аграрної академії, кандидат історичних наук Тетяна Чала. Її батько Петро Чалий довгий час працює власним кореспондентом обласної газети «Коммуна» в Розсоші — «столиці» воронезької Слобожанщини і є одним зі співорганізаторів щорічного фестивалю Слобідської української культури. Самі ініціатори наголошують на краєзнавчому характері своєї діяльності, але коли край є український, то й краєзнавство виходить відповідним. Історія, яку пише Тетяна Чала, — також. >>

Юрасівські «університети»

Юрасівські «університети»

До Юрасівки, що в Ольховатському районі Воронезької області РФ, ми їхали з обласного центру. Позаду лишався Острогозьк (що в часи Костомарова був повітовим центром на два сучасних райони), а російські берізки обабіч дороги змінили українські тополі. Етнічні українські села тут вигідно вирізняються від дещо депресивних російських: ошатні будиночки, «вилизані» обійстя, на пасовиськах чимало гусей, ягнят та телят. Такою зустріла нас і Юрасівка — село, де пройшло дитинство українсько–російського історика Миколи Костомарова. «Ви перші, хто приїхав до нас iз Великої України!» — здивували нас місцеві мешканці. Ми — це голова Української всесвітньої координаційної ради, відомий поет Дмитро Павличко, його заступник, екс–депутат Михайло Ратушний та інші. Вже перші хвилини спілкування засвідчили, що селяни неабияк пишаються, що Костомаров народився саме на цій землі. Утім зберегти пам’ятки, пов’язані з видатним земляком, нащадкам практично не вдалося. >>

Водій для Юри

Щодо екс–міністра внутрішніх справ Юрія Луценка слідчими ГПУ порушено кримінальну справу. Ще минулої п’ятниці лідера «Народної самооборони» викликали до Генпрокуратури, де повідомили про зміну його процесуального статусу — з підозрюваного на обвинувачуваного. Луценку інкримінують присвоєння, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Цю справу слідчі порушили ще місяць тому як «фактову», тобто конкретні посадовці МВС у ній не проходили. Як бачимо, головним фігурантом справи нині став колишній міністр. Учора Юрія Луценка викликали на перший допит до слідчого управління Генпрокуратури. >>

Слідчі хочуть крові

Голова партії «Наша Україна» Віктор Ющенко вважає, що спроби поставити під сумнів результати міжнародної експертизи крові після його отруєння можуть призвести до сумніву в готовності України визнавати акти міжнародного права та до звинувачень у використанні слідства з метою політичних переслідувань. «Віктор Ющенко очікує відновлення законного перебігу кримінальної справи щодо свого отруєння», — заявила речник Ющенка Ірина Ванникова у коментарі УНІАН. Так В. Ю. реагує на наміри Генпрокуратури повторно взяти в нього аналіз крові в рамках розслідування справи про розслідування. >>

Ера «ЄДАПС» завершується?

Ще наприкінці жовтня уряд Азарова почав готуватися до відновлення державного контролю над виробництвом захисних знаків і документів суворої звітності. Про це свідчить доручення віце–прем’єр–міністра Бориса Колесникова керівникам усіх центральних органів виконавчої влади, голові СБУ, а також антикорупційному уповноваженому Кабміну, оприлюднене виданням «Дзеркало тижня». >>

Ваш приклад — заразний

Ваш приклад — заразний

Учора під стіни російської амбасади в Києві прийшли пікетники. Учасники акції — журналісти і громадські діячі — звернулися через російських дипломатів до керівництва Кремля з вимогою об’єктивно і всебічно розслідувати жорстокий напад на журналіста російського видання «Коммєрсант» Олега Кашина. Українські журналісти побоюються, що таке може повторитися і в Україні. Крім того, на думку пікетників, «регіональна» влада, яка на тлі значного потепління українсько–російських стосунків дедалі частіше переймає методи керівництва сусідньої держави в «роботі» з незалежними журналістами і демократичними інститутами, після п’ятирічної перерви повернулася до практики застосування репресій. >>

Комуніст у «Тюрмі на Лонцького»

Днями у Львові, нарешті, визначили подальший режим роботи Музею «Тюрма на Лонцького», який прославили допити в СБУ його директора Руслана Забілого. Перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Мирон Янків провів робочу зустріч iз заступником голови Українського інституту національної пам’яті Олегом Омельченком та працівниками центрального апарату СБУ на предмет виконання указу Президента. Нагадаємо, Віктор Янукович дав доручення передати цілісний майновий комплекс Національного музею–меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» УІНП. >>

А тепер — до «Моря»

Українські митарі й правоохоронці почали «підкопуватися» під перлину затишного алуштинського Професорського кутка, що представляє собою шість сучасних віл на території приморського парку розміром вісім гектарів і пам’ятник садово–паркового мистецтва, ще три роки тому. Питання начебто ставилось руба: будь–що повернути ласе ВАТ «Море», яке дісталося депутатові російської Держдуми, власнику Національного резервного банку і просто багатію Олександру Лебедєву, статки якого, за версією журналу «Форбс», оцінюються у 2 мільярди доларів. Але тоді «помаранчевій» владі провести законно й успішно «експропріацію» виявилось не до снаги. Чи, можливо, взагалі не було таких намірів. >>

Борони проти більшовиків

Борони проти більшовиків

Героям установили пам’ятник у центрі села Легедзине. Монумент, автором якого є черкаський скульптор Микола Теліженко, виготовлений у вигляді рушників, складених хрест–навхрест. На кожному з них викарбувані символи епохи становлення України — трипілля, козацька доба, початок минулого століття. Біля пам’ятника, висота якого сягає 2,5 метра, поставили чотири борони — аби теперішнє покоління ніколи не забувало про героїчне повстання своїх земляків 90 років тому. >>

До Європи ближче з Донецька?

Із 1 листопада набув чинності договір про взаємне представництво при оформленні короткострокових Шенгенських віз між Чеською та Французькою республіками, повідомило Міністерство закордонних справ нашої держави, посилаючись на інформацію посольства Чехії в Україні. Це означає, що з 1 листопада громадяни України, які бажають відвідати Францію з метою туристичної поїздки, у справах бізнесових чи приватних, можуть подати документи на оформлення короткострокової Шенгенської візи до генконсульства Чехії в Донецьку. Проте це правило не поширюватиметься на оформлення віз iз метою одруження. >>

Повечеряли — і в лікарню

Студенти одразу двох факультетів університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба звернулися до лікарів зі скаргами на здоров’я. В одинадцятьох із них хвороба виявилася у легкій формі — їх деякий час турбував лише головний біль. Десятьом, навпаки, стало дуже зле через діарею та нудоту, тому їх відправили на лікування до Військово–медичного клінічного центру Північного регіону в Харкові. Ще 39 курсантів потрапили до медичної частини свого ВНЗ. В усіх хворих медики діагностували гострий гастроентероколiт у легкій формі. >>

Гори–гори ясно!

Чомусь здавалося, що таке свято, як День української писемності та мови, Президент Віктор Янукович навіть не помітить. Аж ні, помітив, ще й написав із цієї нагоди привітання. «Українська мова — душа нації, найбільший духовний скарб, переданий нам пращурами», — розмірковує про вічне глава держави. «Переконаний, українська мова як безцінне надбання народу й надалі буде консолідуючою силою нашого суспільства, надійно захищеною на благо нашої держави. Нехай рідне слово стане для нас оберегом на все життя», — заливався соловейком у своєму привітанні Янукович. Але чомусь те «безцінне надбання» нині аж ніяк не є «консолідуючою силою». Та й було б воно «надійно захищеним» — небайдужі українці не прийшли б учора під стіни адміністрації Президента з вимогою не допустити ухвали дражливого Закону «Про мови в Україні». >>

«Жених іде до невісти, як місяць до зірки»

«Жених іде до невісти, як місяць до зірки»

Друга половина осені — від Покрови до Пилипівки — в Україні віддавна вважалася весільною порою. В селах і нині на осінь припадає чи не найбільше одружень. От тільки весільні обряди за останній час суттєво змінилися. Можна навіть сказати — глобалізувалися. Згадаймо хоча б американсько–європейський звичай кидання нареченою букета, що вже давно став популярним й на наших теренах.

З іншого боку, саме весільна тематика чи не найширше представлена в працях з української етнографії. Проте сучасній людині важко зрозуміти логіку давніх звичаїв. Тим ціннішими видаються дослідження, автори яких пояснюють весільні обряди з точки зору історичного розвитку етносу. Саме такою є робота одного з грандів української та світової етнографії Хведора Вовка «Шлюбний ритуал та обряди на Україні». Це фундаментальне дослідження, що побачило світ наприкінці XIX століття в Болгарії, а згодом — у Парижі, принесло вченому світове визнання. Сьогодні, коли більшість тогочасних весільних ритуалів стали архаїкою, читати цю працю ще цікавіше. А деякі гіпотези й висновки вченого сучасну людину можуть навіть шокувати. Особливо того, хто живе з думкою, що раніше все було краще: дерева вищі, врожаї більші, парубки сміливіші, а дівчата — всі до одної цнотливі... >>

Божий дар свободи

Сьогоднi часто можна почути: «мораль і політика несумісні. Мораль — справа відносна. Набридли розмови про мораль...» То говорять посткомуністи. А комуністи взагалі насміхалися над мораллю, так само, як над релігією. Або сердились. Прокурор Погорєлий кричав: «Ви пишете: у нас нині головна відмінність між людьми виступає у вимірах морально–етичних, а не політичних. То хто кого буде судити — ви мене з моральних, чи я вас — з політичних позицій?» — «Хто як уміє», — відказав я. З тих пір ми мало змінилися. А тим часом проблеми моральні стукають у вікно. І щораз голосніше. А вуха закладені ватою комунізму, потім — посткомунізму і просто кримінального індиферентизму... >>

І переможці стануть переможеними?

Із позовом до суду звернувся голова черкаської обласної організації партії «Наша Україна» Олександр Черевко. Екс–«губернатор», який був кандидатом у депутати облради, оскаржує в окружному адміністративному суді результати виборів на своїй малій батьківщині — у Звенигородському одномандатному мажоритарному окрузі №8. >>

Голова замість кабана

Минулих вихідних на Рівненщині почалося полювання на диких копитних звірів. Як це часто буває на «відкритті», від куль та картечі потерпає не лише звірина, а й самі мисливці. І навіть високопоставлені. Цьогоріч під обстріл потрапив голова Рівненської облради Олександр Данильчук. >>

Дожити до перемоги

Цієї неділі, 14 листопада, в Україні відбудеться повторне голосування на місцевих виборах. Про це йдеться в постанові Центральної виборчої комісії. Вибори, згідно із законом, проведуть у тих округах, де результати голосування 31 жовтня було визнано недійсними або де кандидат–переможець, борони Боже, помер (а є вже й такі випадки). >>

Шанс на повернення

Шанс на повернення

У будь–якій країні, де зміна влади визначається голосами людей на виборах, підбиття підсумків кожного голосування — це початок підготовки до наступного. У цьому контексті підсумки місцевих виборів в Україні формують стартові позиції для політичних сил на вибори парламентські. А вони великою мірою визначатимуть місце і роль політиків та партій на найближчі роки — до президентських виборів і чергового «перезавантаження» політичного простору, пов’язаного з обранням нового глави держави. У свою чергу, політичні розклади визначатимуть, які інтереси і погляди громадян будуть представлені у владі і які цінності впливатимуть на визначення державної політики.

На місцевих виборах різні політичні сили ставили перед собою задачі, різні за реалістичністю, але схожі за амбітністю. Результати виявилися для багатьох несподіваними. Вони показують вразливість фаворитів — і залишають простір для маневру та надію на швидке відродження для сил, які ще вчора вважалися такими, що безнадійно програли. >>

Приїхали нижче середнього

Приїхали нижче середнього

Минулого уїк–енду найкращі представники європейського велотреку з 25 країн змагалися в польському Прушкові на першості Європи. Турнір досить цікавий, адже до минулого року континентальний чемпіонат проводили лише серед спортсменів віком до 23 років. Але в цьому передолімпійському циклі зорганізували й повноцінний дорослий турнір, де можна було вибороти перші залікові очки на шляху до Лондона–2012. Тепер велогонщики пройдуть шлях тривалістю у два роки, і підсумкова сума балів кожного з них покаже, хто саме поїде на Олімпіаду. >>

Час реабілітації

Час реабілітації

Відучора під скляним дахом історичної пам’ятки Парижа — Гранд Паласу — розпочалися командні змагання 57–го чемпіонату світу з фехтування. Саме на турнір четвірок покладають найбільше сподівань в українській федерації. Нагадаємо, наразі в нашому активі — «срібло» та «бронза» в жіночій шаблі. «За підсумками індивідуальних змагань робити висновки зарано. Маємо дві медалі, здобуті зусиллями шаблісток, проте результати інших фехтувальників хорошими назвати важко», — каже старший тренер збірної Дмитро Моргун. >>

Великий вибух у Великому колайдері

Ученим Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН) уперше вдалося зіштовхнути у Великому адронному колайдері пучки іонів свинцю. Досі спеціалісти ЦЕРНу працювали з більш легкими частинками — протонами. За словами речниці організації Барбари Вармбайн, зіштовхування зустрічних пучків іонів, які рухаються зі швидкістю, що майже дорівнює швидкості світла, наблизило вчених до відтворення моделі Великого вибуху, внаслідок якого майже 14 мільярдів років тому народився Всесвіт. Науковці наголошують, що перша вдала спроба зіштовхування іонів — це гігантський успіх Великого андронного колайдера — найбільшого у світі прискорювача частинок. >>

Козирна «Карта»

Козирна «Карта»

Після двох невдалих для себе номінацій на Гонкурівську премію Мішель Уельбек таки отримав цю найпрестижнішу у франкомовному світі літературну нагороду. Прискіпливе журі, оголошуючи прізвище цьогорічного лауреата, заявило, що «досі Уельбек не отримував «Гонкура», бо його попередні твори були гіршими». >>

«Антикризові» «крила» Саркозі

«Антикризові» «крила» Саркозі

Завтра у Сеулі відкривається саміт «Великої двадцятки», на якому лідери найпотужніших держав обговорюватимуть ситуацію у світовій економіці і, зокрема, так звані валютні війни. Проблем багато. Рішення адміністрації президента Обами додатково влити в банківську систему США 600 мільярдів доларів викликало паніку на фінансових ринках світу, а Євросоюз тим часом вирішує питання, життєво важливе для єврозони, підірваної крахом грецької економіки: чи «відпускати» євро у вільне падіння. >>

ПРИКОЛИ

Питання Вірменському радіо:

— Чи правда, що люди, на яких природа відпочила, найбільше її псують?

— Звичайно. Вони їй мстять! >>

У Бебі-Спайс знову буде бебі

У Бебі-Спайс знову буде бебі

Серед колишніх «перчених» дівчаток — учасниць популярного у минулому гурту «Спайс гьорлз» — безперечною рекордсменкою за кількістю дітлахів лишається Вікторія Бекхем, в якої підростає трійко синів. Не відставати від колишньої колежанки намагається й Емма Бантон. Три роки тому вона народила первістка від свого бойфренда Джейда Джонса. Й ось знову Емма вагітна. >>

Пішоходе, перемкни швидкість

Багатьом знайоме почуття роздратування, коли поспішаєш на роботу або у справах, а попереду на вузькому тротуарі повільно дефілюють у ряд три дами із собачками. Або роззяви, яким поспішати нікуди, скупчилися біля вітрини так, що їх не оминути. Мешканцям Лондона пощастило: незабаром проблему різної швидкості на тротуарах для них буде вирішено. Британська столиця першою у світі запрова­джує на центральних торговельних вулицях двосмугові тротуари. >>

Погралися в Чехонте

Погралися в Чехонте

На честь свого 150–річного ювілею Антон Павлович Чехов цього року удостоївся шаленої уваги з боку режисерів. Але коли знайомишся з новинками театральних афіш, то розумієш, що наші постановники перебувають у полоні стереотипів: як не «Вишневий сад» ставлять, то «Дядю Ваню», як не «Дядю Ваню» — так «Чайку»... Зрідка хтось дозволяє собі «крок вправо» і бере до роботи не популярну драматургію російського класика, ставлену–переставлену в усьому світі, а, наприклад, його оповідання. І хоча такі експерименти потребують зайвої ланки в підготовці вистави, що називається інсценізацією, фінальний продукт виходить, як правило, цікавішим. >>

Слідами мисливців на мамонтів

Слідами мисливців на мамонтів

Допитливі вчені почали розкопувати землі столиці колись потужного Галицько–Волинського князівства ще в другій половині ХІХ століття. Першими тоді за лопати взялися професор історії Львівського університету Ісидор Шараневич та священик із придністровського села Залуква Лев Лаврецький. Вони й стали піонерами розкопок давньогалицьких храмів. Із тих пір археологи в літній «копальський» період неодмінно обсідають пагорби Галицького Придністров’я, як бджоли квітуче різнотрав’я. З порожніми руками дослідники звідси майже ніколи не повертаються. У музеї історії «Давній Галич» зберігається лише дещиця знайдених тут артефактів, зокрема різноманітні ювелірні прикраси із золота, срібла та бронзи — сережки, нашийні гривни, хрестики, монети–дирхеми. >>

Солодкий, а не мед, й анісом пахне

Давня англійська приказка безапеляційна: «Той, хто бачить фенхель і не збирає його — не людина, а диявол». Цей суворий вирок диктувало переконання, що названа рослина мала надзвичайну чудодійну лікувальну силу. Англійський парламент у 1739 році навіть зобов’язав сера Стефенсона відкрити нації секрет його іменних ліків, що готувалися на основі фенхеля та допомогали при ниркових недугах. За газетну публікацію рецептури фармацевт–знахар отримав п’ять тисяч фунтів стерлінгів. Це яскравий приклад того, що фенхель, назви якого на санскриті означають «рослина з сотнею квітів» і «та, що має солодкий запах», — помітна культура. Тому він не міг не потрапити у страви. Як вишукані прянощі й ефективні ліки насіння фенхеля цінували ще древні римляни, греки, індійці та китайці. Вирощувати на полях рослину почали у середні віки. Тепер її плантації є в Єгипті, Японії, США. Країни Малої Азії та Південної Європи — споконвічна територія фенхеля. І саме там його першими почали споживати. >>

Курка, пшениця і фенхель

Курка, пшениця і фенхель

«М’ясо тане у роті», — так характеризує ліванську курку з фенхелем телекулінарка Юлія Висоцька. Щоб приготувати цю страву, треба тушку птиці порізати на порційні шматки. Суміш із чайної ложки меленої кориці, насіння фенхеля, горошин чорного перцю та солі, по півложки насіння кумина та порошку чилі й трьох столових ложок iз верхом борошна подрібнити у млинку і втерти у шматки курки, щоб вони були з усіх боків щільно покриті спеціями. >>

Хліб буде смачніший, якщо...

Насіння фенхеля використовують у кулінарії, як правило, попередньо підсмаживши на сухій сковорідці: після такої обробки прянощі стають солодшими й ароматнішими. В Індії підсмажений фенхель часто жують після столування, щоб освіжити дихання, а ще — покращити процес травлення. Цим насінням кулінари різних країн присмачують перші страви, м’ясо птиці, баранину, жирну свинину. Фенхель — популярна приправа для хліба в Італії, а також у південній Німеччині та Австрії. >>

Наука бути одруженим

Наука бути одруженим

Боротися з недовговічністю шлюбів столичні соціальні служби вирішили креативно: у метро нещодавно з’явилися промовисті плакати «Коханню треба жити довше». А тепер для майбутніх столичних молодят організували ще й практичні заняття. Так, днями стартують курси Програми підготовки молоді до подружнього життя «Щаслива сім’я». >>