Коли настають знаменні дати, політики люблять виголошувати промови про безмежну вдячність ветеранам за те, що вони колись проливали кров за нашу Перемогу. На жаль, у дні буденні учасники Великої Вітчизняної війни рідко відчувають цю вдячність нащадків. Старі люди нарікають на життя, злиденне і сповнене хвороб, на те, що про них згадують хіба що раз на півроку — під час святкувань. Може, тому належну, здавалося б, допомогу і чуйність вони вже сприймають як диво, — диво людської любові й поваги. Одне з таких місць, де ветеранам справді добре, «відкрив» кореспондент «УМ» у госпіталі, який розташований у селі Дахнівка майже на околиці обласного центру.

49-річна киянка Галина Кушнір, що страждає від цукрового діабету протягом 44 років, споживає винятково імпортний інсулін. «Колись нам відмовили у постачанні іноземного інсуліну і пообіцяли перевести на вітчизняний, за словами виробників, не менш ефективний та якісний, — розповідає пані Галина. — Але на нього у мене почалася алергія, і я не могла продовжувати його вживати». За словами жінки, іноземний інсулін більш очищений, і тому його краще сприймає її організм. Та й за ціною він не набагато поступається українському.