Нинішня осінь — сенсаційно грибна. Емоційний центр тяжіння перемістився з міст у ліси. Король грибів — білий — показав небувалі врожаї і в традиційно багатих ним Карпатах, і на Житомирщині та Чернігівщині, і навіть у бідному на ліси Донбасі. Такої вдалої осені не випадало вже років двадцять, кажуть одні бувалі любителі «тихого полювання», а інші стверджують — що всі сорок, як не більше. >>
Юний школярик із чипсами й колою в руках, старшокласник — з цигаркою і пивом — така картина вже давно не дивує пересічних українців. А мала б! Вітчизняні лікарі наголошують: через нездоровий спосіб життя, неправильне харчування хворіє дедалі більше українських дітей. Понад мільйон малюків уже має гастроентерологічні хвороби, а харчова алергія, що цілком може перерости в алергічну астму, проявляється у кожної третьої дитини. Змінити сумну динаміку фахівці закликають усіх причетних: передовсім батьків, які мають замислитися над тим, чим годують дітей, лікарів, які мусять давати слушні поради пацієнтам. І державу, обов’язок якої — подбати про здоров’я майбутньої нації. >>
Споруджену ще наприкінці ХІХ століття хату–розвалюху в селі Суха Кобеляцького району, де в дитинстві жив видатний український письменник Олесь Гончар, в останній рік ХХ століття зрівняли з землею i на тому місці відбудували її «аналог». Саме та відновлена хатина стала основою державного літературно–меморіального музею–садиби класика, який відкрили 28 серпня 2000 року. Керує ним одразу в кількох іпостасях (директора, науковця, зберігача фондів тощо) двоюрідна племінниця Майстра слова, власне, онука його дядька Якова Тетяна Бондаревська, котра віднедавна знову мешкає в Сухій. А в дитинстві вона також жила в тій хаті, тож пізнала її, як кажуть, до пучків пальців, якими після походів у ліс за пакільцями разом із бабусею постійно зміцнювали стіни. Бо ж під час війни після «забав» наших бійців зі снарядом хату, за словами бабусі, «підняло і гепнуло». Та й нову споруду треба вже ремонтувати. До того ж пані Тетяна стала однією з фундаторок Всеукраїнського благодійного фонду імені Олеся Гончара, зусилля якого зараз спрямовані на те, щоб викупити покинуте приміщення колишньої сухівської школи–дитсадка й облаштувати там повноцінну літературну частину експозиції.
Адже в хаті–музеї через брак місця виставлено для огляду менше третини експонатів, зібраних директоркою. Тож зараз у неї клопотів і проблем, які заслуговують на окрему розмову, вистачає. Поки що ж говоримо з Тетяною Бондаревською про воістину унікальне за автентикою наповнення цієї хати (від скрині для приданого бабусі письменника та виготовлених руками його дідуся меблів, їхнього домашнього начиння до одягу, особистих речей, друкарських машинок знаменитого внука і навіть дзвіночка, голосом якого він у зрілому віці кликав дружину в свій робочий кабінет у Кончі–Заспі), та першовитоки творчості Олеся Гончара. Тим паче що автору цих рядків, як, певно, й кожному, хто закінчував школу в радянські часи, здавалося, що про тоді ще живого класика ми знаємо майже все. Тепер же з’ясовується, що навіть у «хрестоматійній» фразі з підручників та енциклопедій про те, що «Олесь Гончар народився у селі (слободі) Суха на Полтавщині» достеменним є лише дієслово. Так, народився, але не Олесь, не Гончар, не в Сухій і не на Полтавщині... Чому такі розбіжності навіть в офіціозі? Зрештою, наскільки «рідною» для письменника була ця скромна хатина? >>
У Партії регіонів перемогла «партія голубів» — учора парламентська більшість таки скасувала ухвалений у першому читанні закон про зміни до КК та КПК щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини. Відповідну постанову підтримали 349 депутатів. >>
У номерi за 3–4 серпня «Україна молода» під заголовком «Закон проти Конституції: хто кого?» надрукувала підписане мною та київським адвокатом Володимиром Руденком звернення до Президента та Голови Верховної Ради з приводу низки невідповідностей тоді ще законопроекту Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка положенням Конституції та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Як відомо, буквально через кілька днів, 7 серпня, відбулося паломництво «групи представників української інтелігенції» в Крим до Віктора Януковича, після чого Президент сумнозвісний закон таки підписав, доручивши натомість терміново розробити Державну програму всебічного розвитку і функціонування української мови. Мабуть, за принципом «і вашим, і нашим», хоча закон і державна програма поняття зовсім не тотожні, бо скільки тих програм за понад двадцять років приймалося, а потім благополучно не виконувалося або виконувалося не в повному обсязі чи залежно від виділеного фінансування, либонь, не злічити. Але суть навіть не в цьому. Адже минуло вже й 9 днів після набуття законом Ківалова — Колесніченка чинності, і 40 днів, і навіть більше, а про всебічний розвиток української мови щось не чути. Зате чути було, що на Одещині російській мові статус регіональної надали, а болгарську «забракували». А на Закарпатті ціле селище перейшло на регіональну, угорську. До рівня окремих житлово–комунальних контор проголошення мовного суверенітету, щоправда, поки не дійшло, але порушення Конституції, коли невластиві їм повноваження беруть на себе обласні та міські ради, тривають. >>
«Україна молода» продовжує розмову про стратегію розвитку країни. Шановані обличчя національної демократії, які входять до патріотичного об’єднання «Наша Україна», діляться своїми думками щодо політичного вибору, ідейних переконань, які їх згуртували і ведуть уперед у команді Віктора Ющенка. До вашої уваги — цитати київських та регіональних керівників об’єднання «Наша Україна». >>
Журналісти називають Григорія Немирю персональним міністром закордонних справ Юлії Тимошенко у зв’язках з міжнародними політичними колами. Але тільки поїздками за кордон та виступами з різних трибун його активність не обмежується. Останнім часом Немиря приміряв на себе мантію морального авторитета, який навчає суспільство принципам європейської демократії. При цьому, напевно, він забув, що говорив і писав раніше, коли захищав свою «антибуржуазну дисертацію» за спеціальністю «Історія КПРС». Усі ці дані є у відкритих джерелах. Іноді, зацікавившись біографією розрекламованого кандидата в депутати, варто копнути зовсім не глибоко, щоб побачити недавнє друге обличчя великого «демократа». >>
Виборча кампанія — це час, коли політичні партії йдуть до виборців зі своїми програмами, і люди мають визначатися, яка програма їм більше до душі. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова 10—15 серпня провели всеукраїнське опитування і з’ясували, які саме програмні позиції визначають політичні симпатії наших виборців. Результати й висновки оприлюднили позавчора під час «круглого столу» із назвою «Вибори–2012: політичне структурування суспільства та перспективи багатопартійності в Україні». >>
«Грузинський виборець зробив те, чого не зміг зробити Путін — знищив майбутнє Грузії». Цю гостру оцінку відомої російської журналістки Юлії Латиніної, яка ніколи не приховувала своїх симпатій до реформаторської команди Михаїла Саакашвілі, можна не поділяти. Але з погляду вдумливого українця, за плечима якого — піднесення після Помаранчевої (натхненної грузинською Трояндовою) революції, розчарування її провідниками, усвідомлення їхнього й свого безсилля після конституційної реформи, сумна втіха з приводу справді прозорих і демократичних виборів та гірке усвідомлення чорної діри, в яку летить держава «завдяки» діяльності їх переможців — суб’єктивність російської журналістки складно не поділяти.
Безперечно, і сам президент Саакашвілі, і його команда наробили багато помилок. Чимало з них визнали й виправили, чимало — ні те, ні інше. Але той факт, що порівняно з «дореволюційними» часами Грузія під керівництвом Саакашвілі зробила просто гігантський ривок уперед — незаперечний. Перебувати при владі вічно не порадиш жодному реформатору — рано чи пізно реформаторський дух вичерпується й переходить у диктаторський запал «змінити все, окрім себе у кріслі». Проте, коли вчора, після підрахунку близько чверті бюлетенів, поданих на парламентських виборах, чинний президент визнав поразку й оголосив про перехід своєї партії «Єдиний національний рух» в опозицію, усі симпатики «реформаторської» Грузії затамували подих. Бо майбутнє єдиної держави пострадянського простору (євросоюзівську Прибалтику не рахуємо), яка після «регіоналізації» України залишалася флагманом реформ у європейському фарватері, несподівано стало вкрай непевним...
Хоча є для таких симпатиків і добра новина. Попри всі більш–менш диктаторські прояви влади Саакашвілі, відтепер навряд чи в когось повернеться язик назвати його справжнім диктатором. Диктатори ж бо вибори не програють. >>
Позавчора у Страсбурзі стартувала осіння сесія Парламентської Асамблеї Ради Європи. Відкриваючи сесію, глава ПАРЄ Жан–Клод Міньйон закликав до «діалогу з російськими колегами та друзями»: «Я сподіваюся, що невдовзі у нас з’явиться інша можливість організувати обмін думками зі спікером Держдуми Росії Сергієм Наришкіним, який, на жаль, скасував своє прибуття до Страсбурга» . Така особлива увага до Росії пояснюється тим, що на вчорашньому засіданні ПАРЄ мала розглянути перший за останні сім років звіт про виконання Росією її зобов’язань як члена Ради Європи. Але 27 вересня стало відомо, що Сергій Наришкін не прибуде до Страсбурга. Свою відмову від участі в осінній сесії спікер Держдуми мотивував тим, що у ПАРЄ, за його словами, працюють «русофобськи налаштовані депутати». Хоча вчора голова російської делегації в ПАРЄ (за відсутності Наришкіна) Олексій Пушков запевнив, що з різкістю проекту резолюції неприїзд спікера не пов’язаний, і взагалі, проект цей був внесений до порядку денного в останній момент, тож навіть обговорити його між собою росіяни не мали часу. >>
За останніми даними Європейського статистичного бюро, кількість безробітних у єврозоні сягнула рекордного рівня — понад 18 мільйонів, а в Євросоюзі загалом — 25,5 мільйона осіб. При цьому середній рівень безробіття у країнах, що послуговуються євро, становить 11,4%, а загалом у ЄС — 10,5%. Порівняно з показниками минулого року, рівень безробіття зріс у 20 країнах Євросоюзу, скоротився у шести країнах та залишився незмінним у Великій Британії. Найвище безробіття спостерігається серед молоді кількох європейських країн, уражених кризою. Зокрема, в Іспанії роботи не мають понад 25% працездатного населення, тоді як в Австрії — лише 4,5%. За даними Євростату, у найбільшій економіці ЄС — Німеччині — рівень безробіття становить 5,5%. >>
Святкування національного свята Китаю ознаменувалося трагедією. Пізно увечері 1 жовтня, коли вся країна відзначала День утворення КНР, біля острова Ламма у Гонконгу зіштовхнулися прогулянковий катер і пасажирський пором. За офіційними даними, загинуло щонайменше 37 людей. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, затонулий катер, на якому перебували 121 пасажир і троє членів екіпажу, був орендований для гостей корпоративної вечірки та їхніх родин. Судно прямувало до місця проведення святкового феєрверку, коли в темряві напоролося на пором. 28 людей загинуло одразу, ще дев’ятеро згодом померли в лікарні. Загалом госпіталізовано понад півсотні осіб, багато з них потерпають від наслідків переохолодження. Усі загиблі й постраждалі перебували на катері, який після зіткнення майже одразу пішов під воду. Пором зазнав лише невеликих ушкоджень і самостійно повернувся в порт. >>
2 жовтня 1552 року після впертого штурму московити заволоділи Казанню. Як зазначає підручник «Історія Росії», нападники, «виконуючи царський наказ, не щадили казанців». А проте — повідомляє той самий підручник — «військові дії в країні тривали до 1557 р., казанські мурзи не хотіли здавати своїх позицій». Отакі вони були упертюхи, ті мурзи — власного щастя не розуміли в «Союзє нєрушимом», який вибудовував Іван Грозний. Невже комизилися, бо передчували, що через чотири з половиною століття Конституційний суд «демократичної» Росії вирішуватиме, якою абеткою їм, татарам, слід користуватися, і, всупереч аргументам татарських філологів, звісно ж, обере кирилицю? >>
Під час археологічних робіт у центрі Львова фахівці виявили справжні фундаменти Великої міської синагоги, зруйнованої у часи Другої світової війни. Фундаменти не збіглися з трасуванням (позначенням), що було на поверхні землі до розкопок. Також було знайдено кілька монет XVIII—XIX століття і дещо з кераміки. >>
У Могилевi–Подiльському, що на Вiнниччинi, на вулицi Київськiй, 24, відкрили меморіальну дошку–горельєф на честь редактора–фронтовика Івана Васильовича Гуменюка. Ім’я цієї людини тiсно пов’язане з могилiв–подiльською мiськрайонною газетою «Надднiстрянська правда», яку він очолював упродовж тридцяти рокiв (1953—1983) й де пiдготував плеяду прекрасних журналiстiв, дехто з них став ще й письменником. На навчання у столичний Нацiональний унiверситет iменi Т. Г. Шевченка Іван Гуменюк рекомендував багато талановитих випускникiв шкiл, якi потiм працювали в «Надднiстрянськiй правдi». >>
Гурт «Кому вниз» — найсамобутніше і найяскравіше явище сучасної української сцени. Різка соціальна сатира, напружене драматичне звучання, гарячий клімат неприйняття суспільної фальші, помножені на громоподібний голос Андрія Середи, вигідно вирізняли команду з–поміж інших рок–гуртів. Знаменитий рок–маніфест «Суботів» на вірш Тараса Шевченка, покладений на музику Андрієм Середою, зустрічали стоячи так, ніби звучить національний гімн. «Суботів» став піснею–символом «Червоної Рути». Самобутність музичного саунду не була подарована згори — це був результат напруженої роботи музикантів. Вони не зрадили собі, не були конформістами навіть у найтяжчі для команди часи. Із самого початку Андрій відігравав роль головного генератора ідей.
Команда демонструє широкий спектр впливів — від хард–року до фольклорно–електронних та готично–індустріальних мотивів. Хлопці довели: українська класика і загалом українська тема органічно вписується в лади та форми модерного мистецтва. «Кому Вниз» виступає як репрезентатор національної культури найвищого виконавського рівня. Вони звучать по–різному, але завжди переконливо і потужно. Важливим є те, що вони ніколи не пристосовувалися до існуючої в шоу–бізнесі системи координат і завжди рухалися власним шляхом. Вони посідають унікальну нішу свідомих нон–конформістів, у якій ніхто не зміг втриматися такий тривалий час. >>
Манхеттенський кінофестиваль короткометражних фільмів відомий насамперед своєю величезною географією. На відміну від інших фестів, які мають чіткі локації, цей проект ось уже 15 років поспіль проходить паралельно на всіх континентах. Цього року тиждень манхеттенських короткометражок припав на кінець вересня — початок жовтня, в Україні картини з програми цього фесту будуть показані в Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Львові — всього 13 міст — щоправда, в обмеженому прокаті. >>
На землі є чудова місцина, яка майже вся складається з величних скелястих гір і води, — Норвегія. Гори гордо височать над морем, охороняючи спокій і затишок мешканців цієї майже казкової країни зі справжніми королевою і королем. Природні умови і клімат визначили основні страви мешканців цієї країни — рибні. Знаменитий данський письменник Мартін Андерсен Нексе, проживаючи в Норвегії, захоплено писав: «Оселедці їмо двадцять один раз на тиждень!..» Ми собі такої розкоші дозволити не можемо. Але спробуємо поготувати всіляку рибу за рецептами, які поширює серед споживачів усього світу Норвезький комітет з питань експорту риби. >>
Відстрілявшись із різним ступенем успішності на груповому етапі євровідбору, вітчизняні майстри та майстрині волейбольної справи переключилися на клубне життя. Як і минулого сезону, головний донор нашої чоловічої збірної — харківський «Локомотив» — сконцентрувався на виступах у відкритій першості Росії. Після виграшу олімпійського «золота» вперше за 34 роки росіяни позиціонують свою першість як «чемпіонат олімпійських чемпіонів». Водночас гравці «Локомотива» також високо оцінюють змагання, називаючи їх одними з найсильніших у Європі та світі. У першості Росії заявлено 16 команд, дві з яких — іноземні: «Локо» та «Шахтар» із Солігорська (Бiлорусь). Усі учасники турніру поділені на дві групи — «червону» й «синю» — згідно з рейтингом, вирахуваним за підсумками попереднього чемпіонату. >>
Після завершення останнього турніру з серії «Великого шолома» на кілька тижнів здалося, що великий теніс упав у сплячку. Наближення австралійського «Мейджора», який стартує 14 січня, змушує тенісистів перебиратися на Схід планети й заробляти рейтингові очки для більш зручного посіву на турнірі. До слова, організатори Відкритої першості Австралії вже заявили, що призовий фонд буде збільшено до 31,1 мільйона доларів США. Такий крок — реакція на протести тенісистів, які погрожували бойкотувати змагання через низький рівень фінансової винагороди для тих, хто припинив змагання на ранніх етапах. >>
Зірка фільмів «Щоденники принцеси» та «Диявол носить «Прада» Енн Хетевей здивувала своїх прихильників приємною несподіванкою: минулої суботи актриса, якій 12 листопада виповниться 30 років, вийшла заміж. Зі своїм коханим, актором і ювеліром Адамом Шульманом, Енн заручилася майже рік тому. Проте весілля пара планувала аж на 2013 рік — мовляв, зараз «надто заклопотані», «немає часу» тощо. Як виявилося, таким чином закохані просто відволікали увагу преси від справжньої дати одруження. >>
У місті Нашуа, що в американському штаті Нью–Гемпшир, відбувся незвичайний аукціон. Продавали зброю та речі, які колись належали легендарним злочинцям. Найціннішими виявилися «стволи» знаменитих Бонні і Клайда. >>
У найвідомішого українського футболіста і нині кандидата в народні депутати Андрія Шевченка 1 жовтня ввечері народився син. До речі, 29 вересня Шеві виповнилося 36 років, тож дружина Крістен Пазік лише трохи затягнула з подарунком. Народжувала Крістен у Лондоні, куди підтримати кохану поїхав і Андрій. У зіркової пари вже є двоє хлопчиків: семирічний Джордан (названий на честь кумира Андрія, Майкла Джордана) та п’ятирічний Крістіан. В одному з недавніх інтерв’ю Андрій Шевченко, який не надто любить розповідати пресі про особисте життя, зізнався, що його сини хочуть сестричку. >>
Робітники заводу імені Т. Г. Шевченка перекрили рух трамваїв вулицею Жовтневої революції, оскільки на підприємстві знову виникли проблеми з виплатою зароблених коштів. «У нас немає іншого виходу, як тільки в такий спосіб домагатися, аби до учасників пікету вийшли представники керівництва заводу і пояснили, коли саме будуть погашені борги», — пояснив лідер громадської організації «Трудова Харківщина» Павло Тищенко, кинувши поглядом у бік довгого ланцюга пригальмованих трамваїв. >>
Чиновники харківської мерії знову потрапили під град критики через невміння економно витрачати гроші місцевої громади. Цього разу в центрі уваги засобів масової інформації опинилася тендерна угода муніципалітету з компанією ПрАТ «Інформаційні комп’ютерні системи» на придбання сучасної оргтехніки загальною вартістю 1,21 мільйона гривень. Як повідомляє сайт «Наші гроші», посилаючись на дані «Вісника державних закупівель», харківських депутатів щедро оснастили обладнанням для зв’язку за допомогою Wi–Fi, планшетними комп’ютерами iPad 2, контролерами, антенами. Причому жодних вимог до ліцензійного програмного забезпечення у конкурсній документації не було. >>
Із 18 жовтня набуде чинності Закон України «Про охоронну діяльність», який дозволить охоронцям магазинів, супермаркетів та інших установ застосовувати до відвідувачів силу і навіть спецзасоби. Зокрема, персонал охорони під час виконання функціональних обов’язків зможе застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, проводити відкриту відео– та фотозйомку подій. Згідно з законом, до таких дій охоронці зможуть вдаватися в особливих випадках, «якщо інші засоби не привели до припинення посягання на об’єкт охорони». Також у документі прописано, що в разі заподіяння правопорушнику тілесних ушкоджень охорона повинна викликати швидку допомогу. Про всі факти припинення правопорушення персонал зобов’язується інформувати правоохоронців. >>
Мітинг із вимогою негайно почати виконання судового рішення про відновлення парку Героя України Василя Стуса у Святошинському районі Києва біля будівлі Державної виконавчої служби провели представники партії «Наша Україна», Конгресу українських націоналістів і Української народної партії. >>
Про свою нещодавню «бойову» пригоду в селищі Кача, де, нагадаємо, розташований один iз двох кримських авіагарнізонів російського Чорноморського флоту (другий — у Гвардійському під Сімферополем), розповів на останній апаратній нараді сам «затриманий» — глава Севастопольської держадміністрації Володимир Яцуба. >>
«Львівська політехніка» вшановує сумні роковини розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох (Медвежогірський район Республіки Карелія). Участь у ювілейній академії візьмуть представники міської та обласної влади, а також української діаспори з Карелії. Саме в урочищі Сандармох на початку листопада 1937 року були розстріляні Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний і багато інших видатних українців. Проте місця масових розстрілів почали вивчати лише в 1997 році під керівництвом дослідника Юрія Дмитрієва та представника товариства «Меморіал» Веніамина Іофе. >>
30 вересня після тривалої хвороби померла мати дружини Президента України у 2005—2010 рр. Віктора Ющенка, голови Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерини Ющенко. «Рано–вранці уві сні, після тривалої хвороби, в День святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, тихо відійшла у вічність моя мама, Софія Чумаченко», — написала пані Катерина на своїй сторінці у «Фейсбуці». >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
Корифеї слова і пісні >>
