Гранд–шоу Михайла Поплавського «Я люблю тебе, Україно!» нікого не залишило байдужим. Бо ж концерт виявився дуже щирим. Незалежно від жанру пісні, її тональності. Патріотичні, жартівливі, ліричні — всі композиції проймали. А хіти сприймалися так, ніби їх виконували вперше. В цьому мали нагоду впевнитись і телеглядачі — концерт транслювався у прямому ефірі на Першому Національному.

Народна майстриня Марія Примаченко — одна з найзагадковіших особистостей українського мистецтва. Її полотна у жанрі «наїв» не лише дорожчають рiк у рік, продовжують бути одними з найцікавіших для дослідників–мистецтвознавців, а й надихають сучасних митців на нові творчі ідеї. Майстер скульптурних інсталяцій Олексій Шевчук своє захоплення творчістю Примаченко вирішив зафіксувати... з допомогою сіна. Власні твори за мотивами Примаченко він називає «сіноскрипти». На спільній виставці, що відкрилася в Національному музеї Шевченка, експонуються близько півсотні живописних робіт художниці та дев’ять об’ємних героїв її картин, виготовлених із сухої трави.

Видавництво «Світ» презентувало двотомне зібрання класика польської та світової літератури Юліуша Словацького (1809—1849), приурочене до 200–рiччя ювілею поета.

Повоєнний період кінця 40–х років, криза на початку 60–х, розпад Югославії у 90–х — історія Сербії, здається, завжди мала чим підживити власний кінематограф. Молоді на той час режисери знімали свої стрічки у чорних, насильницьких тонах, торкаючись теми війни, занепаду та деструкції. Гумору сербам ніколи не бракувало, та років п’ятдесят тому гумор сербського кіно був зазвичай чорним. На початку 80–х на мапі сербського кінематографа з’являється яскрава пляма — Емір Кустуріца. Молодий та невгамовний режисер одним із перших береться знімати кіно про циган, іронізує над бідною батьківщиною та розповідає трагікомічні історії про балканську війну на початку 90–х. Емір Кустуріца належить до п’ятірки світових режисерів, що двічі отримували Золоту пальмову гілку в Каннi. Вивівши кінематограф Сербії на європейський рівень, кіномитець тепер неквапливо знімає по одному фільму що три роки, поступаючись фестивальним лідерством молодим режисерам–співвітчизникам, для яких заклав плідне підґрунтя для зрощування феномену сербського кіно. Молодші колеги метра не розчаровують.

Народна артистка України, професор Валентина Іванівна Зимня більше п’ятдесяти років присвятила роботі в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка–Карого. Випустила майже десять акторських курсів, серед її студентів — багато народних і заслужених артистів України (Сергій Озіряний, Тарас Жирко, Інна Капінос, Світлана Орліченко), кінорежисер Олесь Санін, Василь Вовкун, міністр культури і туризму України (2007—2010 рр.), телеведучі Лілія Ребрик, Сніжана Єгорова... Напередодні 85–го дня народження (актриса народилася 14 січня 1928 року) Валентина Іванівна розповіла про свою професію, що продовжується в її учнях, біологічний та емоційний вік, самородків, якими багата українська провінція...