Щоб виграти, треба програти

Професіональний спорт вимагає від тих, хто хоче досягти видатних перемог, серйозної праці. Проте, як відомо, сил вистачає не у всіх. Наприклад, кращим українським тенісисткам, Катерині й Олені Бондаренко, не вдається однаково успішно виступати в одичному й парному розрядах. Якщо дівчата не грають у парі, то просуваються далі по турнірних сітках у «одиночці». Коли ж по одній вилітають на ранніх стадіях змагань, їм краще вдається сконцентруватися на грі дуетом. >>

Літня сесія

Попри те, що клубний гандбольний сезон уже завершено, кращим українським гравцям наразі не до відпусток. Адже, за традицією, на кінець травня—початок червня Міжнародна федерація призначає поєдинки «плей–оф» чемпіонатів Європи чи світу. Оскільки українські збірні не входять до елітної групи, яка потрапляє на престижні форуми напряму, доводиться пробиватися туди крізь кваліфікацію. >>

На природі і в господі

Дорожні затори і тиснява в громадському транспорті, тотальна загазованість вулиць і нервозність людського час–пікового мейнстріму, поспіх, суєта, цейтнот... Жителі міст знають: урбанізований пресинг цивілізації іноді настільки нестерпний, що хочеться тікати від нього світ за очі. Але куди? Обтяжені обов’язками і контрактами, планами і проектами, покладаємось лише на омріяну відпустку, яка ненадовго здатна звільнити з лабет асфальту і роботи. Однак для чого людині вихідні? Їх якраз можна заповнити корисною і приємною поїздкою: свіже повітря і розкішна природа, українська кухня з натуральних продуктів, риболовля і прогулянки на човнах, а головне — душевний спокій... >>

Карусель із парасолі

Уявіть, що вам показують електронний телефонний довідник, електронну таблицю множення, електричну лопату і саморухомий візок, а також діючу модель міні–гідростанції, мініатюрні моделі яхти, автомобіля, каруселі... І кажуть, що всі ці дива виготовлені дитячими руками. Відвідувачам виставки–фестивалю «Обдаровані діти України» у Київському будинку вчителя пощастило побачити ці дива на власні очі. >>

«Чужина забрала маму...»

«Чому?.. Чому?.. Чому?!! Скільки таких «чому?» зринає в голові закрученими знаками питання...

Чому моє життя таке складне? Чому я обділена теплом, любов’ю? Щоб відповісти на ці запитання, треба озирнутися назад.

Ніжні спогади дитинства виринають в пам’яті з доброю казкою, яку читала мама, теплим її поцілунком, лагідним дотиком руки, розлукою з нею... >>

«Хочемо, щоб у нас повірили»

Незвичний концерт «Відкрилося життя», що відбувся в Київському будинку офіцерів — доказ громаді, що «особи з обмеженими можливостями» можуть співати на професійній сцені. У концерті взяли участь обдаровані незрячі виконавці з різних регіонів України: зі Львова приїхали Мар’ян Вовк, Назар Матківський, Юлія Сухова і Світлана Пашкіна, із Сімферополя — Степан Гончаренко і Зера Кераджиєва, Адам Гайчиня — із Дніпропетровська, Наталя Слюсарчук — із Вінниці, Марія Човбан — із Мукачевого, Василь Сукач — із Турійська, а Київ представляв Юрій Кащенко. >>

«Термінатор» проти «перевертнів»

«УМ» повідомляла про виїзну колегію в МВС на базі міліцейського главку Харківщини. Що й казати, керівників окремих підрозділів та співробітників міліції регіону підозрюють у значних порушеннях та чис­ленних зловживаннях. Міністр Юрій Луценко у вівторок зривав погони й оплески — від посад відсторонено майже сорок співробітників харківської міліції. Серед них — два заступники начальника обласного главку(!), десять начальників райвідділів та інші працівники різного рівня: від лейтенанта до майора. У звіті комісії Комітету ВР із питань боротьби зі злочинністю, йдеться про те, що вони використовували службове становище, «злісно» порушували закон, задля власного збагачення, або взагалі нічого не робили, аби зупинити певні кримінальні схеми. Наведені приклади засвідчили, що правоохоронці (за статусом) є найбільшими правопорушниками (в реальності). >>

«Кайфовий» портфелик

Цинічна винахідливість 50–річної жінки, котра належить до заможного ромейського клану, що постійно мешкає в обласному центрі Прикарпаття, здивувала навіть співробітників підрозділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, добре обізнаних із методами конспірації торговців «травкою». Під час санкціонованого обшуку в її помешканні правоохоронці вилучили запаси наркотичної сировини, вироби із дорогоцінних металів і гроші, здобуті незаконним наркобізнесом. >>

Спокуса для інкасатора

На Чернігівщині у місті Щорс інкасатор банку разом із приятелем ще місяць тому обікрав банкомат, забравши понад 150 тисяч гривень та 1200 доларів США. Затримати злодіїв вдалося лише зараз. Підозрюваними виявилися 23–річний інкасатор Юрій К. та 27–річний таксист Костянтин Б. Обікрадений банкомат — на совісті служби безпеки самого банку, запевняють правоохоронці. На ньому не було сигналізації та серйозних засобів безпеки. Відкривався він ключем виробника та стандартним кодом — єдиним для усієї серії подібних апаратів. З невідомих причин їх не встигли поміняти на ексклюзивні. Так банкомат простояв півроку, поки не звабив власного інкасатора та його подільника, які знали, що апарат заповнили значною сумою готівки. >>

Небезпечні мандрівки

Міліція обласного центру Прикарпаття та карета швидкої допомоги майже одночасно прибули на нічний виклик мешканців багатоповерхівки, схвильованих безперервним криком немовляти з квартири сім’ї сумнівної репутації. Гіркі передчуття сусідів підтвердилися: недоглянутий тримісячний хлопчик мало не посинів від плачу в компанії очманілих від алкоголю тата, мами і якоїсь приблуди. Правоохоронцям і медикам нічого не залишалося, як, визволивши малюка з п’яного полону, віддати його медперсоналу міської дитячої лікарні. Проте й після цього happy end не настав — через кілька годин немовля зникло з лікарняної палати. >>

Хто винний, а хто крайній

Українська сторона не може однозначно вказувати пальцем на капітана китайського балкера «Яохай», який 22 березня цього року протаранив і фактично потопив у Гонконзькій протоці український буксир «Нафтогаз–67», внаслідок чого загинули 18 українських моряків. За більш як два місяці розслідування виявилося, що не все так просто: «Розслідування не є однозначним, є підстави вважати, що обома сторонами порушені правила безпеки судноплавства», — заявив заступник міністра транспорту Володимир Работньов на черговому засіданні урядової комісії з розслідування причин аварії «Нафтогазу–67». >>

«Сагайдачний» проти «Тімбера»?

Дев’ятий день тривають перемовини з сомалійськими піратами, які захопили в Аденській затоці німецький корабель «Леманн Тімбер», на борту якого перебували п’ятнадцять моряків, в тому числі чотири українці. Ніякої нової інформації немає. Не повідомляє подробиць і Міністерство закордонних справ України. Декілька днів тому у вітчизняному дипвідомстві країни лише зазначили, що справа перебуває, зокрема, і «на особливому контролі посольства України в Кенії». >>

Сива першокурсниця

«Заслужений відпочинок» — це не про неї. 82–річна кримчанка пані Галина Чернова не сидить, склавши руки, на своєму дев’ятому десятку жінка збирається сісти на студентську лаву й освоювати економічні науки, адже сама займається біржовою та економічною діяльністю. Аби вступити до Кримського інституту економіки та господарського права на спеціальність «Фінанси та кредит», пані Галина минулого вівторка разом із випускниками шкіл здавала зовнішнє оцінювання з основ економіки. >>

Чим дихає рудний край?

Сьогодні, у Міжнародний день довкілля, світова спільнота вкотре згадає про жахливий стан рідної планети. Науковці і політики казатимуть, що сучасним гомо сапієнс треба якось очищувати забруднене повітря й токсичні грунти, відроджувати мертві водойми, «латати» озонові дірки і вчити нащадків берегти природу. А в Україні, яка понад 20 років тому пережила вибух «зірки на ймення Полин», обговорюватимуть ще й питання радіаційної безпеки території. >>

У Львові, як у Багдаді, — все спокійно

Уже третій день у Львові та області не вщухають розмови про те, що знову «гахнула атомна». Щоправда, ніхто достеменно не знає, яка саме. Одні кажуть — Рівненська, інші запевняють — Чорнобильська. Налякані люди не випускають на вулицю дітей і щільно закривають вікна у будинках. Від подібної інформації телефони «еменесників» вже «гарячі». Та панікувати не потрібно. «Надзвичайники» запевняють: на жодній із АЕС України — діючих і недіючих — аварій чи якихось інших надзвичайних подій не було. >>

Вето на ручне управління

Вітчизняний уряд укотре наступив на цінові граблі, запропонувавши Верховній Раді прийняти закон про обмеження торговельних надбавок на соціально значимі продукти харчування. >>

Кошторис із поту і крові

Рушили! Вчора в Україні знову стартував бюджетний процес. Напередодні Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав закон, який уточнює доходи державного бюджету.
«Ми зараз маємо врегульовану ситуацію. Окрім... — Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко перед початком учорашнього засідання уряду, як завжди, зручно обперлася руками об стіл і надала своєму обличчю тривожного, але водночас доброго виразу (так вона робить завжди, коли намагається окреслити чергову больову точку). — Окрім питань блокування приватизації і доходів від приватизації». Чергова шпилька — у бік Конституційного Суду. «Все, що зробив суд, на мій погляд, абсолютно необґрунтовано і нечесно щодо бюджету і уряду, — на сьогоднішній день все це врегульовано», — так оцінила пані Юлія підсумки вівторкової роботи парламенту. >>

Без мене мене труїли?

Поміж київськими виборами та гіпотетич­ним розпадом парламентської коаліції актив­но відновлюється тема отруєння Віктора Ющенка. Колишній (вочевидь!) соратник Президента Давид Жванія вже сказав про те, що заява про замах на Ющенка у 2004 році була спланованим піар–ходом, тоді як головний герой Майдану, мовляв, став жертвою звичайного шлункового захворювання. «Діагноз виставили в перший же день. Таких отруєнь буває чимало у кожної третьої людини в світі. Це панкреатит», — стверджує Жванія, не пояснюючи при цьому, чому кожна третя людина не ходить в такому разі з ушкодженнями на обличчі, аналогічними тим, які має Президент України. Щоправда, в недалекому майбутньому Жванія обіцяє розповісти іще «багато цікавого», зокрема про те, як Ющенко став заручником власного отруєння й інструментом у чужих руках. >>

Фактор і фактура

Учора електронна система «Рада» працювала без збоїв і народні депутати мали можливість безперешкодно ухвалювати рішення. Голова ВР Арсеній Яценюк заявив, що причиною неполадок у системі під час вівторкового голосування був «людський фактор». «Немає жодних технічних проблем, — відзначив спікер. — Причина була в тому, що в силу порушення технологічної інструкції система не була перезавантажена і таким чином не дала можливості активувати нових 11 карток народних депутатів, записати їх до відповідних фракцій та вивести результати голосування». >>

«Попередньо» все «продуктивно»

Новообрані депутати Київ­ради тільки те й роблять, що думають. Віталій Кличко, приміром, придумав, як у три кроки досягти ефективної роботи у міському «парламенті»: по–перше, створити робочу групу з представників усіх фракцій, яка відпрацює порядок та умови проведення наступної сесії. По–друге, «переписати» регламент Київради, тобто привести його у відповідність до чинного законодавства. >>

За роги його, і в багажник!

...Асфальт закінчився за дев’ять кілометрів до села. Об’їжджаєш дорожню техніку, яка ударними темпами розширює трасу Київ—Ковель, пригальмовуєш, повертаєш наліво — і потрапляєш на кілька десятиліть назад. Миколаївка — перше село, коли їдеш від «трансволинського автобану» углиб житомирського Полісся. До райцентру Ємільчине — майже 30 кілометрів, автобус буває рідко... А зрештою, чого його туди їхати, в це Ємільчине?!. Адже все, що треба для життя, можна мати вдома. >>

Надірвана дружба

Державна Дума, нижня палата російського парламенту, учора ухвалила звернення до уряду та президента Росії з пропозицією вийти з Договору про дружбу, партнерство та співробітництво з Україною. Це факт, який намагається випередити інший факт. Адже у зверненні міститься настанова до уряду — ухвалити рішення про розірвання «великого договору» «у випадку приєднання України до Плану дій про членство в НАТО або інших форсованих кроків України щодо вступу в НАТО». З цього випливає, що емоційні рішення думців адресовані не так власному уряду, як офіційному Києву — така собі погроза, постановка питання про вибір: або дружба з Росією, паперова, або Альянс. >>

Обама на білому коні

«Сьогодні увечері я вже можу стати перед вами і заявити, що буду демократичним кандидатом у президенти Сполучених Штатів. Сьогодні увечері ми святкуємо завершення певного історичного шляху і розпочинаємо іншу подорож, яка принесе Америці новий і кращий день», — такими словами оголосив свою перемогу на первинних виборах за номінацію від Демократичної партії у кандидати в президенти США 46–річний Барак Обама. >>

Бідна Росія і багаті «нові росіяни»

Американський часопис «Форбс» оприлюднив список 25 найбагатших європейців. Як і очікувалося, майже половина (12 позицій) — за російськими нуворишами. Але перше місце все–таки посів представник Західної Європи, який розбагатів не за три дні, а накопичував свої статки копіткою роботою впродовж кількох десятиліть. Ідеться про шведа Інгвара Кампрада, засновника, власника та генерального директора компанії ІКЕА. Дешеві сучасні меблі від ІКЕА продаються в більшості країн світу, зокрема і в наших найближчих східних та західних сусідів. Компанія ІКЕА впродовж останніх п’яти років незмінно звертається до київської влади з проханням продати ділянку землі під будівництво свого гіпермаркету в Києві, але отримує відповідь, що вільних земель для продажу в столиці немає. А для родини мера Москви Лужкова такі землі знаходять. «Форбс» оцінив статки Інгвара Кампрада в 31 млрд. доларів США. >>

Похрумти... дідусем

Винахідник упаковки для чіпсів «Прінглз» навіть після смерті виявився справжнім патріотом своєї справи. Фредрік Бор, який займався органічною хімією і спеціалізувався на дослідженнях у галузі зберігання харчових продуктів, нещодавно помер в одній із лікарень американського штату Цинциннаті у віці 89 років. За заповітом дідуся, його прах поховали... у тому самому тубусі для чіпсів, в якому так добре зберігається хрустка продукція «Прінглз». >>

Рік — за три...

Уже традиційний день відкритих дверей (тепер уже на Саперно–Слобідській, 5) цього разу мав особливий присмак — свята. Причому найбільше раділи дітлахи: спеціально до цього дня для них встановили батут у формі півника. Причина ж святкування — не тільки у зведенні холдингом «Київміськбуд» нового житлового мікрорайону. Саме в останній день весни, два роки тому, президентом холдингу став Петро Шилюк. >>

Вимите мито для автопрому

Цим документом передбачено «обнуління» багатьох позицій імпортного мита, а також зниження його середньозваженої ставки з 7,02 до 5,6 відсотка.
Головною мотивацією прийняття такого рішення є приведення зовнішньоторговельних тарифів у відповідність до зобов’язань, які взяла на себе наша держава перед членами СОТ (до якої нас офіційно прийняли майже місяць тому). >>

Кому муляє очі інтернат?

Новина про те, що у Луцьку хочуть ліквідувати школу–інтернат, умить облетіла не лише Волинь. До Луцька почали телефонувати випускники цього закладу з усіх усюд. А серед них є багато відомих людей, які досягли в житті своїх висот. Це і доктори наук, лікарі, артисти, журналісти, художники, вчителі — словом, як і в кожній школі. Вже 28 травня на сесії Луцької міськради депутати мали голосувати за ліквідацію школи–інтернату як юридичної особи і створення на її базі загальноосвітньої школи під номером вісім (цю школу свого часу реформували в реабілітаційний центр для дітей з обмеженими можливостями).
Щоправда новостворена школа–ліцей (бо торік інтернат один раз уже реформувався і в ньому відкрився ліцейний правознавчий клас із посиленою фізичною підготовкою) має залишити пришкільний інтернат. Діти, які жили в інтернаті, начебто й надалі там будуть жити і навчатися. Але всі чи ні — це має визначити спеціальна комісія конкретно щодо кожної дитини. Однозначно в інтернаті мають залишитися діти–сироти. Що буде з рештою — питання відкрите. Профільна депутатська комісія запропонувала поки що добре вивчити ситуацію, і тільки тоді виносити питання на голосування. Бо надто воно вже делікатне. Та поспішність, з якою луцькі чиновники взялися за реформування школи–інтернату, дуже насторожує й дає підстави засумніватися у найліпших намірах реформаторів. >>