Як утопити... повені?

06.08.2008
Як утопити... повені?

Адже ще 17 липня 1998 року у Львові відбулося засідання урядової комісії, на якому було вирішено продовжувати будівництво протиповеневого водосховища на річці Стрий у Карпатах — одне з двадцяти запланованих ще в 70–х роках минулого століття. Це була комплексна державна програма боротьби з карпатськими повенями, якоюсь мірою надихнута позитивним досвідом роботи Теребле–Ронської ГЕС. Узагалі ж протиповеневі водосховища в українських Карпатах будували ще за Австро–Угорщини в XIX столітті, тож досвід є і був.

Від початку розробки Стрийського водосховища, котру здійснив Київський інститут «Укрдіпроводгосп» ще 1978 року, до цього рішення, минуло, як бачимо, майже 20 років. Проектна вартість будівництва всього водосховища в цінах 1979 року — 46 мільйонів радянських карбованців. У листопаді 1990–го під тиском «громадськості», організованим хоч не завжди компетентними, але дуже активними діячами від різних екологічних рухів, дуже модних у той час, будівництво було припинено. Та й коштів забракло.

Відтоді чимало води сплив­ло в Стрию. Для того, щоб завершити будівництво цього водосховища нині (а завершувати його таки треба), необхідно, як мінімум, ще 20 мільйонів гривень. Та все одно це значно менше, аніж збитки, завдані повенями. Не буду втомлювати переліком цифр — кількості загиблих людей, затоплених сіл, угідь, зруйнованих доріг, мостів, підприємств, втрат худоби, коштів, витрачених на ліквідацію наслідків повеней, тощо. Вони аж надто переконливі. Вони вражають. Вони жахають. За останні десятиріччя усі збитки від повеней лише в Карпатському регіоні, в Західній Україні не ввібрати і в кілька мільярдів доларів. Цьому терору треба покласти край. І знайти для цього кошти — бо відомо, що скупий платить двічі. А тому, щоб повені постійно не топили нас, ми повинні утопити їх. Як же утопити... повені?

На думку начальника Львівського обласного виробничого управління водного господарства Василя Козака, цю проблему можна було б розв’язати шляхом будівництва на Львівщині двох водосховищ — Дністровського і, передусім, Стрийського, котрі уловлювали б гірські води і приймали б на себе удари повеней, накопичували б небачену (і непередбачувану) воду. Для цього вони в нормальному, так би мовити, міжповеневому режимі мали б бути заповнені менш як наполовину. Так, наприклад, за проектом Стрийського водосховища при загальному проектному об’ємі в 175 мільйонів кубічних метрів ємність «протиповеневої призми» становить майже 100 мільйонів кубометрів. Тобто при нормальному режимі його об’єм становитиме лише 75 мільйонів кубометрів води, іншими словами водосховище буде заповнене менш ніж на половину.

Будівництво Стрийського водосховища біля села Довге (а точніше, хутора Ровинь), Дрогобицького району було розпочате ще 1979 року, і, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР мало бути завершено 1984–го, тобто, через п’ять років. Та не так склалося, як гадалося. У проекті виявилися серйозні недоробки і прорахунки. Виникали всілякі непередбачені обставини, зокрема зсуви — це обумовлювало зростання вартості робіт, а звідси — брак коштів і зволікання. Що ж устигли зробити? Переселили кілька тисяч господарств із десятка прибережних сіл над Стриєм, котрі потрапляли під затоплення і його загрозу, з охоронної зони майбутнього водосховища, спорудили два бетонні тунелі діаметром 6 метрів кожний, поверхневий водоскид, майже завершили будівництво донного водоскиду. Почали будівництво греблі висотою 60 метрів. Не буду принципово аналізувати проект будівництва Стрийського водосховища, який, безперечно, потребує нині повторного докладного вивчення, аналізу і переробки — це справа експертної комісії компетентних фахівців, бажано опонентів із різних конкуруючих, з різними позиціями, відомств.

Водосховище вирішило б не лише проблему боротьби з повенями і енергозабезпечення краю, в якому такі промислові центри, як Стрий, Дрогобич, Борислав, Стебник. Усі вони потребують води і електроенергії. Тут же і відомі курорти Трускавець, Східниця, перспективний гірський курорт Старий Кропивник. Будівництво і робота цього гідровузла з електростанцією створило б тисячі робочих місць у краї, враженому масовим безробіттям, перетворило б його на потужний рекреаційний центр, місця масового туризму і відпочинку. Тут можна було б успішно розвивати рибне господарство, екологічно чисті водні види спорту, створити на берегах Стрийського водосховища міжнародну рекреаційну зону.

Звичайно, лише протиповеневі водосховища не врятують від катастрофічних наслідків стихії повністю (повені це лише одна зі складових, хоча й основних, катастрофи), але те, що вони суттєво їх зменшать, врятують від удару повеней прилеглі території і захистять їхніх мешканців, безперечно.

Данило КУЛИНЯК
  • Як сніг на голову!..

    Таких страшних снігопадів о цiй порi року в Україні не було більш як століття, звітує директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. У середньому по країні випало за день 40—50 мм опадів. Можливо, надзвичайність ситуації є певною мірою виправданням тієї розгубленості, яку продемонструвала влада, і насамперед у Києві. Дивно, хоч рясних снігопадів синоптики не обіцяють у найближчі дні, але столичний голова міськдержадміністрації Олександр Попов позавчора оголосив, що надзвичайний стан продовжено до п’ятниці. Це означає тільки одне: комунальних ресурсів у Києва вкрай мало, а ще менше — організаційних здiбностей грамотно керувати ними і тими додатковими технічними засобами, які «позичили» на час негоди у Міністерства оборони та Держслужби з надзвичайних ситуацій. Негода підмочила репутацію столичного очільника (втім, якщо вибори мера таки не відбудуться найближчого літа, то про це буде забуто).

    Постає низка запитань і до «Укргідрометцентру», який прогнозував силу опадів удвічі меншу, ніж випало насправді. Утім як би там не було, але на тлі інших регіонів, зокрема західних областей країни, які вже «призвичаїлися» до боротьби з березневими заметами, Київ виглядає просто–таки ганебно.

    Тим часом снігопади припинилися — дають можливість рятувальникам працювати в уже не настільки екстремальних умовах. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, станом на вчора загалом по країні було розчищено всі дороги державного та обласного значення, поновлено подачу електроенергії у більшість iз близько 600 «відрізаних від світла» населених пунктів. До вчора без електрики залишалося ще 161 село.

    Стихія зіпсувала канікули дітям, адже тільки «на підступах» до Києва рятувальники визволили зі снігового полону п’ять автобусів зі школярами, які їхали до столиці на екскурсію, але, звісно, змушені були повернути додому. Наприклад, два такі автобуси стояли в корці на Житомирській трасі понад 12 годин!

    Сніговії зіпсували і ЗНО майбутнім випускникам. У Міносвіти заспокоюють: учням, які через негоду не змогли дістатися до пунктів пробного тестування, буде виділено інший день. У міністерстві кажуть, що регіональні центри оцінювання якості освіти зв’яжуться з кожним зареєстрованим учасником особисто та повідомлять, коли і де він зможе пройти пробне ЗНО. >>

  • Білий апокаліпсис

    У вихiднi Київ став справжнісінькою декорацією постапокаліптичного фільму. Тут менш ніж за добу випала місячна з лишком кількість опадів. За повідомленнями «Гідрометцентру», такого сніговію не було вже століття. І якщо столична влада не виявила розторопності в боротьбі з попередніми снігопадами, то цей — рекорд століття — вона зустріла, здається, цілковитою бездіяльністю. >>

  • Коли все це розтане...

    Маси снігу, які «осіли» в Україні, швидко не розтануть, заспокоює директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. До речі, завдяки такій великій кількості снігу потепління не буде таким відчутним. Стабільне тепло, за прогнозами синоптиків, прийде лише у першій п’ятиденці квітня. А «покращення» наставатиме з 30 березня. «Температура більш–менш суттєво підвищуватиметься, але ми не чекаємо стрімкого зростання температури, — каже пан Кульбіда. — Все–таки це буде повільний процес». >>

  • Лелеки ще принесуть щастя

    «Необізнані» зі штормовими попере­дженнями рятувальників, лелеки повернулися з теплих країв на Прикарпаття, керуючись століттями апробованим графіком, i несподівано для себе опинилися в епіцентрі негоди. На щастя, люди не кинули птахів напризволяще. >>

  • «Небезпека лише додала мені сил»

    Іменний годинник, великий торт у формі футбольного м’яча та почесну грамоту особисто вручив чотирнадцятирічному підлітку з села Токарівка начальник управління МНС у Херсонській області Віталій Кропивницький. Його тезка, дев’ятикласник Віталій Коломієць, ризикуючи життям, зумів витягти з палаючого будинку чотирьох людей: 83–річну бабусю, дво– та трирічного полемінників, а також допоміг вийти 21–річній сестрі. Тепер Віталика номінують на звання «Герой–рятівник року». >>

  • «Нас крутило, немов у м’ясорубці»

    Як повідомили iнтернет–джерела, приблизно опівночі з 31 серпня на 1 вересня під Дніпродзержинськом сталася страшна аварія, внаслідок якої мікроавтобус із людьми тричі перевернувся. Двоє пасажирок загинули.

    Проте, як вдалося з’ясувати автору цих рядків, все сталося не зовсім так. І насамперед — місце аварії «під Дніпродзержинськом» не можна назвати навіть з натяжкою. Біда сталася на шляху з міста Прометея — під віадуком автомагістралі Кривий Ріг — Дніпропетровськ, на яку «Мерседес–спринтер» мав вирулювати, здійснивши лівий поворот. Однак авто у поворот не вписалося і покотилося шкереберть, тричі перевернувшись. >>