Пісок крізь пальці, пісок на зубах, пісок як модель світу

Пісок крізь пальці, пісок на зубах, пісок як модель світу

Коли українські режисери звертаються до творів східних авторів, вони, безперечно, певною мірою ризикують. Східна культура з глибоким корінням, багатошаровим філософським підгрунтям, стародавніми, але наповненими живим диханням традиціями потребує не тільки почуттєвого, емоційного сприйняття та розуміння, а й глибокої аналітики, орієнтованої на стиль життя, історію самого Сходу...

Свято на вулиці театральних гурманів

Свято на вулиці театральних гурманів

Гастролі плануються справді епохальні, особливо у контексті так званих творчих марш-кидків «Два актори — три стільці», на які яскраво зазивають киян театральні афіші. Три вистави везуть до нас «фоменківці», кожна з яках, якщо вдатися до термінології образотворчого мистецтва, є справжнім епічно-монументальним полотном. «Війна і мир. Початок роману. Сцени», «Сімейне щастя» за Толстим та «Єгипетські ночі» Олександра Пушкіна — розмах відчувається в самих назвах, фірмові ж режисерські «форма та зміст» Петра Фоменка обіцяють, що налаштовуватися варто щонайменше на шедевр, а ще краще — на потрясіння.

Гладій влаштував справжню «Істерію»

Гладій влаштував справжню «Істерію»

Виставу «Істерія» чекали давно і з нетерпінням. Причин цьому інтересу авансом було кілька. По-перше, Зігмунд Фройд — персонаж цікавий, бо розумний (або навпаки), причому цікавим завдяки своєму психоаналізу він буде ще дуже й дуже довго. По-друге, Богдан Ступка в головній ролі — спокійно повз цей факт в афіші не пройде навіть той, хто до активних відвідувачів театру поки що не належить. По-третє, Григорій Гладій. І, нехай пробачать мені Ступка та Фройд, цілком імовірно, що останній у цьому проекті виконує чи не найбільшу гіпнотичну функцію.

Всі статті рубрики