Обережно, в метро — сучасне мистецтво!

Обережно, в метро — сучасне мистецтво!

З середи на верхньому ескалаторі станції метро «Арсенальна» частина лайтбоксів заповнена чорно­білими плакатами із соціальною символікою: обеліск, над яким висить парасолька, що захищає від цеглини; коляска, над якою навис великий гребінець; лебідь із далекого радянського минулого на телевізорі. Все абсолютно ясно, і стиль «радянська пропаганда» теж знайомий. Це мистецький проект «Патріотизм» відомої в Києві групи молодих художників «Р.Е.П.». За порогом станції метро — вагончик, обклеєний фольгою всередині, з кількома екранами, на яких нон­стоп демонструється відео. Це результат «мистецької збірної» — груп «SOSка»(Харків), Олександри Галкіної (Москва), «Профсоюза уличного искусства» (Москва), Вікторії Ломачко (Москва), групи «Psia Krew» (Київ). Усе разом — це кураторський проект групи «Р.Е.П.» «Спільний простір», який підтримує арт­фундація «Ейдос» на гроші Єв­рокомісії в Україні. Сенс його в тому, щоб вихлюпнути сучасне мистецтво на вулицю, в метро, в побут і щоденний клопіт на бігу, показати непідготовленим людям, які в галерею по це не підуть. >>

Оригінальне освідчення

Серед історій Стародавнього світу існує легенда про те, як молодий християнський священик віддав своє життя заради кохання. Попри сувору заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ, пастор Валентин таємно вінчав усіх закоханих. За що 14 лютого 269 року й був страчений. Тільки через 227 років від дня смерті Валентина Папа Геласіус проголосив його святим, а з XIII століття вся Європа почала відзначати день Валентинової смерті як День покровителя усіх закоханих. >>

Документи проти наклепів

У службі безпеки України відбулись чергові громадські історичні слухання на тему: «Звинувачення проти «Нахтігалю» — історична правда чи політичні технології». Ці слухання є спільним проектом Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. У заході взяли участь члени робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, представники громадських організацій та засобів масової інформації. >>

У кого гроші? У листоноші

Учора почалася виплата відшкодувань по вкладах радянського Ощадбанку через «Укрпошту». Тепер вкладники, подавши відповідне звернення до Ощадбанку, мають можливість отримати кошти у поштовому відділенні або через листоношу. За словами генерального директора «Укрпошти» Івана Кравця, це має спростити процес виплати грошей в першу чергу жителям сіл: «В Ощадбанку 5 тисяч відділень, на пошті — 15 тисяч. Наша мережа значно більша». Виплати відшкодувань будуть здійснюватись у гривнях і не довше ніж протягом 5 днів із моменту подання відповідної заяви в Ощадбанк. >>

Поганим охоронцям журналісти заважають

Злива пограбувань банківських установ не лише в столиці, а й інших містах України вже давно наводить на запитання: невже декількох злодіянь не достатньо, щоб зробити висновки і докласти максимум зусиль і охорони, унеможлививши злочини у майбутньо­му. Приміром, лише за минулий рік в Україні було пограбовано 62 фінансові установи. Особливо гострою ця проблема виглядає на тлі виплат втрачених компенсацій вкладникам Ощадбанку. Очевидно, саме з цих мотивів журналісти «Нового каналу» і вирішили перевірити, наскільки важко було б злодіям заволодіти грошима, по які люди, здебільше літнього віку, із самого ранку щодня стоять у чергах. >>

Археологічна прелюдія до забудови

На перетині Десятинного провулку та Пейзажної алеї проведуть археологічні дослідження. Про це повідомив Руслан Кухаренко, начальник Головного управління охорони культурної спадщини КМДА. Постійна комісія КМДА з питань техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій видала відповідне доручення Інститутові археології НАН України. Нагадаємо, ще у 2004 році Міністерство закордонних справ отримало від міської влади дозвіл на забудову в цьому місці. У проекті будинку — підземний паркінг на 104 автомобілі й басейни на даху. Навколо — історичний центр княжого Києва, грунт якого просякнутий безцінними археологічними пам’ятками. >>

Успіх «на мормишку»

На чемпіонат, який відбувся минулими вихідними на Гавронщинському водосховищі поблизу селища Макарів, що у Київській області, прибуло десять команд — зимовий рибальський спорт нині популярний у Запоріжжі, Дніпропетровську, До­нецьку, Одесі, Чернівцях, ІваноФранківську, Вінниці та Києві. Погода сприяла проведенню змагань — лід був досить надійний, а легкий морозець із вітром не заважали риболовлі. Тож одразу після стартового пострілу лід водойми, яка була розділена на чотири зони, зрешетили сорок льодобурів — попереду було три години змагань. На мормишки рівненчан дрібні пліточки, окунці або густерка почали ловитися відразу, хіба що Богдану Дем’янчуку довелося понад півгодини провести в пошуках риби. Втім, поступово справи налагодилися й рівняни фінішували у щільній групі лідерів, програючи командам Донецької та Київської областей лише два бали, проте були з найкращою вагою улову. >>

Підводні красуні

Місто Світловодськ Кіровоградської області розташоване на березі Кременчуцько­го водосховища і славиться воно нічим іншим, як рибою. Третина мешканців Світловодська так чи інакше задіяна саме в цьому промислі. Тому до незвичного, на перший погляд, рішення місцевих комунальників допомагати рибі з нерестом мешканці поставилися цілком серйозно. >>

Президент і його блок «підсушили порох»

Серед важкого тижня (блокування роботи парламенту, вступ до СОТ, конфлікт навколо ФДМУ) Президент зустрівся зі своєю парламентською платформою — фракцією «Наша Україна — Народна самооборона». Точніше, її політрадою, до якої входять лідери партій–учасниць «НУНС». Розмова була або неофіційною, або незапланованою. Принаймні відповідного пункту не було в позавчорашньому президентському графіку, який подається на інтернет–сторінці Банкової. >>

Хами, жуліки, хабарники...

Діалог між владою і «звичайним» громадянином повинен бути більш дієвим. Бо наразі у питанні реакції владних органів на звернення людей є «занадто багато недоліків, занадто багато проблем». На цьому наголосив Президент Віктор Ющенко, відкриваючи вчора нараду з головами місцевих держадміністрацій, присвячену насамперед реагуванню на звернення громадян до органів державної влади. >>

А дві голови краще?..

Позавчорашня різка заява Юлії Тимошенко про зловживання Валентини Се­менюк у царині приватизації та величезні збитки для держави через її «корупційне» керівництво Фондом державного майна отримала несподіване продовження. Як відомо, Прем’єр відсторонила пані Семенюк від посади до четвертого квітня, а замість неї призначила виконувача обов’язків голови Фонду Андрія Портнова. Одним махом своїх посад позбулися перший заступник керівника ФДМУ Віктор Петров та два просто заступники: Анатолій Гриненко та Олександр Потімков. >>

Знай, депутате, свою кнопку!

Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк сподівається, що до вересня у парламенті буде вдосконалено електронну систему «Рада», аби вона розпізнавала голосуючого. Про це Яценюк заявив на зустрічі з директором Інституту проблем математичних машин і систем НАНУ Анатолієм Морозовим — розробником системи «Рада–3», що нині має на озброєнні ВР і спричинила чималий скандал при «зіпсованому» голосуванні за Прем’єр–міністра Тимошенко. >>

Успішна, та не «гламурна»

Хоч Даша й має вигляд розбишакуватої старшокласниці, — це зріла жінка, мати й несамовита трудоголічка, яка навряд чи дасть комусь поряд байдикувати. Легка у спілкуванні і компанійська, вона неохоче впускає у своє життя нових людей, позаяк тонко відчуває фальш і нещирість. Випускниця Королівського коледжу музики та драми, акторка тривалий час мешкала у Великобританії, але повернулась до Києва, бо тут їй краще ностальгується за... Радянським Союзом. І вона не приховує своєї сентиментальної любові до померлої держави, бо не любить брехати.
Крім творення програми «Картата потата» на телеканалі «Інтер», Даша Малахова активно працює в Театрі на Подолі і пише книжку кулінарних рецептів. Робить тільки те, що їй подобається і водночас ставиться до власної праці не екзальтовано, а як до звичайного ремесла. Такому ставленню завдячує батькові — відомому українському режисерові Віталію Малахову. >>

«Піккарди» — мінор у мажорі

Назва цього колективу — своєрідний лінгвотест на рівень алкоголю в крові. У людини, що хильнула зайвого, в словосполученні «Піккардійська терція» обов’язково заплутається язик. І хоча насправді в імені вокальної формації йдеться про трьох — терція, в дійсності їх аж семеро: шість учасників і менеджер.
А почалося все з пінг–понгу. 15 років тому Ярослав Нудик — ідейний натхненник створення ансамблю — виграв у Володимира Якимця турнір із малого тенісу. На кону була доля групи, щодо існування якої скептичний Якимець (нині художній керівник колективу) мав певні сумніви. Тепер у творчій коморі львівського чоловічого секстету 300 пісень різних жанрів, які виконуються 12 мовами світу. Аншлагові концерти по Україні й за кордоном. Визнання публіки та сатисфакція з власної діяльності, бо «піккардійське» щастя просте — любимо те, що робимо. Манера виконання — філігранна майстерність a capella — «голий» вокал без інструментального супроводу. Найбільша проблема — недостатня професійність деяких організаторів концертів. Найбільша поразка — програний (з майже баскетбольним рахунком) футбольний матч із ченцями–василіанами. Та попри все, вони — нескорені оптимісти, адже назва зобов’язує. Термін «Піккардійська терція» означає мажорний фінал навіть наскрізь мінорного твору.
(Інтерв’ю дають шестеро, бо їхній найголовніший — Якимець — гріє горло від зимової застуди і користає з ліжкового кайфу...) >>

Яцек Ключковський: Загрози проведенню Євро–2012 немає. Є загроза лиш сумі, яку ми на цьому заробимо

— Пане посол, насамперед ситуація з «блокадою» кордону польськими автоперевізниками та митниками. Як швидко вона вирішиться і яка запорука того, що подібне не повториться найближчим часом?
— Блокування було результатом дій польських перевізників, митників, окремих осіб з українського боку, котрі не могли отримати візу. Ніякої запоруки уникнення подібних ситуацій не може бути. Ми можемо тільки розв’язувати проблеми. >>

«Євроскептик» чи «американець»?

Кандидатів у президенти Чехії лише двоє — нинішній лідер країни, правоцентрист і «євроскептик» Вацлав Клаус та економіст Ян Швейнар, політик соціал–демократичних поглядів. Після Вацлава Гавела, якого обирали одностайно впродовж десяти років, новітній Чехії сутужно з президентами. У 2003 році вибори в парламенті тривали місяць, висувалися найнеймовірніші кандидатури (навіть співак Карел Ґотт), і нинішній президент Клаус був обраний аж із третього разу. Нині ситуація може повторитися. Якщо так станеться, то Чехія, найімовірніше, перейде на систему прямих всенародних виборів президента. >>

Нафтова бомба в раю

Позавчора на турецькому вантажному судні «Унд Адріятік», що знаходилося неподалік хорватського курорту Ровінь, почалася велетенська пожежа. 22 членів екіпажу та дев’ятьох пасажирів судна врятовано. Втім на борту судна, яке за площею дорівнює двом футбольним полям, знаходяться 200 багатотонних вантажних автомобілів, а в трюмах — 200 тонн нафти, 800 тонн мазуту, 11 тонн високотоксичних відходів нафтопродуктів. >>

«Хіт» від Шака, «Джаз» із Кирилом

Найсильнішій баскетбольній лізі світу виповнюється 62 роки. Однак, попри пенсійний вік, НБА продовжує дивувати своєю непередбачуваністю, жагою гравців до перемог і досягненнями на будь–який смак. >>

Найбільша «бомба» під Євро–2012

Вирішення питання щодо будівництва чи руйнації торговельно–розважального центру «Троїцький», що нібито заважає підготовці України до Євро–2012, перебуває у своєму звичному стані — підвішеному. До старту омріяного українсько–польського чемпіонату Європи з футболу лишається всього 1584 дні, тобто час невблаганно спливає. Словом, віз начебто «і нині там». Утім днями в цій справі з’явилася резонансна новина. Загроза реконструкції головного стадіону країни підкралася непомітно і, що цікаво, із зовсім протилежного, несподіваного боку. >>

Зимова цеглина будівничого Міхи

Необхідність проводити матчі національних команд посеред зими спіткала нас лише останніми роками, коли УЄФА виділила в лютому офіційне вікно в календарі. Щоправда, переслідувати якісь високі цілі з побудови гри для збірної України в цей час навряд чи можливо з об’єктивних причин. Тож короткочасна зустріч футболістів на Кіпрі мала, швидше, ознайомчий характер: гравці (та й то не всі основні) почали призвичаюватися до нового тренера. Про «прохідний» характер спарингу свідчить і майже повна відсутність інтересу до гри з боку місцевих уболівальників, яких на стадіоні в Нікосії зібралося менше тисячі. Чималу частину аудиторії склали футболісти «Дніпра», донецького «Металурга» й «Динамо–2», які проводять на острові Афродіти збори. >>

Національні команди провели перші поєдинки в новому році

Позавчора ввечері більшість футбольних збірних Старого світу, провівши контрольні матчі, почали підготовку до наступних офіційних змагань: дехто — до фінальної частини Євро–2008, а менш щасливі — до відбору на чемпіонат світу 2010 року. >>

У постелі Кайлі

Дизайном одягу і випуском парфумів уже займається, здається, чи не кожна зірка. Кайлі Міноуг у цій когорті була однією з найперших. Однак, на відміну від багатьох колег по шоу–бізнесу, які дають своє ім’я певним колекціям і модним лініям «для галочки», Кайлі працює в іпостасі модельєра і парфумера для душі. Але рано чи пізно її душі хочеться чогось новенького, і тоді австралійська поп–діва береться за нову справу. От як зараз — тепер Міноуг випустила власну лінію постільної білизни та іншого устаткування для спальні. >>

Як ставали запорожцями

Під впливом популярних публікацій серед широкого загалу склалася думка, що запорозьким козаком стати було не вельми важко. Треба було всього лише дістатися до Січі, там показати себе православним християнином і присягнути на вірність товариству. Насправді ж прийом у запорозькі козаки був складним іспитом, який витримували не всі. Багато хто з тих, що прибували на Січ, справжніми січовиками так і не ставали, а оселялися де–небудь на землях Війська Запорозького по зимівниках і хуторах, поповнюючи лави звичайних поселенців — «гніздюків», «бабіїв» і «гречкосіїв», як їх трохи зневажливо називали січовики–воїни.
Щоб стати козаком–запорожцем, лицарем, як вони самі себе називали, новоприбулий довгенько навчався військовій справі і традиціям січового товариства. На завершення мав ритуальне випробування, справжню ініціацію — посвячення в корпорацію запорожців, подібну до ритуалів середньовічних військових станів — лицарів, княжих дружинників. >>