У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн.
Важливість існування такого видання Тамара Гундорова пояснює наступним чином: «У Лесі Українки дуже сильні драматичні твори. Предметом мого дослідження у цій збірці стала «Одержима». Це одна з найкращих її речей по силі античної напруги і трагічного звучання, написана за кілька ночей біля ліжка її помираючого друга. Вона, так би мовити, заглянула у прірву небуття». А от для Віри Агєєвої у даному виданні важливим було сучасне прочитання Лесі Українки: «Розвіяно вже безліч стереотипів. І цим виданням у тому числі: стереотип про Лесю Українку як про революціонерку радянського типу, як про атеїстку, як співачку досвітніх вогнів, як авторку, заангажовану лише громадянськими темами».
— Унікальність Лесі Українки полягала у тому, що вона як митець перебувала на рівні вічних партитур, тобто вона говорила про те, про що говорили у світовій літературі. Свого часу, ще за життя, їй дорікали, що вона не пише свої драми на матеріалі української історії. В неї є кілька творів, написаних на цьому ґрунті, — «Лісова пісня», «Бояриня». Але я думаю, що Лесю Українку сковували рамки конкретної історії. Тому що її цікавила не конкретна історична ситуація, її цікавив універсум, універсальні речі. І коли вона писала на матеріалі історії раннього християнства, то вона ж не про християнство, зрештою, писала. Але з огляду на її універсальність, вона може бути прочитана представниками різних націй, різних культур, і кожен iз них буде знаходити щось своє.
Віра Агєєва,
доктор філологічних наук:
— Леся Українка стала культурною героїнею на зламі століть — ХХ і ХХІ. Я для себе це пояснюю трьома причинами. По–перше, авторка — жінка, і нарешті її прочитали інакше, прочитали гендерні аспекти її творчості. По–друге, що суголосне нашому, а ще більше, молодшому поколінню, — оцей її містичний, трансперсональний, кассандрівський досвід, який вона щедро передала у свої твори. І третє, мабуть, найголовніше — Леся Українка з–поміж наших класиків ХХ століття найбільше переймається засадничими філософськими проблемами, психологією модерної людини.
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
