Героїня без батьківських прав

Мешканка Хмельниччини, яка ось–ось мала отримати почесне звання «Мати–героїня», опинилася в епіцентрі скандалу. Працівники обласної прокуратури з’ясували, що 53–річна мати п’ятьох дітей із райцентру Полонне зовсім не заслуговувала на таке вшанування. Як повідомив заступник прокурора Хмельницької області Андрій Мадзяновський, під час прокурорської перевірки було виявлено, що шість років тому за ухиляння від виконання материнських обов’язків цю жінку було позбавлено батьківських прав щодо двох молодших дітей. При цьому старшого сина п’ять разів притягували до кримінальної відповідальності, а його молодший брат був тричі засуджений за крадіжки. >>

Брудно купатися

Цього року санітарно–епідеміологічна служба забракувала 80 відсотків вітчизняних пляжів і рекреаційних зон. Раніше заборонили купатися тільки в Одесі, а нещодавно виявили, що не відповідають санітарно–епідеміологічним вимогам і пляжі Криму та Миколаївщини. Зокрема закрито річковий пляж у місті Первомайськ Миколаївської області, у селищі Піщане Бахчисарайського району Криму, а також пляжі в Ялті. Ці зони відпочинку, заявив головний санітарний лікар Геннадій Рожков, перебувають під наглядом санепідемстанції, і купання там заборонене. >>

Лупають скалу... у нирках

Досі при лікуванні сечокам’яної хвороби в Україні застосували два методи видалення камінців із нирок пацієнтів: за допомогою хірургічного скальпеля та подрібнення ультразвуком. Жоден із цих методів не можна назвати ідеальним. За статистикою, при оперативному втручанні майже в половини пацієнтів спостерігаються рецидиви, а коли подрібнена «щебінка» виходить сечовивідними каналами, то хворим доводиться переносити нестерпні болі. >>

Вторгнення вітрів

Погода знову підносить українцям неприємний сюрприз. У Львівській, Волинській, Херсонській, Черкаській областях, а також у Києві підраховують завдані негодою збитки. Внаслідок короткотривалого, але потужного буревію, що пронісся Україною 3 червня і супроводжувався грозою та зливами, десятки населених пунктів і досі залишаються без енергопостачання, вулиці міст розчищають від повалених дерев. >>

Намалюй трицератопса

Увесь червень на майдані Свободи харківську дітвору тішитимуть гості з доісторичної епохи. Динозаври, диковинні птахи, чудернацькі ящури, мамонти, фігури первісних людей прибули до міста з Австрії. Усі вони виготовлені в натуральну величину з японського полістиролу. Аби переправити півсотні гігантських фігур, вага яких подекуди сягає тонни, довелося наймати сім потужних вантажівок. >>

Небезпечний маневр

ДТП, більш притаманне для швидкісних автобанів Західної Європи, сталася 3 червня на вулиці Заболотного. За попередніми даними, автомобіль «Тойота Рав–4» рухався від Одеської площі в напрямку Столичного шосе в лівому ряду, поруч — у правому ряду — рухалася вантажівка з причепом «Рено Магнум». Раптом водій легковика вирішив заїхати на заправку і різко взяв праворуч. Цього аж ніяк не очікував водій фури. Він одразу натиснув на гальма, але не зміг уникнути зіткнення. При цьому вантажівку винесло на зустрічну смугу, де в неї врізався джип «Субару Форестер». >>

Судний день

У Харкові почалися суди над захисниками парку Горького. Але, як з’ясувалося на практиці, притягти їх до відповідальності вочевидь набагато складніше, ніж доправити до відділення міліції й скласти адміністративний протокол. Принаймні дев’ятеро активістів, затриманих правоохоронцями 28 травня, вже вдруге повернулися із Дзержинського суду без жодних наслідків. Кількома днями раніше суддя Сергій Лазюк не розглядав їхню справу через формальні недоліки у наданих міліцією паперах. А позавчора повідомив, що жодних матеріалів із цього приводу повторно на його адресу не надходило. За словами адвоката Аркадія Бущенка, всі звинувачені написали до канцелярії заяву про те, що на засідання прибули і чекають повістки. «Але секретар канцелярії, — каже юрист, — повідомила, що їй заборонено приймати такі заяви, оскільки там не знають, який саме суддя надалі розглядатиме цю справу». >>

...Тому що боязкий

Сам Віктор Федорович — дуже хороший чоловік, прогресивний. А якщо від нього виходять якісь нехороші рішення, утиски й перекоси — то це справа рук оточення та занадто ревних симпатиків–соратників. Також Янукович — друг опозиції й журналістів. А що за його президентства пікетувальників з опозиції пресує «Беркут», не допускаючи до глави держави на гарматний постріл, то це, виявляється, через загрозу замахів на Віктора Федоровича. Держохорона просто зобов’язана вживати заходів, аби захистити життя Лідера від посягань новітніх гаврилів принципів.

Саме такі висновки необізнана людина могла зробити з учорашньої прес–конференції Віктора Януковича, яка відбулася в Українському домі. З нагоди святкування ста днів при владі Янукович убрався в маску демократа і нарешті — вперше на посаді Президента — допустив до спілкування із собою всіх охочих «незручних» журналістів. >>

«Президент», та не той

Сто днів президентства — це не лише привід похвалитися своїми здобутками для влади, а й чудова нагода підсумувати її програші та недопрацювання — для опозиції. Не змарнувала можливості «розбомбити» свого більш успішного конкурента по президентських виборах і найпомітніша в усіх сенсах опозиціонерка Юлія Тимошенко. >>

Янукович під демократичним прицілом

Учора співдоповідачі моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи ділилися своїми спостереженнями від перебування в Україні. Давня наша знайома, представниця Ліхтенштейну Ренате Вольвенд, та естонка Майліс Репс пробули в Україні кілька днів, мали зустрічі з Прем’єр–міністром, представниками різних політичних сил, журналістами тощо. Це була перша їхня місія, відколи Віктор Янукович став Президентом. >>

Прокуратура взялася за Президента

Опозиційний депутат Григорій Омельченко звернувся до Генеральної прокуратури з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності самого Президента. У своєму запиті, скерованому на ім’я керівника ГПУ Олександра Медведька, Омельченко вказує на порушення Віктором Януковичем низки статей Конституції та законів України. >>

Хай усе почнеться з об’єднаного опозиційного сайту

Якось уже так склалося, що політики в Україні, прийшовши до влади, керуються у своїх діях щодо суспільства, в основному, правом сильного. Відбувається це завдяки кільком обставинам. Так, за своїми ментальними особливостями пересічний українець — не борець. Імовірність застосування агресивних методів відстоювання своїх прав українцем, як це відбувається в низці інших країн, практично нульова. >>

Свині Семиноженка

...Їдучи дорогами Курської області, ми обговорюємо дві віковічні проблеми, описані класиком: дурні та дороги. І погоджуємося: хто знає, як тут із дурнями, а от із дорогами тут усе гаразд. Це враження підсилюється, коли з центральних звертаємо на периферійні шляхи чи просто заїздимо до села — а таки ж асфальт та ще й гладенький! Парадокс, але одним із добродійників для російської глибинки виступає віце–прем’єр–міністр... України Володимир Семиноженко. «УМ» вирішила розібратися, як і чому він допомагає сусідній країні. >>

Син патріарха

Восьмого травня цього року поховали отця Тараса Романюка — сина патріарха Володимира. Провести його в останню путь прийшли представники всіх юрисдикцій українського православ’я — УАПЦ, УПЦ Київського та Московського патріархатів. Чин ієрейського похорону здійснили предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій у співслужінні з єпископом Євстратієм з УПЦ КП. Отець Тарасій, священик київської Свято–Покровської церкви, відійшов у вічність 6 травня в день пам’яті Юрія Побідоносця після нетривалої підступної хвороби. >>

Автокефалія Києва

5–6 червня 1990 року православний Собор проголосив відродження УАПЦ, відновив церковну структуру у вигляді патріархату і обрав першим українським патріархом митрополита Мстислава Скрипника. Собор був велелюдний, від Софійського собору до Будинку кіно, де він відбувся, духовенство і миряни пройшли урочистою ходою. Серед них крокували 7 єпископів і майже 200 священиків. Київ не бачив такого від часів Української революції, коли столиця Русі стала духовно не залежною від Росії — вперше, відтоді як центр руського православ’я дивним чином «перемістився» до Москви. На той час уже діяли парафії Української автокефальної церкви на Заході й Сході України, відбувалися велелюдні молебні у пам’ять закатованих подвижників, про яких «у лоні російського православ’я» і згадати не можна було, та виходив незалежний часопис «Наша віра»... >>

Кевін і семеро костнерят

Знаменитий голлівудський «Охоронець» Кевін Костнер знову став татом — днями його молода дружина, німецька модель і дизайнерка сумок Крістін Баумгартнер народила акторові дочку. Для Крістін це третя дитина — окрім новонародженої, вони з Костнером виховують двох синів: трирічного Кейдена Уайта і Хайса Логана, якому в лютому виповнився рік. >>

Памела — Путіну: не купуй тюленя!

Володимир Путін отримав листа від голлівудської кінозірки Памели Андерсон. На диво, це зовсім не любовне послання: повногруда білявка звертається до російського прем’єр–міністра з проханням заборонити ввезення до Росії… шкур канадських тюленів. >>

17 миттєвостей Пітера

Сімнадцять років просидів у засідці міліціонер із Санкт–Петербурга Андрій Пугін. Принаймні так він називає своє перебування у чужій квартирі в центрі міста. За цей період Пугін устиг перевезти в помешкання дружину, народити сина і звільнитися з органів. Як сумлінний мешканець, пан Андрій звернувся до суду, аби вступити у право власності на житло. Однак Феміда відмовила. >>

Зростаємо молоддю

Другий у цьому році турнір серії «Великого шолома», відкритий чемпіонат Франції, наближається до завершення. Над Парижем розпогодилося, й матчі в останні дні відбуваються згідно з розкладом. Позавчора ввечері на ґрунтових кортах «Ролан ґарроса» вже визначилися перші переможці. У вирішальному матчі міксту словенка Катаріна Среботнік і серб Ненад Жимоньїч, посіяні під шостим номером, здолали казахстансько­австрійський дует Ярослави Шведової й Жуліана Ноула лише на «супертайбрейку» — 4:6, 7:6, 11:9. >>

Шість дуелей для тренерів-європейців

Четвірка «мисливців» із квартету D розпочинає полювання на Кубок світу 13 червня. Без сумніву, флагман цієї «пульки» — збірна Німеччини. «Бундесмашина» має у своєму музеї три світові трофеї (1954, 1974, 1990). Проте у новому сторіччі найтитулованішу європейську збірну (якщо враховувати три Кубки Європи) великі успіхи обходять стороною. У 2002му німців у фіналі зупинили бразильці, а на домашньому «мундіалі» в 2006 році «бюргери» здобули «бронзу». >>

Перед нами — Москва

Офіційних змагань у боксерів­любителів не так уже й багато, особливо в неолімпійський рік. Фактично це лише чемпіонати Європи та світу — саме за ними «спортивне» міністерство дає оцінку ефективності діяльності національної федерації та й рівню спортсменів також. Тому до континентального форуму, що стартує в Москві сьогодні й триватиме до кінця наступного тижня, наші боксери готувалися надвідповідально. >>

Європа не просихає

Повінь у Центральній Європі набирає обертів. Учора захлиналася Австрія — сильні зливи, які не вщухали з четверга до ранку п’ятниці, призвели до розливу річок Дунай, Морава та Інн, вода в яких учора прибувала зі швидкістю майже метр за годину. За даними гідрологічної служби, це найсильніший паводок у країні за останні п’ять років. Під водою опинилося багато населених пунктів та автошляхів, рятувальні служби приведено в режим підвищеної готовності. >>

Кривава Феміда

«Це справжня драма... Такого в нашій країні ще не траплялося», — наголосив міністр юстиції Бельгії Стефан де Клерк. «Ми всі знаємо, що наша професія небезпечна і що колеги нерідко стають жертвами злочинців у кримінальних судах. Але щоб у цивільному суді! Просто немислимо...» — вражено констатують працівники брюссельського Палацу юстиції. >>

Полонені «червоного півня»

Щонайменше 116 людей загинуло та понад 150 отримали поранення внаслідок великої пожежі, що спалахнула в четвер увечері в центральній історичній частині столиці Бангладеш — Дакки. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, список жертв іще не повний: на згарищі тривають пошукові та рятувальні роботи. >>

Солодкий «Океан»

Літо вже настало, а арт–тусовок у Києві не меншає — навпаки, на один вечір по три якісні акції. Але в четвер колективне підсвідоме підказало кільком тисячам киян, що цей вечір слід провести у Палаці спорту — гурт «Океан Ельзи» у своєму розписаному на рік Dolce Vita турі мав запланований концерт у столиці. Наступний сеанс «солодкого життя» в Києві планується на грудень — під завісу туру, але якщо Святослав Вакарчук відпрацює так чесно всі концерти, з п’ятьма «бісами», двома з половиною годинами драйву й енергообміну, то страшно уявити, що з ним буде під кінець туру. >>

Про життя навиворіт, попільничку та віру в щастя

Режисери не люблять запитань типу «А що ви хотіли сказати своєю виставою?». Більше того, така цікавість їх навіть дратує. Мовляв, наша справа — придумати і створити, а ваша — спробувати розібратися, що ми мали на увазі. Художній керівник Театру Вахтангова Рімас Тумінас такими комплексами не страждає. Напередодні гастролей «Дяді Вані» у Києві він, не шкодуючи часу та образності, детально розповів про народження цього легендарного спектаклю та озвучив думки, які намагався вкласти у постановку. За словами режисера, все починалося років зо два тому, коли він зупинив свій вибір на п’єсі «Дядя Ваня». «Я себе, так би мовити, поберіг, — кокетував Тумінас. — «Дядя Ваня» — найкоротша, найлегша та найзрозуміліша п’єса Антона Павловича». >>

Провал четвірки з Манхеттену

Навіть пізня година показу серіалу «Секс і місто» на каналі «1+1» не могла завадити мені дочекатися чергової серії: дуже вже дотепними були діалоги чотирьох дівчат із великого міста, красивими сукні, черевички й капелюшки та близькими їхні проблеми. Перший повнометражний фільм, що вийшов у прокат два роки тому, був не таким яскравим, як півгодинні телевізійні серії, але все ж можна було дивитися й отримувати певне задоволення від перипетій у житті героїнь «Секс і місто–2» у порівнянні з серіалом і першою частиною — абсолютний лузер. Складається враження, що творці сиквела вирішили банально «скосити табло». >>

Вадим Перельман: «Пісня імен» — останній фільм, коли я випускаю своїх демонів

За свою режисерську кар’єру 47–річний виходець з України Вадим Перельман зняв понад 200 рекламних роликів і всього два повнометражні фільми. Але його резонансний дебют у кіно у 2003 році дозволив Перельману називатися багатообіцяючим талановитим режисером Голлівуду: «Дім із піску й туману» (House of Sand and Fog) номінувався на три «Оскари» (найкращий актор — Бен Кінгслі, найкраща актриса другого плану — Шорех Агдашлу та найкраще музичне оформлення — Джеймс Хорнер). Другий його фільм «Життя перед її очима» (The Life Before Her Eyes) також привернув увагу критиків: хоч і не отримав такої високої оцінки як дебют, але запам’ятався гарним сценарієм, цікавою операторською роботою і, звісно ж, головною роллю Уми Турман. Зараз Перельман працює над третім фільмом — «Пісня імен» (The Song of Names), і тут знову зірки — Дастін Хоффман та Ентоні Хопкінс.

Останнім часом режисер зачастив до Києва: минулого року особисто представляв «Життя перед її очима», а цього разу прибув у ролі члена журі ІІ Київського міжнародного кінофестивалю. Подивишся на нього — здається, справжній американець: позитивний, упевнений у собі, готовий відповісти на всі ваші запитання, але більше, ніж треба йому самому, ніколи не скаже. А придивишся ближче і розумієш, що за тією бравурою все ж ховається хлопець із київської комуналки, котру сім’я покинула в 1977 році. Перельман далекий від сентиментів до країни свого народження: коли на відкритті фестивалю ведуча Марися Горобець назвала його українцем, він був, м’яко кажучи, здивований такою характеристикою. Йому значно ближча історія Бабиного Яру, де мало не загинула його бабуся.

З Вадимом ми розмовляли, сидячи просто на сходах Палацу «Україна»: за півтори години мала початися церемонія закриття фестивалю. За спинами кричала в мікрофон ведуча, а роззяви полювали на автографи. Перельман, підкурюючи цигарку, промовив: «Ну її, ту червону доріжку, давай поговоримо». >>

Діагноз: кремляді

Французький інтелектуал–українець Леонід Плющ у рецензії на роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» (К.: Факт) спрогнозував: «Своєю масштабністю, многосюжетністю, багатоголоссям, глибиною проникнення в душі людей, у трагедію скаліченої людини й нації «Музей» на десятиліття (?) без сумніву стане проблемою й предметом гуманітарних наук. І вимагатиме від україністики суттєвого підвищення її рівня» (ЛітАкцент. — 25.01.2010). Чом би й ні? Адже про «Польові дослідження...» Забужко (першовидання — 1996 р. ) говорять–пишуть досі, а за результатами експертного опитування «Книжки незалежного 15–річчя, які вплинули на український світ» цей її попередній роман увійшов до топ–сімки. Отже, «Музей...», схоже, має розраховувати на таке саме серйозне критичне багатослів’я. >>