Олександр Усик: Мене повністю влаштовує все, що є в Україні

Завдяки своєму «оселедцю» та гопаку олімпійський чемпіон Олександр Усик зчинив фурор не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. 25–річного кримчанина Міжнародна асоціація аматорського боксу визнала найкращим боксером 2012 року.

А вдома Сашко став не тільки обличчям одного з мобільних операторів, а й відзначився підтримкою провладної партії, членом якої є президент Федерації боксу України Володимир Продивус. Вочевидь від усього цього навантаження Сашко так втомився, що навіть не хоче (чи не має сил) обговорювати своє майбутнє боксерське життя. Щоправда, про навколобоксерські події кореспондентові «УМ» Усик розповідав значно охочіше.

«Гартуватися довелося й у боксі, й у житті»

— Олександре, щоб пройти шлях від початківця до олімпійського чемпіона, вочевидь потрібно мати міцний дух, аби витримати чималу кількість нелегких спортивних та соціальних випробувань. Скажіть, де і як вдалося так добре загартуватися?

— Думаю, що десь глибоко в душі ми — воїни. А гартуватися довелося як у боксі, так і в житті. Де було важко, переступав через це «важко» і потім досягав бажаного. Головне в цьому процесі — не зупинитися на півдорозі.

— Після завершення Ігор ви стали найпопулярнішим українським чемпіоном Лондона. «Тяжко» стало жити, коли тебе впізнають на кожному кроці?

— Відверто — трохи надокучає. На заправках, у магазинах — всюди помічають і звертають увагу. Буває, жартую: «відмазуюся» й кажу, мовляв, «ви помилилися». Деякі вірять і, вибачаючись, iдуть. А деякі, наполегливі, все ж таки досягають своєї мети.

— І що зазвичай від вас просять шанувальники?

— Одні хочуть сфотографуватися, інші — потиснути руку, треті — просто вітають із перемогою.

— Напевно, з огляду на підвищену увагу до своєї персони тепер доводиться конспіруватися?

— Особливо не ховаюся, просто менше з’являюся в громадських місцях. Якщо раніше міг сходити на дискотеку, то тепер не ходжу. Хоча якщо чесно, то і не хочеться туди йти.

«У Криму дуже добрий сон»

— Нещодавно з’явилася інформація, що в наступному сезоні ви будете виступати в напівпрофесіональній лізі — World Series of Boxing (WSB). Уже почали підготовку до виступів на новому рівні?

— Зараз iще не тренуюся. Щойно повернувся з чемпіонату України в Донецьку, де був як гiсть, і вже через пару днів приступаю до роботи.

— Після Олімпіади вдалося десь відпочити, відвідати місце, про яке, можливо, мріяли багато років?

— Та ні про що я не мрію. Для мене найголовніше — побути з сім’єю.

— І справді, навіщо кудись їхати, якщо Крим, де ви живете, — відомий курорт. Якби була така необхідність, що у першу чергу показали б друзям на своїй батьківщині?

— У Криму дуже багато чудових місць, тому із задоволенням виконав би місію гіда. Спочатку б запросив до себе додому. А потім можна було б поїхати покататися по Південному берегу Криму: Ялта, Алушта, Гурзуф — там є дуже чудові, мальовничі краєвиди.

— Ви та Василь Ломаченко мешкаєте біля моря. Як вважаєте, цей фактор мав якесь значення, що ви обидва ви­грали олімпійське «золото»?

— Напевно, щось у цьому є, адже усі мої знайомі та близькі, приїжджаючи в Крим, дуже добре сплять. А сон, як відомо, — найкраще джерело сил та енергії.

«Все, що мені потрібно, я вже знайшов»

— Нещодавно вас визнали найкращим боксером планети за версією Міжнародної асоціації аматорського боксу. Як нагородила АІБА свого героя?

— Церемонія нагородження відбудеться 6 грудня в Єревані.

— Чи плануєте там, як і на Олімпіаді в Лондоні, чимось здивувати громадськість?

— Я зовсім не готуватимуся до візиту у Вірменію. Поїду просто туди в спортивному костюмі. І все. (Напевно, знову пожартував. – Авт.)

— Ви підписали контракт з напівпрофесіональною лігою, а чи були у вас пропозиції перейти в профі–бокс, скажімо, від промоутерської компанії братів Кличків «К2»?

— Ні, напевно, я їм не цікавий.

— У ситуації з пошуком нової роботи як складалася ситуація — роботодавці шукали вас чи навпаки?

— А навіщо мені шукати? Все, що мені потрібно, я вже знайшов. Насправді ж це промоутерським компаніям потрібні боксери, вони їх і шукають, пропонують умови, а я обираю, що мені підходить.

— Перехід у напівпрофесіонали — це, як–то кажуть, і вашим, і нашим. Зрештою, чого вам хочеться більше: поїхати на свою третю Олімпіаду чи вийти в профі–ринг?

— Із задоволенням хотілося б поїхати на Олімпіаду, але зараз я точно не можу сказати, що це мені «хочеться» або «не хочеться». Останні два місяці були дуже насиченими: ми їздили по всіх містах України — школи, спортзали, — спілкувалися з дітками, і лише зараз з’явилася можливість трохи відпочити. Думаю, що, перевівши подих, через тиждень–два я розумітиму, чого хоче моя серце.

— А чи багато часу витратили на рекламу з мобільним оператором?

— У мене в контракті прописано, що я не маю права розголошувати жодних деталей нашої співпраці.

— Хай там як, але ролик за вашою участю витіснив з українського телебачення аналогічну рекламу, де в головній ролі виступав відомий російський боксер–політик Микола Валуєв. Напевно, пораділи своєрідній перемозі над колегою, нехай і колишнім, по рингу?

— Був він, тепер я. Хоча мене це мало хвилює. Я не така людина, щоб когось звідкись витісняти й при цьому отримувати задоволення.

«Джип розмальовувати не буду»

— Ледь не кожен український спортсмен–олімпієць так чи інакше скаржиться на не надто хороші умови підготовки та життя в Україні. Не секрет, що дехто з наших співвітчизників у пошуках кращої долі змінював громадянство. А ви неодноразово відзначали, що з України — ні ногою.

— За кордоном мені не подобається. Мене повністю влаштовує все, що є вдома. Не випадково ж кажуть — добре там, де нас немає. Поїхати в іншу країну в пошуках щастя та професійного розвитку можна. Але якщо я бачу, що у мене все добре в Україні, то навіщо мені їхати кудись, де мене ніхто не чекає?

— В одному з телевізійних матеріалів побачив ваш автомобіль, розмальований на боксерську тематику. Цікаво, чи будете так само оздоблювати нове авто, яке вам подарували за вигране олімпійське «золото»?

— Ні, новий автомобіль я не розмальовуватиму, тому що його клас такий, який не передбачає додаткових малюнків.

— Вважаєте, що розмальоване «Вольво» втратить свій представницький вигляд?

— (після паузи) Ну, в мене не «Вольво». Я трохи помінявся — на «Тойота Ленд Крузер». А цей джип розмальовувати? Ця машина говорить сама за себе. Їй більше нічого не потрібно.

А «Шкода» була моїм першим автомобілем, і ми з Васею Ломаченком вирішили зробити йому «боксерський» дизайн. На ньому зараз їздить дружина. Щоправда, коли на дорозі зустрічні машини їй сигналять, вона дивується цьому.

ДОСЬЄ «УМ»

Усик Олександр

Заслужений майстер спорту з боксу (вагова категорія — до 91 кг).

Народився 17 січня 1987 р. у Сімферополі.

Олімпійський чемпіон (2012 р.), чемпіон світу (2011 р.) та Європи (2008), бронзовий призер світової (2009) та європейської (2006) першостей.

Учасник Пекінської олімпіади 2008 року.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Перший тренер — Сергій Лапін.

Тренери — Дмитро Сосновський, Анатолій Ломаченко.

Освіта: закінчив Кримський педагогічний університет. Аспірант Львівського державного університету фізичної культури та спорту.

Зріст — 185 см, вага — 91 кг.

Одружений, виховує доньку.