Роки моєї роботи на ЧАЕС не пройшли безслідно: щоразу у квітні, напередодні чергової річниці Чорнобильської трагедії, мене переслідує дещо тривожне передчуття: що ж цього разу напишуть, наобіцяють і нафантазують про Чорнобиль? Яка чергова порція чорнобильської інформації виллється на голови наших співвітчизників і наскільки їй можна довіряти? Оглядаюсь назад і починаю аналізувати... >>
«Україна скотилася до Малоросії, яку очолює і скеровує малоросійський генерал–губернатор», — так оцінює Віктор Ющенко нещодавні харківські домовленості між президентами Януковичем та Медведєвим. «Братня» Росія ще на кілька десятиліть оселить у Севастополі своїх вояків, а ми отримали найбільшу за останні 19 років загрозу існуванню української незалежної, а відтак час — бити на сполох. Учора екс–Президент бив у тривожні дзвони на зустрічі з пресою у штаб–квартирі партії «Наша Україна» й закликав громадськість не сприймати цю «капітуляцію» як належне. >>
Володимир Литвин учора відмовив опозиції у скликанні позачергового засідання Верховної Ради з приводу «флотських» угод Януковича і Медведєва. Відмову збирати Раду в суботу спікер мотивує так: «Неможливість проведення засідання підтвердили результати консультацій із головами депутатських фракцій, які засвідчили, що в позачерговому пленарному засіданні в суботу не зможе взяти участь більшість депутатів, необхідна для прийняття результативних рішень». >>
Міністр освіти і науки з кожним днем усе більше налаштовує студентів проти себе. Головний освітянин країни днями прийняв чергові скандальні рішення, таким чином поставивши з ніг на голову всіх керівників вузів та самих студентів. Дмитро Табачник підписав наказ, згідно з яким усі вузи України отримали право набирати і навчати іноземних студентів іноземними мовами, якщо це дозволяють можливості вузу. Відтак, Табачник зробив неймовірну «мовну» послугу студентам із Росії або ж просто російськомовним студентам в Україні. «Коли ми ввели навчання у вузах тільки українською мовою, у нас почався величезний відтік студентів із арабських і азіатських країн. Почали втрачати, в першу чергу, держава і вузи» — сказав він. >>
Стали відомі імена постраждалих у резонансному ДТП на Харківській площі. Як повідомлялося раніше, в салоні таксі, яке зіштовхнулося зі «швидкою» з президентського супроводу, на момент аварії, окрім самого водія, перебувало ще двоє пасажирів. Ними виявилося молоде подружжя — 35–річна Вікторія Єсауленко, керівник прес–служби одного з комерційних банків і член конкурсу у сфері економічної журналістики «ПРЕСзвання», та її 31–річний чоловік Дмитро Ярмолович, передає «Українська правда». >>
Третій рік поспіль 23 квітня, у Всесвітній день книги, брати Капранови зі своєю командою збираються на Контрактовій площі біля Могилянки, щоб звідти розпочати автопробіг на підтримку української літератури. По центру стоїть горбатий «Запорожець» зеленого кольору з колонками. Поруч Дмитро Капранов у мікрофон розповідає, що за день 23 квітня і чому його треба святкувати. «Це свято читачів, письменників і тих, хто хоче стати читачем. Цю акцію ми проводимо для того, щоб люди звернули увагу, що Україна — єдина держава, яка на офіційному рівні не святкує Всесвітній день книги. Щоб вирішити цю проблему, вдаримо автопробігом по безкнижжю та нехлюйству!» — каже Капранов. Його брат Віталій додає: «Ми протестуємо проти введення ПДВ на книжки. >>
Таке рішення прийняла київська міська влада на спеціальному засіданні, присвяченому підготовці до параду до Дня Перемоги на 9 травня. Загалом в урочистостях візьмуть участь близько десяти тисяч учнів київських шкіл, із них — сім тисяч безпосередньо стануть учасниками параду на Хрещатику. Для всіх цих семи тисяч дітей спеціально пошиють однакову форму. >>
Продавці книжок, дисків і сувенірів біля головного відділення «Укрпошти» залишилися без роботи. На місці, де раніше можна було купити літопис УПА, український прапор, вишиванку, стоять розібрані столи й стільці. «А де ж можна придбати диск «Братів Гадюкіних»? Де пропали хлопці, які продавали?» — запитує молода дівчина чудовою українською мовою, проходячи повз протестувальників. «Немає, нам заборонили тут торгувати», — розводить руками Ганна Коваленко, розгортаючи плакат «Україна без українофобів та україножерів!». Ганна Володимирівна, голова профспілки працівників незалежної преси, торгує на цьому місці з 1989 року. Жінка у відчаї: каже, їх із майдану Незалежності виганяє міліція. >>
Із моменту затримання чернігівського маніяка пройшло два дні, а в пресі випливають все нові факти про життя небезпечного злочинця. Нагадаємо, 20 квітня за кілька годин психопат із лопатою позбавив життя двох літніх жінок та чоловіка. Ще одній жертві нападу, 45–річному чоловіку, якому маніяк рубонув лопатою по голові, вдалося врятуватися. Усього доба знадобилася працівникам чернігівської міліції, щоб знайти та затримати небезпечного юнака. >>
У Донецьку посиленими темпами готуються до Дня Перемоги — очищають від бруду парки і сквери, прибирають дороги й тротуари. А ще озброюються... Меморіал «Твоїм визволителям, Донбасе» до чергового свята добряче поповнив свій технічний парк: на цьому історичному місці встановлено три танки та дві протитанкові гармати. Танк Т–34 «переїхав» на нове місце дислокації, залишивши без «прикриття» Донецький краєзнавчий музей: ще одну машину Т–34–85, яка брала участь у воєнних діях, починаючи з 1943 року, передали місту таємничі меценати. Третій танк Т–54 прибув на постійне місцеперебування з харківського заводу імені Малишева. >>
Підприємець Любов Соцька, директор приватного підприємства «Укрекопроект», і досі не може оговтатись. На жінку напали 20 квітня в місті Васильків, що на Київщині, близько десятої вечора. У цей час вона якраз поверталася додому на власному автомобілі. Як розповіла «УМ» пані Любов, на під’їзді до будинку попри те, що вулиця не освітлювалася, зуміла помітити машину, яку начебто вже десь бачила. У цей момент до її автівки підійшов незнайомий чоловік і, вибивши скло, вихопив у неї сумку, в якій були документи, кредитні картки та гроші. Щоб забрати втрачені речі, Любов Євгенівна наважилася вийти з авто, але в цей момент пролунав постріл у повітря. >>
Будівництво нового саркофага над зруйнованим блоком Чорнобильської атомної електростанції вже не перший рік переноситься. Це пояснюється різними причинами. Одна з них — сумніви вчених щодо прийнятності будівництва саркофага у вигляді арки. Фахівці вказують і на відсутність технічних засобів для виконання запропонованого проекту, і на непридатність матеріалів для створення поверхні арочної конструкції, що не може гарантувати в подальшому надійного захисту людей та довкілля від радіаційного випромінювання. >>
У Дніпропетровську вперше пікетували облдержадміністрацію відтоді, як тут з’явилося нове, «регіональне», керівництво. Акцію протесту приурочили до Дня землі. Організатором заходу стала екологічна організація «Голос природи». Як пояснив її виконавчий директор Євген Колішевський, головна мета акції — ініціювання робочої наради для обговорення і вироблення плану дій, спрямованих на поліпшення екологічного стану Єлизаветського озера, більш відомого для місцевих мешканців як Голубе. Ця штучна водойма з’явилася у 70–х роках минулого століття на місці піщаного кар’єру і має площу водного дзеркала 240 гектарів. Відтоді тут сформувалася власна флора і фауна. >>
Ще при перегляді трейлера «Втомлені сонцем–2: Предстояння» картинка новоспеченого фільму не віщувала нічого хорошого: масштабні батальні сцени й криваве місиво війни накладають кліше голлівудських блокбастерів і відносять далеко від тонкої лірики «Іванового дитинства» чи «Балади про солдата». Але Міхалков хотів зробити фільм, який був би зрозумілим західному глядачеві: «Чесно кажучи, перший імпульс виник, коли я подивився фільм «Врятувати рядового Раяна»... Мене просто зачепила трансляція самої історії, котра показує, що цю Велику війну виграли союзники. Це ж глибоко несправедливо ні щодо кількості жертв, ні щодо співвідношення зробленого внеску». Ще одна цільова група глядачів для Міхалкова — це молоде покоління росіян (і, очевидно, прилеглих територій), котре відійшло від патріотичного виховання радянського зразка. >>
У журналістській практиці є один вельми цікавий аспект — це допрем’єрні перегляди фільмів. Перед тим як нове кіно, з прокату якого очікують «збити» добру касу, пустять по кінотеатрах, у найкращому кінозалі столиці для преси і гостей, здебільшого зірок шоу–бізнесу, влаштовують спеціальний сеанс. Журналісти, які пишуть про це, звикли до помпезних вечірок на честь виходу чергового «Гаррі Поттера» чи відкриття фестивалів німецького, іспанського та польського кіно. Але такої метушні, яка була навколо «Втомлених сонцем–2. Предстояння», в Києві точно не було. >>
Почну з кінця. До самого завершення презентації очікувала на виступи фахівців із відповідних академічних структур, як–от Інститут історії України, Інститут археографії, Інститут держави і права, Інститут літератури, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. Але так і не дочекалася, хоча достойників, звісно, запросили на цю урочисту подію до Національної парламентської бібліотеки. Однак вони зігнорували зібрання. Ось і подумалося: випадковість це (їхня відсутність) чи — певний симптом, реакція академіків на «табачникізацію» історії України?.. >>
Харківський «Книжковий Клуб сімейного дозвілля» щойно відсвяткував 10–річчя. Це підприємство є дочірньою фірмою найбільшого німецького видавництва «Бертельсманн» і 2009–го року надрукувало третину всіх книжок, випущених в Україні, — 18 мільйонів. >>
2005 року нікому тоді не відомий дніпропетровець Ян Валетов написав перший роман, у наступні два роки в Києві вийшло ще по одному, 2008–го з’явилася тетралогія «Нічия земля», надрукована спочатку в «Ленинградском издательстве», а тоді високотиражно продубльована московським «ЕКСМО». Загальний наклад цих російських видань сягнув 100 тисяч, не забарилося й літпроцесівське визнання: на престижному «Інтерпресконі–2009» чотиритомовий роман визнали найкращою фантастичною прозою року. Аж ось на початку цієї весни те саме петербурзьке видавництво надрукувало новий роман Валетова «Хроніки проклятого», й 8 тисяч копій розійшлися за місяць. Днями київське видавництво «Альтерпрес» випустило цей твір для українського читача. Якихось п’ять років по дебюті: такий стрімкий вихід на літературну орбіту пригадується хіба у Дяченків та Дереша. >>
Коли автори знаменитої комедії «Чого хочуть жінки» вирішили вивідати найпотаємніші бажання та мрії прекрасної половини людства, то пішли хоч і сміливим, але досить прогнозованим шляхом. А саме — наділили героя Мела Гібсона талантом чути думки протилежної статі. І поки красунчик Гібсон намагався спершу скористатися з такої ситуації, а потім повернути собі статус–кво, продюсери, напевне, задоволено потирали руки: справу зроблено! Чоловік по той бік екрана отримає максимальну інформацію про жінок, жінка — уявлення про те, наскільки вона оригінальна і неповторна, а значить, фільм збере максимальну аудиторію. І хоча на рейтинги цій картині нарікати справді не доводиться, після її виходу на екрани жінка ... так і залишилася великою загадкою. Бо часто вона сама не здогадується, на що здатна. А потрапивши в екстремальні умови, може дізнатися про саму себе таке... >>
А 22 квітня у столичному Будинку кіно показали ранні стрічки ювіляра — «Явдоха Павлівна» (Одеська кіностудія, 1966) та «Чи вмієте ви жити?» (Кіностудія імені О. П. Довженка, 1970). Раритетні, між іншим, картини...
Ранній Муратов маловідомий навіть кінематографістам. Хіба що фільм «Наш чесний хліб» 1964 року, поставлений в Одесі разом із Кірою Муратовою, трохи прозирає у пам’яті. Історію голови колгоспу Макара Задорожного (видатний актор Дмитро Мілютенко) викладено у дещо традиційний для радянського кіно спосіб відтворення селянсько–колгоспного життя. І водночас тут спостережено незвичну жорсткість сюжетної конструкції: цінності окремо взятої людини виявляються вартіснішими усього ідеологічного барабанного «бою». Мені доводилося читати стенограму обговорення стрічки московськими критиками і журналістами. Вони мало не в один голос говорили про переваги українського фільму над картиною «Голова / Председатель» Олексія Салтикова, чия правдивість і реалістичність ставились під сумнів. Хоча останній тоді прогримів на увесь Радянський Союз, актор Михайло Ульянов отримав найвищу у державі Ленінську премію, а муратовський витвір лишень скромняцький тираж... >>
Уряд Бельгії на чолі з прем’єр–міністром Івом Летермом подав у відставку після того, як із урядової коаліції вийшли фламандські ліберали. Відтак Бельгія, яка 1 липня перебирає від Іспанії керівництво в Євросоюзі, вкотре за останні кілька років занурюється у глибоку політичну кризу. >>
США зробили ще один крок до зірок: учора о 3:52 за київським часом із мису Канаверал стартував військовий безпілотний космічний літак–ракетоплан X–37B. Як повідомляє командування ВПС США, після вдалого запуску безпілотник був виведений на навколоземну орбіту. Інформації щодо того, як довго він там перебуватиме, Пентагон не оприлюднює, але Бі–Бі–Сі з посиланням на свої джерела у військових колах США передає, що політ може тривати до 270 днів. По тому літак здійснить посадку на військовій базі Едвардс у штаті Каліфорнія. >>
Сполучені Штати Америки не виведуть із Європи свою тактичну ядерну зброю без паритетних кроків Росії, Боснія і Герцеговина однією ногою вже в Північноатлантичному альянсі, а Україна, попри підписання кабальної угоди щодо продовження перебування в Криму Чорноморського флоту РФ, зберігає такі–сякі шанси бодай коли–небудь туди потрапити. Такими є головні підсумки дводенного саміту міністрів закордонних справ та оборони держав–членів НАТО, який учора завершився в Таллінні. Побоювання, що через виверження ісландського вулкана багато учасників саміту не зможе долетіти до Естонії, не справдилися: із середи повітряний простір країни та більшої частини Європи було відкрито, тож добралися майже всі. Бракувало тільки делегацій Ісландії, Канади та Великої Британії. Не дочекалися на саміті й «запланованих» представників Москви, хоча раніше на порядку денному значилося засідання Ради Росія—НАТО. У Кремлі відмову від участі в талліннській зустрічі пояснили тим, що «північноатлантичні господарі» не запросили росіян на розгляд ключових питань. >>
Нещодавно відсторонений від посади суддя Сергій Селіверстов і на версту не має права наближатися до Токмацького районного суду, де зажив слави хабарника. У будівлі № 28 по вулиці Леніна, в якій чиниться правосуддя у Токмаку, пан Сергій добряче зашкодив власній репутації. Бо ж ледь не оптом брав тут хабарі. >>
Днями співробітники СБУ таки вирахували і затримали в Києві 51–річного суддю Бориспільського міськрайонного суду, який перебував у загальнодержавному розшуку за скоєння посадових злочинів. Як повідомили «УМ» у прес–центрі СБУ, служитель Феміди свого часу практикував у Борисполі неабияке «кривосуддя»: на користь «грошових мішків» позбавив сотні селян зі скандально відомих сіл Гора і Щасливе їхніх законних паїв. Загалом цей «посівальник» скасував реєстрацію 559 державних актів про право власності фізичних осіб на земельні ділянки (паї), а також заблокував роботу одного з міжгалузевих виробничо–кооперативних об’єднань. >>
Спритників, готових за спрощеною схемою взяти невеличку банківську позику і потім не повернути, не бракує. А от що стосується чималих кредитних сум, то тут уже отримати кошти набагато важче. І все–таки група зловмисників із Вінниці розробила власну схему «доїння» банків на чималі суми, яку зуміла прокрутити неодноразово. Досить сказати, що шахраї тричі ухитрилися отримати одразу по 700 тисяч гривень, загалом же кримінальна справа, порушена після їхнього викриття, нараховує до двох десятків епізодів, а сума збитків перевищила 6 мільйонів гривень. >>
Проблема хабарництва, очевидно, не дає спокійно спати новій владі. Принаймні на такі думки наштовхують події останніх двох днів — перше засідання Національного антикорупційного комітету на чолі з Президентом Януковичем, яке відбулося позавчора, та вчорашня розширена колегія МВС. Обидва заходи пройшли під гаслом «Корупції — ні!». Утім хочеться сподіватися, що учасники нарад від слів одразу перейдуть до діла. Наразі не викликає сумнівів бажання влади не стільки подолати, як притиснути побутову корупцію (останнім часом у країні почастішали факти затримання «на гарячому» простих чиновників, правоохоронців та суддів). Але так звана елітарна корупція практично не згадується нинішніми можновладцями, хіба що стосовно попередньої влади. >>
Дитинство мого покоління минуло під знаком Великої Війни. Тоді, в 60–ті, революцію ще не забули; до нашої школи ще приводили якихось старців під брендом «человек, который видел Ильича» — однак усіх отих «старих більшовиків» геть затьмарив улюблений наш Кирило Макарович. Офіцер–відставник, увішаний фронтовими нагородами по самий... пояс. Це не були брязкальця пізньобрежнєвської доби, і Кирило Макарович цілком міг би користуватися дитячою повагою, якби хоч трохи менше полюбляв оковиту. Судячи з надривного пафосу його промов і блиску в очах, він навіть на піонерські «лінійки» з’являвся, попередньо прийнявши дещо більше класичних «наркомівських» ста грамів... >>
Лондонський «Фулхем» точно може назвати нинішній євросезон найуспішнішим у своїй 131–річній історії. «Дачники», яким передрікали швидкий виліт уже після проходження групового етапу Ліги Європи, в лютому спромоглися вибити з розіграшу донецький «Шахтар», а позавчора зіграли перший півфінальний поєдинок проти «Гамбурга» на тому самому стадіоні «Нордбанк–Арена», де через місяць відбудеться фінал цього турніру. Лондонці не поступилися й отримали непогану нагоду знову повернутися на стадіон у Гамбурзі уже в ролі одного із двох претендентів на другий за значимістю європейський клубний трофей. >>
На чорноморському узбережжі Болгарії, в її морській столиці Варні, позавчора стартував 22–й чемпіонат Європи зі стрибків на батуті та акробатичній доріжці. У Палаці культури і спорту, де раніше змагалися велосипедисти–трековики, упродовж трьох днів за медалі бореться 591 гімнаст із 20 країн Старого світу. >>
Номінація на «Оскар» — чудовий шанс для актора нагадати (або заявити, якщо йдеться про не надто розкручену персону) режисерам про себе. Незалежно від того, отримали вони премію Американської кіноакадемії чи ні, щасливчиків, які «засвітилися» серед претендентів на «золотого чоловічка», невдовзі після церемонії зазвичай закидують пропозиціями. Зрозуміло, що такою нагодою зробити новий крок на шляху до слави й багатства гріх не скористатися. Але для зірки фільму «Вище неба» Вери Фарміги можливість обирати сценарії, на жаль, більше недоступна. А може, на щастя. Адже причина зробити перерву в кар’єрі у 36–річної актриси більш ніж радісна: Вера вагітна. >>
Сувора зима продірявила асфальтове покриття вулиць та автошляхів в усіх країнах Європи. Може, в Україні вибоїн і найбільше, але неприємні ями трапляються на дорогах і в Німеччині, і в Англії. Борються з ними по–різному, а грошей на це бракує не лише в нас. Тож за справу беруться оригінали–приватники. Мешканець Лондона Стів Уїн, наприклад, почав... засаджувати вибоїни квітками. Сайт Orange.co.uk дав Стіву прізвисько «садівник–партизан». >>
У багатих — свої витребеньки. І часто вони стають у пригоді бідним. Скажімо, британський рокер Оззі Осборн у буквальному сенсі озолотив американського безхатька, коли той попросив у зірки милостиню. >>
Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
