Сьогодні українські пожежники відзначають професійне свято. Чесно кажучи, коли рятувальники й пожежники об’єдналися — в народну службу порятунку «01», було цікаво, а чи залишать вогнеборцям їхнє свято? Адже в рятувальників також є своє. Залишили. Без сумніву, цілком справедливо. Бо хто мав нагоду зустрітися з вогнем віч-на-віч, той знає, що насправді «червоний півень» — звірюка зажерлива і небезпечна, просто так не здається. З якою навіть люди цієї благородної професії говорять на «Ви». Тож бажаємо їм лише перемог у своїй роботі. І нехай цієї роботи буде якомога менше. Про один із таких героїчних буднів —

Перший вибух на території складів окремої механізованої бригади армійського корпусу Міноборони України, розташованої на західній околиці Артемівська, стався у п'ятницю приблизно о 12 годині 35 хвилин. А далі вже гриміло, ревіло, свистіло, гуло й диміло майже цілу добу. Діти з навколишніх дитсадочків і шкіл думали, що почалася справжня війна. Осколки від снарядів розліталися в радіусі чотирьох, а місцями сягали й семи кiлометрів, вибиваючи шибки будинків і знищуючи подвір'я селян. Хоча «міненесівці» повідомили про стабілізацію ситуації в епіцентрі надзвичайної події уже в день аварії, мешканці міста чули вибухи в суботу вранці і навіть опівдні. Злітаючи в повітря, військові склади з боєприпасами так «бахкали», що артемівці закономірно згадували колишню назву міста — Бахмут...