Гладій влаштував справжню «Істерію»

Виставу «Істерія» чекали давно і з нетерпінням. Причин цьому інтересу авансом було кілька. По-перше, Зігмунд Фройд — персонаж цікавий, бо розумний (або навпаки), причому цікавим завдяки своєму психоаналізу він буде ще дуже й дуже довго. По-друге, Богдан Ступка в головній ролі — спокійно повз цей факт в афіші не пройде навіть той, хто до активних відвідувачів театру поки що не належить. По-третє, Григорій Гладій. І, нехай пробачать мені Ступка та Фройд, цілком імовірно, що останній у цьому проекті виконує чи не найбільшу гіпнотичну функцію. >>

Пісок крізь пальці, пісок на зубах, пісок як модель світу

Коли українські режисери звертаються до творів східних авторів, вони, безперечно, певною мірою ризикують. Східна культура з глибоким корінням, багатошаровим філософським підгрунтям, стародавніми, але наповненими живим диханням традиціями потребує не тільки почуттєвого, емоційного сприйняття та розуміння, а й глибокої аналітики, орієнтованої на стиль життя, історію самого Сходу... >>

Свято на вулиці театральних гурманів

Гастролі плануються справді епохальні, особливо у контексті так званих творчих марш-кидків «Два актори — три стільці», на які яскраво зазивають киян театральні афіші. Три вистави везуть до нас «фоменківці», кожна з яках, якщо вдатися до термінології образотворчого мистецтва, є справжнім епічно-монументальним полотном. «Війна і мир. Початок роману. Сцени», «Сімейне щастя» за Толстим та «Єгипетські ночі» Олександра Пушкіна — розмах відчувається в самих назвах, фірмові ж режисерські «форма та зміст» Петра Фоменка обіцяють, що налаштовуватися варто щонайменше на шедевр, а ще краще — на потрясіння. >>

День солідарності на картоплі

Після першотравневих свят багато хто зітхає з полегшенням: «Фух! Нарешті можна відпочити!». Адже ці затяжні вихідні ми традиційно використовуємо, щоб виконати свій найперший обов'язок перед батьками і суспільством — засадити городи. Доводи на зразок: «Мамо, он гляньте — у Богуславі на ринку відро картоплі коштує 2,40, то нащо її стільки садити?» — не діють у жодній зі знайомих мені родин, незалежно від статку і прибутків покоління молодшого. Українці — люди запасливі і вважають великою ганьбою, коли земля «гуляє»: якщо не картопля, то там мають рости буряки, кукурудза або принаймні гарбузи.
Не секрет, що «родинну повинність» змушені виконувати не лише більшість співробітників Міністерства аграрної політики, а й деякі перші особи нашої держави. Наприклад, позаторік тодішній віце-прем'єр-міністр з питань АПК Леонід Козаченко в інтерв'ю «Україні молодій» зізнався, що картоплю їсть тільки свою — ту, що вирощує на трьох сотках на дачі під Києвом. І навіть обіцяв узяти кореспондента «УМ» із собою, щоб показати, як він це робить, оскільки ми були переконані, що хто-хто, а віце-прем'єри в Україні заробляють достатньо, щоб купувати харчі у супермаркетах і не морочити голову копанням та саджанням грядок. >>

Ну і гад цей колорад

Hайбільше шкоди картоплі, як і загалом пасльоновим, звісно, завдає колорадський жук, якого більшість iз нас витруює «хімією». Фахівці з асоціації «Картопля України» радять при цьому особливо не захоплюватися шкідливими не лише для колорада препаратами й суворо дотримуватися інструкцій. А також пам'ятати: щоб успішно боротися з жуком, його потрібно своєчасно виявити. Коли картопля на городі тільки починає сходити, слід регулярно і пильно оглядати не лише рослини, а й поверхню грунту. Знайдених жуків, яйцекладки та личинки збирають у посудину (краще з насиченим соляним розчином) і знищують. Личинки першого-другого покоління можна струшувати з кущів у відро або просто на землю — вони майже не здатні заповзти назад, на рослину. >>

Хворі на «цінофренію»

У першотравневі дні в нових країнах-членах Союзу найбільш ходовим товаром стали прапори ЄС, які мають майоріти поруч з національними на всіх державних установах, а за бажанням — також на приватних будинках та фірмах. З'ясувалося, що блакитний прапор ЄС із золотими зірочками на ньому часто коштує більше, ніж національний. «Газета виборча», приміром, повідомляє, що польський національний прапор великого розміру (100 на 150 сантиметрів) коштує у магазині 20 злотих, а прапор ЄС такого ж розміру — 35 злотих. Продавці пояснюють, що золоті зірочки на прапорі ЄС наносяться за допомогою особливої техніки друку, що відбивається на його ціні.
Якщо мешканців «старої» Європи передусім лякає перспектива напливу емігрантів зі Сходу, то звичайні громадяни нових країн ЄС переймаються не стільки проблемами еміграції чи вартості прапора ЄС, а ціновими змінами на товари першої необхiдностi та, власне, на безліч інших товарів та послуг. >>

До Європи нам повзти ще 50 років

Напередодні найбільшої хвилі розширення Європейського Союзу Україна встигла зробити необхідну процедуру — 29 квітня в столиці Ірландії Дубліні, на засіданні Україна — Трійка ЄС було підписано протокол до Угоди про партнерство і співробітництво про приєднання до неї десяти нових членів Союзу. З українського боку документ підписував міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, від ЄС — міністр Ірландії (ця країна нині головує в Євросоюзі) Браян Коуен. Наступною українсько-єесівською подією стане запланований на 7-8 липня у Гаазі саміт Україна — ЄС. Обсяг контактів Євросоюзу з Україною напозір не зменшується, зате скепсис з обох сторін став неприхованим. Велика Європа хоче від України демократичності, прозорості, відповідності євростандартам та суспільним і політичним євроцінностям, отож, зрозуміло, чекає осені — коли, напевно, у нас зміниться влада, щоб подивитися, як вона поведеться, і визначитися з подальшою політикою щодо України. Навзаєм і Україна не позбавлена бажань. Які вони — висловив наприкінці минулого тижня Президент Леонід Кучма в рамках Європейського економічного саміту у Варшаві. >>

«Замаринований» у СІЗО

Минулого тижня в «американці» — внутрішній в'язниці КДБ — опинився Михайло Маринич, одна з центральних фігур сьогоднішньої «інтелектуальної» опозиції, людина, що заявила слідом за Андрієм Климовим про своє тверде рішення балотуватися на майбутніх президентських виборах.
Михайла Маринича можна назвати опозиціонером-одиночкою. Вражає його «офіційний» послужний список — голова столичного міськвиконкому, міністр зовнішньоекономічних зв'язків, Надзвичайний і Повноважний посол Білорусі в низці європейських держав. Шлях в опозицію він проробив приблизно такий самий, як і білоруський екс-прем'єр Михайло Чигирь і найближчий прихильник Лукашенка, а нині — один з офіційних лідерів опозиції Анатолій Лебедько: від щирої віри в «молодого», нехай і неоковирного, але чесного і справедливого президента Лукашенка до відторгнення авторитарного режиму «бацьки». Треба сказати, від Лукашенка Маринич пішов без скандалу, напередодні минулих президентських виборів. Маринич певний час декларував себе як незалежного політика, близького до кіл Об'єднаної Громадянської партії і парламентської фракції «Республіка». Останнім часом активно зайнявся створенням громадської організації «За гідне життя», причому очевидно було, що Маринич формує не просто громадську організацію, а армію людей, покликаних працювати в передвиборчій кампанії. >>

Хижий гарант

На останньому (хотілося б вірити) році свого президентства Леонід Кучма знову підтвердив реноме «ворога преси», вкотре опинившись у переліку «хижаків свободи слова». Цей рейтинг щороку у Всесвітній день свободи слова, який відзначається 3 травня, оприлюднює організація «Репортери без кордонів». Для Леоніда Даниловича «звання» журналістського недруга вже стало звичним: свого часу український гарант кілька разів потрапляв до топ-десятки гнобителів демократії за версією нью-йоркського «Комітету захисту журналістів». Може, Кучмі й зараз дісталося б почесне місце десь між Фіделем Кастро й Саддамом Хусейном, але «Комітет» більше таких рейтингів не укладає. >>

За «мукачівський базар» відповідатимуть не «братки»,

У червні «українське питання» знову стане предметом обговорення Парламентської Асамблеї Ради Європи. Судячи з усього, ключовим моментом дискусії стануть вибори у Мукачеві. У понеділок Конгрес місцевих та регіональних влад РЄ уже затвердив доповідь, яку буде представлено для обговорення на сесії. У цій доповіді, зокрема, пропонується визнати результати виборів недійсними та призначити повторні вибори, повідомляє сайт Інституту масової інформації. >>

ЦВК залишиться без голови?

Поки українці святкують, Одеса готується до виборів. Як повідомило агентство «Репортер» із посиланням на члена окружної комісії Людмилу Шамрай, станом на 17-ту годину 29 квітня офіційну реєстрацію пройшли 23 кандидати в народні депутати по 136-му одномандатному виборчому округу. Серед них, зокрема, — відомий політик, лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський, а також депутат Одеської міської ради Тетяна Ківалова, донька Сергія Ківалова, голови Центральної виборчої комісії. Нагадаємо, що проміжні вибори у 136-му окрузі призначено саме через те, що народний депутат від цього округу очолив ЦВК. Оскільки серед тих, хто подав заяви про висування, переважна більшість є маловідомими людьми, основна боротьба за парламентський мандат, на думку спостерігачів, розгорнеться саме між Бродським та Ківаловою. >>

Хто не з нами, той проти «братків»

«Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Давнє твердження аж ніяк не застаріло і нині дуже пасує окремим представникам місцевої влади, які аж ніяк не цураються водити сумнівну дружбу та співпрацювати з певною категорією населення. А в тому, що кримінальні елементи «раді старатися», можна було пересвідчитися в день зірваного в Донецьку з'їзду «Нашої України». Як показало майбутнє, подібна практика тепер уже ні для кого не дивина: і «бритоголові» дружно пішли в політику. >>

У першотравневому Львові все спокійно

Всупереч прогнозам, День солідарності трудящих у Львові видався спокійним і мирним — очікуваних першотравневих сутичок опозиційних правих сил із лівими не відбулося. Ще вранці біля пам’ятника Тарасові Шевченку керівник львівської «Нашої України» Петро Олійник та лідер Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок закликали учасників мітингу, які прийшли до Кобзаря з гаслами «Ні — комуністичному режиму», відмовитися від запланованих акцій протесту, аби не дати владі підстав «списати» можливі конфлікти на опозицію. Послухавши провідників, маніфестанти мирно розійшлися, аби наступного дня, 2 травня, зібратися на акцію «Ні — диктатурі! Так — добробуту», яку «Наша Україна» провела в усіх містах Львівщини. >>

Чорновіл — у макулатурі,

Поки об'єднані соціал-демократи, комуністи і соціалісти різних версій у столиці солідаризувалися з трудящими й висували своїх вождів у президенти, «Наша Україна» вирішила не псувати собі та киянам першотравневий настрій і замість проводити стотисячні мітинги — поспівати на майдані Незалежності караоке з роздачею кільком сотням перехожих оранжевих надувних кульок. Але день, який так бадьоро починався, завершився вельми неприємно: 1 травня о 19.30 було здійснено напад на офіс Народного руху України (це приміщення НРУ орендує в охоронної фірми «Сакура»). Обійшлося без жертв, але моральні збитки рухівців перевищили матеріальні. Невідомі (на той час) зловмисники викрали весь наклад (понад тисячу примірників) 2-го тому десятитомного зібрання творів В’ячеслава Чорновола «Правосуддя чи рецидиви злочину? Лихо з розуму (портрети 20 «злочинців»), документи та матеріали 1966—1968 рр.». При цьому іншими матеріальними цінностями крадії, які пошкодили або й повиламували двері у всіх приміщеннях першого поверху, чомусь не зацікавилися. >>

Вони повернулись додому...

Костянтин Міхалєв і Ярослав Злочевський, українські миротворці, які 28 квітня загинули в Іраку, першого травня знайшли свій останній прихисток на рідній землі. Як повідомили «УМ» у Хмельницькій обласній державній телерадіокомпанії «Поділля-центр», обоє хлопців — жителі Хмельниччини: Костянтин Міхалєв — з Новоушицького району, а Ярослав Злочевський — із селища Віньтівці. Обоє залишили невтішними вдовами і сиротами своїх рідних: 23-річний Костя був єдиним сином у матері, смерть Ярослава осиротила маленьку родину — дружину Ірину і трирічного сина Дмитра. Провести солдатiв в останню путь прибули виконувач обов'язків Головнокомандувача Сухопутних військ ЗСУ Валерій Фролов та заступник командира роти 6 механізованої бригади В'ячеслав Кардаш. >>

Підперезана столиця

Віталія Кличка, який ще 25 квітня став чемпіоном світу з боксу за найпрестижнішою професійною версією WBC у суперважкій вазі, на Батьківщині чекали довго. Після двох із гаком тижнів відпочинку та приймання вітань в Америці й інших закордонах перший білошкірий чемпіон-«супертяж» таки доїхав до України. І вчора в Києві Віталія зустрічали як справжнього національного героя. На оксамитовому килимі перед входом до київської мерії обох братів Кличків (а куди ж Віталик без Володі?), яких привезли відразу з аеропорту «Бориспіль», чекали мер Олександр Омельченко, журналісти та президентський оркестр. Герої прибули із запізненням, але всі цікаві, що скупчилися під міською держадміністрацією, були винагороджені. Під феєрверк, трохи блідий як для середини дня, Клички привітали своїх фанів. Далі під барабанний дріб Віталія й супровід провели до колонної зали. >>

Американське серце, віддане Україні

Знову втрата, яку ніхто і ніколи не зможе компенсувати. І знову серце! Джеймсу Мейсу, вченому, викладачу, публіцисту йшов лише 52-й рік.
Багатолітній в'язень сумління Василь Овсієнко, який, власне, й повідомив про передчасну смерть професора Мейса, на мій погляд, дав вичерпну оцінку доробкові професора Мейса: серце, віддане Україні. У справедливості цього впевнені всі, хто його знав: колеги-історики і, звичайно, студенти «Могилянки», у яких пан Мейс викладав, читачі газети «День», у якій він багато років вів колонку (він також був редактором англомовних версій газети і журналу «Політична думка»). >>

Батумський переполох

Учорашній день ознаменувався для Грузії численною демонстрацією, що проходила в столиці Аджарської автономії. За різними даними, від 15 до 20 тисяч прихильників негайної відставки глави Аджарії Аслана Абашидзе з ночі мітингували на вулицях Батумі. Тоді в місті зазвучали перші автоматні черги. Пізніше депутат грузинського парламенту Георгій Бокерія засвідчив, що «учасників акції оточено. Іде стрілянина в повітря з вогнепальної зброї», — передає «Новості-Грузія». Мітингуючі скандували: «Геть диктатора!», «Хай живе єдина Грузія!». Їхній запал підігрівали повідомлення про перехід на бік опозиції представників різних офіційних структур автономії: починаючи від міністрів і депутатів і закінчуючи Аджарською державною капелою. П'ятеро учасників мітингів було поранено. >>

Терористичний «привіт» Олімпіаді

Три вибухові пристрої з інтервалом у п'ять хвилин вибухнули вчора вранці перед відділенням поліції у південному передмісті Афін. Один поліцейський отримав легкі поранення. Наразі не відомі ні виконавці замахів, ні їхні наміри. >>

Квартирний «легіонер»

У неділю у Бєлграді здався поліції найбільш невловимий злочинець Сербії Мілорад Лукович, якого звинувачують у вбивстві на початку 2003 року прем'єр-міністра Сербії Зорана Джинджича. Лукович у 80-х роках залишив Югославію та кілька років служив у Французькому iноземному легіоні. З огляду на це за ним закріпилося прізвисько Легія (Легіонер). 1992 року він повернувся на батьківщину, де брав участь у громадянських війнах у складі незаконного військового угруповання «Тигри», пізніше — у складі поліцейського спецпідрозділу «Червоні берети» брав участь в етнічних репресіях у Боснії та Косові. Вважають, що вже як командир цього підрозділу він 2000 року організував викрадення та вбивство колишнього президента Сербії Івана Стамболича. Після повалення режиму Слободана Мілошевича та розформування «Червоних беретів» Легія очолив найпотужніше у Сербії мафіозне угруповання «Земунський клан». >>

«Ан» — на висоті,

Шостий за рахунком Ан-140 Харківського авіаційного підприємства відлетів на службу до авіакомпанії «Ілліч-Авіа» Маріупольського металургійного комбінату. Ця машина ХАЗу стала першим Аном, який вигідно відрізняється від базової моделі висотою та дальністю польотів. Фахівці також зазначили, що, укладаючи договір на виробництво і купівлю лайнера, Харків із Маріуполем використовували поки що новий для України стиль менеджменту. Тобто літак передали експлуатанту за рекордний термін (через півтора місяця з моменту підписання контракту) і за прямою фінансовою схемою розрахунків. >>

«Сидиш? Сім «лимонів» на бочку!»

Неординарний позов розглядав минулого тижня місцевий суд Ленінського району Запоріжжя. Відповідачем є засуджений екс-віце-президент запорізького банку «Слов'янський» Борис Фельдман, позивачем — ліквідаційна комісія цього ж банку. Головний «ліквідатор» Олександр Волков вважає, що для подання позовної заяви достатньо висновку Артемівського суду: пан Фельдман, мовляв, поцупив 7 мільйонів 466 тисяч 260 гривень. Нехай, мовляв, віддає, аби було чим розрахуватися з вкладниками. >>

Тепла зима ЖЕКи не зігріла.

Якось не свідчить нинішня ситуація про плідність реформаторських зусиль Кабміну. Принаймні у житлово-комунальному господарстві. Хоча Віктор Янукович уже встиг розрекламувати свої проекти щодо цієї невдячної сфери соціально-економічного буття, навіть у покірній йому Донеччині народ не витримав зростання тарифів і почав доволі масово виходити на вулиці. >>

За Астаною «не заіржавіє»

Минулого тижня Президент України Кучма назвав нафтогін «Одеса—Броди» економічно невигідним проектом і запевнив, що Казахстан не має нафти для заповнення української «труби». Виявилося, Президент «трохи помилився». «Рейтер» наводить слова керуючого директора нафтогазової державної компанії «Казмунайгаз» Каіргельди Кабилдіна. «Група казахстанських нафтових компаній вважає маршрут «Одеса—Броди» вигідним і може у другій половині цього року розпочати поставки сировини цим трубопроводом, обсягом до шести мільйонів тонн на рік, для країн Європи», — повідомив пан Кабилдін. >>

Рівненщина

72 банкомати, 42 з яких встановлено в обласному центрі, діють нині на Рівненщині. Причому найбільше з них — 22 штуки — встановив Приватбанк, якому поступилися банк «Аваль» та Промінвестбанк. >>

«Ми різні, але єдині»

«До загальнолюдських цінностей можна прийти тільки через національні та релігійні», — такого переконання за 30 років активної громадської діяльності дійшов колишній радянський дисидент і політв'язень, член Української гельсінкської групи, а нині — віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс. Ще одним підтвердженням цієї думки є організований КНГУ табір «Джерела толерантності», в якому діти різних національностей навчаються взаєморозуміння, проживаючи дні в традиції того чи іншого народу.
У минулому України щодо національних громад простежується закономірність: поневолення українців відгукується для інших національностей репресіями і нищенням культурної спадщини. А свобода українського народу завжди є запорукою свободи нацменшин. Щодо вольностей, то, скажімо, законодавство Української Народної Республіки щодо національних меншин було визнане одним з найкращих на ті часи в Європі. Схожа картина вималювалася й на зорі нинішньої незалежності, наприкінці 1980-х — початку 1990 років: Рада національностей Народного руху України заклала основи національної політики в сучасній Україні.
Сьогодні Йосиф Зісельс, який брав участь у створенні Ради національностей Руху, ділиться з «УМ» своїми міркуваннями з приводу співпраці представників різних націй задля відновлення на українських теренах життя, поруйнованого в добу радянського інтернаціоналізму та атеїзму. >>

«Калкан» у морі!»

...Ген-ген на обрії, там, де море зливається з небом, з'явилася невиразна цятка. Невдовзі її можна було розгледіти вже навіть без бінокля. Аж цілісінький табун кінських сил, схований під ногами — у моторному відсіку, немов хто вперіщив одночасно сотнею батогів. Залишаючи за кормою білі буруни й пінистий слід, катер помчав хвилями зі швидкістю 30 вузлів (майже 60 кілометрів за годину). А коли згодом збавив хід і, описавши циркуляцію, підійшов до борта моторного човна, ситуація склалась — хоч малюй ще одну картину з класичною назвою. Мається на увазі «Не чекали». А серед тих, кого вкрай пригнічені рибалки аж ніяк не чекали ось тут, за два десятки кілометрів від берега, був і кореспондент «УМ», який того дня разом з прикордонниками вийшов у море на катері морської охорони «Калкан». >>

Найвродливіші «піпли»:

Американський журнал «Піпл» опублікував свій щорічний рейтинг найкрасивіших людей світу. Щиро кажучи, вибір редакції іноді буває дуже несподіваним. Скажімо, цього разу на обкладинку винесене фото «найпрекраснішої пари-2004» — Дженніфер Еністон і Бреда Пітта. Звісно, на колір і смак товариш не всяк, але у шоу-бізнесі, якщо вже на те пішло, багато ж значно красивіших пар. Між іншим, щаслива Дженніфер і сама зізналася журналістам, що ніколи не вважала себе красунею, а в юності навіть комплексувала з приводу своєї більш ніж посередньої зовнішності. Зате Бред, вочевидь, від комплексів ніколи не страждав, бо на недавній прем'єрі фільму «А ось і Поллі», куди його люб'язно взяла з собою дружина, зірка цієї стрічки, продефілював перед фанатами так поважно, нібито прем'єра відбулася тільки завдяки йому. Дженніфер скромно дріботіла поряд... До речі, зараз «найкрасивіша пара» переймається підготовкою до зачаття дитини: подружжя приймає вітаміни, веде здоровий спосіб життя й активно вивчає літературу з догляду за малюками. Хоча завагітніти Еністон поки що не вдається, і вона вже навіть почала з цього приводу непокоїтися. >>

«Хлопчик із люлькою» чи астронавт із таблеткою?

Важко сказати чому, але саме в ці дні активізувалися аукціони, так би мовити, вищого рівня. Після інформації про продаж найдорожчого і найскладнішого у світі годинника подібні повідомлення надходять і надходять. Зокрема, стало відомо, що в Америці знайшовся покупець, який придбав одну-єдину таблетку аспірину за... 3 250 доларів. Цей шик можна було б порівняти з розмахом душі «нових росіян», однак придбані ліки були не зовсім звичайними. Космічну суму заплачено за справжню космічну таблетку. >>

«Її звуть Барбра».

Не відстають у торгах «з молотка» й американські зірки. Зокрема, сотні предметів, пов'язаних з ім'ям і творчою кар'єрою Барбри Стрейзанд, будуть продані з аукціону, що планується на 5 червня. Весь прибуток від продажу буде перераховано добродійним організаціям, які підтримує Фонд Стрейзанд, повідомляє «Ассошіейтед пресс». >>

Небезпечна «Мова тіла»

Якби свого часу юна зірка австралійського телесеріалу «Сусіди» Кайлі Міноуг вилізла на сцену в балахоні «а ля Пугачова», її б, мабуть, ніхто й не помітив. Особливими голосовими даними дівчина ніколи не вирізнялася, тому привабити публіку могла тільки одним – суперсексуальним іміджем. Оскільки саме напів- (а то й більше) оголені сіднички в мікрошортиках і прозорі блузочки зробили Кайлі справжньою знаменитістю, тепер співачка понад усе прагне відповідати образу секс-бомби, який так старанно ліпили з неї стилісти. А яка ж секс-бомба без сексуального голосу? >>

Анекдоти

У ресторані:
— Вам каву з коньяком?
— Без...
— Без коньяку?
— Без кави! >>

Обмінки не святкують

Відтепер аби обміняти кровно зароблені долари або євро на національну валюту, треба буде побігати. Річ у тім, що з першого травня більше половини обмінних пунктів тимчасово припинили роботу у зв'язку з неготовністю працювати за новими правилами Нацбанку. Нові умови роботи, зокрема, передбачають наявність у кожній обмінці розрахункових апаратів, зареєстрованих у податковій. Перед святами перший заступник голови Нацбанку Арсеній Яценюк заявив, що до нових правил роботи готові не більше 43 відсотків валютообмінних пунктів. За його словами, станом на кінець квітня такими апаратами розжились усього 1700 обмінок із майже трьох тисяч наявних, а зареєстрували їх менше 1,5 тисячі підприємств. Скільки обмінок реально працюють в Україні після свят у Нацбанку уточнити «УМ» не змогли, оскільки інформація щодо реєстрації апаратів у податковій до головного банку країни ще не надходила. >>

Ікра із «зародком» ботулізму

Кременчуцькі лікарі врятували життя 23-річної землячки, котра, поласувавши в'яленою рибкою, підхопила ботулізм. Чотири доби її буквально витягували з того світу в реанімації, потім був курс лікування в інфекційному відділенні. І хоча молоду жінку щойно виписали з лікарні, без втрат для її здоров'я все ж не обійшлося. Серцево-судинна система й органи зору потерпілої, які постраждали найбільше, вочевидь, потребуватимуть подальшого обстеження, лікування, оздоровлення. Дай Боже, щоб обійшлося без критичних ускладнень... >>

Все, що вміють українці,

Якщо у перші дні травня ви не побували у Музеї архітектури та побуту просто неба, то втратили багато. Не тільки тому, що Україна в мініатюрі, яка розкинулася на зелених пагорбах селища Пирогів під Києвом, зараз цвіте і буяє ніжними барвами весни. Відвідати музей варто було ще й через ярмарок народних умільців, які зі своїм крамом з'їхалися сюди з усіх регіонів країни. Чого тут лишень не було! Кераміка, вишиванки, рушники, домоткані килими, іграшки, вироби з дерева, лози та соломи — і все ручної роботи. Те, що нині надзвичайно цінується в усьому світі, адже виготовлена руками річ несе позитивну енергетику майстра, який вклав у неї не тільки свою працю, а й часточку душі. >>

Купив українське — порадь товаришу

Як важливо формувати вітчизняні бренди — тема доволі актуальна. Але й не позбавлена своїх нюансів. Патріотизм або містечкові симпатії інколи можуть накласти свій відбиток на загальну картину. А втім, кому б не хотілося мати об'єктивний погляд на торгові марки, що представлені на українському ринку? Загальноукраїнський рейтинг «Споживчі переваги -2004» став одним із чергових проектів недержавного аналітичного центру «Інститут реформ». Наскільки коректно і професійно він упорався з цим завданням, судити фахівцям. Тим паче що подібні дослідження в Україні проводять не вперше. Знані торгові марки вже встигли розкуштувати смак «рейтингового» коктейлю і вирішити для себе, на яке місце можуть претендувати. Отож важко було декого з них переконати, що вони можуть не стати лідерами рейтингу. >>

Звичайний лобізм?

Вищий господарський суд України розглядає справу №24/212 за позовом ЗАТ «Оболонь» до ЗАТ «Сармат» та ЗАТ «Інвестиційна компанія «Керамет Інвест» за участю третіх осіб — реєстратора АТЗТ «Кадем» та Антимонопольного комітету України— про визнання недійсним договору комісії на скуповування акцій «Оболоні» та переведення на це ЗАТ прав і обов'язків покупця спірних акцій. >>

Цироз від синців?

«Україна молода» 23 квітня інформувала читачів про інцидент, що мав місце у Мелітополі: затриманий у зв'язку з підозрою у скоєнні злочину Микола Загачевський помер у лікарні. Висновок судмедекспертизи (цироз печінки) дружина померлого поставила під сумнів (на тілі були синці від побоїв) в офіційній заяві до прокуратури. Як повідомила кореспондентові «УМ» прес-секретар прокурора Запорізької області Маріанна Власова, слідчий відділ порушив карну справу «за фактом перевищення службових повноважень співробітниками Мелітопольського відділу боротьби з оргзлочинністю». Були всі підстави висловити припущення, що дружина Загачевського має рацію: допитуючи її чоловіка в міліції, «передали куті меду», і підозрюваний помер. «УМ» прогнозувала, що порушену кримінальну справу буде «спущено на гальмах». >>

УЇК-ЕНД ФУТБОЛЬНОЇ ЄВРОПИ

Нарешті «Мілан» завоював «скудетто» — 17-те у своїй славній історії, але тільки перше — з Андрієм Шевченком у складі. Приємно й італійським уболівальникам «россо-нері», й нам, і навіть Леоніду Кучмі, який уже встиг офіційно привітати президента клубу, прем'єр-міністра Італії Сильвіо Берлусконі зі здобуттям чемпіонства. Приємно й те, що «міланісти» вирішили питання про трофей, перемігши головного конкурента, а вирішальний гол у ворота «Роми» вже на 2-й хвилині забив український форвард (кращий новачок серії А в цьому сезоні бразилець Кака на правому фланзі розібрався з Дакуром і виконав ідеальний навіс у район 11-метрової позначки, звідки Шевченко головою спрямував м'яча у «дев'ятку»). Утім вистачало й ложок дьогтю. Зокрема, той же Шева в уже звичному стилі «запоров» ще два гольових моменти, хоча наприкінці першого тайму просто мусив після філігранної передачі Кака вражати з «убійної» позиції ворота Пеліццолі й знімати всі питання. А на 50-й хвилині в Андрія трапився ще один неприємний «рецидив»: наш легіонер, стоячи в стійці під час виконання суперниками штрафного, як і в зустрічі з «Сієною», підстрибнув і ліктем перервав траєкторію м'яча, запущеного капітаном римлян Тотті. >>

Животіти, але вижити

Так званий «релегейшн раунд» — турнір за збереження прописки у вищому дивізіоні — на відміну від першого групового за рівнем суперників нарешті надав українцям можливість почути після матчу переможні акорди «Ще не вмерла...» Від матчу до матчу на старті світової першості наша збірна, як кажуть, «здувалася» (0:2 — зі словаками, 1:5 — із фінами, 1:7 — з американцями), тож перед «війною» зі слабаками були нехороші передчуття. Але все добре, що добре закінчується: «синьо-жовті» лишаються у «вишці» на сьомий рік поспіль. Ми вижили, й це тішить, бо значить, що хокей як вид спорту вищого рівня ще житиме в нашій державі. Але сигнал SOS лунає все гучніше: стан хокейного господарства вимагає активних дій і серйозних змін. І очки, набрані в «групі животіння», не повинні вводити спортивних керівників в оману... >>

Абсолютна, але не Хоркіна

Коли на чемпіонатах Європи зі спортивної гімнастики в абсолютній першості перемагали українки — Лариса Латиніна (у складі збірної СРСР; 1957, 1961), Тетяна Гуцу (1992), Лілія Подкопаєва (1996), — це виглядало логічним, адже вони вважалися визнаними лідерками. А ось те, що зробила минулих вихідних в Амстердамі 17-річна киянка Аліна Козич, —справжня сенсація. На різноманітних міжнародних стартах вона час від часу потрапляла в «призи», але, відверто кажучи, ніхто не очікував, що вона зможе стати чемпіонкою континенту в «абсолюті», скинувши з «трону» саму Світлану Хоркіну! Утім успіх нашої спортсменки не став несподіванкою для головного тренера збірної Віктора Лутаєнка, який відзначив стабільність Аліни упродовж усього сезону. >>