Перше, що можна почути після її концертів, — це захоплені вигуки: «Вона зовсім не схожа на вокалістку!». Слухач має рацію: ужгородська співачка Світлана Глєба не має нічого спільного зi звичним для пересічного меломана образом дебелої примадонни з резонатором у голові замість мозкової речовини. Це надзвичайно вимогливий до себе, вдумливий музикант із бездоганним смаком і природженим артистизмом, який останнім часом все активніше опановує сферу сучасної музики — складний, часом непередбачуваний вимір, де ужгородське сопрано почувається напрочуд вільно і зараз, практично, не має в Україні собі рівних. Її виступи — завжди подія, що залишається в пам'яті еталоном художньої якості. На нещодавньому концерті в Києві після виконання нею та Київським камерним оркестром Романа Кофмана «Пісень потойбіч людей» львівського композитора Юрія Ланюка на тексти Пауля Целана вердикт публіки був одностайним: нарешті в Україні з'явилась вокалістка, спроможна співати сучасну музику на європейському рівні.

Виконавець відомих радянських шлягерів повернувся до рідного Харкова з Америки і планує відкрити єдиний в Україні Центр естради, фестивалів і конкурсів. Батьки міста вже пообіцяли найняти блудного сина на конкретну роботу, а директор Оперного театру Георгій Селихов дав «добро» на тимчасовий притулок під дахом свого розкішного закладу. Автор ідеї також розраховує на отримання невеликого стартового капіталу, але в майбутньому, схоже, готовий покластися на сили власного колективу.