Подалі від стресів — на батьківщину
За роки кадрової офіцерської служби Валентин Петрович змінив чимало гарнізонів, дальніх і столичних, на теренах колишнього Союзу. Від Одеси й Москви — аж до Сибіру і Казахстану. Але при цьому в межах одних і тих же РВСП — Ракетних військах стратегічного призначення. Розпочинав звичайним технарем–радіолокаторником. Пізніше за природній педагогічний хист і сумління командування довірило Панфілову працювати безпосередньо з людьми вже в іпостасі політпрацівника. Далі було навчання у Військово–політичній академії. Звільнився ж у запас Панфілов у 1992–му з посади інспектора політвідділу армії.
Знайомі настійно радили і на «гражданці» продовжити цю політичну лінію, для переконливості заручившись, скажімо, депутатським мандатом. Але екс–полковник їм навідріз каже «ні», власне здоров’я, мовляв, дорожче. Річ у тім, що під «дембель» Валентин Петрович, окрім численних заохочень і подяк керівництва, «удостоївся» ще й підступної ішемічної хвороби серця («хто зберіг свої нерви, той не врятував свою честь»). У цій ситуації професійний вибір, хочеш чи ні, альтернативи не залишав. Себто надалі — жодних стресів і переживань. Потенційні ж підлеглі й начальство в однаковій мірі їх відставному ракетнику могли запросто гарантувати.
Ще одна обставина позначилась на його з дружиною Оленою Олексіївною остаточному виборі — старенькі батьки обох мешкали в одному селі. Тож, залишивши квартиру в обласному центрі доньці з сім’єю, Панфілови переїхали на малу батьківщину, у Мічуріне, що в Первомайському районі. Аби не бентежити свою душу і до кінця виконати святий синівський обов’язок перед старенькими.
Продуктивний гібрид
З вищезазначеної причини визначався військовий пенсіонер у сільській глибинці й з подальшим заняттям. Тихими зимовими вечорами перечитав гору літератури з бджільництва. Далі познайомився з одним пасічником із району, до речі, у минулому — інженером великого підприємства, усе літо допомагав йому поратись із бджолами. І лише після цього Панфілов «дозрів» і завів дві бджолині сім’ї, попередньо обмінявши їх на три бідони з медом, котрі позичив у знайомого пасічника.
Нині у колишнього ракетника близько сотні вуликів із бджолами, а рахунок власного медобору за сезон іде на тонни. Прикметно, що комахи у пана Панфілова — власної селекції. «Спочатку я займався карпатською бджолою, — пояснює Валентин Петрович, — але вона мені не сподобалась. Бо швидко розвивається навесні, інтенсивно нарощує сім’ю. Здавалось, велика сім’я — більше меду. Але у нас на Миколаївщині медоноси «довгі» і при цьому не вельми багаті. Така бджола все, що приносить, фактично і сама ж з’їдає, а ще годує потомство у великому розплоді. Тому останнім часом дивлюсь, яка сім’я найбільш продуктивна. Із нею вирощую маток для всієї пасіки та й заміняю ними старі «самодостатні». У результаті виходить гібрид карпатської й української степової бджоли. Від такої сім’ї у найкращий сезон інколи отримую близько бідона меду (50 кілограмів. — Авт.).
Роз’їзне літо
Виявляється, майже всі вулики у Панфілова на колісних причепах. Він їх не знімає звідти навіть узимку. Улітку ж із ними днює й ночує. Для цього на одному з причепів обладнана всім необхідним житлова будка. Під подушкою у пасічника завше мисливська рушниця. Зброю застосовувати колишньому військовому не доводилось, але на випадок небажаного рандеву з хуліганами, тримає. «Колесить» із вуликами чоловік по всій окрузі, переміщуючись за рослинами, що вступають у фазу цвітіння. Перевага віддається насамперед різнотрав’ю і закинутому з радянських часів розсаднику акації, яку спеціально вирощували, щоб захистити ниви Причорномор’я від шкідливих суховіїв. У всьому Валентинові Петровичу допомагає дружина, хоча перші десять років дещо картала його. Мовляв, уся пенсія йде на бджоли. Улітку на підмогу з Миколаєва під’їжджають також діти та внук–студент.
Про своє армійське «надбання» — ішемічну хворобу — відставний полковник давно забув. У свої 68 років почуває себе чудово, бо переконаний: цьому посприяли мед, перга і бджоли, відчутно додавши життєвої наснаги. «Моя родина: донька, зять і внук, — каже пасічник, — постійно вживають мед. Завдяки цьому вони позбавились проблем зі здоров’ям». Панфілов повністю згоден з одним відомим американським дієтологом, котрий у своїй книзі написав, що кожна сьогоднішня родина повинна обов’язково мати будинок за містом, вирощувати для себе екологічно чисті фрукти й овочі й утримувати дві–три бджолині сім’ї.
