Опера, бандура і джаз

Опера, бандура і джаз

Про українських артистів за кордоном можна вже видавати не те що окрему книжку, а навіть багатотомник. Виїжджаючи з України на заробітки, одиниці, як то Володимир Гришко чи Вікторія Лук’янець, досягають справді захмарних висот у кар’єрі й міжнародної популярності. Інші кілька тисяч чесно відпрацьовують свої контракти, втішаючись пристойною зарплатнею і думкою про те, що на Батьківщині таких грошей вони б точно не заробили. У Ольги Каспрук, яка з середини 90–х живе в Німеччині, своя, не схожа на інші, історія. По закінченні музичного училища ім. Глієра вона вступила до Берлінської консерваторії на факультет оперного вокалу. І відразу означила власну творчу оригінальність, включаючи до своїх виступів оперні партії в супроводі бандури. Ця екзотична як для Німеччини парочка, виконавиця та її бандура, досить швидко завоювала серця стриманих тамтешніх меломанів. А сама Ольга почала активно інтегруватися в німецький культурний простір: виступала в Берлінській філармонії, у Вагнерівському об’єднанні, на сцені Deutsche Opera... Брала участь у різдвяному мюзиклі Jingle Bells, який ставив «Фрідріхштадтпаласт», там вона потім залишилася працювати. Ольга каже, що багато в чому такі повороти в її житті стали можливі саме завдяки бандурі — інструменту, можливості якого дозволяють створювати справді оригінальні концертні номери.
Чи не єдиний дискомфорт від бандури — через її великі розміри. Ольга багато їздить Європою, а тому свою бойову подругу їй доводиться брати і в літак, і метро, і в будь–який інший транспорт. Пильні працівники аеропорту завжди просять відкрити кофр і показати, що ж це за інструмент такий. Нерідко Ользі доводиться брати до рук бандуру і демонструвати, що це справді музичний інструмент. Такі міні–концерти вона влаштовувала й у літаках, коли пасажири просили відповісти на запитання, що ж це у футлярі — гітара, арфа чи балалайка. А що роботи? Треба ж якось інформувати мешканців країн розвиненого капіталізму, що бандура — це український народний інструмент, мелодійний і самобутній. >>

Не помолитись, а помилуватись

І триватиме до 14 вересня, а потім переїде в Мінськ — у Національний художній музей Республіки Білорусь, і півтора місяця триватиме там. Правда, де взяти 60 тисяч гривень на плановий переїзд експозиції до сусідів, генеральний директор Києво–Печерського історико–культурного заповідника Сергій Кролевець поки не знає. Річ у тім, що держава ніяким чином не причетна до цієї виставки, і, за словами Сергія Кролевця, доки директор Третьяковської галереї Валентин Родіонов особисто не подзвонив нашому міністру культури і туризму, Мінкульт не хотів давати жодних гарантій щодо експонатів, які приїхали з Росії і Білорусі, — а це, на хвилиночку, ікони XIV–XIX століття. В Україні ж виставці матеріально допоміг мільярдер Сергій Тарута. >>

Мультимедійна бандура

Нещодавно Руслана закликала своїх колег вкладати гроші не лише в кліпи. На думку співачки, український слухач заслуговує на те, щоб йому дарували якісне європейське шоу. Бандурист Роман Гриньків теж вирішив податись у шоу–культуру. В такий спосіб, переконаний він, бандуру остаточно полишать асоціації з минувшиною і консерватизмом. >>

Мистецтво на ринку

Кругообіг грошей на аукціонах, де продають твори мистецтва, вимірюється мільярдами доларів. Конкретніше ці цифри починають вимальовуватися влітку, коли аукціонні будинки проводять торги імпресіоністів (цих художників завжди залишають «на десерт») — після них можна озвучувати підсумки півріччя й починати готуватися до нового сезону. Цифри від найвідоміших аукціонів Sotheby’s та Christie’s уже традиційно перебільшили прогнози фахівців, які давали свої варіанти успішності торгів. Аукціонний дім Christie’s тільки на імпресіоністах заробив 145 млн. фунтів (експерти передбачали виторг у 90 млн. фунтів), з 81 представленого лота своїх нових власників знайшли 66 творів. Червневі торги Christie’s завершилися з результатом 102 млн. фунтів, з 55 лотів непроданими залишилися лише п’ять. >>

Режисер із великої букви «С»

Роберт Робертович — це той випадок, коли національне за духом мистецтво стає наднаціональним по суті. За неймовірну грузинськість і філософічність Стуруа полюбили в усьому світі: крім свого кревного Театру імені Шота Руставелі, де він працює з 1962 року, режисер поставив близько 30 вистав у Росії, Великобританії, Туреччині, Фінляндії, Аргентині, Ізраїлі. В репертуарі Національного академічного театру імені І. Франка в Києві йде його вистава «Цар Едіп» за Софоклом. Стуруа досягнув найважливішого в мистецтві й найважчого — впізнаваності творчого почерку, фірмового стилю, в середині 70–х з’явилося таке поняття, як «театр Роберта Стуруа». >>

Хайль Лєнін!

Пафосно–метафоричний «Майн кампф» заборонений до продажу, а моторошно–конкретні «твори» Лєніна — будь ласка. Не кажу вже про листи «вождя», де він закликає вбивати «що більше, то краще» — вони спливли не так давно. Але ж і у легко приступному «Повному зібранні творів» В. І. Лєніна — повно небезпечно параноїдальних рецептів. Як–от міркування (ще до Жовтневого перевороту) про суть «народної» влади: «Така влада є диктатурою, тобто спирається не на закон, не на формальну волю більшості, а прямо, безпосередньо — на насильство» (том 31, стор.341). >>

Їхати на море, в Простоквашино чи у «Відвагу»

Тут цілком заборонено алкоголь. А пауза для перекуру лише одна на добу: з дванадцятої нуль–нуль до дванадцятої нуль–п’яти. Нещодавно любитель посмоктати цигарку втік на річку і викурив її «позапланово». У таборі «Відвага» це розглядали як НП. «Ну дуже суворо поставилися, — хитає головою Віктор Рог, громадський діяч, письменник, який приїхав проводити заняття у таборі. І посміхається. — Аж я відчув потребу у чомусь покаятися».
Якщо таку подію розглядають як надзвичайну, то можна уявити загальні вимоги до дисципліни. Інакше, вважають організатори, не можна. Бо тут виховується дух. Тут стають сильнішими і мудрішими. Тут будують себе такими, яких потребує Україна. >>

Слідами «бойової слави» Караджича

Арешт колишнього лідера боснійських сербів не залишився без уваги туристичної індустрії, повідомляє німецька агенція ДПА. Серед пропозицій кількох німецьких турфірм з наступного тижня з’явиться новий маршрут «Слідами Караджича». Бажаючих пройти «місцями, де бував Караджич», дуже багато. Під час поїздки до Белграда туристи відвідають місця, в яких мешкав, переховувався чи відпочивав Караджич. Програмою туру, зокрема, передбачено відвідання магазину, де він купував свою улюблену мінеральну воду, а також вечори у вподобаній ним корчмі «Луда Куча» («Божевільна хата»). Туристи також проїдуться міським автобусом № 78, в якому було заарештовано Караджича. Тур до «елітної» в’язниці в Гаазі, де сидів Слободан Мілошевич, а зараз — утримується Караджич, не передбачений. >>

Знайомство з Кораном і газом

Учора приблизно о п’ятій годині ранку в результаті сильного вибуху в інтернаті для дівчаток, що в місцевості Балджілар, поблизу міста Таскент у провінції Конья на півдні Туреччини, загинули щонайменше 13 школярок та 20 дістали поранення, повідомляє Бі–Бі–Сі. За інформацією місцевої влади, під завалами, можливо, перебувають ще шестеро дівчат. >>

Марсіанська водиця

Марсіанський зонд НАСА «Фенікс», який приземлився (примарсився?) на поверхню нашого космічного сусіда 25 червня з дослідницькою місією, вже виконав головне завдання: достеменно встановив, що на Марсі є вода. >>

«Забанені» банери

Банери із зображенням національних героїв на українських стадіонах тепер, схоже, «забанені». На одній з останніх ігор київського «Динамо» міліціонери перед входом на трибуни почали вимагати у групи вболівальників, які саме несли на сектор різноманітне візуальне оформлення, пред’явити його для огляду правоохоронним органам — «во ізбєжаніє». Після чого банери і розтяжки, у створення яких було вкладено так багато часу, зусиль і художнього хисту, полетіли в грязюку. По них потопталися міліцейськими чоботями, а потому оголосили, що більшість із цих плакатів проносити на стадіон заборонено, оскільки вони є «неполіткоректними». >>

«Новинар» помер

Останній номер україномовного тижневика «Новинар», якому от–от мав виповнитися рік, вийшов учора. Журналістів поставили перед фактом втрати роботи лише напередодні 31 липня. «Такого повороту подій ніхто не чекав, — розповіло «УМ» джерело в уже закритому «Новинарі». — Ми працювали вже над матеріалами для наступного випуску, а нам повідомили, що журнал закривається, пояснивши нерентабельністю. Також говорили про проблеми з обсягами реклами, збуту...» За словами ж самого власника медіа–холдингу Джеда Сандена, головною причиною закриття журналу стало мовне питання. «Журнал українською мовою продавався тяжко», — визнає видавець. Водночас у своїй заяві американець висловлює віру, що україномовна преса має майбутнє. >>

Усім спасибі, а де Янукович?

Хоч Юлія Тимошенко і вдячна народним депутатам за те, що підтримали ініціативу БЮТ і зібралися на позачергову сесію, але не обійшлося й без прикрощів. В ефірі «5–го каналу» Прем’єр–міністр висловила розчарування із приводу того, що в четвер Верховна Рада так і не ухвалила інші зміни до бюджету, які не стосуються ліквідації наслідків повені в постраждалих регіонах. Нагадаємо, Кабмін наполягав на тому, щоб, якщо вже все одно перервали відпустку, депутати заодно ухвалили й урядовий законопроект із повним обсягом змін до бюджету, який провалили на минулій, плановій сесії. Натомість парламентські сили, окрім, звісно, Блоку Тимошенко, виступали проти того, щоб «під шумок» протягувати невдосконалений проект. >>

Очна ставка для Кернеса

Учора о десятій ранку мав відбутися повторний допит Геннадія Кернеса, утім секретар Харківської міськради до слідчих так і не прийшов. «Вони запрошують мене в приміщення Київського слідчого ізолятора №13. Я не знаю, згідно з якими процесуальними нормами вони пропонують мені приходити на допит у СІЗО, тому я не прийду, — обурювався пан Кернес ще позавчора під час спілкування з пресою. — Крім того, у мене є безпосередні обов’язки секретаря міськради, якими я повинен займатися». >>

Матч, якого ми чекали 14 років

Уперше після сезону 1994/95 в офіційному турнірі зустрінуться найбільш непримиренні спортивні суперники часів СРСР — київське «Дина­мо» й московський «Спартак». Та­ким був результат жеребкування третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів 2008/09, що відбувся у штаб–квартирі УЄФА в Ньоні. Щоправда, аби зіграти зі «Спартаком», віце–чемпіонам України ще потрібно пройти ірландську «Дрогеду». Втім після 2:1 у Дубліні втримати перевагу буде нескладно. >>

Вступили, як могли

У вищих навчальних закладах завершується оприлюднення списків осіб, рекомендованих до вступу. За перебігом цьогорічної вступної кампанії вперше стежила коаліція дванадцяти неурядових організацій у рамках національного проекту «Громадське спостереження за вступною кампанією 2008». Він здійснюється у 30 ВНЗ, що мають статуси державних і національних, у 14 регіонах країни. Серед учасників моніторингу — «Школа рівних можливостей» (Київ), «Технології оптимального розвитку особистості» (Кіровоград), «Комітет виборців України» (Дрогобич), Житомирський центр молодіжних ініціатив, Білоцерківська молодіжна організація «Ліга», громадська мережа «Опора», «Нова генерація» (Херсон), «Педагоги за мир» (Бердянськ), «Альянс» (Донецьк), «Товариство Лева» (Львів). >>

Догани від міністра

Міністр освіти і науки України Іван Вакарчук оголосив догани ректорові Запорізького національного університету Сергію Тимченку та ректорові Волинського національного університету імені Лесі Українки Ігорю Коцану. Як наголошують у прес–службі Міністерства освіти і науки України, підставою для цього стали неодноразові звернення абітурієнтів та громадськості щодо непрозорості проведення вступної кампанії у цих ВНЗ. >>

Пільговики–«трієчники» витіснили відмінників

Обов’язковою умовою нашого проекту є розробка рекомендацій для Міністерства освіти і науки. Вже зараз бачимо, що треба якось відрегулювати ситуацію, коли діти подають документи в усі можливі ВНЗ. Ну не вірю, що дитина хоче вчитися на 15 абсолютно різних факультетах. Адже є вступники, які мріяли про один ВНЗ, прийшли сюди з оригіналами документів, і в них немає ніяких переваг перед тими, хто вступає на 15 факультетів. >>

Мілкі місця високої води

Ніщо не віщує, що ви наближаєтеся до зони стихійного лиха: звичний рух транспорту на верхніх вулицях міста, розташованого на високому дністровському схилі, напівсонний спокій на провінційному автовокзалі — як і в сотнях інших подібних райцентрів. Та й на вуличці, що збігає від автовокзалу безпосередньо до залитої водою Стависької (так називається головна вулиця. — Авт.), снують пішоходи, на тротуарах ведеться жвава торгівля. А от шлях нижче вам уже перепинить неглибоке водне плесо, яке, щоправда, неважко форсувати — чи то на мікроавтобусі, чи й убрід. >>

Конкуренція з вогником

Близько 4–ї ранку на території Броварського ринку «Нива» пролунали три вибухи (як потім з’ясується, зривалися холодильні установки). Відразу потому спалахнуло полум’я — горіли три торгові ятки в різних місцях. >>

На чий млин литиметься «Луганськвода »?

31 липня члени ініціативної групи — представники Луганщини, не втрачаючи надію припинити аферу місцевої облради і повернути області її систему водозабезпечення, вручили на сесії обласної ради петицію з підписами 100 тисяч мешканців області. У цей час під вікнами будинку вирував мітинг підписантів, які протестували проти передачі в концесію ОКП «Луганськвода». Тим часом відкрилися нові цікаві подробиці стосовно учасників дивної «концесії», яким на 25 років сподіваються передати стратегічний об’єкт вартістю в мільярди гривень. Невідомо, наскільки це вдасться небайдужим активістам, а от електоральні втрати регіоналам на цьому «мокрому» місці вже забезпечені. >>

Серця під ногами

Із Періс Хілтон, яка довго утримувала імідж найбільш епатажної «світської левиці» Америки, відбуваються разючі зміни. Періс стала значно краще одягатися і скромніше поводитися. «Мабуть, я подорослішала...» — припускає 28–річна спадкоємиця готельної імперії Хілтонів. І не приховує, що до цього спонукало кохання. «Думаю, я все життя прожила як тінейджер і не хотіла брати на себе відповідальність. А тепер розумію: я — доросла людина, я очолюю велику компанію і, головне, — я закохана. У мене чудові стосунки, у мене є сім’я. Я просто насолоджуюся своїм нинішнім життям!» — зізналася Періс. >>

«Найбородатіший» анекдот

Учені Вулвергемптонського університету у Великій Британії розшукали найдавніший анекдот, який дійшов до нас у письмовому вигляді. Як повідомляє агенція «Рейтер», «викопний» жарт за 1900 років до н. е. записали шумери, котрі жили на півдні нинішнього Іраку. Гумор, звісно, специфічний: «Ось те, чого не траплялося ніколи з незапам’ятних часів: молода дружина не пукала на колінах свого чоловіка». >>

Засліплені наживою?

«Промінь», єдина в Україні газета для сліпих та слабкозорих, може припинити існування. 95 тисяч гривень — стільки становить борг за оренду приміщення редакції на Печерську в Києві. Десять тисяч гривень щомісяця сплачує видання Українського товариства сліпих (УТОС) комунальному підприємству «Липки житлосервіс» за оренду... власного приміщення. >>

Територія радості

Програма свята багато в чому нагадувала подібні міські заходи — концерт місцевих «артистів» і виступи «гастролерів» з Василькова та Києва, торгівля з автолавок, вечірній феєрверк. Але якщо, скажімо, у столиці багато хто з киян День міста вже давно сприймає як стихійне лихо, намагаючись якомога далі втекти від святкового гамору, то в Мархалівці останньої суботи липня всі чекали з нетерпінням. На свято з’їхалося багато колишніх мархалівців, дехто прихопив із собою й друзів. І, гадаю, навіть найвибагливіший гість не розчарувався. Бо хоч концертним номерам іноді, може, й не вистачало досконалості, проте в них було головне — непідробна щирість і безпосередність. А вся атмосфера навколо нагадувала велике родинне свято, де кожен кожному радий. >>

Тиса хімічна

Про скидання промисловим підприємством, що розташоване на румунській території за 70 кілометрів від кордону з Україною, важких металів у води Тиси повідомила радіостанція «Німецька хвиля». Відтак «УМ» зв’язалася з Державною екологічною інспекцією України (ДЕІ), до обов’язків якої входить контроль за екологічною ситуацією на території всієї держави. >>

Вікно в Європу — через стічні води

Нещодавно у містечку Васнес–Аудемез–Бріфель, яке розташоване у бельгійській провінції Ено, урочисто відкрили автономну біологічну станцію очищення стічних вод «Біософ», розроблену українським науковцем, інженером–екологом, професором Кременчуцького політехнічного університету Володимиром Артамоновим. >>

За зруйновану хату 5 тисяч — небагато

На виконання указу Президента «Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків стихійного лиха 23—27 липня 2008 року» Тернопільській області з резервного фонду Держбюджету виділено 5 мільйонів гривень. Як повідомила «УМ» начальник головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Софія Погоріла, вже проведено виплату 390 особам на загальну суму 957,5 тисячі гривень. >>

Одна держава — спільна біда

Реальна пропозиція надійшла від самих репатріантів, а президія Меджлісу лише підтримала та узагальнила їх, ухваливши на позавчорашньому засіданні «Звернення до співвітчизників у зв’язку зі стихійним лихом у західних областях України». >>

Христос без варти

У ніч на 31 липня з Музею західного і східного мистецтва, будівлю якого тривалий час ремонтують, викрадено художню перлину — картину XVI—XVII століття «Узяття Христа під варту» італійського художника Мікеланджело да Караваджо. Як поінформувала «УМ» керівник прес–служби міськуправління міліції Тетяна Хмельницька, «зловмисники, очевидно, проникли в музей уночі, розбивши вікно на другому поверсі, в одному із залів якого знаходилося полотно». >>

Барикада під «темним» Сонцем

Мистецьке об’єднання «Остання барикада» вже восьмий рік поспіль організовує культурні заходи по всій Україні. Фестивалі відбувалися в Харкові, Луцьку, Києві, Івано–Франківську, Запоріжжі. Нещодавно Олесю Донію, нардепу і керівнику проекту «Остання барикада», російський письменник і мешканець Криму Ігор Сід запропонував влаштувати свято й на півострові. «Ми погодилися, бо більшого перетину культур в Україні не знайти. Цього року не відважилися на музичну програму. Запросили тільки поетів, які є представниками чотирьох народів. З ними ми давно співпрацюємо і перекладаємо твори один одного. Наступного року плануємо долучити болгар, греків, італійців, естонців», — розповів Олесь Доній на прес–конференції перед початком фестивалю в Сімферополі. >>

Знервоване Сонце

1 серпня людство стежило за затемненням Сонця — життя на Землі на декілька хвилин застигло в сутінках. Максимальний екліпс повного сонячного затемнення спостерігали цього дня росіяни. Біля міста Надим Сонце було повністю закрито упродовж 2 хвилин і 26 секунд. В Україні ж з 13.07 до 13.15 можна було спо­стерігати лише часткове фазове затемнення Сонця, закритого Місяцем максимум на 45 відсотків. Та попри це на вулицях зібралось чимало астрономів–аматорів із затемненими скельцями, аби не пропустити апогей явища. >>