За роги його, і в багажник!

05.06.2008
За роги його, і в багажник!

(Василя ГРИБА.)

...Асфальт закінчився за дев’ять кілометрів до села. Об’їжджаєш дорожню техніку, яка ударними темпами розширює трасу Київ—Ковель, пригальмовуєш, повертаєш наліво — і потрапляєш на кілька десятиліть назад. Миколаївка — перше село, коли їдеш від «трансволинського автобану» углиб житомирського Полісся. До райцентру Ємільчине — майже 30 кілометрів, автобус буває рідко... А зрештою, чого його туди їхати, в це Ємільчине?!. Адже все, що треба для життя, можна мати вдома.

Це філософія сучасної глибинки: жорстока і дуже умиротворена водночас. Миколаївка нині існує у двох вимірах — минулому і сучасному водночас. Колись це було зразково–показове село із усіма атрибутами, які, за задумом партії, мали належати простим радянським хліборобам: колгосп «Комуніст», клуб, школа на півтисячі учнів, ферма на дві тисячі голів худоби і багато наочної агітації. Від ферми залишилися руїни, із тисяч голів корів та телят «вижило» дев’яносто. Але хтось із мешканців старого гарту досі обписує стіни піврозваленої хати старими гаслами.

У минулому залишилася суцільна зайнятість, копійчані зарплати і палке переконання, що завтра партія зробить тобі добре. Ті, хто не зумів пристосуватися до нового, п’ють безбожно. Женуть самогонку відрами, вливають її у себе літрами, тверезіють — і знову п’ють. Хлопці, які вже не пам’ятають часів, коли із червоними прапорами святкували Перше травня і ферма у селі ще працювала, чомусь також часто закладають за комір.

Інші у цей час працюють і вчаться виживати самі, без участі держави. Влада не зробила для цих людей практично нічого, хоча два колишні міністри сільського господарства у дитинстві бігали тут босоніж. Ну, можливо, не так вже й багато бігали, але дуже люблять про це розповідати журналістам. Коли товарні стосунки нерозвинені, вчить нас теорія, люди практикують примітивну їх форму — натуральне господарство. «Живемо від хазяйства», — кажуть миколаївці. Вони заводять коней, розводять овець. І продають за смішними для киян цінами. Молоденького баранчика? Вибирайте, платіть 250 гривень — і можете вантажити до машини.

Щоправда, не все у Миколаївці таке дешеве. Продавець місцевого магазину Таня Тика закінчує свою чергову картину. Але не пише свої творіння традиційними фарбами, а вишиває. Або складає з насіння. Одне таке полотно продає за десять тисяч гривень. Звичайно, не місцевим людям. Але приїжджі радо купують. І, кажуть, потім вигідно перепродують. Але для Миколаївки десять тисяч за картину — це цілий маєток.

Дехто вже починає рахувати, скільки це баранчиків треба виростити, аби заробити, як з однієї картини. І якщо таких буде більше, то і літраж свіжовигнаної самогоночки суттєво піде на спад. Просто не дійшла ще цивілізація до Миколаївки, надто вже далеко від неї до міжнародної траси.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>