Дамба за моєю спиною

30.07.2008

Учора о шостій годині ранку, коли писалися ці рядки, вперше за три безсонних доби страху, молитв, ганьби і колосальних матеріальних та моральних втрат смертельна загроза раптового затоплення близько восьми тисяч помешкань людей відступила… на п’ять сантиметрів. На ЦІЛИХ п’ять сантиметрів! Усе місто щодня заміряло в примітивний спосіб — паличками — рівень води Дністра в районі дамби, а він усе ліз і ліз угору, незважаючи на тверді запевнення обласного і районного начальства в тому, що вода спадає.

Ямпіль ще не зітхнув із полегшенням. Його комунальні ЗМІ й надалі перебувають у стані паралічу і видають «на–гора» застарілу інформацію в стилі призабутих радянських часів.

Дамба приблизно в десяти місцях ледве витримує натиск води, і все більше нагадує решето. На її протилежному боці, там, де місто, вже утворилися кілька невеликих озер. Не діє звична для міста об’їзна дорога через дамбу — її блокують наряди міліції: там їздять вантажівки з глиною, якою укріплюють цю рятівну споруду.

Великі повздовжні тріщини на дамбі розповзаються в кількох місцях. Дамба, звичайна земляна, вже давно не ремонтована і зовсім не нарощувана з часу спорудження, тож не розрахована на таке тривале протистояння повені. Вона тримається лиш на чесному слові тих наших попередників, які збудували її після страшного потопу в 1969 році.

Можливо, зовсім скоро, якщо знову не поллють зливи, вода відступить і оголить сотні гектарів спустошеної землі, покинутих садиб, вивільнить із полону цілий новесенький елітний мікрорайон, де, повіривши слову про надійність і безпеку, збудували найкращі свої будинки начальники і володарі місцевого бізнесу. Але зараз мені, людині, чия хата розташована за «спиною» дамби, цілком і достеменно ясно, що мене, як і тисячі моїх земляків, від дикої ударної хвилі потопу рятує саме вона — дамба.

Могилів–Подільський постраждав набагато більше, ніж Ямпіль, тому що в ньому немає такої дамби. Її неодмінно треба після цієї біди реконструйовувати і поліпшувати. Вона показала, що є реальним захисником міста, а не Дністровська ГАЕС, на яку так сподівалися і яка є зараз символом брехні для тисяч постраждалих людей нашого регіону.

Василь КІЗКА
  • Як сніг на голову!..

    Таких страшних снігопадів о цiй порi року в Україні не було більш як століття, звітує директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. У середньому по країні випало за день 40—50 мм опадів. Можливо, надзвичайність ситуації є певною мірою виправданням тієї розгубленості, яку продемонструвала влада, і насамперед у Києві. Дивно, хоч рясних снігопадів синоптики не обіцяють у найближчі дні, але столичний голова міськдержадміністрації Олександр Попов позавчора оголосив, що надзвичайний стан продовжено до п’ятниці. Це означає тільки одне: комунальних ресурсів у Києва вкрай мало, а ще менше — організаційних здiбностей грамотно керувати ними і тими додатковими технічними засобами, які «позичили» на час негоди у Міністерства оборони та Держслужби з надзвичайних ситуацій. Негода підмочила репутацію столичного очільника (втім, якщо вибори мера таки не відбудуться найближчого літа, то про це буде забуто).

    Постає низка запитань і до «Укргідрометцентру», який прогнозував силу опадів удвічі меншу, ніж випало насправді. Утім як би там не було, але на тлі інших регіонів, зокрема західних областей країни, які вже «призвичаїлися» до боротьби з березневими заметами, Київ виглядає просто–таки ганебно.

    Тим часом снігопади припинилися — дають можливість рятувальникам працювати в уже не настільки екстремальних умовах. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, станом на вчора загалом по країні було розчищено всі дороги державного та обласного значення, поновлено подачу електроенергії у більшість iз близько 600 «відрізаних від світла» населених пунктів. До вчора без електрики залишалося ще 161 село.

    Стихія зіпсувала канікули дітям, адже тільки «на підступах» до Києва рятувальники визволили зі снігового полону п’ять автобусів зі школярами, які їхали до столиці на екскурсію, але, звісно, змушені були повернути додому. Наприклад, два такі автобуси стояли в корці на Житомирській трасі понад 12 годин!

    Сніговії зіпсували і ЗНО майбутнім випускникам. У Міносвіти заспокоюють: учням, які через негоду не змогли дістатися до пунктів пробного тестування, буде виділено інший день. У міністерстві кажуть, що регіональні центри оцінювання якості освіти зв’яжуться з кожним зареєстрованим учасником особисто та повідомлять, коли і де він зможе пройти пробне ЗНО. >>

  • Білий апокаліпсис

    У вихiднi Київ став справжнісінькою декорацією постапокаліптичного фільму. Тут менш ніж за добу випала місячна з лишком кількість опадів. За повідомленнями «Гідрометцентру», такого сніговію не було вже століття. І якщо столична влада не виявила розторопності в боротьбі з попередніми снігопадами, то цей — рекорд століття — вона зустріла, здається, цілковитою бездіяльністю. >>

  • Коли все це розтане...

    Маси снігу, які «осіли» в Україні, швидко не розтануть, заспокоює директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. До речі, завдяки такій великій кількості снігу потепління не буде таким відчутним. Стабільне тепло, за прогнозами синоптиків, прийде лише у першій п’ятиденці квітня. А «покращення» наставатиме з 30 березня. «Температура більш–менш суттєво підвищуватиметься, але ми не чекаємо стрімкого зростання температури, — каже пан Кульбіда. — Все–таки це буде повільний процес». >>

  • Лелеки ще принесуть щастя

    «Необізнані» зі штормовими попере­дженнями рятувальників, лелеки повернулися з теплих країв на Прикарпаття, керуючись століттями апробованим графіком, i несподівано для себе опинилися в епіцентрі негоди. На щастя, люди не кинули птахів напризволяще. >>

  • «Небезпека лише додала мені сил»

    Іменний годинник, великий торт у формі футбольного м’яча та почесну грамоту особисто вручив чотирнадцятирічному підлітку з села Токарівка начальник управління МНС у Херсонській області Віталій Кропивницький. Його тезка, дев’ятикласник Віталій Коломієць, ризикуючи життям, зумів витягти з палаючого будинку чотирьох людей: 83–річну бабусю, дво– та трирічного полемінників, а також допоміг вийти 21–річній сестрі. Тепер Віталика номінують на звання «Герой–рятівник року». >>

  • «Нас крутило, немов у м’ясорубці»

    Як повідомили iнтернет–джерела, приблизно опівночі з 31 серпня на 1 вересня під Дніпродзержинськом сталася страшна аварія, внаслідок якої мікроавтобус із людьми тричі перевернувся. Двоє пасажирок загинули.

    Проте, як вдалося з’ясувати автору цих рядків, все сталося не зовсім так. І насамперед — місце аварії «під Дніпродзержинськом» не можна назвати навіть з натяжкою. Біда сталася на шляху з міста Прометея — під віадуком автомагістралі Кривий Ріг — Дніпропетровськ, на яку «Мерседес–спринтер» мав вирулювати, здійснивши лівий поворот. Однак авто у поворот не вписалося і покотилося шкереберть, тричі перевернувшись. >>