Не Кустуріцею єдиним

21.12.2012

Повоєнний період кінця 40–х років, криза на початку 60–х, розпад Югославії у 90–х — історія Сербії, здається, завжди мала чим підживити власний кінематограф. Молоді на той час режисери знімали свої стрічки у чорних, насильницьких тонах, торкаючись теми війни, занепаду та деструкції. Гумору сербам ніколи не бракувало, та років п’ятдесят тому гумор сербського кіно був зазвичай чорним. На початку 80–х на мапі сербського кінематографа з’являється яскрава пляма — Емір Кустуріца. Молодий та невгамовний режисер одним із перших береться знімати кіно про циган, іронізує над бідною батьківщиною та розповідає трагікомічні історії про балканську війну на початку 90–х. Емір Кустуріца належить до п’ятірки світових режисерів, що двічі отримували Золоту пальмову гілку в Каннi. Вивівши кінематограф Сербії на європейський рівень, кіномитець тепер неквапливо знімає по одному фільму що три роки, поступаючись фестивальним лідерством молодим режисерам–співвітчизникам, для яких заклав плідне підґрунтя для зрощування феномену сербського кіно. Молодші колеги метра не розчаровують.

Молоді, свіжі та визнані Європою — саме такі стрічки обіцяє фестиваль сучасного сербського кіно, що стартує вже сьогодні, 21–го грудня, у кінотеатрі «Київ». Фільми–призери міжнародних кінофестивалів у Локарно та Карлових Варах, лауреати цюріхського, португальського, албанського та московського міжнародних кінофорумів упродовж п’яти днів демон­струватимуться мовою оригіналу з українськими субтитрами. У програмі — романтичні історії, драми та комедії.

Відкриватиме фестиваль мелодраматична історія Срджана Колевича «Жінка зі зламаним носом» — фільм–мереживо, в якому режисер переплітає долі трьох мешканців Белграда. Свій шлях до емоційного одужання вони починають з моменту, коли невідома жінка стрибає з моста, залишаючи свою дитину в салоні таксі. Драматична стрічка Марко Новаковича «Звіринець» розкриє непрості стосунки батька, що хоче заради вигідного бізнесу віддати доньку заміж, та непокірної дитини, яка тікає з дому, противлячись його волі. Зірка фільму Еміра Кустуріци «Андерграунд» Лазар Рістовски зняв власну абсурдистську комедію, явно не цураючись Кустурівського настрою. «Білі леви» — це історія непростого життя людей інтелектуальних професій. Оперна діва співає на похоронах, філософ працює сторожем, а режисер знімає весілля. Один із них згодом вирішує припинити таке життя та знаходить спосіб розбагатіти. «Путівник по Белграду зі співом та плачем» від Бояна Вулетича — це крик душі у пошуках щастя. Режисер зводить у столиці Сербії французьку співачку, німецького турка, американського кухаря та хорватського поліцейського, які невдовзі переживуть божевільні почуття любові, пристрасті та страждання. Молодіжна драма під назвою «Тільва рош» («Червоний пагорб») — повнометражний дебют Ніколи Лежаіча, що належить до покоління молодих режисерів Сербії. У цьому фільмі Лежаіч втілив дух суперництва двох друзів–скейтбордистів, що стають на шлях дорослого життя після закінчення школи. Останнє літо дитинства друзі проводять, фільмуючи власні трюки на дошці та змагаючись за увагу дівчини.