«Намагаюся боротися зі старістю»

Ростислав Бабійчук, який нещодавно відсвяткував 100–річчя, стверджує, що на власні очі бачив Скоропадського, Денікіна і Махна. Тоді, в роки так званої громадянської війни, його сім’я жила в Умані, в кімнатці, що розташовувалася практично на залізничному вокзалі. Тож малим він любив спостерігати з вікна за пасажирами, серед яких були й вищезгадані історичні постаті. «Але хіба тоді, хлопчаком, я задумувався, яких великих людей бачу?», — каже Ростислав Володимирович. Власне, із залізниці, де працював батько, й розпочалася трудова біографія самого Ростислава. А закінчилася — у кріслі міністра культури Радянської України. Всі віхи свого життя ювіляр, попри поважний вік, чудово пам’ятає: легко називає дати, прізвища, посади, події... Про життєву дорогу довжиною у сто літ та про секрети довголіття ми й розмовляємо з Ростиславом Бабійчуком у його затишній квартирі на вулиці Інститутській, яка досі потопає у розкішних букетах квітів. Адже вітати ювіляра приходили й посадовці, й митці, й колишні колеги по роботі. >>

Леся Шухевич: Для мене мій чоловік — просто Юрко. А Шухевич він — деінде

Леся Шухевич не спілкується з журналістами, і на інтерв’ю її вмовити було досить складно. «Повірте, нам і без того вистачає публічності», — з гіркотою каже пані Леся. І хоча для «України молодої» дружина Юрія Шухевича зробила виняток, спілкуватися домовилися переважно про її батьків та життя у Німеччині.

Але говорили й про Юрія Шухевича (причому в його ж присутності). І для пана Юрія, і для пані Лесі цей шлюб другий і вистражданий — не зупинили кордони, супротив родичів пані Лесі, незрячість пана Юрія, різниця у віці в 27 років. Заради Юрія Шухевича пані Леся покинула комфортну для життя Німеччину, забрала маленького сина й переїхала до Львова. Заради свого чоловіка облишила кар’єру, рідних і друзів. І разом вони вже понад 15 років. Пані Леся та пан Юрій — надзвичайно скромні та приємні у спілкуванні люди: постійно усміхаються, жартують. «Ми дуже легко знайшли з Юрком спільну мову», — розкриває таємниці пані Леся.

Про своє діаспорне життя, батькових друзів–бандерівців і те, як воно — бути дружиною символу українського націоналізму, — Леся Шухевич розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Україні молодій». >>

І так іще чотири рази?

Сьогодні виповнюється рік, як Віктор Янукович склав присягу Президента. 25 лютого 2010 року, ледь не отримавши дверима по лобі на вході до Верховної Ради, він не просто взяв владу, а й почав нарощувати обсяги своїх повноважень. Значно простіше, ніж уявлялося, Янукович провів конституційну реформу (без участі парламенту, лише руками суддів КС) і взявся втілювати в життя гасло «Будуємо нову країну!» Щоправда, зміст будівництва мешканцям країни не подобається — недарма рейтинг правлячої Партії регіонів лише за останні чотири місяці, за даними соціологів, впав на 10%.

«УМ» спробувала систематизувати рік із Януковичем у словах і ділах, відштовхуючись від цитат самого «винуватця свята». >>

Хто тепер скаже «гав»?

Останні 30 років Китай на державному рівні дотримується політики «одна сім’я — одна дитина». Як повідомляє Сі–Ен–Ен, китайські демографи підрахували, що без цього закону населення країни на цей час було б більшим на 400 мільйонів осіб. Тепер же влада КНР вирішила піти ще далі й планує запровадити таке саме правило й щодо домашніх улюбленців. А в перенаселеному Шанхаї, кількість мешканців якого сягає 20 мільйонів, місцевий закон «одна сім’я — один собака» набуває чинності вже зараз. У місті з надзвичайно високою густотою населення налічується більше мільйона собак, яких ніде вигулювати, які забруднюють вулиці і скверики та кусають перехожих. Щороку реєструють від 100 до 140 тисяч випадків нападів собак на людей. >>

Милуватиметься «Греммі» у в’язниці

Суд американського штату Флорида визнав ямайського співака та музиканта в стилі регі Буджу Бантона винним у змові з метою поширення кокаїну. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, артистові загрожує щонайменше 15 років ув’язнення. За примхою долі, Феміда визвірилася на 37–річного артиста майже одразу після того, як йому усміхнулася Фортуна. Нагадаємо, минулого тижня Бантон, чиє справжнє ім’я Марк Майрі, здобув нагороду «Греммі» за альбом Before the Dawn («Перед світанком»), який визнали найкращим у категорії регі. >>

«Скажений пес» у глухому куті

«Дуже страшно. Вулицями ходять банди екзальтованих молодиків і все на своєму шляху громлять. Яка там мирна революція! А от будинки, принаймні в Тріполі, не бомбили, як про це пишуть деякі газети». Так про свої враження від подій у Лівії розповідають українці, які втекли з країни, що фактично перебуває в стані громадянської війни. Літак Міноборони, який вилетів до столиці Лівії для евакуації звідти наших співвітчизників, позавчора пізно увечері повернувся до київського аеропорту «Бориспіль» зі 163 пасажирами на борту. Серед них — 125 громадян України, а решта — восьми інших країн, зокрема 11 поляків, 10 азербайджанців та п’ятеро росіян. Серед евакуйованих — 38 дітей та 47 жінок. >>

Таксі на цвинтар

52–річний мешканець Сімферополя приїхав до столиці й одразу зустрівся з друзями в кафе на Центральному вокзалі. Того дня він мав летіти до Америки на заробітки, втім пунктом кінцевого призначення для чоловіка став цвинтар. Уже після посиденьок із друзями кримчанин згадав про літак, тож підійшов до одного з таксистів і пообіцяв за доставку в аеропорт «Бориспіль» заплатити аж сто доларів. >>

Танці до «третіх півнів»

Масляна, Масниця, Масляниця, Колодія — як тільки не називають у народі гуляння на Сиропусному тижні, який цього року починається 28 лютого. У ці дні давні слов’яни проводжали зиму та зустрічали весну, розпочинали польові роботи й вірили в пробудження природи від зимового сну. Сьогодні ж давній обряд пов’язаний здебільшого з початком Великого посту. Цей тиждень є останнім терміном, коли ще можна справляти весілля й погуляти від душі. Дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили в цьому році своїх дітей, наші предки прив’язували колодку до лівої ноги, а неодруженим дівчатам та хлопцям — на ліву руку або до пояса. Знімати їх не дозволялося доти, доки «покараний» не відкупиться, тобто не поставить у шинку могорич. Упродовж Масляної господині традиційно готують вареники із сиром i сметаною та млинці. >>

Морози не відступають

Найближчими днями в Україні очікується морозна погода, на дорогах — уже звична ожеледиця. «Подекуди падатиме невеликий сніг, — зазначила в коментарі «УМ» начальник відділу метеорологічних прогнозів Укргідрометцентру Людмила Савченко. — Взагалі погода найближчим часом не зміниться: до кінця лютого й навіть на початку березня буде справжня зима». >>

Наслідок самолікування

Багатодітна родина з Великої Олександрівки ледь не стала джерелом епідемії менінгіту серед дітей: як з’ясували лікарі, малюки підхопили інфекцію від дорослих «бацилоносіїв». Померла дівчинка була п’ятою дитиною у великій родині Тетяни М., де, виховується ще шестеро неповнолітніх. Про те, що у дитини саме менінгіт, батьки зрозуміли вже в лікарні. До цього займалися самолікуванням, даючи дітям жарознижувальне і вітаміни — як при ГРВІ. «Дівчинку доправили до нас iз температурою 40. Уже починалися судоми, — розповідає лікар Великоолександрівської районної лікарні Олена Бойко. — Врятувати її, на жаль, не вдалося, оскільки час було згаяно». >>

А ти зареєструвався на ЗНО?

Часу на реєстрацію на Зовнішнє незалежне оцінювання цьогоріч було відведено на місяць менше, ніж торік. Тож понеділок, 28 лютого, стане останнім днем, коли ще можна подавати документи, аби взяти участь у тестуванні. Нагадаємо, що цьогоріч не обов’язково особисто йти до пунктів реєстрації, це можна зробити за допомогою інтернету, зайшовши на сайт Українського центру оцінювання якості освіти або котрогось iз його регіональних осередків і заповнивши відповідну заяву. >>

«Тамбовський» друг Овсієнко

У Криму затримали двох громадян Росії, яким правоохоронці приписують лідерство у транснаціональному організованому злочинному угрупованні (ОЗУ) «Тамбовські». Начебто 37–річний і 44–річний росіяни перебували у міжнародному й міждержавному розшуку з 2006 року — відтоді як організували та скоїли замах iз використанням автоматичної зброї на одного із власників спільного підприємства ЗАТ «Петербурзький нафтовий термінал». Сам бізнесмен і троє його охоронців тоді відбулися вогнепальними пораненнями різних ступенів тяжкості, ще одному «бодігарду» пощастило менше — він помер на місці злочину. >>

Арія північноатлантичного гостя

Попри те, що після приходу до влади Партії регіонів Україна зробила різкий кульбіт на узбіччя зі шляху євроатлантичної інтеграції, НАТО досі нас поважає і зацікавлене у співпраці. На яку жодним негативним чином не вплинула ні внутрішньополітична обстановка в Україні, ні її позаблоковий статус. У цьому, як міг, переконував своїх українських співрозмовників генеральний секретар Північноатлантичного Альянсу Андерс Фог Расмуссен, який учора перебував із візитом у Києві. >>

Зимовий рай Холменколлена

Світова першість із лижних видів почалася позавчора в передмісті Осло — загальновизнаній світовій столиці зимового спорту. Лижі в Норвегії — невід’ємний атрибут життя. Відзначимо, що в цій країні розташований найстаріший у світі трамплін, збудований у 1892 році, а довжина трас, прокладених для лижників, становить понад 2,5 тисячі км. >>

Відплата за фінал

Повторення фіналу розіграшу Ліги чемпіонів–2010 чекало на вболівальників у позавчорашньому поєдинку в Мілані, де «Інтер» приймав «Баварію». У травні минулого року на мадридському стадіоні «Сантьяго Бернабеу», нагадаємо, перемогу здобула італійська команда. Тепер настав час потішитись баварцям. Хоча попереду ще матч–відповідь. >>

Чиї сліди в історії

Коли з початком цього року стало відомо про закриття проекту історичних розвідок «У пошуках істини», з яким кілька років асоціювався канал СТБ, зачепив не сам факт закриття, а підстава для цього. Будучи професійним телеглядачем, прекрасно знаю та розумію: телевізійні проекти, не змінюючись, довго не живуть. А навіть якщо почнуть змінювати ведучого, акценти, наповнення — все одно не факт, що протримаються довше наступного сезону в цьому вигляді та під цією назвою. >>

До Джуліана Ассанжа стукали тричі

Канал Discovery Channel, доступний українським користувачам супутникового та кабельного телебачення, у вечірньому недільному ефірі, 27 лютого, покаже документальний фільм про один із найгучніших скандалів сучасної історії «WikiLeaks: війна, брехня і відеокасета». >>

Дефіцит не для всіх

Ми не дивимося телевізор або вмикаємо його по інерції, за звичкою чи спокусившись на масовану рекламну атаку виробника телепродукту. Казати, що не маємо аж ніякого вибору, — лукавство. В Україні щонайменше пару десятків вітчизняних лише загальнодержавних телеканалів, які показують у багатьох регіонах. І навіть коли — без супутникової «тарілки» чи кабеля — діючих три–п’ять «кнопок», більшість вибирає реаліті–«розважалівку» «Міняю жінку», російськомовні жарти «Кварталу 95» чи на 99 відсотків російську «Ранкову пошту» з Аллою Пугачовою та Максимом Галкіним. >>

Та, що буде вічно жити

Історія з ювілеєм Лесі Українки не унікальна — минулого року мали аналогічні неприємності зі вшануванням пам’яті всесвітньо відомого драматурга Антона Чехова, коли на «Білу дачу» гроші виділили в останній момент. Музеїв, присвячених Лесі Українці, в країні нараховується п’ять: у Новоградi–Волинському — Літературно–меморіальний музей Лесі Українки (будинок, де вона народилася), Музей родини Косачів (там певний час жила сім’я), Музей Лесі Українки у Колодяжному (там вона провела значну частину свого життя), Музей Лесі Українки в Ялті (у цьому місті поетеса перебувала на лікуванні) і Музей Лесі Українки в Києві (тут вона прожила майже 10 років). Загалом цим острівкам пам’яті великої дочки українського народу ведеться непогано. Єдине, що в будинку в Ялті провалюється підлога, у Києві, незважаючи на центральне розташування, бракує відвідувачів, а музей у Новоградi–Волинському постійно ігнорує державне керівництво. «УМ» вирішила провести цими місцями віртуальну бліц–екскурсію i зупинитися на проблематиці кожного з них. >>

Вічна Кассандра

У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн. >>

Сурамська фортеця Українки

Відомі слова Лесі Ук­раїнки: «Коли б я не була українкою, я би хотіла бути грузинкою». Таку ж приязнь до Українки відчувають і грузини: у 1952 у містечку Сурамі, куди поетеса приїхала на лікування і де померла, було створено музей. Тепер грузини не лише запрошують туди кожну офіційну й через одну неофіційну делегації з України, а й придумали щорічне свято «Лесіаоба». >>

Головні герої — Текст і Особистість

Ларису Мірошниченко, провідного наукового співробітника відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України й авторку книжки «Леся Українка. Життя і тексти», до видавництва «Смолоскип» свого часу привела нині вже покійна Михайлина Коцюбинська, зазначивши, що та досліджує Лесю Українку під особливим кутом. Сама ж потім у перед­мові до книжки пані Лариси зазначила: «Перед нами високої проби «камерне» літературознавство. Неголосне, неквапливе, філігранне, де домінують два головні герої — Текст і Особистість». Працюючи винятково з рукописами й оригіналами, Лариса Мірошниченко провела текстологічні дослідження, в яких поєдналися традиційне літературознавство, текстологія, психологія творчості, елементи графології і психоаналізу. Авторка відзначила «УМ»: «Нам дуже пощастило, адже зберігся великий рукописний архів Лесі Українки, бо тоді тексти часто виходили з помилками чи у скороченому вигляді». Лариса Мірошниченко розповіла, що, працюючи над текстами, спостерігала зміни у почерку поетеси, внесення правок, і бачила, як рухалася і пульсувала її думка. >>

Пам’ять без компартії

Учора на офіційному сайті Президента було оприлюднено указ про звільнення Валерія Солдатенка з посади голови Українського iнституту національної пам'яті. Перед цим Віктор Янукович звільнив двох його заступників — Дмитра Вєденєєва та Олега Омельченка, повідомляє інтернет–видання «Історична правда». Як сказано в документі, їх звільнено «відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України» (трудовий договiр може бути розiрваний у випадку «змiн в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiї реорганiзацiї установи»). >>

Король і лебідь

Кінематографічний світ із нетерпінням очікує недільного вечора, щоб, затамувавши подих, стежити за церемонією вручення премії Американської кіноакадемії. А букмекери тим часом приймають ставки на те, кому цього року дістанеться омріяний «Оскар». >>