Життя людей нічого не варте для деяких спритних бізнесменів та корумпованих чиновників, коли йдеться про непоганий зиск. Це засвідчує схема щодо запровадження приватних діалізних центрів, яку вони проштовхують на місцях. Натомість цією приватною ініціативою буквально «гробиться» комплексна програма догляду за пацієнтами з хворими нирками, а також непогано «дерибаниться» держбюджет. Подібна ситуація характерна для Черкащини, Чернігівської та Тернопільської областей. >>
Створили таке виробництво, яке функціонувало близько року, двоє мешканців Черкас. «Організатори підпільних цехів облаштували рибне виробництво на околиці міста, подалі від людського ока», — розповідає «Україні молодій» прес–офіцер черкаської податкової міліції Євген Кукла. За його словами, рибу, в основному лящів, «підпільники» коптили та в’ялили в антисанітарних умовах, не маючи на те жодного дозвільного документа. А готову продукцію збували на місцевих ринках за ціною 30—40 гривень за кілограм. >>
Минулу зиму кияни запам’ятають надовго. Таку кількість неприбраного снігу, переламаних рук і ніг, травмованих людей через бурульки та повну бездіяльність комунальних служб забути важко. Експерти цю ситуацію пояснюють так: «молода команда» Черновецького на прибиранні доріг просто зекономила. >>
Учора на засіданні Алупкинського міськвиконкому мали розглянути дошкульне, передовсім для постраждалих власників, неприродне явище. Напередодні самі постраждалі звернулися з відкритим листом ще й до керівника МВС Анатолія Могильова. У ньому люди просять спрямувати до міста групу досвідчених фахівців для розслідування причини займання їхньої нерухомості та краму за останні неповні три місяці (перша пожежа зафіксована 1 грудня 2010 року). «У місті, — йдеться у зверненні, — ширяться чутки, що пожежі організовують невідомі люди з метою подальшого придбання за низькою ціною вже непридатного для експлуатації вигорілого приміщення». Мовляв, в Алупці шириться паніка — хто стане наступною жертвою? >>
Учора на будинку колишньої пересильної в’язниці по вулиці Малиновського, 5, де Йосип Сліпий перебував у 1961 році по дорозі до сибірських таборів, знову з’явилася дошка видатному українському діячу і священику. Вшанувати пам’ять видатного релігійного сподвижника харків’яни намагалися вже не раз, але через випади русофільських (щоб не сказати — українофобських) товариств меморіальний знак двічі знімали зі стіни історичної будівлі. Останній скандал виник кілька місяців тому і набув загальнодержавного масштабу через протест львівської громади і особисто мера Львова Андрія Садового. >>
Відповідальність за пошкодження пам’ятника Леніну в Борисполі, не криючись, узяли на себе бійці організації «Патріот України». Патріоти заявили, що таким чином поклали початок процесу демонтажу монумента радянському вождю, передбаченому указом Президента України від 2007 року. Окрім цього, акцію традиційно оголосили солідарною з тими політв’язнями, які нині перебувають у Запорізькому слідчому ізоляторі. >>
Уже 28 лютого депутати Одеської міськради розглянуть рішення історико–топонімічної комісії міськради про повернення вулиці Івана та Юрія Лип первинної назви. Таким чином планується задовольнити звернення громадянина М. А. Саханенка (зі 180 підписами під ним) iз проханням повернути вулиці попередню назву — Радянська. Та оскільки історико–топонімічна комісія керується у своїй роботі принципом історизму, тобто прагненням повертати історичні назви, вулицю Юрія та Івана Лип вирішили перейменувати у вулицю Федора Пішеніна. Він був відомим одеським міщанином і в ХІХ сторіччі в цьому районі мав три млини. Саме тому досі мікрорайон, куди входять вулиця Лип, називають «Ближні Млини». Однак пошану одеситів заслужили й ті, чиї імена вулиця поки що має: Іван Липа, міністр Української Народної Республіки, разом iз сином Юрієм, відомим лікарем, створили в Одесі поліклініку для малозабезпечених, яка й досі діє на північній околиці міста... >>
Позавчора Дзержинський райсуд Кривого Рогу виніс вирок колишньому заступнику голови Держкомрезерву Миколі Сіньковському: десять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Нагадаємо, що на посаду заступника Держкомрезерву Сіньковського ще у серпні 2007 року призначив тодішній Прем’єр–міністр Віктор Янукович. У цьому кріслі він протримався аж до затримання у квітні 2010 року. Весь цей час перебував у Дніпропетровському СІЗО. >>
23 лютого в Україні, а також Росії, Білорусі та невизнаній Придністровській Молдавській Республіці відзначають День захисника Вітчизни. Попри те, що українці мають як мінімум дві інших дати для цього, офіційний День Збройних сил України 6 лютого та козацько–повстанське свято Покрови Пресвятої Богоматері 14 жовтня, традиція святкувати «День радянської армії та Військово–морського флоту» виявилася такою стійкою у старшого покоління та пострадянського керівництва країни, що «реабілітація» 23 лютого як державного свята виявилась неминучою. Так, 23 лютого 1999 року Президент України Леонід Кучма видав лаконічний указ «Про День захисника Вітчизни». «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого», — йшлося в указі. Так з’явилося, чи то пак, повернулося, ще одне — третє свято захисників вітчизни. Націонал–патріоти не святкують його, проте з його існуванням усі змирилися. Та чи знаємо і чи замислюємося ми, що святкуємо і чому саме сьогодні? >>
У п’ятницю, в день першої річницi своєї інавгурації, Президент планує взяти участь у тригодинному телеефірі, спілкуючись з українцями. Він відповідатиме на «запитання нації» в прямому ефірі. А це, зважаючи на ораторські риси глави держави, досить сміливий крок, навіть якщо запитання будуть заготовленими. Але ж лiдери Росiї роблять саме так, а їх приклад В. Я. наслiдує багато в чому. >>
Колишній співдоповідач моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен, яка тепер є президентом міжнародної громадської організації «Європейська медіа–платформа», заявляє про формування цензури в українських ЗМІ за рік президентства Віктора Януковича. Під час «круглого столу», що відбувся в Києві й був присвячений виконанню «медійних» пунктів резолюцій ПАРЄ та Європарламенту щодо України, Северінсен відзначила: «Той плюралізм, який будувався у попередні роки, зруйнований». >>
Стражденну українську Конституцію знову беруться переписувати. Президент підписав указ про створення Конституційної асамблеї, яка має напрацювати новий текст Основного закону. Поки що асамблеї нема — є науково–експертна група, яку очолює Леонід Кравчук. Саме перший Президент має найбільше шансів очолити й асамблею. >>
Із приводу розкриття цього резонансного злочину позавчора в Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області було спеціально скликано прес–конференцію. На ній журналісти почули те, що донедавна принаймні викликало сумніви. Гучне вбивство восьмирічної вихованки Дніпродзержинського навчально–реабілітаційного центру (школи–інтернату для дітей iз порушеннями розвитку) Алли Гулої здійснив співмешканець її мами — 48–річний громадянин Російської Федерації, уродженець Дагестану. >>
Щонайменше 65 людей загинули та ще близько 200 залишаються під завалами внаслідок руйнівного землетрусу, який учора сколихнув Нову Зеландію. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, американська сейсмічна служба приблизно опівдні за місцевим часом зареєструвала поштовх магнітудою 6,3 бала за 10 км на північний схід від міста Крайстчерч (у перекладі з англійської — Христова Церква). Епіцентр був на дуже малій глибині — лише 5 км, тому в місті з населенням 370 тисяч мешканців завалилися десятки будинків. Особливо постраждав центр міста з його історичними пам’ятками. Мер Крайстчерча Боб Паркер запровадив у місті надзвичайний стан і закликав городян залишити навіть уцілілі помешкання, адже можливі повторні поштовхи. Енергопостачання здійснюється з перебоями, у багатьох будинках після поштовху пошкоджена електропроводка спричинила пожежі, які гасять iз гелікоптерів. >>
Учора опівдні інформаційний простір вибухнув «новиною»: нібито пілоти, які на винищувачах обстрілювали антиурядових повстанців у Лівії, були українцями. Про це повідомило американське «розвідувально–аналітичне» видання «Стратфор» iз посиланням на неназвані «дипломатичні джерела в регіоні». Гнобити лівійських повстанців українським пілотам нібито допомагала ще й італійська мафія, яка керувала кораблями, що атакували демонстрантів у містах Тріполі та Бенгазі, розташованих на березі Середземного моря. >>
Лівійський лідер Муаммар Кадафі вдається до крайніх заходів у спробах за будь–яку ціну втриматися при владі. Кількість жертв в охопленій народним повстанням Лівії сягнула 400. Після кривавої лазні, яку влаштували урядові війська та найманці з інших африканських країн минулими вихідними в центрі повстання — місті Бенгазі на сході країни, позавчора військові винищувачі розстріляли антиурядових демонстрантів у кількох районах столиці Тріполі, про що повідомив із посиланням на свідків телеканал «Аль–Джазіра». Вчора на «зачистку» цих столичних районів влада кинула елітні підрозділи спецназу та африканських найманців, які за високу платню зберігають вірність диктатору. Та сама «Аль–Джазіра» повідомила, що ці бойовики Каддафі розстрілюють людей із кулеметів у столичних районах Таджура, Фашлума та Сук аль–Джумаа, і кількість загиблих обраховується сотнями.
За інформацією агенції «Рейтер», учора пожежа охопила будинок уряду Лівії, в якому також відбуваються засідання лівійського парламенту. Раніше демонстранти розгромили в столиці приміщення державного радіо та телебачення. Влада Єгипту закрила свій кордон з Лівією, але при цьому організувала біля нього військово–польовий шпиталь, куди звозять поранених зі східних провінцій Лівії, які перші здійняли повстання проти диктатора. >>
Позавчора президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак відзначив 54–й день народження. І саме цього дня чудовий подарунок йому зробив підопічний — Артем Прима. На відкритому чемпіонаті Європи, що стартував на оновленому стадіоні в італійському Ріднауні, чернігівець переміг в індивідуальній гонці на 20 км, припустившись на чотирьох вогневих рубежах одного промаху. Друге й третє місця з відставанням у 10 і 31 секунду відповідно посіли росіянин Устюгов та болгарин Анєв. Ще троє наших фінішували далі від п’єдесталу: Антон Юнак — 10–й, Віталій Кільчицький — 31–й, Андрій Возняк — 36–й. >>
Два потрапляння до першої тридцятки — таке досягнення українських спортсменів на чемпіонаті світу з гірськолижного спорту, що в неділю завершився на альпійському курорті Гарміш–Партенкірхен. На змагання до Німеччини їздили п’ятеро українців, але більш–менш високими позиціями у своїх дисциплінах могли потішити хіба двоє. Богдана Мацьоцька із Прикарпаття була єдиною представницею нашого жіноцтва і показала свій наразі найкращий результат на світових першостях — 26–те місце в суперкомбінації. У цій же дисципліні на схожій позиції фінішував Ростислав Фещук — як уже писала «УМ», він став 25–м. >>
Не секрет, що Кубок світу з санного спорту — комерційні змагання, які проходять під патронатом бізнес–гігантів, тому не дивно, що цей турнір стає більш популярним, ніж чемпіонат світу, особливо тоді, коли на планетарних форумах не стоїть питання розподілу олімпійських ліцензій. За повідомленнями німецького каналу ARD, трансляцію командної естафети на заключному етапі КС у латвійському місті Сігулда дивилися 2,71 млн. глядачів — рекорд для спортивних телеподій, що коли–небудь транслювалися каналом. За боротьбою в цьому молодому, але, як виявляється, вельми цікавому виді змагань пильно стежив і президент МОК Жак Рогге. Бельгієць спеціально завітав до Латвії, аби пересвідчитись у «життєздатності» естафети напередодні прийняття рішення щодо її включення до програми сочинської Олімпіади–2014. >>
В Україні досі немає усталеної транскрипції написання японських слів: хто пише сусі, хто суші, хто суши чи сущі... Те ж саме і з сасімі–сашімі. Японці кажуть щось середнє між «сі» та «ші», але ближче до «ші». Отже, суші. Це шматочки сирої риби на колобках із рису, вимоченого в оцті, які їдять із васабі (японським хроном) та соєвим соусом. Аби смак різних видів риби не зливався, між двома суші зазвичай їдять маринований імбир. Сашімі — це ті самі суші, тільки без рису, тобто просто сира риба. Порядні суші–бари та ресторани в Японії продають суші, зроблені з риби, яку виловили у день продажу вранці. А якщо рибалкам не пощастило — ресторатори так і пишуть: «Вибачте, сьогодні не зловили багато риби, тому не зможемо порадувати вас смачненьким». Хоча уява про те, що японці їдять виключно суші та сашімі, хибна. Це, здебільшого, святково–представницький варіант. Зазвичай на столі рис, суп місо (на основі бобової пасти), смажена, тушкована або запечена риба та овочі (часто мариновані). >>
Багатьом відомо про особливий спосіб заварювання зеленого чаю по–китайськи. У Японії існує своя традиція чаювання, яка має витоки ще з VII століття. Саме тоді на територію Країни Східного Сонця, завезли порошковий зелений чай, розповідає Ольга Сільницька, викладач курсів чайної церемонії, що діють при Японському культурному центрі в Україні. Відтоді у монастирях почали заварювати з перетертого чайного листя густий (як домашня сметана) напій — його пили для безперервних нічних медитацій, щоб не заснути. >>
Щоб влаштувати собі домашній японський обід, без походу у відділ супермаркету, де є розкладка «Усе для суші», чи замовлення в інтернет–магазині не обійтися. Якщо вам потрібен привід — 3 березня у Країні Схiдного Сонця — день дівчаток. Тож часу ще вдосталь, щоб придбати все необхідне і трохи потренуватися. Повірте, не тільки святі горшки ліплять, і не тільки нащадки самураїв уміють формувати різні суші–роли–сашимі. >>
Мода знову крокує планетою: після Нью–Йорка, де свої колекції традиційно представили не лише знані дизайнери, а й численні зірки–модельєри, центр уваги світових модників перемістився до Лондона. Тиждень моди сезону осінь/зима–2011 традиційно привабив і зірок шоу–бізнесу, і перших осіб Великої Британії. Скажімо, на показ легенди англійської моди Вів’єн Вествуд завітала дружина прем’єр–міністра Саманта Камерон, яка є постійною клієнткою іменитої кутюр’є. >>
Нестаріючий рокер Род Стюарт не стомлюється доводити, що є ще порох у порохівницях. У свої 66 років колишній фронтмен гурту The Faces увосьме став батьком. >>
Конкурс на монумент жертвам Голодомору в столиці США проводили ще минулого року. Тоді й визначили роботу, яка мала би стояти у скверику на перетині трьох вулиць — North Capitol Street, Massachusetts Avenue, F Street — неподалік залізничної станції Union Station. Вибрали проект скульптора Олександра Дяченка, який автор назвав «Зруйнована планета» (до речі, у 1992 році Дяченко працював над пам’ятником жертвам Холокосту, встановленому в містечку Криве Озеро на Миколаївщині). Проте через відомі політичні процеси в Україні роботу в цьому напрямi загальмували й відновили тільки у лютому, відповідно до доручення Президента України. >>
Два роки тому режисер Юрій Розстальний покликав столичних театралів до Театру імені Франка на прем’єру вистави «На полі крові», головні ролі в якій виконали Остап Ступка та Дмитро Рибалевський. За час, що минув з дня прем’єри, спектакль не лише відвоював собі постійне місце у досить насиченому репертуарі театру, а й устиг побувати на гастролях містами України, в Москві, Парижі, Мюнхені. Та, як з’ясувалося, феєричний фінал вистави «На полі крові», в якому знесилений Прочанин так і не зміг збагнути доводів Юди, у цій історії про віру і зраду був зовсім не крапкою, а трикрапкою. Режисер, зачарований поемою Лесі Українки «Одержима», вирішив доповнити постановку ще одним актом. Нову виставу, перша частина якої називається «Одержима», а друга — «На полі крові», нарекли «Голгофою». >>
Чотири з п’яти презентованих громадськості видань так чи інакше пов’язані з історією України — цю закономірність було виявлено ще минулого року під час представлення переможців конкурсу. Цікаво, що такий прецедент організатори «Коронації» називають випадковістю: «Так відібрали експерти, але збіг цікавий», — коментує Тетяна Логуш. Натомість один із переможців, автор роману про Григорія Орлика Тимур Литовченко, називає таку «випадковість» «тріумфом історичного роману, який свідчить про поворот у мізках українців». >>
Цій жінці доля вдоста відміряла нелегких випробувань. Але й нагородила щедро — рiдкiсним талантом умiти бути потрiбною людям. І свiй безцiнний дар вона реалiзувала сповна. Бо у свої 85 рокiв киянка Вiра Климiвна Артамонова досі серед людей.
Довiреним лiкарем у Радi профспiлок України Вiра Климiвна працювала понад десять рокiв. Це велика робота, каже вона, по–дiловому схилившись над своїм величезним домашнiм письмовим столом. Вiдрядження в рiзнi областi України, на пiдприємства. Довелося навiть у шахти спускатися...
Ще змалку, коли сiм’я службовцiв Іванових переїхала з мiста Лебедин, що на Сумщинi, до Києва, дiвчинка на iм’я Вiра мрiяла i вiрила, що стане лiкарем. До початку вiйни вона закiнчила перший курс Київського медичного iнституту. Тодi батько i брат пiшли на фронт. Брат — добровольцем, хоча йому не було й вісімнадцяти. Мати ж iз доньками Вiрочкою та Оленкою вирушили в евакуацiю. >>
Великим любителем газет та журналів на Черкащині можна назвати мешканця райцентру Катеринопіль 74–річного Анатолія Фартухова. На 2011 рік він передплатив періодики на тисячу гривень. Тож до його оселі листоноша тепер приходить щодня. «Люблю читати. І вдень, і ввечері, коли є вільний час, переглядаю газети та журнали. Хочу знати закони, постанови, цікавлюся політикою, наукою, подобаються історичні матеріали, розповіді про життя людей. А «Україну молоду» читаю дуже давно», — розповів Анатолій Юхимович. >>
Щоразу, коли приїжджаю до свого тата на Полісся, їду в райцентр на базар, щоб купити білоруського масла, сиру, сметани, згущеного молока й обов’язково вівсянки, смак якої не порівняти із вітчизняним продуктом. Білоруські «човники» приїздять на торги щонеділі, й мої земляки з нетерпінням чекають їх, щоб закупити якісні, а головне натуральні харчі. Тамтешньому краму поліщуки звикли довіряти більше, ніж сучасному українському. Бо у сябрів ніхто не насмілиться продавати спред за ціною вершкового масла та ще й обманювати покупця брехливими написами на етикетках, як роблять це українські виробники. І білоруська «згущенка» — то справді натуральний продукт, виготовлений з молока, а не з пальмової олії. >>
Самостійна Кубанська Народна Республіка проголошена 16 лютого 1918 року. Тоді ж вона за рішенням делегатів Законодавчої ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України. До складу СКНР входили Кубанська область, Ставропільщина, Терек, Дагестан і Чорноморщина. >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
Корифеї слова і пісні >>
