Термінологічна еквілібристика навколо «Одеси—Бродів», схоже, була визначальною особливістю переговорів, що відбулися наприкінці минулого тижня у Москві, між українським і російським прем'єрами. «Україна й Росія обговорюють спільне використання нафтопроводу «Одеса—Броди», — заявив голова уряду РФ Михайло Фрадков, повідомивши, що сторони домовилися про експлуатацію цієї нафтомагістралі, аж до обсягів завантажування, і залишилося «утрясти» лише деякі технічні деталі на рівні операторів. У результаті переговорів так і не було підписано довгострокову угоду про транзит російської нафти територією України. Спостерігачі вважають, що справжня причина чергового непідписання цієї угоди криється не «в деталях», а в принципах: сторони так і не досягли спільного бачення майбутнього «Одеси—Бродів». Ідеться про питання прямого або реверсного використання нафтомагістралі. Нагадаємо, що в минулому році угоду про транзит, яку було розраховано на п'ятнадцять років, так само не підписали через невизначеність напрямку «труби». Про це нагадали й пану Фрадкову під час прес-конференції. Однак він негативно відповів на запитання про пов'язування російською стороною підписання довгострокової угоди з вирішенням питання про реверс.
Відвертішим був один із представників української делегації, який повідомив агентству «Українські новини», що російська сторона в переговорах наполягає на реверсі «Одеси—Бродів». Більше того, він назвав термін, у який росіяни планують запустити реверс, — жовтень цього року. За словами джерела, це навіть зазначено у проектах документів, які було підготовлено для розгляду на засіданні міжурядової українсько-російської комісії зі співробітництва. Утім українська сторона, як зазначив цей член делегації, відмовилася наразі підписати таку угоду.
Водночас сторони просунулися вперед у розгляді «газового» питання. Було підписано протокол про збільшення у 2005 році транзиту російського «блакитного» палива з 110 млрд. кубометрів до 112 мільярдів.
Крім того, за повідомленням агентства «Інтерфакс», уряд Російської Федерації схвалив проект протоколу про погодження термінів поетапного скасування вилучень із режиму вільної торгівлі з Україною. Згідно з додатком до проекту протоколу, скасування тарифних вилучень стосується цукру (з 2007 р.), спирту (з 2012 р.), сигарет (з 2006 р.) і низки кондитерських виробів (iз серпня цього року).
На жаль, ні інформаційні агентства, ні сайт Кабінету Міністрів не мають жодних свіжих новин стосовно обіцяної російською стороною перспективи скасування Росією ПДВ на експорт нафти і газу в Україну. Нагадаємо, що, за повідомленням заступника відділу митних платежів Мінфіну РФ Олександра Саковича, ставку експортного мита на нафту в РФ з 1 серпня можуть збільшити до рівня дещо вище 70 доларів за тонну порівняно з діючою ставкою 41,6 долара за тонну. Це призведе до встановлення безпрецедентно високих цін на нафтопродукти в Україні. Отож уряд Януковича, завдяки своїй нерозпорядливості і непослідовності, замість того, аби отримати недорогу і якісну каспійську нафту, потрапив у лещата експортної політики РФ, за якої, всупереч прогнозам віце-прем'єра, міністра фінансів Миколи Азарова, анітрохи не зважають на потреби свого українського партнера в ЄЕП.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
