Із Заяви уряду Німеччини урядові СРСР

30.06.2004

      У 1939 році уряд Райху, відклавши вбік свою глибоку антипатію і неприязнь, що грунтувалися на вагомих протиріччях між націонал-соціалізмом і більшовизмом, став на шлях порозуміння з Радянською Росією. У відповідності до угод від 23 серпня та 28 вересня 1939 року, уряд Райху здійснив загальну переорієнтацію своєї політики щодо СРСР і з тих пір займав доброзичливу позицію стосовно Радянського Союзу. Ця політика доброї волі принесла Радянському Союзу істотні переваги у сфері його зовнішньої політики...

      Невдовзі після укладення німецько-російських угод Комінтерн відновив свою підривну діяльність проти Німеччини, отримуючи при цьому підтримку офіційних радянських російських чинників. Саботаж, тероризм та шпигунська діяльність як засоби підготовки до війни набули широкомасштабного і демонстративного характеру. В усіх країнах, що межують Із Німеччиною, а також на територіях, окупованих німецькими військами, стали поширюватися антинімецькі прояви, а зусилля Німеччини навести стабільний порядок у Європі відчули спротив...

      У дипломатичній та військовій сферах стало очевидним, що СРСР, усупереч заяві, яку він проголосив під час укладення Угод стосовно того, що він не прагне більшовизувати і анексувати країни, які опинилися у сфері його впливу, насправді продовжував спрямовувати свою збройну міць на захід, де тільки це ставало можливим, і нав'язувати більшовизм Європі. Дії СРСР проти балтійських країн, Фінляндії і Румунії, де радянські претензії сягнули навіть Буковини — пряме цьому свідчення. Окупація і більшовизація Радянським Союзом країн, що опинилися у сфері його впливу, грубо порушили московські угоди, хоча уряд Райху деякий час проявляв терпимість щодо таких дій...

      Нові зусилля Німеччини досягти порозуміння, як це видно з листування між міністром закордонних справ Райху і тов.Сталіним, так само як й із запрошення тов.Молотову відвідати Берлін, не знайшли підтримки. Радянський Союз висунув вимоги, які Німеччина не могла прийняти. Ішлося, як відомо, про т.зв. радянські гарантії Болгарії, про розміщення військової бази для російських сухопутних і морських сил в районі чорноморських проток та про призупинення агресивних дій проти Фінляндії. З часом політика СРСР проти Німеччини ставала все більш очевидною...

      Ця політика супроводжувалася постійним нарощуванням і концентрацією російських збройних сил уздовж усієї лінії можливого фронту від Балтики до Чорного моря, через що Німеччина була змушена вдатися до відповідних контрзаходів, причому лише недавно. З початку цього року така російська політика стала набувати все більшої загрози для території Райху. Повідомлення останніх днів виключили щонайменші сумніви стосовно агресивного характеру російської концентрації сил і доповнили картину надзвичайно напруженої воєнної загрози. Додамо, що з Англії останнім часом ідуть повідомлення стосовно переговорів посла Кріпса, які спрямовані на все тісніше політичне і військове співробітництво між Англією і Радянським Союзом.

      Підсумовуючи вищевикладене, уряд Райху заявляє, що Радянський Союз, усупереч зобов'язанням, які він узяв на себе, активізував свої зусилля, щоб підірвати міць Німеччини і Європи загалом. Він вдався до відвертої антинімецької зовнішньої політики, а також привів у стан бойової готовності свої збройні сили на кордоні з Німеччиною.

      Таким чином, Радянський Союз фактично розірвав свою Угоду з Німеччиною і готується завдати їй удару в спину в той час, як вона веде боротьбу за життя. Керуючись цим, фюрер віддав наказ німецьким Збройним силам дати рішучу відсіч цій загрозі всіма наявними засобами, якими вони володіють.

Підготував Йосип ПАЦУЛА,

переклад з англійської зроблено за книгою Р. Дж. Зонтага та Дж. С. Бедді Nazi-Soviet Relations 1939-1941 (Washington , 1948).

  • Викинемо орду із Храму

    Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>

  • «Марусю, мовчи! Тут на базарі яєць більше, ніж у нас картоплі»

    Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>

  • Загиблих треба шанувати, а не робити з них дороговкази

    У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>

  • За бабці Австрії і під Російською імперією

    На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>

  • Рахівниця й тоталітаризм

    Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>

  • Норвезькі остарбайтери

    Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>