Останні та актуальні новини України та світу, новини дня онлайн

Хай тобі грець, Португаліє!

Після кожного несподіваного для футбольної громадськості результату матчу за участю грецької збірної більшість спостерігачів та фахівців навколо казали про те, що довго так тривати не може. Є камінь, але має бути й коса. Але одна сенсація йшла за іншою, команда продовжувала грати у свій футбол, поступилася лише росіянам, і от ми докотилися до того, що греки таки стали чемпіонами Європи. Навіть зараз осягнути цей факт важко, особливо з огляду на те, скальпи яких грандів європейського футболу накопичилися в колекції підопічних Отто Рехагеля: двічі переможені португальці, по разу — чехи й французи, плюс нічия з іспанцями. У трьох поєдинках «плей-оф» елліни не пропустили жодного м'яча, забивши натомість три — рівно стільки, скільки треба було для перемог. І всі голи — ударами головою. Зараз уже можна однозначно заявити, що головним творцем успіху збірної Греції став німецький тренер, «король Отто», який будував цю команду три роки і довів усім, що можна перемагати будь-якого суперника. У тому числі — згадаємо відбірковий цикл — і збірну України (теж 1:0), і це після того, як у Києві «синьо-білі» програли на старті «кваліфайну» 0:2. >>

ІнФорУМ

На Купала була, сорочку забула...

Є в купальському святі два дива — купальське деревце (Купайлиця, або Марена) і цвіт папороті. Деревце — вишневу, соснову чи вербову гілку, вбрану квітами, черешнями і свічками, — можна ще подекуди побачити. От хоча б у київському Гідропарку, де хор «Гомін» щороку влаштовує велелюдне купальське свято. А от цвіт папороті побачити щастить одиницям, бо цвіте ця чарівна квітка одну тільки мить. Хто її зірве — той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів. Квітку папороті стереже нечиста сила. Тому той, хто хоче її отримати, повинен передусім перемогти самого чорта. Кущик папороті сміливець знаходить напередодні. А під вечір іде до нього, креслить довкола себе й папороті освяченим дванадцять разів ножем захисне коло, стелить освячену скатертину, кропить папороть свяченою водою і починає молитися. Вже після дев'ятої вечора починаються страхіття. Чорт кидає деревами й камінням, стріляє з рушниці, намагається наїхати на сміливця. Проте він має силу тільки поза колом. Рівно о дванадцятій папороть розцвітає і блакитна квітка з тріском злітає на простелену скатертину. Її слід швиденько згорнути й заховати за пазуху. І чимдуж тікати, не озираючись... >>

Ярослава МУЗИЧЕНКО

Щоб бути такими, як Андрій Шевченко

Юра Олесюк — звичайний вінницький хлопець. Єдина його відмінність від однолітків те, що Юрко — інтернатівець. На таких, як він, часто махають рукою, мовляв, що з такого може вирости — без батьків і домівки. Проте 11-річний Юрчик упевнений, що зможе стати професійним футболістом, таким, «як Андрій Шевченко». Днями частина його мрії збулася: футбольна команда «Інтер» Тульчинської школи-інтернату для дітей-сиріт, у якій грає Юрко, приїхала до Києва на Х міжнародний турнір із футболу «Оболонь-2004». >>

Тетяна БОГУН

Кінцева зупинка — здоров'я

Валізи, рюкзаки; блискучі від щастя дитячі очі; останні вказівки батьків, які хвилюються набагато більше, ніж малеча, — таку картину можна було побачити на Київському вокзалі під час відправлення до Криму «потяга здоров'я». Близько тисячі дітей отримали можливість безкоштовно відпочити й покращити своє здоров'я на півдні України. >>

Дерев'яних церков знавець

У Санкт-Петербурзі на 92-му році життя помер видатний дослідник дерев'яних церков України Давид Гоберман. Відомий російський мистецтвознавець присвятив Україні чимало своїх праць. Прекрасно володіючи фотоапаратом, він пропагував наші дерев'яні церкви тоді, коли цього в Союзі ще не робив ніхто. Його фотоальбом «Пам'ятки дерев'яного зодчества Закарпаття», який побачив світ у 1970 році в Ленінграді, став не тільки справжнім мистецьким шедевром, а й закликом берегти цю унікальну красу. >>

Олександр ГАВРОШ

Страшна риба не зубами

Поки на телеекранах на когось наводять жах гігантські щелепи з однойменного трилера, мешканці Приазов'я потерпають від зовсім маленької і смачної риби. Йдеться про звичайнісіньку тараню, яка стала причиною смерті двох людей, ще одного потерпілого лікарям вдалося врятувати. >>

Павло КУЩ

Як сто одного шукали,

Малий Тарасик весь день був біля мами на городі. Але годині о сьомій, озирнувшись, Тетяна не побачила малого. Почала шукати — не знайшла. Звичайно, стривожилася, бо ж сім'я мешкає на околиці села Собичеве у Шосткинському районі. І чи не відразу за їхнiм будинком починається великий ліс.
Спочатку за пошуки взялися селяни на чолі з сільським головою. Але й дотемна хлопчика знайти не змогли. Тому близько одинадцятої вечора зателефонували до міліції. >>

Алла ФЕДОРИНА

Пік Перемоги над чумою

Тільки за офіційними даними МОЗ, сьогодні близько 63 тисяч українців є носіями ВІЛ — цифра, що невпинно зростає з кожним днем. Доля цієї сумної статистики відома: про неї згадують 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, і блокують бар'єром упередженого ставлення до носіїв вірусу в решту днів. Водночас і зростання рівня захворюваності, і творення суспільних стереотипів щодо ВІЛ-інфікованих часто зумовлене недостатньою поінформованістю людей. >>

Зевс не в дусі,

Рясні грозові дощі не тільки добряче «підмочили» Полтавщину, а й розпалили на її теренах одразу кілька стихійних багать. Адже, за офіційними висновками вогнеборців, лише за одну добу потужні удари блискавок спричинили чотири пожежі, збитки від яких загалом сягають майже 16 тисяч гривень. На щастя, під колеса тієї вогняної колісниці не потрапили люди, тож обійшлося без жертв. >>

Василь НЕЇЖМАК

Капітан потойбічних кар'єрів

Кілька років тому неабиякого резонансу в Хмельницькому набула трагічна загибель молодшого сержанта патрульно-постової служби міськвідділу внутрішніх справ Володимира Чорномизого. Того вечора в місцевому барі веселенька компанія вирішила «відтягнутися». Та коли підійшла черга розрахуватися, платити зухвалі молодики відмовилися. Про це бармен повідомив знайомому міліціонерові, який у вільний час також зайшов до закладу громадського харчування. Володимир одразу ж кинувся вслід за розігрітими алкоголем відвідувачами, які вже залишили зал і подалися вештатися міськими вулицями. На жаль, під час затримання негідників правоохоронець дістав смертельне поранення. >>

Микола ЧЕРНЕГА

Вибори-2004

Дорогу народному Президенту!

«Скажіть, будь ласка, як пройти до Співочого поля?» — саме таке запитання протягом усього ранку минулої неділі найчастіше лунало на київських вулицях. Маршрутки, які їхали до зупинки «Музей ВВВ», буквально «тріщали по швах». По вулицях у напрямку Києво-Печерської лаври прямувало як ніколи багато людей. А ще — помаранчевий колір: він палахкотів усюди, немовби вказуючи шлях тим, хто шукав місце, де, за словами статечного дядечка з однієї з вищезгаданих маршруток, мала відбутися «подія, що увійде в історію як початок справжньої України». І хоча насправді до цієї події доведеться прожити ще щонайменше чотири дуже й дуже складних місяці, настрій у людей, які збиралися на Співочому полі, був такий піднесений, нібито Віктор Ющенко вже став Президентом. Насправді ж на великій галявині, по праву руку від якої виблискують банi стародавньої пам'ятки Руси-України, яка за іронією долі нині належить церкві з центром у чужій столиці, а по ліву — височіє монументальна жінка з мечем та щитом, котра символізує захисницю вже неіснуючої Радянської батьківщини, лідер «Нашої України» лише оголосив народові про те, що йде на президентські вибори. Іде не від партій і блоків (серед моря помаранчевих прапорів з великими літерами «ТАК!» і меншими — «Вірю Знаю Можемо» — не було жодного стяга з партійною символікою), а від народу. >>

Леся ВОЛОШКА

Янукович: ДОНсько-запорізький «козак»

Напів'єдиний кандидат від влади Віктор Янукович отримував добро на балотування аж у Запоріжжі. Власне, якщо бути точним, цей дозвіл він одержав ще кілька місяців тому, коли лідери ПУКу (парламентсько-урядової коаліції) підписали заяву про висування «єдиного кандидата», якщо не раніше. Право «першої ночі», зрозуміло, одержала очолювана Януковичем Партія регіонів, яка у приміщенні будинку культури запорізького заводу «Дніпроспецсталь» проводила свій з'їзд. 620 делегатів форуму «регіоналів» одноголосно підтримали кандидатство свого лідера. >>

Іван ДІДУШОК

Ех, Мороз, Мороз...

Позавчора свого кандидата у президенти висували і соціалісти. Ним, звісно ж, став Олександр Олександрович Мороз — незмінний лідер СПУ з часів її заснування. Висування Сан Санича стало головною метою і лейтмотивом 11-го з'їзду Соцпартії, що проходив у неділю в столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв (він же — колишній Жовтневий палац). Найсвітліші соціалістичні уми України дали Олександру Олександровичу майже одноголосне благословення (із зареєстрованих 375 «за» проголосувало 372, однак ніхто не був «проти» і ніхто не «утримався»). У виступах делегатів тільки те й лунало, що Мороз — «найдостойніший на посаду Президента», «найбільш прохідний кандидат від опозиції»; висловлювалася майже впевненість у тому, що з наступної осені у нас «похолодає» (в сенсі — до влади прийде Мороз), що на наступному з'їзді у своїй президії соціалісти матимуть Президента тощо. Єдиний делегатський виступ, який видався адекватним поточній політичній ситуації, виголосив соціаліст Віктор Слиш. Він сказав, що Мороз справді був би найдостойнішим Президентом, але для того, щоб обійняти цю посаду, у нього мало підтримки населення. Через це пан Слиш запропонував три підходи: або зобов'язати кожного керівника осередку СПУ забезпечити 35% підтримки Мороза, або кампанією-2004 готуватися до парламентських виборів, або шукати союзників. >>

Володимир СЕМКІВ

Симоненко: «Вся надежда — на Петра»

Позачерговий XXXVIII з'їзд Комуністичної партії України, скликаний у неділю в Українському домі з єдиною метою — висунути кандидатом у президенти першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка, відбувся без зайвої помпи. Три сотні найдостойніших комуністів, переважно секретарів обкомів та райкомів партії, скромні два ряди президії і жодних матеріалів для журналістів. Складалося враження, що це звичайне робоче зібрання, а не епохальний позачерговий з'їзд, з якого колись «керівна і cпрямовуюча» стартує до перемоги. >>

Михайлина СКОРИК

А ІНШІ ЯК?

>>

Зоряна КРІТ

Культура

На рівні прожиття

Перше, що можна почути після її концертів, — це захоплені вигуки: «Вона зовсім не схожа на вокалістку!». Слухач має рацію: ужгородська співачка Світлана Глєба не має нічого спільного зi звичним для пересічного меломана образом дебелої примадонни з резонатором у голові замість мозкової речовини. Це надзвичайно вимогливий до себе, вдумливий музикант із бездоганним смаком і природженим артистизмом, який останнім часом все активніше опановує сферу сучасної музики — складний, часом непередбачуваний вимір, де ужгородське сопрано почувається напрочуд вільно і зараз, практично, не має в Україні собі рівних. Її виступи — завжди подія, що залишається в пам'яті еталоном художньої якості. На нещодавньому концерті в Києві після виконання нею та Київським камерним оркестром Романа Кофмана «Пісень потойбіч людей» львівського композитора Юрія Ланюка на тексти Пауля Целана вердикт публіки був одностайним: нарешті в Україні з'явилась вокалістка, спроможна співати сучасну музику на європейському рівні. >>

Роман ЮСИПЕЙ

Повертатися, так не з порожніми руками

Виконавець відомих радянських шлягерів повернувся до рідного Харкова з Америки і планує відкрити єдиний в Україні Центр естради, фестивалів і конкурсів. Батьки міста вже пообіцяли найняти блудного сина на конкретну роботу, а директор Оперного театру Георгій Селихов дав «добро» на тимчасовий притулок під дахом свого розкішного закладу. Автор ідеї також розраховує на отримання невеликого стартового капіталу, але в майбутньому, схоже, готовий покластися на сили власного колективу. >>

Лариса САЛІМОНОВИЧ

Економіка

Не захлинутися б...

Наш рідний Президент страшенно ображається, що Україну не визнають країною з ринковою економікою. Звичайно, добре було б, якби нас визнали видатними «ринковиками», але чи настільки вже неправі Вашингтон із Брюсселем? Один скандал із Кріворіжсталлю чого вартий! А якщо спуститися нижче, в «глибинку»? От, скажімо, Луганщина, «світанок України». Тут розпорядженням голови облдержадміністрації Олександра Єфремова вже з 1 липня вводять «граничний рівень рентабельності при формуванні тарифів на житлово-комунальні послуги і плати за проживання». Від щирого серця Олександр Сергійович встановив нульовий граничний рівень рентабельності «для населення, садово-городніх товариств, гаражних кооперативів і навіть для творчих майстерень. Для решти категорій споживачів можна «накручувати» рентабельність не вище 10 відсотків. >>

Михайло БУБЛИК

Генерація під контролем

Генеруюча компанія «Західенерго», 70 відсотків акцій якої належить державі, після чотирьох років успішної роботи отримала нове керівництво. Замість Петра Омеляновського новим головою правління обрано колишнього директора Бурштинської ТЕС Михайла Позігуна, а головою спостережної ради — першого заступника міністра палива та енергетики Олексія Шеберстова. Посаду заступника голови спостережної ради обійняв чиновник із того ж міністерства — директор департаменту енергетики Богдан Дацишин. Отож Київ вирішив безпосередньо керувати об'єктом, валовий показник виробництва якого останнім часом зріс на десять відсотків. >>

Юрій БОРУЦЬКИЙ

КОЛОНКА ЕКСПЕРТА

>>

Селяни і Ко

Хлібні вiйни

У неділю, 27 червня, о 6.30 ранку прохідна ВАТ «Дніпромлин», що на вулиці Горького у Дніпропетровську, привернула увагу небаченим багатолюддям, розбавленим різними гаслами та прапорами. Близько трьохсот чоловік зосередилися і на території підприємства. Мало хто сумнівався, що цей переполох пов'язаний із ЗАТ «Укрзернопром», яке вже давно зазіхало на контрольний пакет акцій Дніпромлину. Колектив останнього, звісно, відбивався як міг. Нині, що називається, дійшло до краю. >>

Я хмари розведу руками

На території трьох районів Черкащини — Уманського, Христинівського та Маньківського — із самісінької весни не було й краплі дощу. Сонце немилосердно сушить те, що селяни з такими потугами засіяли, i від цього у хліборобів уже не витримують нерви. Причини бездощів'я офіційно ніхто пояснити не може, тим часом черкаські аграрії мають щодо цього власну думку: у цьому винні будівельники славнозвісного автобану «Київ—Одеса», який нині посилено зводиться, аби встигнути «здатись» у визначений термін, до Дня незалежності. Мовляв, спеціальні літаки розганяють хмари, забезпечуючи цим ясну погоду для будівництва платної траси. Але селянам від цього не легше — поля горять. >>

Людмила НІКІТЕНКО

У номер

«Одеса—Броди»: як не реверс, то транзит

Термінологічна еквілібристика навколо «Одеси—Бродів», схоже, була визначальною особливістю переговорів, що відбулися наприкінці минулого тижня у Москві, між українським і російським прем'єрами. «Україна й Росія обговорюють спільне використання нафтопроводу «Одеса—Броди», — заявив голова уряду РФ Михайло Фрадков, повідомивши, що сторони домовилися про експлуатацію цієї нафтомагістралі, аж до обсягів завантажування, і залишилося «утрясти» лише деякі технічні деталі на рівні операторів. У результаті переговорів так і не було підписано довгострокову угоду про транзит російської нафти територією України. Спостерігачі вважають, що справжня причина чергового непідписання цієї угоди криється не «в деталях», а в принципах: сторони так і не досягли спільного бачення майбутнього «Одеси—Бродів». Ідеться про питання прямого або реверсного використання нафтомагістралі. Нагадаємо, що в минулому році угоду про транзит, яку було розраховано на п'ятнадцять років, так само не підписали через невизначеність напрямку «труби». Про це нагадали й пану Фрадкову під час прес-конференції. Однак він негативно відповів на запитання про пов'язування російською стороною підписання довгострокової угоди з вирішенням питання про реверс. >>

Тетяна КОВТУН

Замість двох веж — одна

На місці зруйнованих 11 вересня 2001 року веж-«близнюків» Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку виросте Вежа Свободи. Позавчора на сумновідомому «гранд-зеро» — порожньому місці, що лишилося від двох хмарочосів, — було закладено перший камінь у новобудову. Це 20-тонна гранітна плита з написом: «На згадку про тих, хто загинув 11 вересня, і на знак непорушності свободи». >>

Інф. «УМ»

Серце — не камінь

Учора Віденська лікарня швидкої допомоги офіційно повідомила, що президента Томаса Клестіля було госпіталізовано: у нього зупинилося серце, і були задіяні всі найновіші медичні методики, аби зберігати життя австрійського президента. «Не виключено і летального кінця», цитує УНІАН з посиланням на РІА «Новості» повідомлення віденських лікарів. >>

Інф. «УМ»

Здрастуйте, я ваша тітка,

Після солодкого столу матері та двом неповнолітнім донькам ураз погіршало. Незвичне чаювання закономірно привернуло увагу не тільки медиків, а й обласної санепідемстанції, МінНС, СБУ, а потім і російської ФСБ. >>

Павло КУЩ

З космосу — у вічність

Якова Айзенберга вважали одним з провідних конструкторів у галузі ракетобудування у колишньому СРСР, та й у світі, він розробляв системи управління для різних ракет та космічних апаратів. Айзенберг був генеральним конструктором, а потім гендиректором одного з найзначніших підприємств у світовій ракетно-космічній галузі — харківського заводу «Хартрон». Одні лише звання змушують шанобливо схилити голову перед цим ученим — лауреат Ленінської та Державних премій СРСР і УРСР. >>

Інф. «УМ»

Відгримів «трамвай бажань»

Смерть застала кумира молоді буремних 60-х у Лос-Анджелесі. Славетний актор помер у дуже поважному віці — 81 рік.
Він був вибухонебезпечною людиною, поривчастою, щирою. Тому Марлону Брандо і вдавалися ролі з романтичним ореолом. Так, свою першу славу актор здобув у фільмі «Дикун», котрий побачив світ у 1953 році. Він створив на екрані образ «свого хлопця» — на мотоциклі, в чорних окулярах, у джинсах, заправлених у ковбойські чоботи, у шкіряній куртці (зараз би сказали — у куртці-«косухі»). А кінокар'єрі сприяли перші вдалі ролі у бродвейських театрах, насамперед роль Стенлі Ковальського у «Трамваї бажань». Коли цей твір було екранізовано, Брандо повторив свою роль, тільки на «простирадлі» кіноекрана. >>

Анна ІРИНІНА

Політінформація

«Хай Господь допомагає...»

Участь у президентських виборах — це завжди відповідальна й нелегка справа. Що вже тоді говорити про вибори, які відбуваються в Україні кінця епохи Кучми! І оскільки в нашого народу здавна існує традиція не вирушати у важку дорогу без материнського благословення, напередодні офіційного висунення кандидатом на посаду Президента Віктор Ющенко з усією родиною — дружиною Катериною, п'ятьма дітьми, онукою, братом і племінниками — приїхав до свого рідного села Хоружівки, що на Сумщині, де живе найдорожча у світі людина — мама Варвара Тимофіївна. >>

Інф. «УМ»

«Гілляка» від есдеків

Виконробам «темників» на кшталт Піховшека та Корчинського подобається вважати, ніби те, що не було показане по телевізору, не відбулося взагалі. Порівнявши цю сентенцію з наповненням вечірніх новин трьох найближчих до влади телеканалів у день старту виборчої кампанії, можна зробити висновок про стратегію цих «кнопок» на всі «великі перегони». Вона проста, якщо не сказати примітивна: вихваляти кандидата від влади й мовчати про здобутки лідера опозиції, по можливості обливаючи його відрами брехливих помиїв. >>

Данило ІВАНІВ

США не «амністували» Кучму, а тільки попередили,

Запрошення українського Президента Леоніда Кучми на стамбульський саміт НАТО мало дві мети: підбити підсумки взаємин між Україною та Альянсом, а також попередити Л. Д., що тільки чесні й демократичні вибори здатні створити умови для подальшого нормального ставлення Заходу до нашої держави. Про це говорив у п'ятницю на відео-прес-конференції заступник керівника Держдепартаменту США, колись посол Сполучених Штатів в Україні Стівен Пайфер. На запитання журналістів щодо «амністії» Кучми Пайфер відрізав: «Про це не може бути мови. Ми хотіли підкреслити наші надії та занепокоєння у зв'язку з виборами». «Надії та занепокоєння» виклав, зокрема, президент США Джордж Буш під час коротенької зустрічі з Леонідом Кучмою в ході стамбульського саміту. >>

Тарас ЗАКУСИЛО

Коні не винні

Проігнорував неформальну зустріч глав держав СНД у Москві цього уїк-енду Сапармурат Ніязов — згідно з традицією, Туркменбаші ніколи не їздить на ці збіговиська. Мабуть, тому що і нафти, і своїх породистих скакунів у нього й у самого до біса. А от наш Президент Кучма на перші в Росії скачки на приз Володимира Путіна прилетів. Ну Леонід Данилович — зрозуміло, світська чемність, протоколи добросусідства, а що робили на скачках Медведчук з Азаровим? Присутність в ескорті Президента керівника його Адміністрації та віце-прем'єра, котрий опікується, зокрема, й темою вживлення на українські простори ЄЕП, підводить до думки, що коні не винні, не кіньми єдиними втішалися керівники окремих держав СНД. Очевидно, про щось міждержавницьке таки йшлося чи то між забігами арабських та чистокровних англійських скакунів, чи то вже на фуршеті опісля них. Так, як повідомляє «Українська правда», Леонід Кучма сидів на трибуні за одним столиком з Володимиром Путіним та казахським президентом Нурсултаном Назарбаєвим. >>

Сидір ЗЛАЗЬ

«Губернаторів» маємо достатньо

Дарма В'ячеслав Піховшек у недільному «Епіцентрі» намагався представити з'їзд Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (де головою — Олег Тягнибок) як нібито альтернативне висування Віктора Ющенка на посаду Президента. За режисурою Піховшека прочитувалось, що, от мовляв, націоналісти опозиціонують себе від решти демократичних сил. Вони, націоналісти, завжди такі — самі по собі, зі своїми гаслами, які геть не подобаються «музі» «Епіцентру»... >>

Наталія ЛЕБІДЬ

Медицина

Час викидати каміння

Життя таких хворих нагадує перехід по мінному полю. Варто їм тільки розслабитись, забути про камені в жовчному міхурі — виникають спазми, раптові і страшенно болючі. Нейтралізувати їх можна тільки сильнодіючими препаратами. А після того як жахливий напад болю минає, хворий з острахом чекає наступного. Коли знову доведеться викликати «швидку»? Через тиждень? Через місяць? Через рік? Більшість таких страждальців на довгі роки стають заручниками власного захворювання. Вони живуть у постійній тривозі, що знову прихопить болем, активно звертаються до бабусь-знахарок, всіляких екстрасенсів. Але небезпека не тільки в нападах болю, настільки нерегулярних, що між одним та наступним може минути півроку. Біда в тому, що конкременти в жовчному міхурі викликають запалення цього органа та сусідніх, а людей із загостреннями жовчокам'яної хвороби — панкреатитами та жовтяницями — доводиться рятувати в ургентній хірургії. >>

Марія КУЛЕБА

Спорт

Навіщо нас на 10630 писати примушували?

Витримавши всі можливі й неможливі правила етикету, висловлюємо від імені багатомільйонної армії футбольних телевболівальників своє «фе» організації коментарів до репортажів з Євро-2004. Надто мало було в ефірі справжнього професіонала живого мікрофона Дмитра Джулая та надто багато — вихованців «майстер-класу» легендарного Дерепи та самого пана Сергія. Але чи не найбільше дратували навіть не повільні невігластва телевізійних балакунів, а промови, заздалегідь написані на папірчиках, безвідносні до ходу поєдинків. >>

Нестор ДИМ

ФУТБОЛЬНА МОЗАЇКА

>>

Краса проти страшної сили

Між двома сенсаціями — головною російською і значно меншою за рангом українською — зупинимося для початку на своїй. Отже, українська тенісистка Катерина Бондаренко вперше виграла юніорський турнір Уїмблдону. В один ряд із такими «зірками на виріст», як Мартіна Хінгіс та Амелі Моресмо, стала киянка Катя Бондаренко. Другого липня у півфіналі вона продовжила свою переможну ходу, обігравши у, напевне, найважчому матчі змагань «сіяну» між дівчат під першим номером 15-річну голландку Мікаелу Крайчек — 7:6 (6:1), 1:6, 6:4. Тривалі перерви, викликані вже зовсім набридлим англійським дощем, не завадили українці сконцентруватися в потрібний момент. Хоча в другому сеті вона явно «попливла», пояснивши це згодом надто тривалим очікуванням продовження перерваного матчу в роздягальні. «Мені здавалося, що я все ще не на корті», — пояснила згодом Катерина. І у вирішальному матчі, проти третьої «сіяної» сербки Ани Іванович, наша молода співвітчизниця віддала другу партію, хоча лише на тай-брейку, зате виграла першу й третю. Малий дівочий кубок Уїмблдону в руках українки! >>

Нестор ДИМ

Рано ще «Рено» з «Феррарі» конкурувати

Навряд чи французи могли сподіватися на перемогу когось зі «своєї» команди «Рено» — іспанця Фернандо Алонсо чи італійця Ярно Труллі — на «домашньому» етапі чемпіонату з «королівських» перегонів. Навіть при тому, що Алонсо завоював третій у своїй кар'єрі «поул», тобто в головній, недільній, гонці стартував із першої позиції (Міхаель Шумахер — одразу за ним). Боротьба між іспанцем і діючим «королем» «Формули-1» на трасі точилася на рівних доти, доки німець не обрав тактику чотирьох піт-стопів (дозаправок) замість звичних трьох — у конкурентів. Така хитрість видатного пілота, помножена на вміння (адже досі навряд чи хтось ризикнув би претендувати на успіх із чотирма зупинками!), стала запорукою чергового тріумфу. Із напівпорожніми баками «червоного барона» вже ніхто не міг стримати — уже до останньої зупинки лідер «Скудерії» випереджав Алонсо на 22 секунди, а до фінішу збільшив розрив ще на 9 секунд. Це вже дев'ята перемога Міхаеля в цьому сезоні, й Шумахерові залишилося виграти ще два етапи з останніх восьми, аби повторити свій же рекорд кількості здобутих Гран-прі за чемпіонат (11). До цього все і йде, як і до побиття найвищого показника Шумі за набраними очками за сезон (144), і переможного річного бала «Феррарі» (наразі «стеля» сягає 221 пункту). >>

Нестор ДИМ

ХРОНІКА

>>

Калейдоскоп

Райдер для Шерон

Якби не чудовий трилер «Основний інстинкт», сексапільна, красива й досить талановита актриса Шерон Стоун, можливо, так і залишилася б мало кому відомою білявкою, яку запрошують на головні ролі тільки в малобюджетних фільмах. Але свого часу Шерон пощастило: від участі в «Інстинкті» по черзі відмовилося кілька дуже проханих голлівудських «суперстар», і роль дісталася 30-річній красуні з «другого ешелону», вивівши її одразу на вершину кіношного олімпу. Відтак Шерон назавжди зрослася з образом екзальтованої письменниці, яка заманює чоловіків у тенета, аби всадити їм у груди ніж для розколювання льоду. Не дивно, що коли продюсери вирішили знімати продовження фільму, міс Стоун радо вхопилася за цю ідею. Актриса вже почала обдумувати, на що витратить багатомільйоннний гонорар, аж тут кінокомпанія несподівано відмовилася від зйомок, і «Основний інстинкт-2» так і залишився в проекті. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

Арахноманія

«Свіженький» блокбастер «Людина-павук-2», прем'єра якого відбулася минулої середи, вже встиг встановити рекорд касових зборів. Як повідомляє агенція Рейтер, друга серія пригод новітнього супермена з павучими властивостями вийшла на екрани у 4152 кінотеатрах і до вечора вже «вторгувала» 40,5 мільйона доларів — це кращий показник першого дня прокату. Попередній рекорд належав... першій стрічці про Людину-павука, прем'єра якої відбулася в 2002 році, і склав 39,4 мільйона доларів. Це при тому, що прем'єрний показ тодішнього «Павука» відбувся у 3615 кінотеатрах. Між іншим, згідно з попередніми підрахунками, станом на сьогодні сіквел «Спайдермена» вже зібрав понад 110 мільйонів доларів. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

День лежання на дивані — три мільйони в кишені

Як давно і влучно підмітив народ, що більше маєш, то більше хочеться. От, скажімо, різноманітні зірки і знаменитості: їм чомусь вічно здається, що прославитися в одній галузі шоу-бізнесу — це все одно, що не прославитися взагалі. І самоствердитися в цьому житті можливо тільки одним способом: відібравши шматок хліба в колег з іншого зіркового «цеху». Наприклад, манекенниці вперто пхаються на знімальний майданчик, хоча з акторським талантом навіть поруч не стояли, актори, у свою чергу, намагаються дефілювати по подіуму, а поп-виконавці примудряються встигати й за першими, і за другими. Причому, судячи з останніх новин зі світу знаменитостей, подібну «багатопрофільність» уже починають вважати нормою. Так, скажімо, на минулому тижні молодий чоловік красуні Демі Мур, зірка фільму «Молодята» Ештон Кетчер, підписав контракт із маркою одягу Zoo York і відтепер є «обличчям» цього бренду. Плакатами із зображенням Ештона в одязі від «Зоо-Йорку» вже завішено пів-Америки, і, судячи з усього, це лише початок. >>

Гаврило СТЕПАНЯК

Ще не вмерла домовина

Красиво жити не заборониш, а красиво помирати — тим паче. Тож навряд чи варто сумніватися в тому, що виставка, яка днями відкрилася в одному з музеїв Берліна, вельми припала б до душі нашим нуворишам. Ті вже не знають, як би його так витребенитися, щоб усі конкуренти попадали від заздрощів. Тоді як у незвичайній німецькій експозиції презентують... різноманітні домовини за останнім словом техніки й дизайнерської думки. >>

Інф. «УМ»