Американське серце, віддане Україні

Американське серце, віддане Україні

Знову втрата, яку ніхто і ніколи не зможе компенсувати. І знову серце! Джеймсу Мейсу, вченому, викладачу, публіцисту йшов лише 52-й рік.
Багатолітній в'язень сумління Василь Овсієнко, який, власне, й повідомив про передчасну смерть професора Мейса, на мій погляд, дав вичерпну оцінку доробкові професора Мейса: серце, віддане Україні. У справедливості цього впевнені всі, хто його знав: колеги-історики і, звичайно, студенти «Могилянки», у яких пан Мейс викладав, читачі газети «День», у якій він багато років вів колонку (він також був редактором англомовних версій газети і журналу «Політична думка»).

Батумський переполох

Батумський переполох

Учорашній день ознаменувався для Грузії численною демонстрацією, що проходила в столиці Аджарської автономії. За різними даними, від 15 до 20 тисяч прихильників негайної відставки глави Аджарії Аслана Абашидзе з ночі мітингували на вулицях Батумі. Тоді в місті зазвучали перші автоматні черги. Пізніше депутат грузинського парламенту Георгій Бокерія засвідчив, що «учасників акції оточено. Іде стрілянина в повітря з вогнепальної зброї», — передає «Новості-Грузія». Мітингуючі скандували: «Геть диктатора!», «Хай живе єдина Грузія!». Їхній запал підігрівали повідомлення про перехід на бік опозиції представників різних офіційних структур автономії: починаючи від міністрів і депутатів і закінчуючи Аджарською державною капелою. П'ятеро учасників мітингів було поранено.

Терористичний «привіт» Олімпіаді

Терористичний «привіт» Олімпіаді

Три вибухові пристрої з інтервалом у п'ять хвилин вибухнули вчора вранці перед відділенням поліції у південному передмісті Афін. Один поліцейський отримав легкі поранення. Наразі не відомі ні виконавці замахів, ні їхні наміри.

Квартирний «легіонер»

Квартирний «легіонер»

У неділю у Бєлграді здався поліції найбільш невловимий злочинець Сербії Мілорад Лукович, якого звинувачують у вбивстві на початку 2003 року прем'єр-міністра Сербії Зорана Джинджича. Лукович у 80-х роках залишив Югославію та кілька років служив у Французькому iноземному легіоні. З огляду на це за ним закріпилося прізвисько Легія (Легіонер). 1992 року він повернувся на батьківщину, де брав участь у громадянських війнах у складі незаконного військового угруповання «Тигри», пізніше — у складі поліцейського спецпідрозділу «Червоні берети» брав участь в етнічних репресіях у Боснії та Косові. Вважають, що вже як командир цього підрозділу він 2000 року організував викрадення та вбивство колишнього президента Сербії Івана Стамболича. Після повалення режиму Слободана Мілошевича та розформування «Червоних беретів» Легія очолив найпотужніше у Сербії мафіозне угруповання «Земунський клан».

Підперезана столиця

Підперезана столиця

Віталія Кличка, який ще 25 квітня став чемпіоном світу з боксу за найпрестижнішою професійною версією WBC у суперважкій вазі, на Батьківщині чекали довго. Після двох із гаком тижнів відпочинку та приймання вітань в Америці й інших закордонах перший білошкірий чемпіон-«супертяж» таки доїхав до України. І вчора в Києві Віталія зустрічали як справжнього національного героя. На оксамитовому килимі перед входом до київської мерії обох братів Кличків (а куди ж Віталик без Володі?), яких привезли відразу з аеропорту «Бориспіль», чекали мер Олександр Омельченко, журналісти та президентський оркестр. Герої прибули із запізненням, але всі цікаві, що скупчилися під міською держадміністрацією, були винагороджені. Під феєрверк, трохи блідий як для середини дня, Клички привітали своїх фанів. Далі під барабанний дріб Віталія й супровід провели до колонної зали.

Вони повернулись додому...

Вони повернулись додому...

Костянтин Міхалєв і Ярослав Злочевський, українські миротворці, які 28 квітня загинули в Іраку, першого травня знайшли свій останній прихисток на рідній землі. Як повідомили «УМ» у Хмельницькій обласній державній телерадіокомпанії «Поділля-центр», обоє хлопців — жителі Хмельниччини: Костянтин Міхалєв — з Новоушицького району, а Ярослав Злочевський — із селища Віньтівці. Обоє залишили невтішними вдовами і сиротами своїх рідних: 23-річний Костя був єдиним сином у матері, смерть Ярослава осиротила маленьку родину — дружину Ірину і трирічного сина Дмитра. Провести солдатiв в останню путь прибули виконувач обов'язків Головнокомандувача Сухопутних військ ЗСУ Валерій Фролов та заступник командира роти 6 механізованої бригади В'ячеслав Кардаш.

Всі статті рубрики