Хай тобі грець, Португаліє!

06.07.2004
Хай тобі грець, Португаліє!

(РЕЙТЕР.)

      Після кожного несподіваного для футбольної громадськості результату матчу за участю грецької збірної більшість спостерігачів та фахівців навколо казали про те, що довго так тривати не може. Є камінь, але має бути й коса. Але одна сенсація йшла за іншою, команда продовжувала грати у свій футбол, поступилася лише росіянам, і от ми докотилися до того, що греки таки стали чемпіонами Європи. Навіть зараз осягнути цей факт важко, особливо з огляду на те, скальпи яких грандів європейського футболу накопичилися в колекції підопічних Отто Рехагеля: двічі переможені португальці, по разу — чехи й французи, плюс нічия з іспанцями. У трьох поєдинках «плей-оф» елліни не пропустили жодного м'яча, забивши натомість три — рівно стільки, скільки треба було для перемог. І всі голи — ударами головою. Зараз уже можна однозначно заявити, що головним творцем успіху збірної Греції став німецький тренер, «король Отто», який будував цю команду три роки і довів усім, що можна перемагати будь-якого суперника. У тому числі — згадаємо відбірковий цикл — і збірну України (теж 1:0), і це після того, як у Києві «синьо-білі» програли на старті «кваліфайну»  0:2.

      Тут-таки напрошуються аналогії з національною українською командою. В принципі, ми завжди намагалися грати в більшості матчів у футбол, подібний до того, що приніс європейське «золото» грекам: чітка організація, дисципліна, насамперед турбота про власний захист і лише потім — про контратаки на ворота суперника. Можна сказати, що і в греків, і в українців є один нападаючий екстра-класу (Харістеас — Шевченко), який може своїми індивідуальними діями принести перемогу цілій команді. І чемпіонати в нас за рівнем «капіталовкладень» подібні... Та, мабуть, чогось нам не вистачає, аби гідно піти грецькими слідами. Чи то тактичних знань і технічного вміння гравців, їхнього бажання грати за Батьківщину, жертвуючи власним «его», чи класного тренера-іноземця, а може, й організації всього футбольного процесу. В усьому цьому можна доволі довго розбиратися. Та залишимо це на потім, а поки звернемось до позавчорашнього фінального матчу Євро-2004.

      І для збірної тренера чемпіонів світу бразильця Луїса Феліпе Сколарі, і для команди найстаршого наставника цьогорічної першості Європи — 65-річного німця Отто Рехагеля — цей поєдинок став першим такого рівня у футбольній історії нації: ніколи раніше ні португальці, ні, тим паче, греки таких висот не сягали. До того ж уперше «золото» Європи дісталося команді, очолюваній тренером-іноземцем. З іншого боку, була порушена традиція, з якої господар чемпіонату континенту завжди вигравав фінал. Неприємним талісманом для «європейських бразильців» став президент Федерації футболу країни Жильберте Мадаїл, за присутності якого португальці зазвичай грали невдало.

      Особливого сенсу описувати матч немає: більшість прихильників футболу його бачили по телебаченню, та й чогось нового, несподіваного порівняно з іншими зустрічами суперників ми не вгледіли. Греки так само чітко й організовано діяли у захисті, очікуючи на свій шанс у контратаках. Португальці ж насідали на ворота Нікополідіса, але ані сивочолий голкіпер, ані його захисники так і не припустилися жодної фатальної помилки, якими натомість грішили «фаворити». Цікаво було спостерігати, коли елліни зрідка таки намагалися організовувати позиційні атаки. Довго тримати м’яч господарі їм не давали, а відбираючи шкіряну кулю, самі йшли вперед, змушуючи греків якнайшвидше бігти назад і порушувати правила. Тому підопічні Рехагеля повернулися до своєї тактики «змії, що жалить». І смертельний укус знову відбувся: автор трьох вирішальних для команди голів Ангелос Харістеас після кутового у виконанні Басінаса відправив м’яч у сітку воріт Рікарду, а суперників і їхніх прихильників — у нокдаун. Радість форварда «Вердера», котрий всупереч настановам УЄФА продемонстрував світові фото сина на спідній футболці, охопила його співвітчизників по всьому світу, на чому після матчу наголосив Отто Рехагель. Що вже казати про 18 тисяч грецьких фанів на трибунах «Стадіу да Луш»...

      ...Незважаючи на те, що п'ять із восьми м’ячів на Євро забили ті підопічні Сколарі, які виходили на заміну, цього разу ротації у виконанні бразильця ефекту не дали: рятівник португальців у матчі з англійцями Поштіга на полі так і не з’явився, а Руй Кошта, котрий за свою кар’єру в національній команді лише чотири рази виходив на заміну і забив при цьому чотири м’ячі, хоч і активізував гру партнерів, свого завершального удару так і не завдав. І він, і Луїш Фігу, переможці молодіжного чемпіонату Європи-91, прагнули врятувати гру над усе. Не вдалося. А остаточно «добив» господарів пришелепкуватий фанат, котрий просунувся далі Отара Кушанашвілі і вперше за час турніру вибіг на поле, не боячись санкцій у вигляді річної відсидки за гратами. Цей відчайдух явно був прихильником «Барселони», адже під час слалому по зеленому майданчику примудрився кинути червоно-синій прапор в обличчя Фігу — колишнього гравця «Барси», а нині мадридського «реаліста». З почуттям виконаного обов'язку «бігун» влетів замість м'яча в сітку воріт Нікополідіса, де й був схоплений та віддухопелений численними «сек'юріті». Цей гол, утім, не було зараховано. 0:1 — несподіваний фінал, який може перевернути в умах багатьох уявлення про футбол.


ПІСЛЯМОВА

      Форвард збірної Греції Ангелос Харістеас:

      — Ми перша найкраща футбольна збірна Європи, ми заслужили цю перемогу. Це особливий для нас день, закликаю всіх греків світу святкувати сьогоднішній успіх, адже це унікальний момент для всієї нації. Переконаний, багато хто в Греції ще не усвідомив, що саме сталося, чого ми домоглися. Але, думаю, обов'язково там буде велике свято і люди в усіх кінцях країни вийдуть на вулиці. Я щасливий бути греком і гордий бути частиною цього успіху. Перед нами стояло дуже складне завдання і попри це ми зуміли здобути перемогу. Це найкращий момент у моїй футбольній кар'єрі.

      Отто Рехагель, головний тренер збірної Греції:

      — Сьогодні греки зробили історію, ми автори надзвичайного досягнення грецького футболу. Дивовижно, що футбол зробив з країною. Він зумів об'єднати націю по всьому світу, домогтися того, що ніяким політикам ніколи і не снилося. Я б хотів подякувати команді, а також усім причетним до неї людям; часом складно примусити їх працювати разом, але цього разу нам це вдалося.

      Луїс Феліпе Сколарі, головний тренер збірної Португалії:

      — Ми просимо вибачення в усіх португальців, оскільки не змогли досягти мети, на яку так усі чекали. Важко програвати в такому матчі, не зумівши забити у ворота суперників жодного м’яча. Вони виграли, діючи від оборони, наші форварди були повністю закриті, майстерно позбавлені м'яча. Все це відбувалося не через нашу бездарність, а завдяки таланту греків, які вміло використовують помилки суперника. Просто іншим командам потрібно шукати альтернативу, щоб зламати їхню оборону. Справжні переможці повинні вміти грати проти будь-якого стилю гри, тож я не шукаю виправдань. Я б хотів привітати грецьких гравців і тренера, але маю сказати, що ми теж провели досить успішний турнір. Ми віце-чемпіони Європи, і якщо працюватимемо більше, то зможемо щось виграти у найближчому майбутньому.

 

ТАБЛО

Португалія — Греція — 0:1

      4 липня. Лісабон, стадіон «да Луш».

63 000 глядачів

      Суддя — Мерк (Німеччина)

      Португалія: Рікарду, Мігель (Паулу Феррейра, 43), Жорже Андраде, Карвалью, Нуно Валенте, Маніше, Деку, Коштінья (Руй Кошта, 60), Фігу, К. Роналдо, Паулета (Нуно Гомеш, 74)

      Греція: Нікополідіс, Сейтарідіс, Деллас, Капсіс, Фіссас, Басінас, Яннакополус (Венетідіс, 76), Загоракіс, Кацураніс, Врізас (Пападополус, 82), Харістеас

      Гол: Харістеас, 57

      Попередження: Коштінья, 12; Нуну Валенте, 90+3 — Басінас, 45+2; Сейтарідіс, 63; Фіссас, 67; Пападополус, 85

      Удари по воротах (у площину): 17 (5) — 4 (1); кутові: 10 — 1; порушення правил: 18 — 19; офсайди: 4 — 3; відсоток володіння м’ячем: 58 — 42.

 

ДЗЕРКАЛО СТАТИСТИКИ

      Кращі бомбардири чемпіонату Європи-2004: Мілан Барош (Чехія) — 5, Уейн Руні (Англія), Рууд ван Ністелрой (Голландія) — по 4, Франк Лемпард (Англія), Зінедін Зідан (Франція), Ангелос Харістеас (Греція), Хенрік Ларссон (Швеція), Йон Даль Томассон (Данія) — по 3.

      Найбільше ударів по воротах:

      збірні: Португалія — 113, Чехія — 87, Голландія — 86, Італія і Швеція — по 56;

      гравці: Анрі (Франція), ван Ністелрой — по 22, Деку — 19, Фігу — 17, Маніше — 16 (усі — Португалія), Недвед (Чехія) — 16.

      Удари в площину воріт:

      збірні: Голландія — 42, Португалія — 40, Чехія — 35, Англія — 33, Швеція — 27;

      гравці: Анрі — 11, ван Ністелрой — 10, Баллак (Німеччина) — 8, Барош, Недвед, Фігу, Руні, Дель П’єро (Італія), Роббен (Голландія) — по 7.

      Кутові:

      збірні: Португалія — 59, Чехія — 36, Голландія — 34, Іспанія — 28, Данія — 26;

      гравці: Фігу — 28, Деку — 24, Поборськи (Чехія) — 21, Бекхем (Англія) — 17, Недвед і Роббен — по 14.

      Відбори м’яча: Загоракіс — 59, Кацураніс — 36, Сейтарідіс — 35, Делла — 34 (усі — Греція), ван Бронкхорст (Голландія) — 35, Коул (Англія) — 32, Смертін (Росія) — 29.

      Офсайди:

      збірні: Португалія — 21, Греція — 19, Італія — 18, Швеція — 15, Чехія — 14;

      гравці: Барош, ван Ністелрой, Кураньї (Німеччина), Врізас (Греція), — по 8, Паулета (Португалія) — 7.

      Червоні картки: Швейцарія (Фогель, Хаас) і Росія (Овчинников, Шаронов) — по 2, Болгарія (С. Петров) і Голландія (Хейтінга) — по 1.

      Жовті картки: збірні: Греція — 18, Болгарія і Росія — по 15, Португалія — 14, Швейцарія, Голландія, Хорватія — по 10;

      гравці: Карагуніс (Греція) — 4, Сейтарідіс (Греція), Коштінья (Португалія), Шаронов (Росія) — по 3.

      Порушення правил:

      збірні: Португалія — 116, Греція — 103, Голландія — 101, Чехія — 89, Швеція — 79;

      гравці: Деку — 22, Загоракіс — 20, Барош — 17, Ібрагимович (Швеція) і Лемпард — по 16.

 

КИШЕНІ

      Британське видання «Гардіан» опублікувало відомості про зарплати головних тренерів збірних, які виступали на чемпіонаті Європи. Найбільший капітал здобуває шведський нставник національної команди Англії Свен Горан Ерікссон — 4 мільйони фунтів стерлінгів на рік (6 мільйонів євро). Ставка німецького наставника Руді Феллера — 2,4 мільйона євро, тренера португальців — Луїса Феліпе Сколарі — така ж, як і в італійця Джованні Траппатоні, — 1,6 мільйона. Зарплати інших тренерів не перевищують мільйонної межі: Іньякі Саєс (Іспанія) — 971 тисяча євро, Жак Сантіні (Франція) — 523 тисячі, Отто Рехагель (Греція) — 250 тисяч, Карел Брюкнер (Чехія) — 105 тисяч.