Провал четвірки з Манхеттену

05.06.2010
Провал четвірки з Манхеттену

Такими Керрі і Шарлотту творці фільму уявляють у 80–х.

Навіть пізня година показу серіалу «Секс і місто» на каналі «1+1» не могла завадити мені дочекатися чергової серії: дуже вже дотепними були діалоги чотирьох дівчат із великого міста, красивими сукні, черевички й капелюшки та близькими їхні проблеми. Перший повнометражний фільм, що вийшов у прокат два роки тому, був не таким яскравим, як півгодинні телевізійні серії, але все ж можна було дивитися й отримувати певне задоволення від перипетій у житті героїнь «Секс і місто–2» у порівнянні з серіалом і першою частиною — абсолютний лузер. Складається враження, що творці сиквела вирішили банально «скосити табло».

«Секс і місто–2» — це така собі кіноверсія дівчачої гри «Переодягни ляльку». Дві з половиною години фільму — суцільне дефіле героїнь у дорогих дизайнерських речах: ось вони на презентації, ось крокують по пустелі, ось по кілька разів на день міняють вбрання під час безтурботного перебування у готелі. Гардероб виступає подразником (коли старша донечка Шарлотти ставить плями їй на спідницю — «О Боже! Це ж Валентино!») або антидепресантом (Керрі по кілька разів навідується до своїх шаф, коли стає вже зовсім зле) у сімейних стосунках. Зрештою, сама головна героїня Керрі Бредшоу зауважує: «Мене завжди більше приваблювала мода, ніж кулінарія».

Усе б нічого, якби цей пафос і претензійність були розбавлені струнким сюжетом і хоча б якоюсь драматургією. Але рівень режисера й сценариста Майкла Патріка Кінга не дозволив йому піднятися до блискучих знахідок телесеріалу Даррена Стара. У результаті маємо чотирьох жінок бальзаківського віку, які борються з далекими як для простих смертних людей проблемами. Керрі (Сара Джессіка Паркер), наприклад, переймається, що її шлюб із Суперменом (Кріс Нот) перетвориться на нудні посиденьки вдома, тому вона відмовляється обідати у своїх апартаментах і тягає бідного запрацьованого бізнесмена по гламурних вечірках і забороняє йому релаксувати перед телевізором. У цей час Саманта (Кім Кетролл) переживає кризу менопаузи: їй уже за 50, і вона турбується, щоб їй свербіло «он там». На цьому тлі Шарлотта (Крістін Девіс) та Міранда (Синтія Ніксон) здаються найбільш адекватними: перша переживає важкі часи материнства, друга — переймається стосунками на роботі.

Щоб хоч якось закрутити сюжет, режисер відправляє жіночий квартет в Арабські Емірати — пожити в шикарному готелі, де апартаменти–люкс коштують 22 тисячі доларів за добу. На даному етапі маємо трохи східної екзотики, багато кривлянь героїнь, ну й, знову ж таки, перевдягань. З усього фільму найбільше запам’ятовується скандальний випад Саманти на східному базарі, коли з сумки в неї вилітає купа презервативів й обурені араби з усіх боків наступають на напівоголену американку: «Так, це презики! Презики! І я люблю трахатися!» — кричить їм Саманта, супроводжуючи свій протест характерними рухами. Напевно, ми тут мали б читати якийсь маніфест на тему розкріпачення консервативного мусульманського світу. Але надто вульгарним виглядає цей прийом.

Наприкінці маємо хепі–енд: герої справилися зі своїми проблемами. Відзначаємо, що у фільмі засвітилися Лайза Мінеллі та Пенелопа Крус. Дякуємо за роботу художнику–постановнику Джеремі Конвею та художнику по костюмах Патрісії Філд. І задаємося запитанням: а чи варто під 50 тримати молодість за хвоста й поводитися, ніби тобі 25?..

 

НА ЗЙОМКАХ

Сцени 20–річної давнини, коли Керрі вперше приїхала у велике місто, знімали у невеликому парку на розі П’ятої Авеню і 59–ї вулиці. Водночас за кілька кварталів відбувався захід з участю президента США Барака Обами. Дефіле Сари Джессіки Паркер викликало жвавіший інтерес у публіки, ніж візит президента.

* * *

Образ Керрі з 80–х змалювали з Мадонни.

* * *

Роль арабського міста Абу–Дабі виконував марокканський Марракеш (влада ОАЕ не підтримала проект, у назві якого є «секс»). Художник–постановник Джеремі Конвей, щоб зробити медину більш арабською, приглушив яскраві кольори й змінив вказівники.

* * *

Сцени в пустелі знімали на кордоні Сахари, а ланч у дюнах — там, де знімали «Лоуренса Аравійського».

* * *

За розкішний готель шейха слугував вишуканий «Мандарин Орієнтал Йанан Рама Марракеш».