Парламентська виборча кампанія трохи змінила телебачення: буквально за тиждень до голосування можна було дивитися навіть більш–менш об’єктивні новини, скажімо на «Інтері». Чи вдасться телевізійникам хоч трохи протистояти владному тискові надалі? Про це ми говоримо з Валерієм Івановим, медіа–експертом, керівником Академії української преси >>
Обрання в 1993 році Гунтіса Улманіса на одну з найвищих державних посад Латвійської Республіки, а потім майже безальтернативне переобрання в 1996 році не тільки засвідчили його авторитет як політика. Останнім президентом довоєнної Латвії був його дядько Карліс Улманіс, тому після відновлення назалежності прихід на ту саму посаду члена його родини став яскравим символом збереження традицій національного державотворення.
У жовтні Гунтіс Улманіс побував в Україні, де взяв участь у низці заходів до Днів Латвії у Львівській області та в міжнародному економічному форумі. Попри насичену програму, він виділив час для того, щоб дати інтерв’ю «Україні молодій». >>
У Нью–Йорку та штаті Нью–Джерсі, які найбільше потерпіли від стихії, активно прибирають вулицi та приватнi ділянки. Все це здійснюється силами самих місцевих мешканців і спеціальних бригад. >>
Останній Хелловін мав трагічні наслідки. Три молоді жінки загинули у столицi Іспанії — Мадридi — під час тисняви у натовпі на присвяченій Хелловіну вечірці. У спорткомплексі «Мадрид Арена», де відбувалася вечірка за участю приблизно 10 тисяч осіб, діяв лише один вихід. О четвертій ранку один з учасників імпрези кинув на підлогу смолоскип, який спричинив пожежу. Двох молодих жінок юрба затоптала на місці, а третя померла вже у шпиталі. >>
У Болгарії розкопано найстаріше городище Європи, повідомляє Бі–Бі–Сі. Археологи вважають, що воно існувало у 4700—4200 роках до нашої ери і нараховувало приблизно 350 мешканців. За оцінками вчених, поселення виникло приблизно за 15 століть до зародження давньогрецької цивілізації. >>
У вересні не мали роботи майже 18,5 мільйона мешканців країн єврозони (це 11,6 відсотка працездатного населення), а в цілому по ЄС — 25 мільйонів 750 тисяч осіб. Такі дані оприлюднило вчора Європейське статистичне бюро «Євростат». >>
Пишу цей матеріал напередодні виборів, але коли ця стаття побачить світ, уже будуть відомі їх результати. Впевнена, що дуже багатьох вони розчарують, і ми почуємо стільки розмов про фальсифікації, маніпуляції, пресинг, адмінресурс тощо. Не сумніваюся в наявності цього всього і відповідному впливі на результат, але хочеться підняти і тему дещо іншого фактора. Того, як впливає на результати виборів позиція і поведінка власне виборців, тієї самої маси народу, яку називають електоратом. На серйозну аналітику в цій публікації не претендую — це, швидше, буде щось на кшталт невеселих «замальовок з натури». Не хотілося б і когось принизити чи образити, але факти залишаються фактами. І особисто мені моя людська і професійна совість не дозволяє про них не написати. Звичайно, описуване далі аж ніяк не стосується всього українського народу, однак стосується досить багатьох. І поки не зміниться свідомість цих багатьох, доля України, очевидно, не зможе кардинально змінитися на краще. >>
Щонайменше на 35 мажоритарних округах, де, за підрахунками ЦВК, перемогли провладні кандидати, насправді лідирують кандидати від опозиції або самовисуванці. Такі дані учора оприлюднив громадський рух «Спільна справа» за результатами власного паралельного підрахунку. За словами координатора руху Олександра Данилюка, йдеться про цілі області, де були перекручені результати волевиявлення, — Вінницьку, Волинську, Хмельницьку, Житомирську, Полтавську, Київську, Кіровоградську і Черкаську. Технології фальсифікації були аналогічними тим, які зараз спостерігаються у низцi округів Києва, — уточнення окружними комісіями протоколів дільничних виборчих комісій. Але організаційна слабкість опозиційних кандидатів і відсутність уваги ЗМІ не дозволили їм організувати належний контроль над перерахунком і протидіяти підміні даних.
Водночас запекла боротьба вчора ще тривала на низці проблемних округів Київщини, Черкащини, Вінниччини та у самій столиці. Характерні ознаки: на території виборчкомів чимало молодиків з «липовими» посвідченнями журналістів, спроби розкрити пачки з бюлетенями, локальні бійки або численні скарги до судів з вимогою визнати недійсними голосування на окремих дільницях. Деінде застосовувалися газові балончики або розливалися ліки. Переможені де–факто кандидати від влади не бажають визнавати цього де–юре, адже витратили чимало мільйонів на підкуп виборців протягом кампанії. Гречка не спрацювала, але грошові мішки готові витрачати ще більше (тепер уже на керівництво ОВК), аби тільки потрапити в парламент. >>
Так сталося, що східні терени сусідньої Польщі відвідує менше туристів, ніж західні. Утім бідніші воєводства із цим не змирилися і завдяки креативним ідеям щороку досягають кращих результатів відвідуваності справді багатих на історію та ренесансну архітектуру міст по лівий берег Вісли. Окрім історичних оповідань та майже «законсервованих» у середньовіччі історичних центрів старих міст на мандрівників тут чекають iще й розваги та затишні ресторанчики. Додайте до цього містичні легенди про нечисту силу, які вам неодмінно розкажуть ледь не в кожному містечку чи селищі, — й рецепт туристичного успіху Східної Польщі стає зрозумілим. Такі легенди непогано поповнюють місцеві бюджети, насамперед Люблінського воєводства. До того ж протягом року, а не лише на католицький Хелловін, який прихильники святкували цього тижня. Саме з поїздки до цього регіону, організованої Польською туристичною організацією, нещодавно повернувся журналіст «УМ». >>
Аварія на «Укрзалізниці» трапилася учора вночі. О 04:45, щойно пасажирський потяг №27 «Київ—Севастополь» рушив iз вокзалу «Запоріжжя–1», як iз колії зійшли четвертий, п’ятий, шостий і сьомий вагони, останній з яких перекинувся на бік. >>
В останній день жовтня, на Хелловін, нечиста сила ніби вселилася в ескалатор станції «Золоті Ворота»: гумовий поручень «рухомих сходинок», натягнутий iз великим зусиллям, порвався і почав падати вниз, звиваючись, мов велетенська змія. «Анаконда» вдарила у груди та збила з ніг 72–річну пенсіонерку Олену Ярославську. >>
Незважаючи на постійно велику кількість правоохоронців i камер спостереження, в самому центрі Києва, на Хрещатику, жорстоко побили 21–річного Армена Овчарука. Він кілька днів пролежав у комі, після чого, не прийшовши до тями, помер. >>
На Черкащині виборчі баталії не стихають, а, навпаки, набирають обертів. Найскандальнішим округом регіону можна назвати 194–й. За останні чотири дні тут і адміністратор окружної виборчої комісії зникав, і кандидата–опозиціонера намагалися викрасти, і штовханина під будівлею ОВК була. Попри те, що окружком опрацював майже всі протоколи ще у вiвторок уранці, а голова комісії привітав переможця — висуванця «Батьківщини» Миколу Булатецького, говорити про остаточний результат і досі ніхто не береться. Протягом останніх двох днів посипалися заяви до судів iз вимогами перерахунку бюлетенів майже на усіх дільницях, а Булатецький почав отримувати погрози. Проблемний округ позавчора відвідали троє нардепів — БЮТiвцi Томенко та Оробець і «регіонал» Тедеєв. Але і вони не можуть спрогнозувати, чим закінчиться мажоритарна епопея в цьому окрузі. >>
Незалежні моніторингові громадські організації провели соціологічне дослідження провідних національних телеканалів щодо порушення стандартів у передвиборчих матеріалах. Результат: майже на всіх ТБ–каналах експерти виявили порушення, здебільшого — недотримання балансу думок. Це означає, що в політичних сюжетах лунає звинувачення, але немає відповіді тих, кому вони адресовані. Також бралася до уваги відповідність рейтингу політичної сили і відсотку інформування про її діяльність. «З початку моніторингу ми спостерігали на телеканалах дуже низький рівень «УДАРу». Незважаючи на це, рейтинг партії серед виборців був значно вищим, на відміну від політичної сили «Україна — Вперед!», яка заповнила собою майже весь інформаційний простір», — зазначила виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар. >>
У середу в «Мистецькому арсеналі» відкрився один з обов’язкових щорічних проектів — Art Kiyv Contemporary, цього разу не в статусі арт–ярмарку, як усі попередні шість разів, а як арт–форум. «Очевидно, що ми не можемо конкурувати з такими арт–ярмарками, як FIAC у Парижі, Арт–Базель чи лондонський Frieze. До того ж українське законодавство не сприяє ввезенню з–за кордону предметів мистецтва для продажу, з цим у іноземних галерей великі проблеми, плюс у розпалі економічна криза, — пояснює новий формат директорка «Мистецького арсеналу» Наталя Заболотна. — Після першої української бієнале Arsenale –2012 усім стало зрозуміло, що Київ, «Мистецький арсенал» — це чудовий експозиційний майданчик, який із часом може стати врівень із найвідомішими світовими галереями чи музеями». Новий формат диктує нові правила — організатори попросили галеристів, які беруть участь у Art Kiyv Contemporary, представляти не окремі картини, скульптури, фотографії, а цілісні проекти. Після зміни правил галерей на Art Kiyv Contemporary значно поменшало — усього 20: дев’ять київських, включно з «Колекцією», Mironova Gallery, «Триптих Арт», Brucie Collection Gallery, Fine Art Gallery, одеська «ХудПромо», по одній галереї з Москви, Парижа, Відня, Берліна і 7 італійських галерей, об’єднаних в італійську платформу. >>
Мистецька премія Future Generation Art Prize 2012, що її започаткував ще у 2009 році Віктор Пінчук, цього року вручатиметься вчетверте. Конкурс, що об’єднує митців віком до 35 років iз рiзних країн. Головний приз — 100 тисяч доларів — отримує митець, якого обере міжнародне журі. А поки до церемонії нагородження лишається більше місяця (вона відбудеться 7 грудня), усі бажаючі мають змогу оцінити роботи 21 номінанта, які з 3 листопада виставлено в галереї PinchukArtCentre. До шорт–листа цьогорічних учасників увійшли представники Італії, Лівану, США, Бразилії, Японії, Китаю, Чеської Республіки, Єгипту, Ірану, Туреччини, Аргентини , Польщі та Великобританії. Україну в мистецькому змаганні представлятиме арт–група Р.Е.П. та лауреат Головної премії PinchukArtCentre –2011 Микита Кадан. Його об’єкт під назвою «Постамент» журі назвало «чистотою та витонченою ідеєю заповнення простору міста з його поточними мутаціями та перетвореннями». «Мій робочий матеріал — це українська реальність. Мене турбує проблематика постсоціалістичної та неокапіталістичної забудови міського простору», — так охарактеризовує своє творче амплуа Микита Кадан. >>
Стильний смокінг та вишукана вечірня сукня — ось головні атрибути прем’єрного показу 23–го фільму про пригоди шпигуна Джеймса Бонда. Перед початком фільму журналістів та гостей розважали конкурсами, де розігрували шампанське, яке потім постійно будемо бачити на екрані. В кращих традиціях конспірації нас мали обшукати на виявлення засобів копіювання. Але при цьому одразу видали секретну інформацію на дисках, тому необхідність у пошуку матеріалу відпала. Тож усі присутні більше непокоїлись про те, де б сісти, оскільки зала була вщерть заповнена. >>
Сьогодні важко повірити у те, що в ролі найпершого Бонда («Доктор Ноу»,1962) ми могли б побачити не Шона Коннері, а якогось іншого актора. Річ у тім, що його кандидатуру категорично заперечував автор історії про найвідомішого спецагента Ян Флеммінг. «Він презирливо називав мене «водилою», — згадує Шон Коннері, — натякаючи на моє плебейське походження: мій батько був водієм вантажівки. А Флемінг вважав, що Бонд повинен бути не лише плейбоєм, а й аристократом». До честі актора, він тоді зовсім не образився i не став мовчки чекати, чи вдасться продюсерам переконати категоричного Яна: Шон вирішив, що має обов’язково отримати цю роль, і старанно репетирував «щиру посмішку та нахабну ходу впевненої у собі людини». Урешті–решт він таки примусив авторів картини повірити в себе. І, напевне, великою мірою визначив долю самої бондіани. Сьогодні «Доктор Ноу» входить до п’ятірки найпопулярніших стрічок про Бонда, а сцена, коли дівчина Спецагента 007 (Урсула Андрес) у білосніжному бікіні виходить на берег, є однією із найбільш упізнаваних у світовому кінематографі. (Її потім повторить Холлі Беррі, але вже в оранжевому купальнику). >>
Про перехід у напівпрофесіональний бокс Олександр Усик говорить неохоче, посилаючись на те, що остаточного рішення ще немає. Однак головний тренер нашої олімпійської збірної та його особистий наставник Дмитро Сосновський каже про участь Усика в WSB як про доконаний факт. Хоча й відзначає, що за останні роки Сашко добряче втомився. «Зараз він перебуває у «розібраному» стані й до тренувань приступить лише за кілька днів, — відзначає в коментарі «УМ» пан Сосновський. — За останні роки він виграв практично все що міг, до того ж, свій боксерський шлях, вісім років тому, він почав із категорії 75 кг». >>
Звучить трохи дикувато, але жереб поточного Кубка країни виявився аж занадто сліпим, оскільки вже на стадії 1/16 фіналу звів «Динамо» та «Шахтар» і «дозволив» пройти в наступне коло одразу п’ятьом командам нижчих ліг, три з яких мали друголігову прописку. Щоправда, їх перебування серед еліти виявилося недовгим. Позавчорашні матчі 1/8 фіналу розставили все по своїх місцях. Продовження вищими за рангом командами атракціону «небаченої щедрості» не відбулося. Із «нетопових» колективів до наступного етапу пройшов лише лідер першої ліги — «Севастополь», який без надмірних зусиль, навіть без головного бомбардира Сергія Кузнєцова, підтвердив свій вищий клас у матчі з представником другого дивізіону — тернопільською «Нивою». >>
Іще кілька років тому дочці рок–музиканта Оззі Озборна Келлі складно було похвалитися своїм стилем – надто повна, незграбна й зовсім не наділена почуттям смаку, у модних оглядачів вона викликала хіба що глузливу посмішку. Але віднедавна ситуація кардинально змінилася. Келлі не лише схудла, перетворившись із вайлуватої пампушки на струнку спортивну панну, а й, судячи з усього, засвоїла поради іміджмейкерів. Тож, мабуть, немає нічого дивного в тому, що саме їй дісталася відзнака «Ікона стилю» за версією жіночого журналу «Космополітен». >>
Шанувальники культової кіноепопеї «Зоряні війни» вже не можуть дочекатися появи наступної, сьомої, серії. Загалом автори надуспішної космічної саги Джордж Лукас і Стівен Спілберг запланували дев’ять епізодів, проте наразі відзнято тільки шість. Але є добра новина: невдовзі розпочнуться зйомки наступної серії. Щоправда, в концепції фільму можуть відбутися певні зміни. Адже компанію «Лукасфільм», яка досі займалася виробництвом «Зоряних воєн», придбала студія «Дісней». Сума угоди — 4,05 мільярда доларів. >>
Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
