«Заціни» ціни!
Українцям дедалі сильніше доводиться затягувати паски — все навколо дорожчає. Продукти харчування, проїзд у столичному транспорті, телефонні розмови, комунальні тарифи, долар в обмінниках — усе вимагає вже більше й більше грошей. >>
Ціна на сало «підкачала»
Їжа для українців стає усе більш дорогим задоволенням — шалене подорожчання продуктів харчування «з’їдає» всі підвищення до заробітних плат і вимагає «добавки». Статистика зовсім не тішить: в Україні у вересні поточного року ціни на продукти харчування і безалкогольні напої виросли на 33,5 відсотка у порівнянні з вереснем 2007 року. І продовжують зростати. Такі дані наводять у Державному комітеті статистики України. Найбільше за цей рік подорожчали м’ясо та м’ясні продукти, молоко, олія, фрукти, хліб, макаронні вироби, а найменше — овочі та алкоголь. Усе той же Держкомстат зазначає: 50 відсотків усіх витрат середньостатистичної української родини йде на харчування — це найбільш відчутна стаття затрат. >>
«Алло» за новими тарифами
Відтепер нехитре задоволення — мати вдома стаціонарний телефон — буде обходитися українцям дорожче. Адже з 1 жовтня змінилися тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги для абонентів міст та райцентрів. Відтепер абонентна плата за користування телефоном підвищиться на 20 відсотків. Однак не всіх українців стосуватиметься підвищення: для абонентів місцевої телефонної мережі сіл та селищ міського типу, за винятком райцентрів, тарифи на послуги користування телефоном залишаються без змін. >>
Хто, з ким і як піде на вибори
«Регіонали» йдуть на вибори в тому ж форматі, що й раніше, — партія на чолі з Віктором Януковичем і великою квотою Ріната Ахметова у виборчому списку. Аби посилити вплив у своїй політичній силі, Янукович, на відміну від попередніх років, сам очолив виборчий штаб (учора таке рішення ухвалила політична рада ПР). Його заступниками стали Олександр Єфремов, Борис Колесников та Василь Джарти. >>
«Вони це не зробили»
«Вони це зроблять», — після паузи впевнено відповів Віктор Ющенко в Римі на запитання журналістів, що буде у тому разі, якщо парламент у четвер (день оприлюднення указу про розпуск Верховної Ради) не проголосує за зміни до бюджету для виділення коштів на позачергові вибори. Увечері, коли Президент повернувся з Риму, стало відомо, що вони цього таки не зробили. Фракція Блоку Тимошенко, яка виступає категорично проти проведення дострокових виборів (хоча рекламні площі для виборчої кампанії закуповує), заблокувала президію ВР, щойно зайшлося про розгляд внесеного «регіоналкою» Оленою Лукаш закону про зниження 50–відсоткового порогу явки на позачергових виборах. Вагітну авторку законопроекту навіть не допустили до трибуни, що вельми образило пані Лукаш. Адже відмовляти вагітним, за українськими традиціями, не можна. «Це до бідності й до мишей», — вказує пані Олена. Так чи інакше, жодного рішення парламент ухвалити після цього вже не зміг.
Учора «картинка» не змінилася: зранку спікер Арсеній Яценюк, так і не пробившись на своє робоче місце, відкрив засідання з трибуни. В оточенні БЮТівців він повідомив, що указ Президента про припинення повноважень Верховної Ради 6–го скликання та призначення дострокових парламентських виборів на 7 грудня вже опублікований в офіційних виданнях Верховної Ради та уряду. Тож виборів не уникнути. Але парламент уже неповноважний. А зміни до бюджету не ухвалені. >>
Грошей нема, але вибори йдуть
Уже з сьогоднішнього дня, 11 жовтня, в Україні починаються «великі перегони». Про це заявила секретар Центрвиборчкому Тетяна Лукаш. >>
Шах «Еліті–Центру»
Увазі суспільства до повернення «блудного» Олександра Волконського (справжнє ім’я Олександр Шахов) могла б позаздрити будь–яка зірка естради... Якби не одне «але». За неофіційною інформацію від швейцарських правоохоронців, на пана Волконського влаштовано справжнє полювання. Щоправда, не відомо, хто ті «мисливці» — товариші–доброзичливці, які намагаються врятувати невдаху від суду, або ж незацікавлені в оприлюдненні подробиць справи впливові особи з Києва. Не виключено навіть, що «зуб» на Волконського–Шахова «точить» і хтось із понад півтори тисячі обманутих вкладників, яких він «кинув» більш ніж на 100 мільйонів доларів, взявши гроші на будівництво житла в столиці. >>
Кобзар — і той у тозі
«Ой, вибачте», — автоматично кажу українською, проштовхуючись крізь натовп, що оточив знаменитий фонтан де Треві у Римі. «Та прошу, прошу», — усміхається вишукано вдягнена жіночка, так, ніби почути в центрі італійської столиці українську мову — природніше, ніж у центрі столиці української. «А нас тут багато, ви хіба не знали?» — у свою чергу дивується співрозмовниця. Вона, висококваліфікований хірург родом із Житомирщини, вже десятий рік доглядає напівпаралізовану італійську бабусю, яку й вивезла на візку прогулятися.
Звісно, я це знаю. І не лише тому, що однією з провідних тем офіційного візиту нашого Президента до Італійської Республіки було питання статусу громадян України, які нелегально працюють на Апеннінах. Чи не щоразу, коли група українських журналістів їде в Італію, для когось із них це нагода зустрітися з родичами: тіткою, сестрою, мамою... Тільки офіційно в цій сонячній країні заробляють на хліб для себе та залишеної на Батьківщині родини близько 100 тисяч українців. Неофіційно таких іще щонайменше тисяч 400. «І знаєте — насправді всі ми мріємо повернутися додому. Але вже не знаємо, коли. А іноді й сумніваємося, що хочемо цього насправді», — зізнаються нам учасники зустрічі Віктора Ющенка з представниками української громади. Вони справді щасливі з того, що до них приїхав Президент. Та вже бояться вірити в те, що обіцяне ним на цій зустрічі справді буде виконано. Надто довго вони чекають від України допомоги на ділі, а не на словах. >>
Парламент–музей з охоронцями–«гардеробниками»
Біля зведеного ще у ХVI столітті палацу Кіджі (який принаймні зовні мало схожий на палац і взагалі на урядову резиденцію) зібрався величезний натовп — переважно туристи. Більшість просто терпляче стоїть, але раз у раз хтось підходить до нас — людей із блокнотами, камерами і штативами — і зацікавлено розпитує найрізноманітнішими мовами світу, що ж тут відбувається. Так–сяк пояснюємо неангломовним гостям Вічного міста, що тут Президент України (прикро, але для декого ця назва геть нічого не говорить) зустрічається із Прем’єр–міністром Італії Сильвіо Берлусконі. У відповідь лунає радісне: «О, і вони приїдуть на великих чорних машинах? Із затемненим склом?». Почувши ствердне «так», народ радісно залишається чекати «атракціону» — де б вони ще побачили «великі чорні авто», та ще «затемнені»... >>
Заручники власного вантажу
Завдяки українській зброї на борту захопленого піратами судна «Фаїна» цей інцидент стає найгучнішою піратською атакою нового століття. Навколо того, кому саме призначалася зброя з «Фаїни», точаться запеклі інформаційні війни, метою яких є заплямувати на міжнародній арені Україну — одного зі світових лідерів у виробництві військової техніки. Офіційним отримувачем танків та іншої зброї, згідно з супровідними документами, є уряд Кенії, з якою режим торгівлі вільний. Проте світову громадськість силкуються переконати, що справжнім адресатом українських збройових поставок є Південний Судан, де діє міжнародне ембарго на продаж зброї. Що цікаво, так стверджує не лише Росія, до недружніх випадів якої у Києві вже звикли, а й США. >>
Політика прагне молодих
Учора і сьогодні у Києві в Українському домі проходить VIII Європейська міністерська конференція з питань молоді. Конференція проходить раз на три роки, і її мета — підбити підсумки головних досягнень у сфері молодіжної політики Ради Європи та її країн–членів і виробити середньострокову стратегію. Відтак, тема цьогорічного зібрання, у якому беруть участь делегації усіх країн Ради Європи та заступник її Генсека Мод де Бур–Буккікіо — «Майбутнє молодіжної політики Ради Європи: порядок денний–2020». Участь у конференції взяв Президент України Віктор Ющенко, червоною ниткою виступу якого стала участь молоді в суспільному і політичному житті країни. >>
Під Покровом пісні
14 жовтня у Києві, на Софійській площі, відбудеться фестиваль повстанської та патріотичної пісні «Покрова», приурочений до шанованого серед українців свята Покрови Пресвятої Богородиці. Хори і барди, рок–гурти і кобзарі виконуватимуть українські народні пісні, кобзарські думи, балади, співану поезію, а також стрілецькі, упівські та повстанські пісні. >>
Герой у коміксах
Комікси під назвою «Вбивства з наказу КДБ» розповідають про організацію замаху на Бандеру, а видання вийшло у світ у рамках святкування 100–річчя з дня народження провідника ОУН і за фінансової підтримки сумівця та журналіста з Лондона Володимира Музички. Книга покликана в доступній і цікавій формі донести молодому поколінню українців славну та водночас трагічну історію українського повстанського Руху, вважають у Спілці української молоді. >>
Миротворча карусель
Творити мир зі зброєю у руках — справа дуже складна, але вони робили її з гідністю. Вчора в аеропорту «Бориспіль» приземлився літак зі 100 українськими миротворцями на борту. Вони перебували у Косові у складі багатонаціонального батальйону «УкрПолбат» із миротворчою місією KFOR. З Києва миротворці поїдуть до Білої Церкви, де базується їхній підрозділ, а далі вирушать хто куди, по своїх домівках. >>
«Євгене, мене викрали...»
Відомий опонент донецьких можновладців, колишній співвласник торгового центру «Білий лебідь» Борис Пенчук, за справою якого у 2005 році було заарештовано Бориса Колесникова, зник учора опівночі. Його соратники, колишні керівники партії «Пора» та свідки у довготривалій справі нардепа«регіонала» Бориса Колесникова проти Бориса Пенчука, Євген Золотарьов та Андрій Юсов не мають сумнівів, що його викрали. «Єдина інформація,яку ми маємо на сьогодні, надійшла від самого Пенчука. Йому вдалось зателефонувати мені та буквально прокричати, що невідомі люди закинули його в машину та везуть у невідомому напрямку, — стверджує Євген Золотарьов. — Після цього дзвінок обірвався, і з того моменту всі телефони Пенчука відключені». >>
Невизнаний оптимізм
Днями тижневик The Times Higher Education укотре опублікував рейтинг найпрестижніших вищих навчальних закладів світу. З представлених двох сотень університетів із понад 30 країн світу 38 вишів — американські. Ще 29 — британські. Загалом же перша десятка рейтингу повністю окупована вузами США і Великобританії. Титул найкращого ВНЗ традиційно дістався Гарвардському університету (США). А Кембріджський і Оксфордський університети Великобританії цьогоріч поступились Єльському (США), який перемістився з четвертого на друге місце. Каліфорнійський технологічний інститут посів почесну п’яту сходинку, Імперський коледж у Лондоні — шосту, за ним у списку «обраних» розташувалися Лондонський університетський коледж, Чиказький університет і Массачусетський технологічний інститут. А замикає «золоту десятку» Колумбійський університет. >>
Лист укинули в космос
Розробник цього «прикольного» наукового проекту, як повідомили кореспонденту «УМ» у Національному центрі управління і випробування космічних засобів НКАУ, — англійська компанія A Message From Earth. Її президент пан Маджетт спеціально приїхав до Євпаторії, аби особисто спостерігати за «листуванням». Воно тривало аж п’ять годин — стільки часу знадобилось українським фахівцям для відправки у міжпланетний простір за допомогою свого штатного радіотелескопа РТ70 (його діаметр — 70 метрів. — Авт.) потужного радіосигналу, у який закодовано саме послання. >>
Плями на медалі
Цьогорічна премія миру викликала багато суперечок і навіть міжнародний скандал ще до оприлюднення прізвища лауреата. Після оголошення рішення Норвезького Нобелівського комітету суперечок не поменшає. Звичайно, прізвищ претендентів не розголошують, але було відомо, що їх 197, тобто на 16 більше, ніж минулого року, і що головними претендентами на нагороду вважалися китайські дисиденти та російські правозахисники, зокрема чеченська правниця Лідія Юсупова та борець за права біженців Світлана Ганнушкіна. З огляду на це Китай вдався до безпрецедентного тиску на Нобелівський комітет і на Норвегію загалом, заявивши, що вручення Нобеля «китайським кримінальним елементам» буде розцінюватися як «втручання у внутрішні справи Китаю з усіма можливими наслідками для Норвегії». Кремль також удався до певної дипломатії, хоча, на відміну від Китаю, швидше, тихої та закулісної. Схоже, що російські та китайські «засоби переконання» подіяли на норвежців. Отож лауреатом Нобелівської премії миру було проголошено 71–річного дипломата, екс–президента Фінляндії Мартті Ахтісаарі. >>
Росії на зло
Учора в Будапешті в рамках неформального саміту міністрів оборони НАТО відбулося окреме засідання Комісії НАТО—Грузія щодо надання допомоги у відновленні грузинських Збройних сил після російської інтервенції, повідомляє «Франс прес». Це було перше таке засідання на міністерському рівні. Міністр оборони США Роберт Гейтс наголосив, що Тбілісі отримає від Вашингтона «всю можливу підтримку, на яку розраховує». >>
Обама рухається швидше, ніж фінансова криза
Останні опитування Інституту Геллапа, авторитетної у світі установи з вивчення громадської думки, показали, що кандидат у президенти США від Демократичної партії Барак Обама за рейтингом на 11 відсотків випереджає свого суперника від Республіканської партії Джона Маккейна. >>
Перші на середині дистанції
Наша національна команда з міні–футболу продовжує успішно виступати на світовому форумі в Бразилії. У заключному матчі першого групового раунду підопічні Геннадія Лисенчука зіграли в Ріо–де–Жанейро з командою Китаю. Українці достроково забезпечили собі місце в другому груповому етапі, суперники ж були абсолютними аутсайдерами. >>
«Комфортна» Сімс
Колись Моллі Сімс була вельми успішною й популярною моделлю (це в нас про неї мало чули, а на Заході «обличчя» відомої взуттєвої марки Jimmy Choo користується неабиякою популярністю). Завершивши кар’єру манекенниці, Моллі подалася в кіно — і, на диво, й там досягла чималих успіхів. Зігравши у популярній комедії «Старськи і Хатч», струнка білявка потрапила в поле зору режисерів не лише як фотогенічна красуня, а й досить непогана актриса. Цього року в прокат вийшли дві стрічки за участю Моллі — «Безвідмовний» та «Венера і Вегас», на наступний запланована прем’єра ще як мінімум двох. А ще ж є серіали, у які 35–річну Сімс запрошують постійно. >>
Приймайте винні ванни!
Певно, багато хто з нас був би не проти, аби з кранів замість води текло пиво, вино чи щось міцніше. Дехто про таке навіть мріє. А для мешканців італійського містечка Марино казка стала реальністю: вода у водогоні перетворилася на вино. >>
Таке кіно...
Дожилися. Доборолися, як сказав би класик, до самого краю. Продаємо Україну. Не неньку, щоправда, а ту, котра в лапках — кінотеатр «Україна». Не найкрутіший і не найкомфортніший заклад, та все ж дуже затишний, дуже свій — київський. Привабливий зручним розташуванням (поруч — метро «Хрещатик», відразу кілька кав’ярень — словом, весь «соцпакет»). Кому заважав кінотеатр «Україна»? Очевидно, він — як те ягня у байці Крилова — завинив уже тим, що дехто хоче їсти. Їсти дорогу київську нерухомість. >>
Історія хвороби
19 столичних кінотеатрів, що залишились у міській власності, ще минулого літа об’єднали в комунальне підприємство «Київкінофільм». Це мало що змінило в їхній нелегкій долі: ціла низка кінотеатрів як була, так і залишилася «мертвою». Йдеться про заклади, де роками не крутять кіно. Як колись у радянські часи церкви віддавали на поталу колгоспникам, роблячи з них склади під картоплю, так нині в колишніх кінотеатрах влаштовують розпродажі, розміщують молитовні будинки тощо. Деякі стають таким чином досить відомими. Приміром, хто з українців (і не лише киян) не чув про те, що під час «помаранчевої» революції головний штаб «януковичєй» розміщувався в кінотеатрі «Зоряний»? А в іншому столичному кінотеатрі — «Загребі» — у 2002 році проходили судові засідання у знаменитій справі про «масові заворушення 9 березня». Крім «Загреба» та «Зоряного», не за призначенням використовуються (або просто стоять порожніми) кінотеатри «Краків», «Тампере», «Нивки», «Молодіжний». >>
Сиди вдома!
Якто кажуть, кому — війна, а кому й мати рідна. Російською (рідною мовою Леоніда Черновецького) це звучить краще, мелодійніше... Але суть не в цьому. Поки країна звикається з думкою про ще одні парламентські вибори, мер Києва заявляє про свою готовність піти туди, куди Президент країни послав нинішню Верховну Раду. Тобто до виборчих дільниць. Блок Леоніда Черновецького ще не оформлений організаційно, проте в серйозності його намірів ніхто не сумнівається. >>
Храм на Божій горі
Високі бані Красногірського жіночого монастиря видно здалеку. Якщо їхати з Черкас до Києва, вони виринають серед осіннього лісу за три кілометри від міста Золотоноші. Надзвичайної краси монастир в стилі українського бароко черкащани вказали в числі «Семи чудес Черкащини». >>
Молимося, щоб залишилась
Уже кілька днів в Георгієвському монастирі Московського патріархату, розташованому неподалік села Кочержинці Уманського району Черкаської області, 17 черниць і четверо дітей тримають оборону в прямому розумінні цих слів. >>
Стежина від Карпат до Донецького кряжу
У селі Переможне Лутугінського району (неподалік Луганська) в урочистій обстановці відкрили пам’ятник лемкам. І тим, яких переселили з польських теренів у неприродну для них степову Луганщину — і вони вижили, і тим, хто не витерпів розлучення з рідними горами. >>
Рибні війни
Десять років тому Волинь дала зелене світло загалом добрій справі — водойми області почали здавати в оренду. Та, як показало життя, навіть добра справа в наших українських реаліях може стати гальмом і навіть детонатором суспільно небезпечних процесів. Десятиріччя водної оренди висвітлило чимало граней цієї проблеми, яку намагаються так–сяк розв’язувати на місцевому рівні. Але через те, що немає чіткої правової бази, яка регулювала б стосунки орендаря та громади, перетягування ковдри різними міністерствами і відомствами на свій бік зробили заручниками невизначеності як тих, хто відважився взяти в оренду водойму, так і місцеві громади, інтереси яких деякі новоявлені господарі стали відверто зневажати. Війна за рибу час від часу відгукується гучними скандалами, де в протистоянні сходяться ті ж самі конфліктуючі сторони. І в кожної з них — своя правда... >>
Жолдак пішов у регіони
До Черкас із Німеччини переїхав відомий театральний режисер Андрій Жолдак. Він тут житиме два місяці. За цей період Жолдак поставить у Черкаському академічному музично–драматичному театрі імені Тараса Шевченка дві вистави — «Войцек» та «Ленін LOVE, Сталін LOVE». >>
Вісім діджеїв і мікс
8 жовтня музичний фестиваль Djuice music drive–2008 закривали класики електронної музики, британці Groove Armada. Діджеї і мультиінструменталісти Енді Като і Том Фіндлі часто виступають удвох. У скромному складі люблять покрутити кільця в лондонських клубах, але клубний сезон закінчився, прийшла пора міжнародних турів і солідних концертів. Той, хто вірив у присутність цілої команди, не прогадав. Вісім першокласних музикантів на чолі з їхніми гуру Енді Като і Томом Фіндлі приїхали підкоряти Київ. >>
Колонки
-
Юрій ЛУЦЕНКО
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
-
Ірина ГЕРАЩЕНКО
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
-
Володимир В'ЯТРОВИЧ
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
-
Юрій БУТУСОВ
Мобілізація: чотири болючих питання >>
-
Василь БОГДАН
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
-
Валерій ПРОЗАПАС
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
-
Ірина ГЕРАЩЕНКО
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
-
Володимир В'ЯТРОВИЧ
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
-
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
-
Корифеї слова і пісні >>
