На перевантаженій шкідливим виробництвом Донеччині, мабуть, як ніде, розуміють мешканців Львівської області, які потерпіли від техногенної катастрофи. І поки керівники уряду, здебільшого тримаючись на солідній відстані від місця аварії, запевняють про перебільшення пресою її масштабів, донеччани вже запропонували свою допомогу. Зокрема, тут відгукнулися на прохання голови сільської ради Ожидова Олександри Шах, яка попросила допомогти забезпечити селян медикаментами та питною водою.

Станом на вчорашній ранок рятувальники підготували до завантаження на залізничну платформу дванадцяту цистерну, яка тиждень тому перекинулася внаслідок техногенної катастрофи під селом Ожидів Буського району на Львівщині. Для підняття цистерн залізничники проклали близько 50 метрів тимчасової колії, по якій до місця НП прибули важкі крани. Також було повністю відновлено ділянку колії на одному з напрямків руху.

Станом на 13.00 вчорашнього дня на Львівщині було госпіталізовано 145 людей, постраждалих унаслідок аварії поїзда з фосфором. Як повідомляє МОЗ, у лікувальних закладах хворим під час госпіталізації в основному ставлять попередній діагноз: інгаляційне ураження (отруєння) парами фосфору. 43 госпіталізованих — діти, ще 25 — працівники МНС, які були задіяні на ліквідації наслідків аварії.

Близько місяця тому Служба безпеки України попереджала Мінтрансзв'язку про загрозу аварії на «Укрзалізниці», яка, за висновками перевірки, була і є в аварійному стані. Аналітичну довідку з відповідною інформацією було направлено до Кабінету Міністрів України та секретаріату Президента. Проте якщо в адміністрації глави держави її існування не заперечили, а Віктор Ющенко 20 червня видав розпорядження негайно виправити ситуацію, то в будинку уряду, схоже, пораду спецслужб і Президента попросту проігнорували.

«У середу зранку я виїхала зі Львова, — розповідає «УМ» кандидат фармацевтичних наук, асистент кафедри токсикологічної та аналітичної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Зофія Кубрак. — У місті я не могла ні дихати нормально, ні язиком ворушити! У горлі пекло страшно, язик був, наче дерев'яний... Зуби боліли специфічно — у мене пошкоджена емаль, бо я все життя пропрацювала в хімії. Спершу думала, це тільки в мене такі неприємні відчуття.

Уже в перші години роботи поблизу «фосфорного» потяга журналістам стало зрозуміло, що тут існує дві правди: одна офіційна, чиновницька, друга — проста, людська. Перша торочила, мовляв, населення повністю інформоване, що і як робити. Друга лише черговий раз доводила, що в нашій країні нічого не міняється. Селяни навколишніх сіл, шоковані мовчанкою чиновників, чатували на воротах, прагнучи отримати хоч якусь інформацію про те, яка небезпека нависла над ними і як від того рятуватися.

У 2007 році загальноосвітня школа №2 в Авдіївці відзначатиме своє 30-річчя. На ймовірних урочистостях із нагоди цієї дати, мабуть, згадають добрим словом і представників будівельних організацій, які в середині 70-х взялися зводити нову школу. Тим більше, що досі нарікань на їхню роботу не виникало. Та й тепер — після недавнього трагічного випадку в стінах школи ні в кого язик не повернеться звинувачувати будівельників. Бо, міцно вмуровуючи металевий гак в одну зі стін, вони попрацювали на совість, аби дошка, яку згодом тут повісять, не впала на школярів. І тоді ніхто й гадки не мав, що через три десятиліття отой гак опиниться в епіцентрі трагедії, якої за всю свою історію не знала жодна із всіх семи шкіл Авдіївки. Наприкінці уроків тут знайшли підвішеним за комір учня 6-го класу Влада Васьковського.

Старий Світ потерпає від «великої» води: європейські столиці, що стоять на річках, просто-таки «пливуть», гинуть люди, під загрозою опинилися історичні пам'ятки... В Україні ситуація, на щастя, значно ліпша, але повінь традиційно не обминула Закарпаття і цьогоріч. Фахівці кажуть, що нинішні «водні» масштаби не побили за рівнем хіба що закарпатську повінь 2001 року. Але все ж обійшлося незначними втратами — за цей період чимало зроблено висновків і втілено важливих проектів — принаймні так звітують державні керманичі. Відтак довелося на Закарпатті цьогоріч відселяти, за офіційними даними, лише 20 сімей з одного населеного пункту. Попереду в експертів — важливі проекти, які зменшать ризики карпатців бути затопленими. Упевнитися у злагоджених діях рятувальників та водогосподарників вирішив і сам Президент України — у п'ятницю він планує відвідати Закарпаття і постраждалі від повені регіони.
Що ж до загрози великого розливу Дніпра в столиці й повторення долі підтопленої Європи, то в Києві, на щастя, підстав для таких сумних прогнозів поки що немає. Однак усе може бути. Як кажуть фахівці, стихія — річ некерована. До того ж необдумана забудова берегів Дніпра, без урахування «водного» фактору, цілком може записати Київ у число «мокрих» столиць Європи.

Того дня селищем Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області неслася страшна новина, від якої мороз ішов по шкірі: «Діти на Росі тонуть!!!» Люди зопалу хапали, що було під руками — хто драбину, хто швабру, хто дрючок та мотузку — і щодуху бігли на берег річки. А там на самісінькій середині у сірій холодній воді, схопившись руками за краї гострої, як лезо, криги боролися за життя дві маленькі подружки — 10-річна Оля Бахурінська та 8-річна Шура Бабак. Дехто з дорослих спробував потикнутися на лід, та почав провалюватися й повернувся назад. Загальне оціпеніння й безвихідь чималого гурту сільчан, які збіглися на береги Росі, прорвала 40-річна Тетяна Дорош. Ризикуючи власним життям, жінка кинулася на допомогу дітям...

...Неймовірно велика кількість мотоциклістів із лопатами — перше, що кинулося у вічі, щойно ми в'їхали в Бам. І одразу логічна думка: напевно, вони розгрібатимуть завали чи вантажитимуть залишки будівель на машини. Але я зрозуміла, навіщо цим людям «інструменти», тільки через кілька годин — ми приїхали на «свіжий» цвинтар... Саме сюди прямували мотоциклісти — тут досі ховають людей, що загинули під час землетрусу...
Жахлива іронія долі: землетрус стався у п'ятницю, близько 6-ї години ранку — тоді більшість мешканців Бама мирно спала у своїх оселях. Чоловіки, переважно, були на п'ятничній молитві в мечетях, а жінки та діти — у тих глиняних зубожілих халупах, які посипалися від перших же поштовхів. Тому найбільше загинуло жінок та дітей, бо мечеті вистояли... За останніми даними іранської влади, під завалами 25 грудня загинуло 45 тисяч жителів Бама (місцеві мешканці запевняють, що загиблих не менше 70 тисяч). Самого ж міста просто не стало... Понад 500 країн світу надали Ірану допомогу. Українські лікарі та рятувальники були першими серед тих, хто вирушив у зруйновану іранську провінцію...