Як утопити... повені?

Як утопити... повені?

Адже ще 17 липня 1998 року у Львові відбулося засідання урядової комісії, на якому було вирішено продовжувати будівництво протиповеневого водосховища на річці Стрий у Карпатах — одне з двадцяти запланованих ще в 70–х роках минулого століття. Це була комплексна державна програма боротьби з карпатськими повенями, якоюсь мірою надихнута позитивним досвідом роботи Теребле–Ронської ГЕС. Узагалі ж протиповеневі водосховища в українських Карпатах будували ще за Австро–Угорщини в XIX столітті, тож досвід є і був.

«Повінь» із приспівом

Відгукнутися на лихо, що спіткало жителів західних регіонів, вирішили й зірки української естради. Буквально за кілька днів було знято кліп на пісню «Повінь», який закликатиме людей допомогти потерпілим від стихії. «Повінь» — так називається твір, музику й слова до якого створив лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко (Кузьма). Моторошні кадри хроніки наслідків повені у кліпі чергуються з інформацією про те, як можна допомогти потерпілим.

Прилетів, пообіцяв, допоміг

Прилетів, пообіцяв, допоміг

Після Чорнобильської — це, мабуть, найбільша катастрофа, що спіткала Україну. Таку думку висловив Віктор Ющенко, відвідавши постраждалі від повені регіони. Учора й позавчора Президент перебував із робочою поїздкою на Івано–Франківщині та Буковині — ознайомився з перебігом відновних робіт, поспілкувався з мешканцями постраждалих сіл і запевнив згорьованих людей, що вони не самотні: «Вся держава, всі українці разом із вами в цій біді». Ющенко розповів журналістам, що «дав людям чесне слово: ці будинки будуть кращі, ніж ті, в яких вони жили», і закликав українські підприємства допомогти відбудувати зруйновані оселі. «Ми українці, ми можемо одне одному подати руку, ми можемо бути солідарними, коли трапляється таке лихо», — наголосив глава держави.

Фенікс із води

Фенікс із води

У шести постраждалих областях — Івано–Франківській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Закарпатській і Тернопільській — тисячі людей залишилися без даху над головою, без майна і грошей. У сотнях сіл можна побачити, як вони стоять над руїнами власних домівок, безсило опустивши руки чи здіймаючи їх до неба: «Що тепер робити? Куди ми подінемось?» На ці питання «не словом, а ділом» має відповісти держава, якомога швидше. Верховна Рада, прийнявши зміни до бюджету на поточний рік, виділила без­прецедентно великі гроші на ліквідацію наслідків повені: як допомогу людям, так і відбудову доріг, мостів, дамб, трубопроводів, без яких господарство регіону не підніметься з колін. А тим часом Західна Україна «постає з води». Державні мужі, які прибувають сюди оглядати ситуацію й спілкуватися з людьми, віддають перевагу такому транспорту, як вертоліт.

Конкуренція з вогником

Конкуренція з вогником

Близько 4–ї ранку на території Броварського ринку «Нива» пролунали три вибухи (як потім з’ясується, зривалися холодильні установки). Відразу потому спалахнуло полум’я — горіли три торгові ятки в різних місцях.

Мілкі місця високої води

Мілкі місця високої води

Ніщо не віщує, що ви наближаєтеся до зони стихійного лиха: звичний рух транспорту на верхніх вулицях міста, розташованого на високому дністровському схилі, напівсонний спокій на провінційному автовокзалі — як і в сотнях інших подібних райцентрів. Та й на вуличці, що збігає від автовокзалу безпосередньо до залитої водою Стависької (так називається головна вулиця. — Авт.), снують пішоходи, на тротуарах ведеться жвава торгівля. А от шлях нижче вам уже перепинить неглибоке водне плесо, яке, щоправда, неважко форсувати — чи то на мікроавтобусі, чи й убрід.

Дамба за моєю спиною

Учора о шостій годині ранку, коли писалися ці рядки, вперше за три безсонних доби страху, молитв, ганьби і колосальних матеріальних та моральних втрат смертельна загроза раптового затоплення близько восьми тисяч помешкань людей відступила… на п’ять сантиметрів. На ЦІЛИХ п’ять сантиметрів! Усе місто щодня заміряло в примітивний спосіб — паличками — рівень води Дністра в районі дамби, а він усе ліз і ліз угору, незважаючи на тверді запевнення обласного і районного начальства в тому, що вода спадає.

Як у воду канули...

Як у воду канули...

На вчорашній день кількість жертв стихії на території Західної України становила 30 осіб. Оскільки тривають пошуки зниклих безвісти (за неповними даними, їх нараховується близько десяти), мартиролог загиблих може зрости. МНС попереджує: остаточні дані про загиблих стануть відомі лише після того, як зійде вода. Наразі знаємо про вісьмох загиблих дітей та одну дівчинку, зниклу безвісти. Всі вони мешкали на Прикарпатті й Буковині.

Надзвичайне небажання?

Надзвичайне небажання?

Президент Віктор Ющенко підписав указ, яким запровадив на території шести постраждалих областей надзвичайний стан терміном на 90 днів. Згідно з законом про надзвичайний стан, тепер указ глави держави протягом трьох днів має схвалити парламент. Тож нардепам, здавалося б, нікуди відступати, окрім як повернутися з відпочинку і проголосувати необхідні постанови.

Дощ, який убиває

Дощ, який убиває

Дощі тривали з 23 липня й аж до вчорашнього дня, внаслідок чого збитків, як матеріальних, так і людських, зазнали п’ять західно–українських областей. Опади підтопили тисячі людських городів і помешкань, десятки мостів і автошляхів опинилися перед загрозою повної руйнації. На підмогу бійцям Міністерства з питань надзвичайних ситуацій підключилися військові та правоохоронці. Завдяки цьому вдалося врятувати і щойно народжених українських громадян — на Прикарпатті бійці спецпідрозділу «Беркут» вчасно забрали з епіцентру негоди новоявлену матір. Утім для 24 українців, з яких шестеро — діти, стихія на вихідних стала останньою картиною в їхньому житті.