Медикам Макіївської міськлікарні № 2, яких звинувачують у продажу за 500 доларів немовляти подружній парі з сусідньої області, висунуті нові звинувачення. Знайшовши в ході розслідування підтвердження фактам хабарництва, лікарів, згідно з рішенням суду, заарештовано. >>
Президента України таки запросили на саміт НАТО і на урочистому обіді не принизили французькою абеткою, а посадили за англійським алфавітом, тобто між президентом Туреччини Сезером, прем'єром Великої Британії Блером та американським президентом Бушем, — і в цьому вже можна вбачати результативність поїздки Леоніда Кучми до Стамбула. Україну в особі Кучми не проігнорували «яструби НАТО», однак і жодних обіцянок їй не дали, відверто пояснивши: все, що стосується подальших взаємин України з НАТО, а також ставлення провідних держав світу залежатиме від прозорості та демократичності президентських виборів у нашій державі. >>
Читачі «України молодої», які завдяки нашому автору Сергієві Тримбачу мали нагоду детально слідкувати за ходом московського фесту, вочевидь, перемогу пана Ступки та команди «Своїх» оцінять гідно. Оскільки конкуренція цьогоріч у Москві була потужною, а фаворитів вистачало як ніколи. Але факт залишається фактом: кращим актором визнано Богдана Ступку, а картина «Свої», де він зіграв одну з головних ролей, крім того, отримала Головний приз фестивалю та приз за кращу режисуру (режисер — Дмитро Месхієв). >>
Прокуратура Черкаської області порушила кримінальну справу проти колишнього директора Канівської школи-інтернату та службових осіб київського Благодійного фонду Корда, який три роки поспіль займався оздоровленням в Італії сиріт. Цим людям інкримінується службова недбалість за статтею 367, частиною 2 Кримінального кодексу України. Таку інформацію на спеціальній прес-конференції оприлюднив перший заступник прокурора в Черкаській області Петро Коваль. За його словами, вказані службові особи, будучи відповідальними за охорону життя та здоров'я дітей, не організували та не забезпечили цього стосовно 13-річного Юрія А. Тому під час поїздки до Італії в 2001 році внаслідок нещасного випадку на воді у басейні міста Падуя хлопчик отримав тяжку травму голови у вигляді гіпоксично-ішемічного ушкодження головного мозку. Нині Юрій прикутий до ліжка й перебуває в Італії. >>
Трагедія сталася у неділю по обіді в Дніпровському районі Києва: у занедбаному чотириповерховому відселеному будинку по вулиці Алма-Атинській обвалилося перекриття між першим та другим поверхами. Як наслідок — одна людина загинула (особу чоловіка наразі встановлюють), ще один постраждалий — 34-річний безпритульний —з травмами голови та ніг госпіталізований до лікарні. >>
Сьогодні сумські студенти третій день протестують проти постанови Кабміну та наказу Президента про утворення з трьох місцевих вузів одного — Сумського національного університету. І вимагають звільнити з посади новоспеченого ректора щойно створеного університету, народного депутата від СДПУ(о) Олександра Царенка. >>
Зміненому бюджету — бути. Крапку в бюджетній епопеї-2004 поставив Президент, підписавши законопроект, яким видаткова частина цьогорічного бюджету збільшується майже на вісім мільярдів гривень, а прибуткова — на чотири з половиною. У тому, що зміни будуть схвалені гарантом, ніхто не сумнівався. Наприклад, ще в неділю перший віце-прем'єр Микола Азаров запевняв, що Леонід Кучма, незважаючи на свої критичні зауваження з приводу «компромісності проходження бюджету через парламент», обов'язково підпише цей закон. Перший віце-прем'єр на вчорашньому засіданні Кабінету Міністрів спростував критику «споживацького характеру» видатків (зміни до цієї частини уряд мотивував як додаткову соціалізацію: 70 відсотків від восьми видаткових мільярдів мають бути спрямовані на підвищення мінімальної заробітної плати, стипендії та пенсії). Виявляється, гроші, що начебто направлені на «проїдання» (тобто на підвищення купівельної спроможності громадян, відтак, загального рівня життя) насправді підуть не в безодню, а піднімуть попит на внутрішньому ринку та сприятимуть розвитку економіки в цілому. >>
Ситуація з так званою Українською національною асамблеєю, де головою — такий собі Едуард Коваленко, привертає увагу не стільки тим, хто саме «підтримує» Віктора Ющенка (адже колишній дрібний підприємець із Генічеська справді не вартий жодної уваги як «підкорювач столичних політичних вершин»), як насамперед зовнішнім антуражем і метою — як саме і навіщо УНА «підписується» за лідера «Нашої України». Минула субота — день, від якого до офіційного старту президентської виборчої кампанії залишався рівно тиждень, — стала вагомою заявкою президентської Адміністрації на застосування в протиборстві з Ющенком найчорнішого піару. В даному випадку через маріонеткову УНА та висвітлення її акцій на центральних телеканалах розвивається тема «екстремізму» й «фашизму» в іміджі Ющенка, в ідеології його оточення та політичної бази. Усі бажаючі могли пересвідчитися, хто саме є замовником таких декорованих походів, а також — як із ними боротися. >>
Власне, ліміт згадок на наших сторінках про Едуарда Коваленка (того, що привласнив собі бренд УНА-УНСО та з легкої руки Олександра Лавриновича пройшов перереєстрацію в Мін'юсті) вже давно вичерпався. Не того польоту птах, аби витрачати на нього навіть сарказм. Проте твердження «скажи мені, хто твій друг...» не втратило своєї актуальності. А Коваленко йменує себе «другом Ющенка». І рветься підтримувати його на виборах. І здіймає довкола своєї недолугої персони таку куряву, через яку хтось не надто розсудливий та вдумливий, можливо, і почухає потилицю, думаючи: «А Бог його знає, може, й справді друг...» >>
Під спільним меморандумом, де йдеться, зокрема, про те, що «за роки незалежності Україна, на жаль, так і не стала національною державою української нації», внаслідок чого сьогодні ми маємо «неспроможність нинішньої влади забезпечити майбутнє України як суверенної, національної й демократичної держави», стоять підписи лідерів чотирьох націоналістичних організацій: голови Організації українських націоналістів Миколи Плав'юка, керівника ОУН (революційної) Андрія Гайдамахи, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (донедавна — Соціал-національної партії України) Олега Тягнибока та голови Конгресу українських націоналістів Олексія Івченка. >>
Анджеліна Джолі, виявляється, не просто фігуриста секс-бомба, яка потрапила на великий екран тільки завдяки зовнішнім даним, а й справжня фанатка своєї справи. Бо тільки дуже відповідальна або справді фанатично віддана роботі людина може заради того, щоб провести зайвий день, скажімо, в офісі або за верстатом, відмовитися від високої честі нести олімпійський вогонь. А Анджеліна саме так і зробила: знехтувавши інтересами своїх прихильників, які сподівалися побачити улюблену зірку в Афінах, попросила організаторів олімпійської естафети знайти їй заміну, а сама залишається в Америці, на знімальному майданчику. >>
Усе. Крус плюс Круз уже нічого не дорівнює — любов гарячої іспанки Пенелопи й красунчика Тома точно в минулому. Принаймні так стверджує «жовта» преса (спершу чутки з'явилися у британських, а згодом і в американських виданнях), у якій раніше висловлювалися припущення, що розрив акторської парочки ще не остаточний, і рано чи пізно майже однофамільці знову зійдуться. Проте тепер уже очевидно, що і Пенелопа Крус, і, ймовірно, Том Круз завели собі нових пасій. Причому Том нібито знову возз'єднався зі своєю колишньою дружиною Ніколь Кідман, хоча, як на мене, це ще вилами по воді писано. >>
У те, що зірковий шлюб може протриматися більше року, після численних розлучень представників шоу-бізнесу саме в цьому проміжку часу майже не віриться. Звісно, бувають й інші випадки — скажімо, як Том Круз із Ніколь Кідман або Брюс Уїлліс із Демі Мур, але ж ми знаємо, що зрештою, як не прикро, все завершується тим самим — себто розлученням. А якщо в молодят уже був гіркий досвід розставання з чоловіком/дружиною, то можна бути певним на всі сто відсотків: вони обов'язково незабаром розійдуться. >>
Школярі з Південно-Африканської Республіки минулого тижня побили одне з досягнень Книги рекордів Гіннесса, що стосується розмірів побутових речей. На величезному полі вони побудували найдовшу у світі сушарку для білизни. Її довжина склала аж 30 кілометрів. >>
Дзвінок по телефону:
— Добрий день, я за оголошенням...
— Алло, говоріть голосніше!
— Я за оголошенням!
— Повторіть, хто це?!
— Я дзвоню за ОГОЛОШЕННЯМ!!!
— За оголошенням?!
— Так!
— За яким?!
— З приводу слухового апарата!!!
— Якого апарата?!
— СЛУХОВОГО!!!
— А, слухового... Уже продали! >>
Дев'ять років минуло з часу підписання меморандуму про взаєморозуміння, який передбачав зобов'язання сторін: закриття Чорнобильської АЕС — з нашого боку та виконання низки умов — з боку Європейської Комісії (ЄК) та країн «великої сімки». Серед інших «цяцянок» Захід обіцяв надати кредит на добудову потужностей, які замінять ЧАЕС, конкретніше — профінансувати блоки на Хмельницькій та Рівненській станціях. Тепер потяг нібито зрушив з місця. >>
Щорічний рейтинг «ТОП-100. Кращі компанії України» продовжує знайомити фахівців та громадськість з результатами діяльності провідних підприємств України. Цей рейтинг — вагома подія в українському бізнесі, який засвідчує визнання успіхів та досягнень вітчизняних компаній, сприяє розвитку публічності та прозорості їх фінансової інформації. У рейтинг увійшли підприємства металургійної, машинобудівної, будівельної і, звичайно, харчової галузей. І вже сьомий рік серед цих кращих підприємств країни відзначено ЗАТ «Оболонь». Пивний лідер уже четвертий рік поспіль очолює галузевий рейтинг. >>
Саме таку нищівну оцінку дав мер Харкова Володимир Шумілкін чотирьом підрядникам, які виграли цьогорічний тендер на ремонт міських автомагістралей. Причому йдеться не про забуту Богом та чиновниками окраїну, а найцентральніші вулиці — Сумську, Отакара Яроша і проспект Леніна. Саме вони у серпні приймуть найбільшу кількість городян та гостей міста, що братимуть участь у святкуванні ювілею, — 350 років Харкову. >>
З3 по 6 липня в Одесі перебуватиме французький військовий корабель — легкий фрегат «Аконіт» (типу «невидимий»). Ця бойова одиниця під командуванням капітана 2-го рангу Люка-Марі Лефебвра прибуває в Україну вперше. >>
Ці слова двома мовами — українською та на івриті — відкривають напис на монументі жертвам фашизму, який встановлено в селі Цибулівка Тростянецького району на Вінниччині. Саме тут у будівлях колишнього корівника взимку 1941 року окупаційна влада влаштувала гетто, де розмістила близько двох тисяч євреїв, виселених із буковинського міста Сирет. Без їжі, без теплого одягу, в неопалюваних приміщеннях, не отримуючи ніякої медичної допомоги, знедолені люди мали принаймні одну перевагу: на контрольованій румунською адміністрацією території — у так званій Трансністрії — режим ув'язнення був порівняно м'якшим, ніж у німецькій зоні. Тут не практикували масові розстріли, деякі бранці мали реальні шанси за сприяння організацій Червоного Хреста перебратися в безпечні країни. І все ж Голокост залишався Голокостом і тут: із двох тисяч людей визволення дочекалися тільки 390, решта назавжди залишилися в братській могилі. >>
У тернопільському Центрі дитячих і молодіжних ініціатив імені Довженка за сприяння дитячої громадської організації «Веселкова Україна» та молодіжної християнської організації «Поклик» розпочали реалізацію оригінального творчого проекту. Це — дитяча дискотека «Родзинка», яка відтепер працюватиме щонеділі з четвертої до сьомої вечора і на яку можуть приходити хлопчики та дівчатка до десяти років. >>
Згадайте, першою скульптурою кожного з нас була виліплена з дитячого відерця піщана «пасочка». Погодьтеся, це заняття настільки захоплює, що й у дорослому віці не кожному вдається з ним розпрощатися. Саме цим і займалися тиждень учасники фестивалю скульптури з піску, що відбувся на оболонському пляжі «Наталка». >>
Журналіст дніпропетровської газети «Наше місто» Ярослав Чемерис мешкає з родиною — дружиною, чотирирічною донькою та тещею — у приватному секторі Жовтневого району. Тієї ночі години за дві до світанку він випадково почув, як у їхньому дворі хтось вештається. Вийшовши на подвір'я з вірним доберманом, побачив двох незнайомців. Пес відразу погнався за одним з них, але той якимось дивом устиг перестрибнути через понад двометровий паркан. >>
Не надто щедрий на тепло червень на Полтавщині став воістину «гарячим» від страхітливих пожеж, у вогні яких гинули діти. Спершу в селі Дібрівка Миргородського району отруїлися чадним газом і померли одразу троє малюків, найстаршому з яких виповнилося чотири роки, середньому — три, наймолодший не прожив на цьому грішному світі навіть піврочку... >>
Незвана гостя залишила на спогад про себе пошкоджені ізолятори та дроти на електростовпах. А ще без електроструму протягом двох діб залишались мешканці відразу п'ятьох сіл Артемівського району. Саме з такими «гостинцями» нагодилося до сільчан рідкісне природне явище у вигляді кульової блискавки. >>
Усі чутки про те, що, мовляв, національне кіно загинуло зі зміною керівництва на Кіностудії ім. Довженка і ніхто більше не дозволить знімати фільми, просякнуті справжнім українським колоритом, виявилися абсолютно безпідставними. Декілька місяців тому запустили проект, який уже зараз можна вважати вагомою та серйозною роботою з нашим культурним спадком, на відміну від багатьох дешевих та безталанних спекуляцій національним фактором. На замовлення Міністерства культури Кіностудія імені Довженка та канал «1+1» знімають сучасний варіант п'єси Івана Франка «Украдене щастя», яку спеціально до 90-х років минулого століття адаптували відомі сценаристи Марина та Сергій Дяченки. Усе той самий трикутник кохання — Анна, її чоловік Микола та зниклий безвісти коханий Михайло. Проте інші мотивації, інші інтер'єри, інше життя та абсолютно не книжковий фінал. Продюсер проекту Олександр Роднянський одразу впізнав у цій історії справжній телевізійний хіт. Випереджаючи нарікання на кшталт «знову серіал», хочу нагадати, що торішня російська сенсація «Ідіот» також мала багатосерійну форму, хоча, по суті, стала великим кінематографічним явищем. «Украдене щастя» — проект іще складніший. Для телебачення він робиться у жанрі серіалу, але буде і кіноверсія. З власною авторською позицією та увагою до масового глядача, котрий, як ми добре знаємо, телевізор дивиться з більшим бажанням, ніж ходить у кінотеатри, підійшов режисер Андрій Дончик до здійснення ідеї. Саме задля цієї мети спорядив канал «1+1» експедицію у Прикарпаття, де протягом місяця шокував місцеве населення столичним розмахом. >>
Якщо казати по правді, то у вівторок на сцені літньої естради в Маріїнському парку оркестру як такого зовсім не було. Але був Олег Скрипка, якого сміливо можна назвати людиною-оркестром. А ще були танці, вірші та циганські романси, і все це дійство називалось презентацією нового, третього за ліком, сольного альбому Олега Скрипки «Відрада». >>
Кажуть, українську естраду можуть розвалити не безголосі кобіти, а їхні продюсери: чим більше вони мають грошей, тим гірше. Минулого тижня мені самій довелося в тому переконатися. Я стала щасливою учасницею шоу, яке цілком могло би називатися «Хочу мати великий будинок із басейном і чорношкірого садівника». Але офіційно чомусь називалось презентацією нового альбому популярної (?) співачки Каріни Плай «Вишневый ветер». >>
Головну увагу «наші українці» на чолі з Віктором Ющенком цього разу приділили Кривому Рогу. Тут запланували і зустріч з громадськістю, і спілкування з представниками засобів масової інформації. Однак уже напередодні місцева влада почала демонструвати, що лідер «Нашої України» для неї гість небажаний. Природно, виникли проблеми з приміщенням, де мала відбутися зустріч Віктора Андрійовича з громадськістю. Після тривалих пошуків організатори начебто знайшли компроміс із керівництвом підприємства «Овація», яке нині господарює у Палаці культури відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Претендували всього-на-всього на площу перед Палацом, але й тут сталося щось із серії «сміх та й годі». Під вечір у четвер на ту саму площу почали у терміновому порядку завозити будівельні матеріали для «невідкладних робіт». >>
Розумні люди вчаться на чужих помилках, а дурні — на своїх власних, — стверджує народна мудрість. До якої категорії віднести українську владу, народ не визначив — про тих, хто вперто дефілює по граблях, у примовках не йдеться. Не зробили належних висновків з подій минулого року, коли завдяки активному спротиву владних органів серія демократичних форумів «Нашої України» отримала грандіозну рекламу, а люди йшли на зустріч із «НУмівцями» бодай для того, аби подивитися, кого ж так бояться їхні «князьки» й місцеві можновладці Кіровоградщини. Інакше навряд чи здогадалися б зашкодити спілкуванню Віктора Ющенка з народом, вдавшись до примітивного «ремонтного» способу. >>
Заробити у Верховній Раді зайву копійку депутатам стає все важче. Принаймні якщо раніше непогану суму «зелених» можна було накопичити, торгуючи своїм голосом під час розгляду важливих питань, то з часом таких «бартерних послуг» значно поменшало. У будь-якому разі у цьому переконаний спікер парламенту Володимир Литвин, який в інтерв'ю тижневику «Дзеркало тижня» констатував, що справа з купівлею-продажем голосів пішла на спад. З огляду на це можна сподіватися, що за період парламентських канікул прихильникам політреформи буде важко «переконати» морально нестійких нардепів приєднатися до апологетів негайного внесення змін до Конституції. >>
Так бувало на теренах середньовічної матінки-Росії — розгнівається на підданих цар, покине кремлівські стіни, осяде в якомусь монастирі та чекає, поки по нього приїдуть бояри. Ті прискачуть та — беркиць у ноги самодержцю: «На кого ж ти нас, батьку рідний, покинув?». Цар поламається-поламається — та й повернеться до скіпетра... Наш Президент Кучма хоч подібних демаршів і не влаштовував, однак про намір піти зі своєї посади, коли добіжить кінця термін його повноважень, говорив уже неодноразово. Не має наміру теперішній гарант коригувати Конституцію та балотуватися ще раз — ну і слава Богу... На цьому тему третього президентства Л. Д. можна було б і закрити. Так ні ж бо, дехто прагне бути ще більшим кучмістом, ніж сам Кучма. Приміром, Вілен Мартиросян, особа одіозна і загальновідома (остання нива його діяльності — це головування у Координаційній раді з питань соціального захисту військовослужбовців при Президентові України). Минулого тижня Мартиросян зібрав дійство під назвою «Форум народів України», учасники якого закликали Кучму не йти від годівниці так скоро, а залишитись при ній іще на певний час. А щоб оці запросини відбувались урочисто, «форумчани» організували навіть щось подібне до святкового концерту. >>
28 червня, на два днi раніше запланованої дати, американська окупаційна адміністрація передала владу новим іракським керівникам на чолі з президентом Газі аль-Яваром та прем'єром Аядом Алауї.
Церемонія відбувалася о 10.30 ранку, умисно буденно, пише російська газета «Известия», у будинку, який раніше слугував штаб-квартирою Тимчасовій правлячій раді Іраку, і особливим знаком відстороненості США була присутність лише одного американського військового — заступника командувача силами коаліції генерала Марка Кімміта. Передачу влади символізували вручені в руки новим іракським урядовцям доументи, які офіційно засвідчують набуття повноважень іракським урядом. Того ж дня цивільний адміністратор Іраку американець Пол Бремер залишив країну. >>
Традиційна зустріч керівників трьох слов'янських держав на кордоні, де сходяться землі України, Росії і Білорусі, а саме в селі Сеньківка Городнянського району на Чернігівщині, цьогоріч збіглася з Днем молоді. Тому й риторика трьох президентів, віднедавна об'єднаних угодами про Єдиний економічний простір, будувалася на молоді, «нашому майбутньому». Леонід Кучма наразі вступив у суперечність з Шевченком: замість «кохайтеся, чорноброві, та не з...» (самі знаєте з ким) український Президент закликав, та ні — навіть наказав українській молоді жити з росіянами та білорусами «як одна родина». Звернемося до цитування першоджерел. >>
Черговою сенсацією на тлі зростаючої в Білорусі політичної напруги стала несподівана депортація з країни журналіста «першого ешелону» — автора і заступника головного редактора газети «Час» Михайла Подоляка. Громадянин України, котрий багато років тому переїхав у Білорусь, оголошений персоною, статті і репортажі якої становлять загрозу національній безпеці. >>
Перших «совітів» 17 вересня 1939 року волиняни зустріли назагал щиро і тепло. Далися взнаки десятиліття польського панування. Та холодом повіяло вже за місяць-півтора. Перші арешти й депортації розпочалися тоді ж, восени: з Рівненщини виселили 1601 сім'ю або 7922 особи. А в ході другої, третьої та четвертої депортацій із Західної України до Сибіру, у Казахстан та на далеку Північ депортували кожного десятого мешканця цього краю. Почуття глибокої зневаги заслужили у волинян так звані «перші совіти» за ті нелюдські «соціальні перетворення», до яких вони вдавалися за 22 місяці свого панування у краї. Націоналізація майна у великих та невеликих власників, що нерідко ставала пограбуванням, розкуркулення хліборобів та колективізація села, яка знов-таки більше нагадувала середньовічні екзекуції, ніж аграрні реформи, вульгарний атеїзм — ці та їм подібні кроки «визволителів» потопили у крові та сльозах волинян окремі їхні позитивні наміри. >>
У 1939 році уряд Райху, відклавши вбік свою глибоку антипатію і неприязнь, що грунтувалися на вагомих протиріччях між націонал-соціалізмом і більшовизмом, став на шлях порозуміння з Радянською Росією. У відповідності до угод від 23 серпня та 28 вересня 1939 року, уряд Райху здійснив загальну переорієнтацію своєї політики щодо СРСР і з тих пір займав доброзичливу позицію стосовно Радянського Союзу. Ця політика доброї волі принесла Радянському Союзу істотні переваги у сфері його зовнішньої політики... >>
Із початком німецько-російської війни 22 червня 1941 року для українцв гостро постала проблема вибору. Існувало три шляхи. Перший — вичекати, що з того вийде, сподіваючись на сприятливіші умови. Другий шлях — колаборантський або угодовський: пристати до однієї з ворогуючих сторін, зміцнюючи її, борючись за чужі інтереси, очікуючи подачки після перемоги. Третій — активний, наступальний шлях: вийти самостійно на арену боротьби проти двох озвірілих окупантів. Українські патріоти обрали третій шлях, що зберігав честь та гідність нації і вів до омріяної свободи. >>
Коли настають знаменні дати, політики люблять виголошувати промови про безмежну вдячність ветеранам за те, що вони колись проливали кров за нашу Перемогу. На жаль, у дні буденні учасники Великої Вітчизняної війни рідко відчувають цю вдячність нащадків. Старі люди нарікають на життя, злиденне і сповнене хвороб, на те, що про них згадують хіба що раз на півроку — під час святкувань. Може, тому належну, здавалося б, допомогу і чуйність вони вже сприймають як диво, — диво людської любові й поваги. Одне з таких місць, де ветеранам справді добре, «відкрив» кореспондент «УМ» у госпіталі, який розташований у селі Дахнівка майже на околиці обласного центру. >>
49-річна киянка Галина Кушнір, що страждає від цукрового діабету протягом 44 років, споживає винятково імпортний інсулін. «Колись нам відмовили у постачанні іноземного інсуліну і пообіцяли перевести на вітчизняний, за словами виробників, не менш ефективний та якісний, — розповідає пані Галина. — Але на нього у мене почалася алергія, і я не могла продовжувати його вживати». За словами жінки, іноземний інсулін більш очищений, і тому його краще сприймає її організм. Та й за ціною він не набагато поступається українському. >>
У нетривалому українському міжсезонні найактивнішу трансферну політику проводить віце-чемпіон країни — донецький «Шахтар». Команда під проводом нового тренера, румуна Мірчі Луческу, вирішила, вочевидь, довести, що є найбагатшою у футбольній Україні. Зокрема, близькі до «донецьких» ЗМІ повідомили, що бразилець Матузалем, який перейшов до «Шахтаря» з італійської «Брешії», обійшовся гірникам аж у 14 млн. євро. Виходить, це найдорожча операція з купівлі легіонера українськими клубами за всю історію. До речі, отримуватиме в Донецьку 24-річний півзахисник, який п'ять років відіграв у серії А, близько 1—1,5 млн. євро щороку. >>
На Уїмблдонському турнірі українка Тетяна Перебийніс, яка своїм виходом до третього кола встановила краще досягнення наших тенісисток в Англії за всі часи, програла 10-й «сіяній» — росіянці Надії Петровій — з упертим рахунком 6:7 (5:7), 2:6. На кортах Лондонського лаун-тенісного клубу харків'янка трохи позмагалася ще в міксті, в дуеті з грузином Іраклієм Лабадзе. Але й тут змушена була зачохлити ракетку після поразки від німця Райнера Шутлера та австрійки Барбари Шетт — 6:2, 2:6, 2:6. >>
У минулі вихідні на столичному стадіоні «Спартак» відбувся шостий кваліфікаційний турнір чемпіонату Європи з регбі-7. Нагадаємо, що на попередньому, грузинському, етапі українська команда посіла п'яте місце, і нашим майстрам овального м'яча в «сьомій» версії слід було ще трохи натиснути, аби здобути путівку на чемпіонат Європи, який відбудеться на іспанській Мальорці. Численні глядачі отримали непогане шоу за участю зірок естради і... літнього дощу, який, втім, багато хто вважає неодмінним атрибутом регбі — із калюжами та грязюкою справді чоловічий вид спорту виглядає ще колоритніше. >>
Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
