Ігри задовбаного–передовбаного розуму

Знову Стівен Кінг написав роман–цеглину. Ще на півкроку відійшов від власного реноме «короля жахів», хоча постійний читач може цього й не зауважувати, — формальні ознаки жанру збережені, а фінальна битва з мертвяками заколисує враженням, що «все так само».

Почати все ж таки варто з двох помітних чеснот роману «Острів Дума», до яких Стівен Кінг не має жодного стосунку. По–перше, видавцям удалося повторити феномен Гаррі Поттера — український переклад нового Кінга з’явився раніше, ніж у більшості європейських країн (здається, лише німці виявили таку ж спритність). По–друге, завдяки перекладу Олександра Красюка вітчизняний читач отримав змогу вперше прочитати Кінга, не пошкодженого цензурними міркуваннями (що ними відзначалися всі дотеперішні переклади — як українською, так і російською). Та й численні коментарі від перекладача — перша спроба бодай частково розтлумачити культурно–побутовий бекграунд письменника, кожен текст якого перенасичений деталями, згадками, алюзіями, що зрозумілі лише для американського читача. >>

Зупинити вечоріння світу

Восьмого грудня рок–гурти «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» розпочинають спільний творчий проект «Вітер століть». Концепція проекту — оригінальна і прогнозована водночас. Оригінальна, бо для сучасного українського мистецтва симбіоз класичної поезії та рок–музики — пропозиція нетипова. А прогнозована, оскільки ефект від такого поєднання очевидний навіть для непосвячених: поезія та музика підсилюють одне одного, стають зрозумілішими. Тур «Вітер століть» триватиме до 17 грудня, за цей час сестри Тельнюк та команда Андрія Середи дадуть сім концертів, виступатимуть перед студентами вищих навчальних закладів. Маршрут туру проляже через Одесу, Херсон, Кривий Ріг, Кіровоград, Суми, Харків, Дніпропетровськ. Свої програми «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» побудували на поезіях Тараса Шевченка, Лесі Українки, Богдана–Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Василя Стуса, Олександра Олеся... Леся та Галина Тельнюк розповіли «Україні молодій», що ідея «Вітру століть» визрівала майже десять років. >>

Поводирі й порадники

У книжках немає орієнтирів. Ні світлофорів, ні вказівників, ні розмітки, ні — найголовніше — авторитетів. У N такий смак — і він із твоїм не збігається, S — хороша людина, але тихцем підпіарює друзів чи за гроші пише позитифф, чи дармові книжки видавництва відробляє, а ти про це раптом недоречно дізнаєшся, R самовипендрюється і її тексти не мають жодного стосунку до написаної книжки, P пнеться в інтелектуали, навмисне сипле термінами і «герметизує» свою рецензію до непристойності. Куди податися бідному селянинові? Все туди ж, в інтернет, бо після закриття «Книжника–ревю» і до відкриття нового «Книжкового журналу», перший номер якого, дасть Бог, вийде 20 січня, в паперовому варіанті ловити нічого. А в «павутині» — як на блошиному ринку: серед лахміття, сміття, помий і ексгібіціонізму відшуковуються романтичні професіонали (?!), які вірять, що комусь потрібні їхні інтелектуальні думки з приводу, ерудиція, освіта і чесні, об’єктивні оцінки. Найчастіше таке добро трапляється в блогах. Але я нарахувала кілька вітчизняних літературно–книжкових сайтів, які поставили собі за мету орієнтувати публіку на книжковій місцевості. Парадоксально, але вони майже не перетинаються між собою. >>

Книжковий глянець

Видавничий світ гуде — гряде новий «Книжковий журнал», з однойменною назвою. Чутки, хто видаватиме і хто замовлятиме музику, хто редагуватиме, курсують по видавництвах, письменницьких колах, тусовках, обростають фантастичними подробицями і повертаються до джерел у нових барвах. Єдине, що збігається в цих чутках — ім’я головного редактора: Юлія Поцілуйко, колишня редакторка журналу «Книжковий клуб плюс». «УМ» звернулася до Юлії з проханням розповісти, що ж буде насправді. >>

Смачно, сонячно, корисно

Два роки тому нове столичне видавництво дебютувало ілюстрованим довідником «Чай и чаепитие». Спроба виявилася вдалою, книжка витримала два наклади й ідея «озброїти» читача історико–гурманськими путівниками по найпопулярніших продуктових групах перетворилася на книжкову серію. Усі книжки побудовано за триглавою схемою: історія, асортимент, культура споживання. >>

Брати музики

Народилися знамениті брати в один день із різницею у п’ять років. Старший Георгій — автор опер «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий», вокально–симфонічної поеми «Запорожці», молодший Платон — пісень «Київський вальс», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Пісня про вчительку» і багатьох інших. >>

На прізвище Мазепа

Кожен із нас хоча б раз замислювався над питанням — звідки взялося наше прізвище та що воно означає. Часом, якщо прізвище спільне з відомим співвітчизником, історія цілої родини стає залежною від ставлення суспільства до їхнього відомого родича. Гетьман Іван Мазепа є однією з найбільш суперечливих постатей в історії Європи. Тож зрозуміло, що за понад триста років російської окупації люди з прізвищем Мазепа почувалися, м’яко кажучи, незатишно. Складається враження, що після репресій над спільниками опального гетьмана живих Мазеп «не повинно було залишитись». А вони є і навіть мають свою організацію.
Рік тому киянин Ігор Мазепа взявся об’єднати однофамільців у міжнародну громадську організацію «Родина Мазеп» задля відро­дження родової пам’яті про історію сім’ї. Ми зустрілися з Ігорем (головою координаційної ради «Родини Мазеп») і Віталієм Мазепами на батьківщині гетьмана — у селі Мазепинці. >>

Сто десята стаття — доля сепаратиста

Учора Валерію Подьячому — лідеру «Народного фронту «Севастополь—Крим—Росія» і за сумісництвом начебто викладачеві одного з маловідомих сімферопольських ВНЗ — під час чергового допиту в Головному управлінні СБУ в Криму мали пред’явити офіційне обвинувачення щодо зазіхань на територіальну цілісність України. Цим самим завершилися б процесуальні дії у кримінальній справі за ст. 110 Кримінального кодексу України, позаяк, мовляв, зібрана доказова база для цього цілком достатня. >>

«Камінь» за пазухою

Як пише сайт «Українська правда», Кабінет Міністрів звернувся по допомогу до американської інвестиційної компанії Blackstone Group International Limited. У середу уряд ухвалив розпорядження, яке дає віце–прем’єру Григорію Немирі санкцію на підписання угоди з «Блекстоуном» (з англійської — «Чорний камінь»). За офіційною версією, американська компанія має порадити, як правильно витратити 16,5 млрд. доларів, отримані від Міжнародного валютного фонду. >>

Сіамські кризи

Економічну кризу на собі відчувають 82,2% громадян України. При цьому переважна більшість українців вважає, що українська економіка перебуває у кризовому стані через внутрішні причини, а світова фінансова криза лише посилює ці проблеми. У тому, що наша економіка перебуває в нормальному стані, а криза — лише наслідок негативного впливу світових катаклізмів, переконані 6,5% респондентів. А 1,9% щасливців узагалі не бачать, щоб на економіку України суттєво впливала світова криза. Такими є дані соціологічного опитування, проведеного Національним інститутом стратегічних досліджень з 21 по 24 листопада (опитано 2013 респондентів у всіх областях України, похибка вибірки становить 2,3%). >>

«Фінгали» «регіоналів»

Дивні речі кояться у райцентрі Бердянськ Запорізької області. Курортне місто на березі Азовського моря для багатьох є ласим шматком з огляду на можливості в «дерибані» землі. Відтак тутешню владу лихоманить і тіпає: раз по раз відбуваються дострокові вибори мера; кому бути міським головою — вирішує суд; виборці більше довіряють колишньому керівникові штабу «Нашої України»; два крила Партії регіонів протистоять одне одному, а останнім часом ще й почастішали хуліганські напади на дійових осіб бердянських конфліктів. Варто розібратися. >>

Натовкли «чортам» у «пеклі»

Харківським уболівальникам можна по–доброму позаздрити. У місті зараз формується колектив, який згодом нинішня генерація любителів футболу зможе називати «командою молодості нашої». Позавчора «Металіст» дав ще один привід пишатися собою, холоднокровно перемігши в стамбульському «пеклі» найкращий турецький клуб. >>

«Спартак» відігрався на іншому «Динамо»

Третій тур групового раунду Кубка УЄФА назвав одного «залізного» учасника 1/16 фіналу. Як і очікувалося, першим перепустку до «плей–оф» здобув московський ЦСКА — у групі Н армійці виглядають найпереконливіше. У зустрічі з польським «Лехом» підопічним Валерія Газзаєва достатньо було не програти гостям із Познані, й армійці навіть перевиконали план. Цікаво, чи залишиться тепер експресивний фахівець біля керма команди, адже ще влітку президент ЦСКА Євген Гінер заявив, що Газзаєва замінить інший тренер? >>

Замість складати тести, піду до суду

«УМ» писала про те, що новацією другого в історії України Зовнішнього незалежного тестування є можливість узяти участь у пробних тестах, які заплановано на березень наступного року. За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), станом на 27 листопада таке бажання виявили 150 308 школярів. Запис бажаючих на «пробники» завершується 1 грудня, і цього ж дня стартує реєстрація учасників другої «тестової кампанії», що відбудеться у травні–червні наступного року. Однак буквально за кілька днів до часу «Х» навколо майбутньої кампанії оцінювання якості знань завирували неочікувані пристрасті. >>

Фініта ля трагедія

Дивні пожежі на складах військової частини А–2985 і, як наслідок, канонади над мирними навколишніми селами тривали три роки поспіль. Після першого лиха, що сталося 6 травня 2004 року, жодне відомство, вважають експерти, не зробило належних висновків. Завадило оперативній мінімізації проблеми і «перекидання» відповідальності за ліквідацію наслідків НП між міністерствами з питань надзвичайних ситуацій та оборони. Доки генерали і цивільні урядовці надто прискіпливо і, на жаль, не вельми оперативно «звіряли годинники», над Новобогданівкою, Спаським, Терпінням та іншими селами Мелітопольщини свистіли «сліпі» снаряди. І не лише «над»: сотні будинків були якщо не зруйновані, то пошкоджені частково... >>

Рейдери спалили з крамом «хату»?

Три поверхи п’ятиповер­хового приміщення універмагу в Макіївці згоріли майже дотла. Як уже повідомляла «УМ», пожежа виникла тут зранку в середу і попри всі зусилля вогнебоців її змогли приборкати аж надвечір того дня. Суму збитків, які понесли підприємці–орендарі, ще необхідно з’ясувати, однак у тому, що ці збитки величезні, сумнівів не виникає ні в кого. Вогонь знищив та суттєво зіпсував величезну кількість різноманітних товарів, серед яких багато побутової техніки і навіть призова «іномарка». А щоб не було спокуси розжитися «трофеями», вночі приміщення охороняє понад сотню правоохоронців. >>

780 слів — це якщо без нецензурних

Така пропозиція, як пише газета «Коммєрсант», міститься в проекті поправок до закону «Про правовий статус іноземних громадян». Раніше знання російської мови було обов’язковою нормою для тих, хто претендував на громадянство РФ. Такі люди проходили співбесіду у федеральній міграційній службі. Невдовзі, вочевидь, екзамен із російської стане обов’язковим для тих, хто бажає отримати вид на тимчасове проживання, та для трудових мігрантів, які планують працювати в Росії більше року. >>

Двоє в ліфті, не рахуючи тата з собакою

Позавчора ввечері російське інформаційне агентство «РІА Новості» з посиланням на джерело в правоохоронних органах Москви повідомило пікантну новину. Мовляв, співробітники УВС Східного адміністративного округу Москви затримали громадянина України з документами капітана Служби безпеки України, якого підозрюють у розпусних діях і спробі зґвалтування студентки в ліфті. >>

Історія з Парижа

Учора Музей Укра­їнської Народної Респуб­ліки поповнився цікавими експонатами. Паризький колекціонер Серж Гетц подарував новому закладу свою колекцію книжок і документів про УНР. «Найцікавішою в колекції Гетца (мати якого, до речі, українка) є «Карта України з залізничними шляхами, копальнями заліза, солі і нафти», укладена 1919 року в Києві і надрукована у Відні, — розповідає завідувач відділу музеїв Українського інституту національної пам’яті, директор Музею УНР Олександр Кучерук. — Там указано кордони України й усі етнічні території, що залишилися поза кордонами. У Росії це Курщина, Кубань, Поволжя. Тепер зрозуміло, чому голод був на Поволжі, — ці землі були заселені українцями. Ця карта друкувалася під паризькі мирні переговори, де визначалися кордони Європи після І Світової війни». Подібна карта була надрукована і французькою мовою, вона також є в Музеї. >>

Парк радянського періоду

Заступник голови Київської адміністрації Сергій Рудик, який курирує напрямок діяльності КМДА зі збереження й відновлення історико–культурної спадщини, повідомив про твердий намір столичної влади вже в найближчому майбутньому позбутися десяти пам’ятників радянським партійним діячам, винним у масових репресіях. Це вісім «ленінів», пам’ятник Чубарю на Відрадному проспекті та пам’ятник Дзержинському на Червоноармійській. За поданням міської влади Міністерство культури і туризму виключило із Державного реєстру нерухомих пам’яток України у зв’язку з невідповідністю критеріїв зазначені об’єкти (до переліку входив також уже знесений пам’ятник Косіору у сквері на вулиці Артема) монументального мистецтва. >>

Мумбай — пекло, а не рай

Елітні підрозділи національної гвардії та військ спеціального призначення ВМС Індії вчора в основному відновили контроль над фінансовою столицею країни — містом Мумбай. Спорадичні перестрілки з уцілілими терористами тривали в районі вокзалу та в готелях, де злочинці забарикадувалися разом із заручниками. Ще позавчора було взято штурмом кращий п’ятизірковий готель «Тадж Махал». Учора індійський спецназ «відбив» інший п’ятизірковий готель «Оберой» і розпочав операцію «зачистки». Також учора спецназ почав штурм із повітря п’ятиповерхового житлового комплексу «На­ріман Хаус», у якому розташований захоплений бойовиками Центр єврейської культури. За інформацією посольства Ізраїлю, в ньому троє бойовиків утримували щонайменше 10 ізраїльтян та американського равина з Нью–Йорка разом із дружиною. >>

Швейцарці — у зоні

Європейський Союз запалив «зелене світло» входженню Швейцарії до Шенгенської зони, яка на цей час об’єднує 24 із 27 країн–членів ЄС, повідомляє агенція «Свіссінфо». Швейцарія стала першим членом Шенгену, який не входить до ЄС. Відповідне рішення було прийняте позавчора в Брюсселі на засіданні глав МВС країн ЄС. >>

115 — і все

У штаті Індіана — траур світового масштабу: у притулку для старих, що в містечку Шелбівілль, померла Една Паркер, згідно з Книгою рекордів Гіннесса, найстаріша жінка світу. Їй було 115 років і 220 днів. Цей титул, як нагадує агенція «Рейтер», колишня вчителька Една Паркер перебрала у серпні 2007 року, коли обірвалося життя на той час найстаршої мешканки планети, 114–річної японки Іоне Мінагави. >>

Пам’ять — як конвой. Лише без зброї...

Про війну в Афганістані нині або намагаються не згадувати — її, мовляв, без здорового глузду розв’язало застійне радянське керівництво. Або принагідно — до дат — випускають джина пам’яті з–під глиби десятиліть, що минули. У Костянтина Гуменюка з тією війною пов’язані особисті спогади — глибокі, тремтливі, пекучі. Сержанту–українцю Гуменюку доводилося і поранених товаришів із поля бою виносити, і сумнозвісний «вантаж 200» готувати до транспортування на батьківщину. Але про свої бойові подвиги Костянтин розповідає не часто. Навіть про те, що саме він став прототипом героя роману московського письменника Миколи Кікішева «Встань та йди», у Сімферопольському гарнізоні, де він нині несе військову службу, підозрюю, знають не всі. У цьому гарнізоні п’ятий рік Костянтин Гуменюк командує територіальним санітарно–епідеміологічним загоном. Дружина Наталя — начальник приймального відділення Сімферопольського базового шпиталю українських Військово–Морських сил. Подружжя Гуменюків 17 років носить погони, обоє — підполковники медичної служби, яка й поєднала їхні долі. >>

Як славу, так і ложкою

Давню істину, яка полягає в тому, що талановиті люди — талановиті в усьому, вирішила підтвердити і британська поп–зірка Леона Льюїс. Музичний світ іще не отямився від її стрімкого злету на верхівку шоу–бізнесу, а Леона вже підкоряє нові висоти — світу моди. >>

Відчуй себе джедаєм

Мрію чи не кожного хлопчика кінця ХХ сторіччя — світловий меч героя «Зоряних воєн» Люка Скайуокера, яким актор Марк Хемілл фехтував із прислужниками темної сторони Сили в епізоді «Нова надія», — продадуть з аукціону. Як повідомляє американська преса, за цей раритет організатори торгів сподіваються виручити не менше 180 тисяч доларів. «Меч», зібраний на основі старого фотоспалаху, досі належав відомому голлівудському продюсеру Гері Кертцу. >>

Армія на службі, солдати» — у відставці

На минулорічній зустрічі однокласників, коли кожен звітував про своє життя– буття за цих п’ятдесят років після школи, Валентин Панфілов був небагатослівним. Мовляв, 34 роки присвятив війську, наступні шістнадцять — бджолам. А мрія у нього одна: аби стаж пасічника перевищив армійську календарну вислугу. І це цілком реально, переконаний мій співрозмовник, відставний полковник із Миколаївщини. >>

Солодкий Лондон з українським присмаком

У найстарішому, і, без сумніву, найсмачнішому в світі конкурсі продукції бджільництва в столиці Великої Британії Україна брала участь уперше, та, врешті, отримала чи не найбільше овацій. Журі Медового шоу, яке вже 77–й раз дегустує та оцінює роботи найкращих бджолярів світу, відзначило Україну аж у 36 номінаціях! Представляти вітчизняний мед за кордоном вирушили члени Всеукраїнської громадської організації «Братство бджолярів України» на чолі з головою правління Тетяною Васильківською. >>

Подаруй мені зірку

Акція «Зроби різдвяну зірку — підтримай традицію батьків» розпочалася ще минулого тижня семінаром «Традиція виготовлення великих різдвяних звізд на Галичині та Надсянні», що проходив у Львівському музеї народної архітектури та побуту. Традиція виготовлення великих різдвяних зірок висотою 1,5—2 метри на Галичині була поширена й закріплена ще в 30–ті роки. Їх виготовляли за особливою технологією: зірки мали незвичайну форму та пишне оздоблення. Наукові співробітники музею впродовж кількох років намагаються відновити цю традицію, організовуючи напередодні Різдва семінари, майстер–класи та зустрічі з народними майстрами. >>

Позичена молодість

Виглядати молодшим, ніж ти є насправді, — цілком зрозуміле бажання. Ще більше хочеться мати репутацію службовця, в якому енергія б’є ключем і фонтанує винятково позитивний настрій. Індустрія краси та фармакологія вже давно відреагували на цю житейську потребу і наввипередки пропонують споживачам найрізноманітніші «енергетики» та молодильні ін’єкції. Згадані лікарські засоби (якщо вони виготовлені за науковою технологією, а не у підвалі кустарної фірмочки) справді можуть приносити дивовижні результати. Але не назавжди, не всім пацієнтам і за немалі гроші. Подробиці «УМ» з’ясовувала у фахівців Харківського інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України, які понад три десятиліття розробляють такі препарати. >>