Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Енді Като і Том Фіндлі.
8 жовтня музичний фестиваль Djuice music drive–2008 закривали класики електронної музики, британці Groove Armada. Діджеї і мультиінструменталісти Енді Като і Том Фіндлі часто виступають удвох. У скромному складі люблять покрутити кільця в лондонських клубах, але клубний сезон закінчився, прийшла пора міжнародних турів і солідних концертів. Той, хто вірив у присутність цілої команди, не прогадав. Вісім першокласних музикантів на чолі з їхніми гуру Енді Като і Томом Фіндлі приїхали підкоряти Київ.
Напередодні концерту хлопці зустрілися з журналістами, щоб поговорити про вічне, точніше, про музику. Том прийшов у прес–залу Прем’єр–палацу з кухлем пива, Енді тамував спрагу мінералкою. «Йому пиво перед концертом не заважає. Навпаки, буде більше драйву. Про нас часто говорять, що ми перебираємо з горілкою під час виступів. Так що ми готові до значно міцніших напоїв, ніж пиво, — жартує Енді. — Нашу команду з п’ятнадцяти осіб важко возити з собою. Вісім із них грають денс–музику, решта відповідає за організацію. Ми зараз маємо світове турне, тому не розлучаємося. Недавно виступали в Японії. Нас там чудово прийняли. Це доказ, що музика не має кордонів».
Про коктейль Groove Armada з хаосу, реггі й брейкбіту з хорошим вокалом знає кожен, хто бодай зрідка вмикає музичні канали. Останній свій альбом Sounboy Rock музиканти охарактеризували так: «Це мікс різних стилів. І класно, що ми туди додали рок. Він чудово поєднується з танцювальною музикою».
Улітку хлопці досить затребувані в нічному Лондоні. Виступають здебільшого у власному закладі Groove Armada (названому на честь дискотеки 70–х у Ньюкаслі), від якого пішла назва гурту, і є резидентами одного з найкрутіших клубів Лондона Fabric. «Ми любимо клубне життя, але воно дуже виснажує. Граєш цілу ніч, прокидаєшся на другий день у невідомій квартирі з незнайомими дівчатами або, ще гірше, в іншому клубі. Від цього треба відпочивати на концертах. Тим більше що перед тисячами людей ти усвідомлюєш, що твоя робота за десять років не є марною», — згадують богемне життя музиканти.
Хлопці досить прості й відверті. «Ми не вважаємо себе іконами електронної музики. Нам важливо, щоб люди об’єднувалися в музиці. Ви кажете, що ми молоді класики, та ми вже далеко не молоді, тому й класики», — каже Енді.
На розігріві в Groove Armada поспівали–поскакали ТНМК. Лондонські ді–джеї, на відміну від багатьох європейських музикантів, знають про існування ТНМК і навіть назвали наших хіп–хоперів класними. Перший сюрприз очікував на глядачів відразу з появою британців. Впізнати добре відомі композиції з альбомів вдавалося мало кому. Groove Armada спеціально для туру підготувала нову інтерпретацію дисків. «Пісні впізнаєте, але звучання буде зовсім іншим», — попереджали на прес–конференції Енді й Том.
По один бік Енді грав хаос, по інший Том заводив фанк, як у старі добрі часи в середині 90–х, коли хлопці тільки починали працювати разом. Важко було розпізнати, які мікси хлопці викочували з нового абому, а які вже мають бути добре відомими. З пісень розпізнали точно Superstylin, I See You Baby, My Frend, The Girls Say, Drop That Thing, Madder, Easy, At the River.
У турне діджеї запросили з собою чорношкіру Мутю Буену з дівочого бенду Sugababes. Вона красувалася в довгій білій спідниці, чорному піджаку і краватці. Після першої пісні привіталася з українськими хлопцями і дівчатами, а далі взялася за своє — відриватися на повну.
Groove Armada хвалилися на прес–конференції відео, яке супроводжує їхній музичний ряд. Лазерне шоу справді варте особливої уваги. До них у Київ такого ніхто не привозив.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>