У вихiднi Київ став справжнісінькою декорацією постапокаліптичного фільму. Тут менш ніж за добу випала місячна з лишком кількість опадів. За повідомленнями «Гідрометцентру», такого сніговію не було вже століття. І якщо столична влада не виявила розторопності в боротьбі з попередніми снігопадами, то цей — рекорд століття — вона зустріла, здається, цілковитою бездіяльністю.

Маси снігу, які «осіли» в Україні, швидко не розтануть, заспокоює директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. До речі, завдяки такій великій кількості снігу потепління не буде таким відчутним. Стабільне тепло, за прогнозами синоптиків, прийде лише у першій п’ятиденці квітня. А «покращення» наставатиме з 30 березня. «Температура більш–менш суттєво підвищуватиметься, але ми не чекаємо стрімкого зростання температури, — каже пан Кульбіда. — Все–таки це буде повільний процес».

«Необізнані» зі штормовими попере­дженнями рятувальників, лелеки повернулися з теплих країв на Прикарпаття, керуючись століттями апробованим графіком, i несподівано для себе опинилися в епіцентрі негоди. На щастя, люди не кинули птахів напризволяще.

Таких страшних снігопадів о цiй порi року в Україні не було більш як століття, звітує директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. У середньому по країні випало за день 40—50 мм опадів. Можливо, надзвичайність ситуації є певною мірою виправданням тієї розгубленості, яку продемонструвала влада, і насамперед у Києві. Дивно, хоч рясних снігопадів синоптики не обіцяють у найближчі дні, але столичний голова міськдержадміністрації Олександр Попов позавчора оголосив, що надзвичайний стан продовжено до п’ятниці. Це означає тільки одне: комунальних ресурсів у Києва вкрай мало, а ще менше — організаційних здiбностей грамотно керувати ними і тими додатковими технічними засобами, які «позичили» на час негоди у Міністерства оборони та Держслужби з надзвичайних ситуацій. Негода підмочила репутацію столичного очільника (втім, якщо вибори мера таки не відбудуться найближчого літа, то про це буде забуто).

Постає низка запитань і до «Укргідрометцентру», який прогнозував силу опадів удвічі меншу, ніж випало насправді. Утім як би там не було, але на тлі інших регіонів, зокрема західних областей країни, які вже «призвичаїлися» до боротьби з березневими заметами, Київ виглядає просто–таки ганебно.

Тим часом снігопади припинилися — дають можливість рятувальникам працювати в уже не настільки екстремальних умовах. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, станом на вчора загалом по країні було розчищено всі дороги державного та обласного значення, поновлено подачу електроенергії у більшість iз близько 600 «відрізаних від світла» населених пунктів. До вчора без електрики залишалося ще 161 село.

Стихія зіпсувала канікули дітям, адже тільки «на підступах» до Києва рятувальники визволили зі снігового полону п’ять автобусів зі школярами, які їхали до столиці на екскурсію, але, звісно, змушені були повернути додому. Наприклад, два такі автобуси стояли в корці на Житомирській трасі понад 12 годин!

Сніговії зіпсували і ЗНО майбутнім випускникам. У Міносвіти заспокоюють: учням, які через негоду не змогли дістатися до пунктів пробного тестування, буде виділено інший день. У міністерстві кажуть, що регіональні центри оцінювання якості освіти зв’яжуться з кожним зареєстрованим учасником особисто та повідомлять, коли і де він зможе пройти пробне ЗНО.

Іменний годинник, великий торт у формі футбольного м’яча та почесну грамоту особисто вручив чотирнадцятирічному підлітку з села Токарівка начальник управління МНС у Херсонській області Віталій Кропивницький. Його тезка, дев’ятикласник Віталій Коломієць, ризикуючи життям, зумів витягти з палаючого будинку чотирьох людей: 83–річну бабусю, дво– та трирічного полемінників, а також допоміг вийти 21–річній сестрі. Тепер Віталика номінують на звання «Герой–рятівник року».

Як повідомили iнтернет–джерела, приблизно опівночі з 31 серпня на 1 вересня під Дніпродзержинськом сталася страшна аварія, внаслідок якої мікроавтобус із людьми тричі перевернувся. Двоє пасажирок загинули.

Проте, як вдалося з’ясувати автору цих рядків, все сталося не зовсім так. І насамперед — місце аварії «під Дніпродзержинськом» не можна назвати навіть з натяжкою. Біда сталася на шляху з міста Прометея — під віадуком автомагістралі Кривий Ріг — Дніпропетровськ, на яку «Мерседес–спринтер» мав вирулювати, здійснивши лівий поворот. Однак авто у поворот не вписалося і покотилося шкереберть, тричі перевернувшись.

Подейкують, у Донецьку до його 140–річчя, яке планують відзначати влітку, готують зміну всіх–всіх символів. Наприклад, на гербі натомість мускулистої руки з молотком з’явиться зображення тієї ж правиці, але з сокирою. Так само запровадять і новий гімн — шлягер минулих років у виконанні Едуарда Хіля «Лісоруби». Бо саме через активне вирубування зелених насаджень місто, яке колись, за версією ЮНЕСКО, вважали найзеленішим промисловим містом світу, тепер усе більше нагадує жалюгідний пустир.

Жахлива повінь на Західній Україні, яка зруйнувала тисячі будинків, мостів, доріг, забравши людські життя, й досі нагадує про себе незакінченим будівництвом, моральними й матеріальними збитками, людськими трагедіями. Про наслідки повені та хід ліквідації липневої стихії періодично звітують керівники області та інші відповідальні особи. Незважаючи на вагомі успіхи в царині ліквідації, ще залишається багато недоробленого і недофінансованого.

До анналів вітчизняної історії цьогорічна липнева повінь потрапить принаймні через дві обставини: небачені досі на західноукраїнських землях розливи рік і нечувані обсяги державної фінансової допомоги, спрямованої на ліквідацію наслідків стихії. У світовій практиці знайдеться обмаль прикладів такої прискіпливої уваги першопосадовців, передусім Президента, до долі співвітчизників, які постраждали від шаленої води, бо, як зауважив Віктор Ющенко у перші дні потопу, «держава з моральної точки зору не може стояти осторонь такої біди». Інших ресурсів зарадити горю тисяч громадян не було — у нас не діє система страхування, впроваджена в цивілізованому світі.
«Влада надала таку допомогу, що якби хтось сказав, що мало, то я вже й не знаю, яку кару треба придумати тій невдячній людині», — підтвердила «УМ» 70–річна Катерина Домин, мешканка Петрилова — одного з найбільш постраждалих від стихії населених пунктів Прикарпаття.

Тепер у Петрилові мало що нагадує про грізну стихію, перед якою село капітулювало півтора місяця тому. Принаймні зовні. Хіба що — подекуди голі городи з почорнілими стеблами кукурудзиння та ще вологі мітки на стінах будинків, що в деяких місцях сягають підвіконня. Слава Богу, й перша декада вересня видалася погожою. Небесна канцелярія, ніби виправдовуючись за свій катастрофічний липневий вчинок, залагоджує провину безмежжям сонячного тепла, аби до холодів просохли оселі та господарські будівлі.
З душами петрилівців дещо складніше. У них, як неодноразово доводилося чути під час спілкування з селянами, ще не розвіялася пригніченість. Жвавенька 70–річна Катерина Домин, котру ми зустріли на малолюдній центральній вулиці Петрилова, зізналася, що перестала навіть писати вірші, бо «ще не позбулася страху від повені». Бабця живе на хуторі Забичів, який тоді весь плавав у мутній воді. «Звечора в п’ятницю, — каже, — не взяла в хату драбину зі стодоли. Добре, що не розгубилася, коли вночі треба було лізти на стріху: поставила стіл, на стіл — тумбочку, на тумбочку — баняк. Так і видряпалася. У суботу ввечері мене забрала «амфібія». Деякі сусіди цілий день на деревах сиділи».