Михайло Цап: Для прогресу потрібні час і порозуміння

Михайло Цап: Для прогресу потрібні час і порозуміння

Київський «Спартак», який у союзні часи гримів на весь світ, в еру незалежності поступово здавав свої позиції в українському жіночому гандболі. Згодом його місце на вітчизняному олімпі зайняв запорізький «Мотор», який поступово дістався й європейських вершин, вигравши Кубок кубків. Однак занепад ручного м’яча в Україні загалом позначився й на провідному жіночому клубі. «Рівень суперників був настільки низьким, що дівчатам було нецікаво, тісно в українському чемпіонаті. А утримання такого клубу для його президента В’ячеслава Богуслаєва стало дуже дорогим задоволенням», — свідчить віце–президент ФГУ Олександр Шипенко. Тож жіночий клуб розформували. Але гендиректор заводу «Мотор–Січ» Богуслаєв не зміг довго жити без гандболу й вирішив відродити клуб, щоправда, зробивши ставку вже на чоловіків. >>

«Не можу сказати, що життя було раєм. Ні... В кого воно ідеальне?»

Народна артистка України, професор Валентина Іванівна Зимня більше п’ятдесяти років присвятила роботі в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка–Карого. Випустила майже десять акторських курсів, серед її студентів — багато народних і заслужених артистів України (Сергій Озіряний, Тарас Жирко, Інна Капінос, Світлана Орліченко), кінорежисер Олесь Санін, Василь Вовкун, міністр культури і туризму України (2007—2010 рр.), телеведучі Лілія Ребрик, Сніжана Єгорова... Напередодні 85–го дня народження (актриса народилася 14 січня 1928 року) Валентина Іванівна розповіла про свою професію, що продовжується в її учнях, біологічний та емоційний вік, самородків, якими багата українська провінція... >>

Освідчення в коханні

Гранд–шоу Михайла Поплавського «Я люблю тебе, Україно!» нікого не залишило байдужим. Бо ж концерт виявився дуже щирим. Незалежно від жанру пісні, її тональності. Патріотичні, жартівливі, ліричні — всі композиції проймали. А хіти сприймалися так, ніби їх виконували вперше. В цьому мали нагоду впевнитись і телеглядачі — концерт транслювався у прямому ефірі на Першому Національному. >>

Наїв набув нової форми

Народна майстриня Марія Примаченко — одна з найзагадковіших особистостей українського мистецтва. Її полотна у жанрі «наїв» не лише дорожчають рiк у рік, продовжують бути одними з найцікавіших для дослідників–мистецтвознавців, а й надихають сучасних митців на нові творчі ідеї. Майстер скульптурних інсталяцій Олексій Шевчук своє захоплення творчістю Примаченко вирішив зафіксувати... з допомогою сіна. Власні твори за мотивами Примаченко він називає «сіноскрипти». На спільній виставці, що відкрилася в Національному музеї Шевченка, експонуються близько півсотні живописних робіт художниці та дев’ять об’ємних героїв її картин, виготовлених із сухої трави. >>

Не Кустуріцею єдиним

Повоєнний період кінця 40–х років, криза на початку 60–х, розпад Югославії у 90–х — історія Сербії, здається, завжди мала чим підживити власний кінематограф. Молоді на той час режисери знімали свої стрічки у чорних, насильницьких тонах, торкаючись теми війни, занепаду та деструкції. Гумору сербам ніколи не бракувало, та років п’ятдесят тому гумор сербського кіно був зазвичай чорним. На початку 80–х на мапі сербського кінематографа з’являється яскрава пляма — Емір Кустуріца. Молодий та невгамовний режисер одним із перших береться знімати кіно про циган, іронізує над бідною батьківщиною та розповідає трагікомічні історії про балканську війну на початку 90–х. Емір Кустуріца належить до п’ятірки світових режисерів, що двічі отримували Золоту пальмову гілку в Каннi. Вивівши кінематограф Сербії на європейський рівень, кіномитець тепер неквапливо знімає по одному фільму що три роки, поступаючись фестивальним лідерством молодим режисерам–співвітчизникам, для яких заклав плідне підґрунтя для зрощування феномену сербського кіно. Молодші колеги метра не розчаровують. >>

Удачі, жовтопузий!

Учасниць цього незвичного конкурсу краси — 13 (з огляду на порядковий номер наступного року Змії). При цьому кожна з них представляє якусь конкретну країну. Котра з них найкраща, стане відомо на початку наступного року. Проголосувати за красуню в зміїній шкірі можуть усі бажаючі в Палаці дітей та юнацтва Дніпропетровська. >>

Стояча «швидка»

У Києві можуть перестати виїжджати на виклик бригади швидкої допомоги. Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса Канаровська нагадала, що подібна ситуація була у 1996 році. Тоді карети «швидкої» перекрили Хрещатик. Аналогічна ситуація може виникнути й тепер. >>

В огні не згорить і пилом не припаде

У понеділок, 24 грудня, архівісти України відзначають своє професійне свято — День працівників архівних установ. Мабуть, значна частина пересічних громадян уявляють працю архівіста як роботу зi стосами старих документів у тиші затемнених напівпідвальних приміщень. Певним чином так воно і є, але останнє десятиліття позначилося значними змінами в роботі архівістів. >>

«Стрілка» полону

Вода в районі Арабатської Стрілки піднялася на півтора метра через шквалистий вітер i мороз. Як повідомляє прес­служба Мінінфраструктури, висота хвиль у морі сягає 6­7 метрів. А шар води на дорозі в районі Генічеська місцями перевищує півтора метра. >>

Усе віддала німцю!

Люди вимагають пояснень, куди поділися кошти, які надсилали для порятунку 19­річної Оксани Макар, що загинула цієї весни від рук садистів. Як стало відомо, 3,5 тисячі доларів мама Оксани відклала собі «на сигарети і на життя», а ось 80 тисяч доларів нібито віддала готівкою меценату з Німеччини Рейко Опітцу. За словами жінки, мільйонер узяв ці гроші на придбання спеціальної апаратури для порятунку іншої жертви миколаївських садистів — Саші Попової. Однак тут же з’явилася інформація про те, що медіамагнат Рейко Опітц надав апаратуру на благодійних засадах, оскільки розумів, що сім’я Оксани Макар — дуже бідна. «Значить, я — жертва махінацій Рейко Опітц. Я за ним не стежила і нічого не знаю», — парирувала Тетяна Суровицька. >>

На Майдані коло «йолки»...

У Києві на День святого Миколая запалили новорічну ялинку. За повідомленням прес–служби Київміськ­держадміністрації, 35–метрова красуня засяяла різнобарвними святковими во­­г­нями на майдані Незалежності. Ілюмінацію на головній ялинці країни разом із киянами увімкнув очільник Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, давши офіційний старт новорічно–різдвяним святкуванням. >>

«Зірка апокалiпсису»

Справжньою зіркою перед кінцем світу, який став можливим завдяки торжеству піару над розумом, стала на Черкащині жителька села Свидівок Черкаського району — Конєц Свєта. А прославило жінку її незвичайне прізвище, котре тепер у всіх на слуху. >>

Королева Vanda

У центрі заметеного Тернополя забуяло небачене досі розмаїття прекрасних екзотичних рослин — у салоні квітів «Фантазія» відкрилася виставка орхідей. Узагалі–то тернополян виставками вишуканих квітів не здивуєш. Адже саме тут живе і працює відомий селекціонер Ігор Хорош, чиї іриси знайомі поціновувачам усього світу i чий салон не раз ставав розкішним квітковим подіумом. >>

Народили? Готуйтеся платити

Хабарництво настільки обплело–облутало наше сьогодення, що нині ні з’явитися на світ, ні померти людина не може без «внеску подяки». Хтось із нас покірно платить скрізь і за все, виправдовуючи лікарів–вихователів–вчителів тим, що старцями представників цих шанованих професій зробили мізерні зарплати. Хтось обурюється, мовляв, мало платять — шукай інше місце роботи, але... все одно «дає», бо хоче нормального ставлення. Особливо, якщо йдеться про дітей — тут торг не доречний. >>

Продати і не нарватися на штраф

Антитютюновий закон № 3778, який у вересні набув чинності та, нагадаємо, заборонив рекламу сигарет, зібрав уже шосте засідання прес–клубу, яке відбулося в Національній спілці журналістів України. Головна ідея закону, без сумніву, хороша й полягає в тому, аби збільшився відсоток здорового населення: курці зі стажем відмовилися б від зайвої пачки цигарок, а потенційні споживачі обрали б здоровий спосіб життя. Але справжньою проблемою такі законодавчі нововведення стали для приватних підприємців: попри безперечну користь документа, деякі його пункти та підпункти потребують доопрацювання. >>

Згадати все про ТБ

Рік 2012 не назвеш найуспішнішим для вітчизняного телебачення. Глядачі, не вникаючи особливо у суть, часто кажуть: «Дивитися майже нічого». Медіаексперти зазначають, що технологічно сучасній «картинці» на екранах телевізора не вистачає об’єктивності й зацікавленості реальним життям.

Із запитаннями — чим найбільше запам’ятався телевізійний рік, що минає, і чого очікуєте від наступного? — ми звернулися до телевізійників. >>

Дорога до раю

Унікальний будинок–музей Поліни Райко, який зберігає шедеври сучасного настінного розпису, розсипається на очах через старість. За кілька років життя жінка самотужки перетворила звичайну сільську хату на справжню художню галерею, розписавши власноруч її стіни. Поліна Райко пішла з життя 15 січня 2004 року. А її хата лишилася, щоб дивувати нас фантазією покійної господині. Відомі українські критики й художники ставлять спадщину Поліни Райко, яка малювала в стилі «наїв», нарівні з Ніко Піросмані й Марією Приймаченко. Після смерті художниці шанувальники її таланту з Канади викупили сільську хату за 5,5 тисячi доларів у нетямущих родичів Поліни Райко та передали в дар українцям. Але вiдтодi ніякого ремонту в будинку–музеї не проводили, і будівля потихеньку почала руйнуватися. Нещодавно в «Мистецькому арсеналі» відбувся «круглий стіл», на якому відомі громадські діячі вирішили написати відкритий лист Президенту України та депутатам Верховної Ради з проханням про допомогу. >>

Кінець світу? З Путіним — не дочекаєтесь

Через чотири роки після перерви на прем’єрство Володимир Путін повернувся до великих прес–конференцій. Три години в прямому ефірі державних телеканалів президент Росії розповідав про економічні успіхи влади, внутрішню та зовнішню політику, проблему усиновлення російських дітей іноземцями, своє здоров’я, стосунки з Жераром Депардьє і, звісно, кінець світу — як було не зачепити найпопулярнішу останнім часом тему. Згадав і про Україну, яка поки що не подала заявки на вступ до Митного союзу й «припустилася стратегічної помилки», відмовившись віддати Росії свою ГТС.

Це вже восьмий такий брифінг ВВП–президента в історії його перебування на посаді глави держави, але вперше Путін спілкувався з журналістами не в Кремлі, а у Центрі міжнародної торгівлі. Ажіотаж був вражаючий: на прес–конференцію акредитувалося 1040 російських та 186 закордонних журналістів. Тож не дивно, що замість запланованих трьох президент відповідав на запитання чотири з половиною години. До слова, брифінг президента збігся з Днем працівника органів держбезпеки РФ — як чекіст, які колишніми не бувають, Володимир Володимирович ще зранку привітав зі святом своїх колег. >>

Куля проти пера

Згідно з результатами спеціального звіту міжнародної організації «Репортери без кордонів», у 2012–му в світі загинуло 88 журналістів, тобто на третину більше, ніж попереднього року (66 загиблих). Це найгірший показник, починаючи з 1995 року, відколи «Репортери» укладають такі звіти. Особливо небезпечними минулі дванадцять місяців були для журналістів у Сирії, Сомалі та Пакистані, а також у Мексиці та Бразилії. Найбільше наражалися на ризик люди, які займалися громадянською журналістикою. Кількість таких громадянських журналістів, що описували ситуацію в країні й загинули від рук представників сил безпеки, зросла більш ніж у вісім разів. При цьому, як наголошують укладачі звіту, ті, хто вбиває журналістів, як правило, не несуть за це відповідальності. І це дає їм відчуття безкарності. >>

Бій із «кнопкодавами» на Хрещатику

Поки парламент узяв паузу в сесійних засіданнях, епіцентр протистояння в столиці вчора перемістився до Київради. Уперше за довгий час її засідання містило не лише інтригу, а й засвідчило певну вагу муніципальної опозиції та громадськості. >>

Справа проти партії

Не так часто в Україні порушують кримінальні справи стосовно окремих партій. Виявляється, ще в середині листопада слідчі Генпрокуратури зацікавилися, з яких джерел і ким фінансується опозиційне ВО «Батьківщина». Тоді в столиці «накрили» один із конвертаційних центрів, який, за даними ГПУ, обслуговував саме «біло–сердешних». У базі даних комп’ютера конвертаторів містилися номери рахунків, з яких фінансувалася виборча компанія Юлії Тимошенко ще у 2010 році. >>

Холодна золота лихоманка

Після того як навколо НСК «Олімпійський» «зачистили» під «зону гостинності УЄФА» прилеглу територію з ковзанкою «Крижинка», все льодове життя столиці перекочувало на новозбудовану арену по вулиці Шалетт у Дніпровському районі. Уже другий рік поспіль тут збираються найсильніші фігуристи України, виборюючи звання національних чемпіонів та — заодно — путівки на континентальну і світову першості.

«Організація хороша. Добре музичне забезпечення, чудова акустика. Проте зал дуже холодний. Через це фігуристи мають масу незручностей, адже в одних сценічні костюми з коротким рукавом, у інших — із сіточкою. Щоправда, минулої зими було ще холодніше», — розповідає «УМ» головний тренер збірної Марина Амірханова про особливості змагань на новій льодовій арені. >>

Будівельники чекають старту

На фундаменті, що будувала Україна під футбольний чемпіонат Європи–2012, національна Федерація баскетболу рік тому доволі легко виграла право на проведення чоловічого Євробаскету–2015. Щоправда, як і у випадку з футбольним турніром, перемога в баскетбольному конкурсі принесла країні чергові організаційні турботи. Цього разу основним клопотом для оргкомітету, який, до речі, очолить головний розпорядник футбольного Євро–2012 Маркіян Лубківський, знову стануть спортивні арени. Згідно із заявкою, Україна у шести приймаючих містах — Донецьку, Одесі, Львові, Івано–Франківську, Дніпропетровську та Києві — повинна звести новенькі багатофункціональні палаци спорту. >>

Дівчина з віолончеллю

«Перша віце–міс Всесвіт» Олеся Стефанко разом із головною красунею Всесвіту зразка 2011 року, Лейлою Лопеш з Анголи, склала свої повноваження. У ніч із середи на четвер за київським часом у Лас–Вегасі було короновано нову «міс Юніверс». Переможницею, яка виборола цей титул у 88 найвродливіших дівчат із різних країн, стала 20–річна американка Олівія Калпо. Це вже восьма «міс США», яка перемагає на конкурсі «Міс Всесвіт» у його 61–річній історії, але попереднього разу американка тріумфувала ще 1997 року. >>