Дарина Ткаченко: Рік тому в Італії, коли я здобувала звання чемпіонки світу, жила фактично на самих мандаринах, які ростуть на вулицях

Українці завжди відзначалися у розумових змаганнях. До числа кращих на планеті входять наші шахісти, а недавно ми повернули втрачені позиції й у шашках, щоправда, лише жіночих. 22-річна Дарина Ткаченко не тільки завоювала звання чемпіонки світу, а й зуміла його відстояти в жовтневому матчі за світову корону з росіянкою Тамарою Тансиккужиною. Наступного року вона на рівні з усіма гратиме на світовій першості зі стоклітинкових шашок за коловою системою, а ще за рік проведе чемпіонський матч з переможницею цього турніру (або з другою призеркою — якщо сама виграє відбіркове змагання).
Днями скромна студентка біофаку Національного університету ім. Тараса Шевченка завітала до редакції «УМ», де за дружньою бесідою з чаєм провела півтори години. У розмові зовсім не відчувається, що Даша виросла в Донбасі — настільки вільно вона володіє українською. Мешкає дівчина у звичайному гуртожитку, містом пересувається на громадському транспорті, і її сусіди по вагону метро чи трамваю й не здогадуються, що поруч їде чемпіонка світу... >>

Коли настане «День усіх святих» для «Динамо»?

Четверту поспіль поразку в Лізі чемпіонів прихильники «Динамо» вже не сприймають як катастрофу. Це — констатація нинішнього становища клубу, який не здатен реально дивитися на власні проблеми. Найнебезпечніше сталося давно — ще тоді, коли селекція від Йожефа Сабо набула небачених масштабів. Команда, яку часто порівнювали з машиною, стала конвеєром з апробації закордонних футболістів. Наші «селекціонери» успішно долають лише одну перешкоду до власних заробітків — переконують у своєму виборі президента клубу. >>

Не помста, а два нулі

Армійський клуб зі столиці Росії продовжує сенсаційно очолювати групу G. Позавчора команда Валерія Газзаєва втримала нульову нічию у виїзній дуелі з лондонським «Арсеналом», який грозився помститися за несправедливу поразку в Москві. У кількох моментах гостям відверто пощастило, коли Росицьки, Анрі та ван Персі запускали м'яча повз ворота Акінфєєва з «убивчих» позицій. Це дозволило ЦСКА продовжити чотириматчеву «суху» серію, якою в поточній Суперлізі можуть похвалитися лише «Ліон» і «Баварія». >>

Життєвi перепади тлумача Перепадi

Анатоль Перепадя народився 1935 року в м. Олександрія на Кiровоградщині. Отже, Анатолеві тільки 71 рік, а не 76, як про те повідомляє інтернет. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Два роки працював за фахом на Сумщині, потім дванадцять років — по київських видавництвах. Останнє місце роботи — видавництво «Веселка», звідки був звільнений в 1971 році. Відтоді — на так званій творчій роботі, яка на певних етапах історії нашої країни інтерпретувалася як неробство. Перекладає українською з більшості романських мов — французької, італійської, іспанської, португальської, каталонської. Лауреат багатьох перекладацьких премій. Зокрема, Перепадя наразі єдиний двічі лауреат премії «Сковорода», яку Амбасада Франції присуджує за кращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми. Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури Золотих пальм, який деякі журналісти назвали Орденом Академічних Пальм.
Для нашої зустрічі Анатоль вибрав кав'ярню «Купiдон», де полюбляють збиратись люди, які вважають себе літературним бомондом, і де неодмінно зустрінеш знайомих. >>

Іван Франко спілкувався з... духами

Переді мною ошатна книжка на 160 сторінок. Називається вона дивно — «На полі Куру». Трохи вносить прояснення підзаголовок: «Ненаукові думки, навіяні феноменом Івана Франка». Автор — Петро Часто. Ага, значить, буде щось глибоке і нестандартне. Надибав я цю книжку на Львівському форумі видавців на стенді ужгородського видавництва «Патент», яке її видало. Петро Часто народився у польській Лемківщині. Доля на довгі десятиріччя закинула його в Ужгород, де працював у «Закарпатській правді», видавництві «Карпати». За сімейними обставинами (важко хвора донька) виїхав до США, де в Нью-Джерсі мешкає дотепер. Працює редактором найстарішої української газети Америки «Свобода». Окрім журналістики, пише книжки. «На полі Куру», мабуть, найкраща. І не тому, що з'явилася останньою чи торкається актуальної теми — ювілею Франка. Просто написана глибоко і доступно. Її може осягнути кожен, хто звик до вдумливого читання. Хто шукає у книжці не тільки відпочинок, а й внутрішнє збагачення. >>

Двiчi по сто

100-літній ювілей двох видатних українських письменників, саможертовних націоналістів Івана Багряного та Олени Теліги відзначили не гучними концертами, не читаннями віршів, а виданням книг. Колись їхні твори було заборонено друкувати, згодом просто не престижно, і нарешті, на шістнадцятому році незалежності видавництво «Смолоскип» упорядкувало збірку практично всіх відомих на сьогодні поезій Олени Теліги, а також публіцистичну спадщину Івана Багряного. Презентація книг, що відбулася 27 жовтня у приміщенні «Смолоскипа», перетворилася на справжню конференцію, у якій взяли участь упорядники, вчені, відомі дисиденти. >>

Олег Тягнибок: Хотілося б закинути Леніну на шию петлю і стягнути з постаменту

Наступною критичною датою після 14 жовтня для київської міліції може стати 7 листопада. Цього дня біля пам'ятника Леніну обіцяють зібратися комуністи й націоналісти. Перші традиційно святкуватимуть річницю Жовтневої революції, натомість другі планують вшанувати пам'ять жертв комуністичних репресій.
Крім того, 7 листопада — день народження Олега Тягнибока, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та натхненника антикомуністичного маршу. У «Свободі» жартують: якщо на Покрову «червоні» виходили на демонстрацію проти визнання ОУН-УПА під формальним приводом «ювілею» Нюрнберзького процесу, то тепер націоналісти можуть так само прикритися 38-річчям свого лідера.
Тягнибок — справді колоритний і, мабуть, найпопулярніший діяч у радикально-націоналістичному сегменті сучасного українського політикуму. На жаль, ані він, ані його партія не представляють націоналістичного виборця в парламенті.
Про річницю петроградського перевороту та про перспективи правого руху в Україні Олег Тягнибок розповів в інтерв'ю «Україні молодій». >>

У Російській церкві першим є президент, а не патріарх

Майже 10 місяців існує у київській церкві Різдва Христового, що на Подолi, грузинська парафія священномученика Кiрiона, каталiкоса-патрiарха всiєї Грузiї (у складi Київського патрiархату). У жовтні минулого року у Володимирському соборі патріарх Філарет рукоположив у священики грузинського диякона Миколу Інасарідзе. Службу Божу отець Микола проводить українською і грузинською. І переконаний, що сьогодні служіння священика має сягати всіх сфер людського життя, нагадуючи творінням Божим про вічні істини, а також — захищати паству від спотворення дзеркала моралі в самих собі, від торгування душами, зрештою від використання віри на догоду політикам. >>

Хто заперечуватиме факт Голодомору — відповість перед судом

Президент Віктор Ющенко вніс на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», визначивши його як невідкладний для позачергового розгляду. Представляти законопроект у парламенті буде в.о. голови Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський. >>

Кому допік Луценко?

Хоча «помаранчевий» міністр внутрішніх справ Юрій Луценко ніби й не мав іти з уряду разом із висуванцями «некоаліційної» «Нашої України» (принаймні про його подальшу роботу на посаді домовлялися Президент, Прем'єр і спікер), але «польовий командир Майдану» таки став мішенню для «антикризової» більшості. Перший заряджений набій не вистрелив: позавчора парламент не розглядав відставку Луценка. Хоча з цього приводу в багатьох депутатів сильно свербіли руки, відповідні рекомендації навіть ухвалив регламентний комітет ВР. Юрія Віталійовича взялися вполювати іншим зарядом. І вчора Верховна Рада 235 голосами ухвалила постанову, рекомендувавши Кабінету Міністрів відсторонити главу МВС від посади на час роботи спеціальної слідчої комісії «по Луценку». >>

Встигнути у прочинені двері

Стрімко наближаючись, тупцюємо на місці — таким парадоксальним у просторовому й часовому сенсi висловом можна охарактеризувати просування України до Світової організації торгівлі. Уже не вперше наша держава застигає буквально на порозі СОТ, і щоразу їй не вистачає півкроку для того, аби зайти у ці нібито прочинені двері. Здавалося б, уже й Президент допоміг — вніс на розгляд Верховної Ради ті законопроекти, яких не вистачає Україні для вступу в СОТ. Власне, більшість майже аналогічних проектів уже були в парламенті й раніше, однак саме позначка «для невідкладного розгляду», яку має право ставити на запропонованих ним законопроектах глава держави, дала можливість усім профільним комітетам негайно їх розглянути й винести на затвердження сесійної зали. Незважаючи на це, у можливість вступу України до СОТ уже цього року вірять хіба найзатятіші оптимісти. Адже до засідання генеральної ради цієї організації часу залишається всього нічого (воно відбудеться у грудні), а процедура, яку нам іще залишилося пройти, занадто тривала. >>

Верховна Рада не напала на флот

Учора проект постанови про створення спеціальної комісії для парламентського супроводу виконання базової угоди про тимчасове перебування Чорноморського флоту РФ у Криму не набрав достатньої кількості голосів у Верховній Раді. Власне, політичною метою цього законопроекту було підтвердити небажання України переглядати терміни перебування іноземних військових баз на її території. Як відомо, Прем'єр Янукович нещодавно, невдовзі після візиту до Києва його російського колеги Фрадкова, зробив заяву, в якій натякнув, що терміни перебування ЧФ у Криму можна буде і продовжити. Натомість Президент Ющенко позавчора рішуче заявив: флот іншої держави мусить вибратися з України в обумовлений базовим договором строк — у 2017 році. У цій заочній суперечці вельми доречним був би голос народних обранців. Проте парламентарії сором'язливо вирішили залишитися «над сутичкою», чим рішуче контрастують на тлі депутатів російської Державної Думи, котрі не проминають нагоди, аби заявити претензії своєї держави на наш Крим. >>

БЮТ і «НУ» єднаються

Розпорядження київського мера про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги може так і не вступити в дію — якщо трьом фракціям Київради, які планують скасувати це рішення Леоніда Черновецького, вдасться залучитися підтримкою необхідної кількості депутатів. >>

Не рада, а звіринець!

Мер столиці Леонід Черновецький скликав спеціальну прес-конференцію, аби поділитися своїм баченням ситуації в Київраді. За його словами, головні перешкоди роботі київської міської влади виходять з кабінету Юлії Тимошенко. «Князем тьми» у Київраді є відтак Михайло Бродський, якого мер охарактеризував російським прислів'ям: «Чорного кобеля не відмиєш добіла». >>

«Піскун бреше в кубі!»

Замість того, щоб розповісти про власну діяльність на посаді заступника Генпрокурора та можливі успіхи, Віктор Шокін зібрав учора брифінг на Різницькій з єдиною метою: подискутувати зі своїм колишнім шефом Святославом Піскуном. Шокіна вкрай обурило нещодавнє інтерв'ю екс-Генпрокурора, а нині нардепа-«регіонала» газеті «День», у якому він вкрай негативно згадав i про розслідування резонансних справ своїм підлеглим Шокіним. >>

Якого кольору значки на лацканах прибиральників?

Факт залишається фактом: для управлінської еліти Харківщини сьогодні немає важливішої проблеми, аніж доля «губернаторського» крісла Арсена Авакова. Картинка з натури ще та: на зустрічі з бізнес-колами регіону Президент обговорює насущні проблеми економічного життя країни, на устах підприємців суцільний дебет-кредит із податками на додану вартість, а тут слово бере голова облради, «регіонал» Василь Салигін — і знову про своє. Мовляв, допоможіть же хоч ви, Вікторе Андрійовичу, відставити цього нестерпного Авакова. Вже й до Кабміну звертався, і до парламенту — ніхто не чує. На вас остання надія, аби звільнили главу облдержадміністрації, якому облрада висловила недовіру більш ніж двома третинами голосів. >>

«Ой, зозулько, сива пташко...»

Уляна Кот — явище в нашій культурі унікальне. Не лише тому, що у свої 70 вона тримає в пам'яті більше тисячі народних пісень, знає до дрібниць, що колись готували до весілля чи як відбувалися обжинки. І не лише тому, що ткані її руками рушники та тоненькі серпанки нині зберігаються в приватних колекціях і музеях по всьому світу — у селі Круповому Дубровицького району на Рівненщині, звідки родом Уляна Петрівна, в кожній другій хаті й досі стоять кросна (подейкують, що свого часу поліські серпанки замовляли в Круповому навіть для царського двору). Унікальність Уляни Кот полягає в тому, що вона й досі лишається органічною складовою безмежного колись архіпелагу автентичної культури, який невідворотно зникає під хвилями глобалізації. >>

Білявка поза шлюбом

Іще одним щасливим подружжям у Голлівуді стало менше: «Білявка в законі» Різ Уїзерспун розлучається з чоловіком, актором Райаном Філіппом. Іще недавно їх називали однією з найщасливіших пар «фабрики мрій» — так само, як колись Ніколь Кідман і Тома Круза, Брюса Уїлліса й Демі Мур та ще чимало акторських союзів, які зрештою з тріском розкололися. Різ із Райаном дуже люблять своїх двох дітей, 7-річну Аву та 3-річного Дікона. Подружжя завжди намагалося бути разом, і чоловік часто їздив на зйомки за своєю заклопотаною дружиною. >>

Анекдоти

Прокидається Адам із дикого бодуна. Відчуває — щось не так, обмацує свої боки й репетує дурним голосом:
— А-а-а-а!!! Де мої ребра?!
Голос згори:
— А хто вчора дівчаток замовляв? >>

«Оси-збоченці» долетіли до Києва

Середовище виконавців хеві-металу завжди нагадувало банку з павуками. При наявності безлічі схожих музичних колективів членам «важких металевих» груп недостатньо мати довге волосся й відповідний «прикид», щоб привернути до себе увагу шанувальників. Тому більш винахідливі пішли далі. Члени американської групи Kiss десятиліттями грали на таємничості — ховалися за масками. Еліс Купер випускав на своє обличчя велетенських отруйних павуків. Оззі Озборн якось відгриз на сцені голову живому кажану. Мерилін Мейсон вдає з себе диявола невизначеної статі... Досі ми могли спостерігати такі витівки хіба що по телевізору. Однак тепер є нагода побачити й послухати шок-рокерів на власні очі: у рамках «слов'янського турне» Білоруссю, Україною та Росією 9 листопада в Центрі культури та мистецтв Національного авіаційного університету виступлять класики американського шок-хеві-металу — W.A.S.P. Охочим бути шокованими доведеться викласти за квиток від 100 до 300 гривень. >>

Мануфактура глупоти

Минулого вівторка генеральний директор ICTV Олександр Богуцький, продюсер проекту та керівник департаменту розважальних програм каналу Алла Липовецька та президент медичної клініки «Борис» Михайло Радуцький презентували журналістам один із найдорожчих в історії українського телебачення проектiв. >>

«Водій для Віри» чи «Оскар» для Ступки?

Провокативне запитання: чи варто було б укотре дивитися цей фільм, якби одну з головних ролей у ньому не грав неперевершений Богдан Ступка? Думаю, варто. Тому що, окрім генія Богдана Сильвестровича, у «Водії для Віри», зійшлися режисерський талант Павла Чухрая та продюсерська передбачливість Олександра Роднянського, який до того ж залучив до виробництва кіно канал «1+1». Тепер фільм, переможець сочинського «Кінотавру-2004», частенько демонструють по «1+1». Але, як відомо, на телебаченні погоду робить глядацький смак. І, судячи зі всього, «Водій для Віри» йому до вподоби. Нічого дивного — мелодрама в будь-які часи була найпопулярнішим жанром. >>

Нове обличчя за «Сніданком»

Зараз у Мар'яни — абсолютно нові функції і обов'язки на каналі, оскільки віднедавна вона — нова ведуча щоденної ранкової розважальної програми. Слід сказати, що ідея нових облич в ефірі «Сніданку з «1+1» виникла ще на початку цього телевізійного сезону, після чого в проекті почався тривалий кастинг. На проби приходили десятки людей — актриси, журналістки, люди з інших каналів, приїжджали люди з регіонів. «Ми переглянули дуже багато дівчат, — говорить шеф-редактор програми Ірина Малихіна. — І в результаті виявилося, що потрібна нам людина — освічена, молода, позитивна, приємна — вже п'ять років працює на каналі. Не треба шукати в інших місцях, у нас уже все є своє. Її поява — великий плюс для «Сніданку». Ведучий, який приходить до людей вранці, повинен, як мінімум, не дратувати, а максимум — стати глядачу добрим знайомим. Ми добре знаємо Мар'яну, абсолютно упевнені в її професіоналізмі і надійності, тому нам зараз дуже легко працювати». >>

Коні не винні. Винний мер

«Україна молода» недарма виявляла стурбованість долею столичного Музею архітектури — над Пироговим дійсно збираються хмари. Будівельно-чиновницькі... Ще місяць тому нам було відомо лише про зведення на резервних землях музею автозаправки та кількаповерхового будинку. Тепер же ситуація значно погіршилась, адже київська влада позавчора ввечері ухвалила рішення про передачу в оренду строком на 25 років «пироговської» земельної ділянки площею 9,98 га товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Укрінвестбуд». >>

«Великий пророк» із боєголовками

Учора через усі найпотужнішi інформагенції світу Іран розповів про запуск своїх нових ракет «Сахаб-3» радіусом дії до 2000 км. Ракети ці, на думку фахівців, можуть нести, зокрема, й ядерні боєголовки. Випробування проходили в рамках військових навчань «Великий пророк» і, згідно із задумом військового відомства Ірану, мусили продемонструвати світові «міць іранського народу та його рішучість щодо захисту країни від будь-яких загроз». >>

Квазі-революція без тюльпанів

Учора в Киргизії з 12-ї години дня (за київським часом) почався масштабний мітинг опозиції, невдоволеної тим, що президент Курманбек Бакієв відмовився внести у парламент новий проект Конституції. Боротьбу за конституційну реформу, як це не парадоксально, почали соратники Бакієва навесні минулого року – вони мали на меті перетворити Киргизію з президентської республіки на парламентську, що унеможливило б повторення авторитаритаризму, як це було за часів попереднього керівника держави Аскара Акаєва. Проте вiдчувши смак влади, Бакієв зініціював іншу робочу групу, яка розробила такі конституційні зміни, які... ніяк не зменшували повноважень президента. >>

Тримайтеся, козачко!

У важкому стані в Центральну клінічну лікарню Москви потрапила улюблена актриса мільйонів глядачів Радянського Союзу, народна артистка СРСР Нонна Мордюкова. Стан 81-річної жінки доволі тяжкий — інсультний, і медики не беруться прогнозувати найближчий розвиток подій. Актрисі вдома раптово стало недобре — запаморочилася голова, з'явилася слабкість, тож її рідна сестра Наталя Вікторівна, яка наразі повністю опікується кінозіркою, викликала «швидку», повідомляє Newsru.com. Вона день пролежала у відділенні функціональної неврології ЦКЛ, а наступного дня стан Мордюкової погіршився і її перевели в реанімацію. За словами лікарів, зараз хвора підключена до спеціального апарату, який фіксує найменші зміни в роботі серця і головного мозку. >>

Вирок виніс «голос зверху»

Убивця 64-річного батька і 56-річної матері сам і викликав міліцію. Коли опергрупа Керченського управління МВС прибула в зазначену квартиру будинку, що на вулиці Кірова, то перед нею відкрилася жахлива картина: на підлозі, густо залитій кров'ю, лежали трупи чоловіка і жінки з численними колото-різаними ранами, в горлах обох стирчали кухонні ножі. Це, звичайно ж, не вкладається в голові нормальної людини, проте свій кривавий вчинок чоловік пояснив станом душі, позаяк напередодні в п'ятницю, 27-го жовтня, почув «голос зверху», що закликав його до вбивства рідних батьків. У той же день він на нього безвідмовно зреагував, завдавши 23 удари ножем батьку і 19 — матері. Після чого спробував, щоправда, невдало, накласти на себе руки за допомогою третього кухонного ножа. >>

Тракторист-убивця

Він загубив свого годинника в кімнаті жертви. Тож, коли в селі Спірне Великописарівського району знайшли згвалтовану й убиту стареньку, знахідка під диваном дала можливість швидко вийти на підозрюваного. Тракторист із села Яблучного цього ж району, двадцятидворічний, субтильний на вигляд, говорить працівник Центру громадських зв'язків обласного управління міліції Галина Кожедубова, схожий на підлітка. Втім холодний цинізм, з яким були вчинені, а потім відтворені ним на слідчому експерименті злочини, позбавляє ілюзій. >>