Миколаївщина запорізька

Миколаївщина запорізька

Широкому загалу мало відомо про унікальні природні ландшафти Миколаївської області. Поспішаючи на відпочинок до Криму, ми часто проходимо транзитом ділянку траси від Первомайська до Вознесенська, навіть не здогадуючись, що зовсім поруч розташована одна з найкращих природних «перлин» України — долина річки Південний Буг. Це справжня гірська країна серед степу, де, зупинившись на день–два, можна насолоджуватися гідромасажем від бурхливого водограю, або милуватися величчю Бузького каньйону. Що вже казати про урочище Гард у межах сучасного Южноукраїнська, де кожна гранітна скеля або річковий поріг тісно пов’язані з козацтвом. Уже опинившись на морі десь у Коблево або на лиманах Очакова, ми й гадки не маємо про те, що поруч розкинулась унікальна Кінбурнська коса. В це важко повірити, але чимало миколаївців жодного разу тут не були. Та й загалом Миколаївську область багато хто сприймає як край, що має історію лише останніх двохсот років, з часів катерининської колонізації Дикого степу. А були ж тут і елліни, і скіфи, й інші кочовики, але три сотні років, ще до Потьомкіна й Суворова, ці землі поливали власною кров’ю запорожці в протистоянні з Туреччиною. Побачити чудеса Миколаївщини у всій красі журналісту «УМ» пощастило минулих вихідних під час прес–туру в рамках Всеукраїнської акції «Сім природних чудес України». Після тривалого переїзду ми нарешті в Очакові, сідаємо на катер і вже за двадцять хвилин — на Кінбурнській косі в районі села Покровське. Над морем бачимо чимало пеліканів, що полюють на рибу. Директор Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Зіновій Петрович пояснює, що рідкісні птахи з’явилися на півострові в останнє десятиліття через забруднення водойм та скорочення рибних запасів на Дунаї. >>

Терикон не для туризму?

Такі дані соціологічного дослідження «Територія» нещодавно оприлюднив Інститут проблем управління ім. Горшеніна в рамках річної програми досліджень «Проект країни», повідомляє УНІАН. У 129 населених пунктах (63 міста і 66 сіл) фахівці опитали більше двох тисяч українців, які репрезентують доросле населення України віком від вісімнадцяти років. Квотами у вибірці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує 2,2%. >>

Із кинджалом на Кенжалієва

Інцидент стався минулої неділі, проте правоохоронці повідомили про нього тільки вчора — не хотіли зайвого ажіотажу в ЗМІ. Тим паче що з заступником начальника Головного управління МВС у Криму це трапилось у позаслужбовий час, пояснив кореспонденту «УМ» керівник місцевого Центру зв’язків із громадськістю полковник міліції Олександр Домбровський. >>

І прозріють незрячі...

І прозріють незрячі...

Відтепер православні християни з вадами зору зможуть «побачити» лик святого, доторкнувшись до нього, — літографічна ікона буде надрукована методом глибокого тиснення. Унікальності образу додає той факт, що це буде перша ікона для сліпих, надрукована в Україні. А унікальність у світовому масштабі їй гарантує великий наклад: лише перша «партія» складатиме 10 тисяч копій. >>

Останні оплески

Черкащина попрощалася з відомою в області людиною — народним артистом України Алімом Івановичем Ситником, який 38 років працював режисером Черкаського обласного драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Режисер не дожив кілька днів до свого 69–річчя — помер від важкої хвороби. >>

Не діждали колоради

Неповнолітній мешканець села Велика Рибиця Краснопільського району сьогодні перебуває в реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні. У хлопця уражене обличчя — пошкоджені щелепи, зламані передпліччя обох рук, постраждали й внутрішні органи. Важко повірити, але сталося це в результаті такого буденного і звичного для українців процесу, як оббризкування картоплі від колорадського жука. >>

Привид Раскольникова

До одного з елітних антикварних магазинів Харкова, що по вулиці Карла Маркса, може потрапити далеко не кожен покупець. Спочатку відвідувач повинен подзвонити у двері й сподобатись співробітникам. А вже потім, пройшовши суворий «фейс–контроль», підійти до прилавка. Позавчора вранці продавець свого вбивцю пропустив без проблем, оскільки той не раз приносив цінні речі на продаж. Але замість антикваріату 47–річний чоловік несподівано вийняв молоток і почав жорстоко бити продавця по голові. Переконавшись, що жертва не дихає, нападник згріб увесь вміст прилавка до сумки і накивав п’ятами. >>

Юля спустилася «до ядра землі»

Юля спустилася «до ядра землі»

Учора під час поїздки до Луганської області Юлія Тимошенко спустилася в шахту імені Фрунзе ДП «Ровенькиантрацит». За всіма правилами владного піару на гірниках, Прем’єрка переодяглася у шахтарську форму, їй зав’язали хустку на голову й одягли каску, видали спеціальний жетон для спуску в кліті. >>

Про– і Конституція

Про– і Конституція

«Чесно вам скажу: Януковича вдалося умовити. А от Ріната Леонідовича — не вдалося». Так відверто Юлія Тимошенко, піднімаючи келих за День журналіста, відповіла представникам преси на запитання, чому їй так і не вдалося разом із Партією регіонів провести через парламент свій варіант Основного закону. Очевидно, із перетворенням України на парламентську республіку доведеться трохи зачекати.

У секретаріаті Президента, де Національна конституційна рада «посилює» президентську владу, теж поки пауза — фахівці нібито працюють, але тихо й для широкого загалу непомітно. Напередодні Дня Конституції чергова спроба конституційної реформи різко загальмувала. Політики кажуть, що їм не до того — головне якось із коаліцією розібратися й із кризи вийти. А там уже й до Основного закону бешкетні ручки дійдуть, та вже такого наміняють... >>

Підписанти промахнулися

Відставити уряд Юлії Тимошенко достроково — така мета Партії регіонів та її компаньйонів. Для цього депутати–«регіонали» навіть зібрали підписи. Але, як виявилося, трохи помилилися. Як повідомив учора журналістам Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, «Регіони» зібрали 150 підписів саме за недовіру Кабміну, тоді як потрібно було ініціювати проведення позачергового пленарного засідання ВР. Спікер зазначив, що позачергове засідання Ради може бути скликане ним тільки у випадку наявності півтори сотні підписів парламентаріїв під відповідною вимогою. >>

За тих, хто з моря

За тих, хто з моря

За повідомленням Посольства Укра­їни в Нігерії, 25 червня нашого співвітчизника, якого ще 13 травня захопили пірати в дельті ріки Нігер, було звільнено з полону та перевезено в місто Порт–Харкорт. Українець, старший механік на судні, близько півтора місяця перебував на захопленому нафтосервісному судні Lourdes Tide, що належить американській компанії «Шеврон». Разом із ним у полон до піратів потрапили десять членів команди, серед яких — нігерійці та капітан судна, громадянин Португалії. Як повідомляє МЗС України, 19 червня викрадачі звільнили сімох нігерійців. Відтак «черга» дійшла й до українця. >>

Заробіток на невинності

ФБР упродовж останніх п’яти днів провело найбільшу в історії США операцію проти торговців дітьми та організаторів дитячої проституції, повідомила вчора газета «Нью–Йорк Таймс». Операція проводилася в 16 найбільших містах країни, заарештовано 389 осіб, З неволі звільнено 22 дітей, яких піддавали сексуальній експлуатації. >>

Олександр Жовна: Тут простіше творити і менше «митців»

Олександр Жовна: Тут простіше творити і менше «митців»

Прізище Олександра Жовни зазвучало після того, як знаний режисер Роман Балаян зняв фільм «Ніч світла» за його сценарієм. Фільм світлий і людяний, не ситий. Потім вийшли «Секонд–хенд» і «Партитура на могильному камені» — теж за сценаріями Жовни, а далі він сам прийшов у кіно. Як режисер екранізував написану ним драму «Маленьке життя». Правда, до кінотеатрів вона ще не потрапила. Письменник, режисер і сценарист мешкає на березі озера Лонго, в маленькому провінційному містечку Новомиргород Кіровоградської області. Ця нестолична прописка аж ніяк не заважає Олександрові бути цікавим і впізнаваним суб’єктом сучасної української культури. >>

Форматуємо край світу

Українці люблять відпочити: погляньте в український календар — і побачите, скільки там червоних дат. А якби ви останніми роками почали у тім календарі відзначати дні фестивалів, то побачили б, що їх дедалі більше, і в Україні вже виникає каста фестивальників, котрі з власними наметами від вихідних до вихідних мандрують від фестивалю до фестивалю. На тих фестах спостерігається практично та сама весела «хіпова» публіка як на сцені, так і перед нею. Організатори фестивалю в Унежі замахнулися на «свято, яке завжди з тобою»: у найближчі вихідні там відбудеться фестиваль альтернативної української музики, але на цьому все не закінчиться, бо на місці фесту буде «Кузня» для нестандартних думок, нових ідей та веселого відпочинку. >>

Микола Жулинський: Ми можемо більше заробити на іноземних студентах, ніж Росія на нафті

Із Миколою Жулинським «УМ» зустрілася під час VII Міжнародного конгресу україністів, який сьогодні завершує в Києві свою роботу. Свого часу пан Жулинський був президентом цього конгресу.

Академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Шевченка, автор численних наукових праць, голова Національної ради з питань духовності і культури при Президентові України у розмові з «УМ» розмірковує про те, як би в ідеалі держава мала піклуватися про україністів, розказав про загрозу закриття Українського вільного університету в Мюнхені, ліквідацію могили Володимира Винниченка в Мужені. >>

Сергій Карякін: Шахи — це професія, яка приносить радість

Сергій Карякін: Шахи — це професія, яка приносить радість

Шість років тому він став наймолодшим в історії шахістом, який досяг найвищого звання — міжнародного гросмейстера. На відміну від багатьох вискочок, котрі сяйнули в юному віці й зникли так само швидко, як і з’явилися, Сергій Карякін продовжив підніматися сходинками світового рейтингу, завойовуючи авторитет і повагу серед колег. На престижному турнірі «Аеросвіт–2008», що завершився днями у Форосі, Карякін другий рік поспіль опинився серед призерів. Розслаблятися 18–річному сімферопольцю ніколи — вже наступного тижня на нього чекає матч у Києві із популярним англійським гросмейстером Найджелом Шортом.

Скориставшись нагодою, кореспондент «УМ» запросив бронзового призера кримського турніру до дружньої бесіди, яка відбулася під зоряним нічним небом Кримського півострова. >>

Не турецький гамбіт

Не турецький гамбіт

Свято футболу в Австрії та Швейцарії вийшло на фінішну пряму — настав час вирішальних двобоїв. Перший півфінальний матч між збірними Німеччини та Туреччини став останнім поєдинком Євро–2008 на полі базельського «Санкт–Якоб парку». Його учасники підійшли до півфіналу в різних ігрових кондиціях. Головний фаворит турнірну, «бундестім», пройшов дистанцію без особливих проблем, а зігравши свій чвертьфінал аж минулого четверга, повністю відновив сили. А от підопічні Фатіха Теріма на тернистому шляху до півфіналу втратили аж дев’ятьох гравців основного складу — через травми й дискваліфікації. Тому «Імператор» був змушений ліпити команду з тих, хто залишився. І треба зазначити, що турецькому наставнику вдалося вивести на матч із німцями цілком боєздатний колектив. >>

Сіяні й далі відсіюються

Сіяні й далі відсіюються

По сім сіяних гравців із чоловічої та жіночої сітки турніру припинили боротьбу вже на ранній стадії змагань. В одиночному чоловічому розряді взагалі цікава тенденція: у перший день змагань вилетіла сьома ракетка турніру (Налбандян), у другий — четверта (Давиденко), у третій день — третя (Джокович). «Наступна жертва — Надаль?» — саме таке питання ставили англійські журналісти. >>

Портретист із ГУЛАГу

Портретист із ГУЛАГу

Малювати Олексієві хотілося завжди. Скільки пам’ятає, змалечку весь час був зачарований ілюстраціями, які бачив у книжках. І так само весь час запитував себе: як художникам вдається відтворити на папері людину, щоб вона виглядала, ніби жива? А от власноруч спробувати довго не випадало, бо народився і ріс у бідній селянській родині. Батька забрали у 1932–му, коли хлопцеві ледь виповнилося чотири роки, і незабаром він помер у в’язниці від побоїв, отриманих на допитах. У голодні тридцяті мати самотужки ставила на ноги трьох дітей, через те сім’ї не до розкошів було — не до фарб та олівців.
Утім саме художницький хист і непереборний потяг до його реалізації невдовзі призвели до тих крутих поворотів, що випали на долю Олексія Пилиповича Степового, який мешкає в селі Джулинка на Вінниччині. >>

Невроз  у «розлучному» кошику

Невроз у «розлучному» кошику

Білява кралечка Хізер Локлір колись була однією з найяскравіших зірок телесеріалів. Прославившись у легендарній «Династії», Хізер надовго завоювала серця любителів цього жанру, в тому числі й в Україні. Однак після зйомок в іншому популярному «телемилі», «Район Мелроуз», Локлір давала про себе знати значно рідше, а останнім часом і взагалі десь зникла. Днями офіційна речниця актриси пояснила причини такого відходу від справ. За словами Сісі Йорк, Хізер страждає на досить важку депресію і невроз. Телезірка зрозуміла, що самотужки цю проблему їй не подолати, і звернулася до лікарів. А ті призначили Хізер тривалий курс лікування. >>

ПРИКОЛИ

Якщо жінка тупотить ногами і не хоче вас слухати... Не заважайте їй, можливо, вона просто танцює. >>

Вальс під... бандуру

Вальс під... бандуру

«Чув, у клубі музика грає? — перемовлялися чоловіки на автобусній зупинці. — Це кобзарів випускають. Треба сходити». У холі будинку культури зібралося багато стрітівчан: щороку випуск кобзарської школи — подія для села. Але не тільки для нього. Адже і школа ця унікальна — єдиний в Україні сільський заклад, де готують майстрів гри на бандурі. Тому не дивно, що на свято з нагоди вручення випускних атестатів приїхало чимало поважних людей: корифей українського театру, актриса Галина Яблонська, голова Національної спілки кобзарів України Володимир Єсипок, голова Фонду імені Тараса Шевченка Людмила Красицька, народні депутати Верховної Ради України Володимир Макієнко й Олександр Скібінецький. >>