Вальс під... бандуру

27.06.2008
Вальс під... бандуру

Данило Носко не тільки навчився досконало володіти бандурою — у школі йому «поставили» вокал. (Фото автора.)

Кобзарська трійка

«Чув, у клубі музика грає? — перемовлялися чоловіки на автобусній зупинці. — Це кобзарів випускають. Треба сходити». У холі будинку культури зібралося багато стрітівчан: щороку випуск кобзарської школи — подія для села. Але не тільки для нього. Адже і школа ця унікальна — єдиний в Україні сільський заклад, де готують майстрів гри на бандурі. Тому не дивно, що на свято з нагоди вручення випускних атестатів приїхало чимало поважних людей: корифей українського театру, актриса Галина Яблонська, голова Національної спілки кобзарів України Володимир Єсипок, голова Фонду імені Тараса Шевченка Людмила Красицька, народні депутати Верховної Ради України Володимир Макієнко й Олександр Скібінецький.

«За 19 років існування школи ми переживали і злети, і спади, — говорить Галина Іванова, директор школи. — І цьогорічний випуск якраз з «історії спаду» — троє випускників. Був такий час — розчарувалися батьки, вичерпався ентузіазм у дітей. Однак ці троє студентів, безумовно, — яскраві особистості. На жаль, ми не ведемо статистки, але ці хлопці за роки навчання зробили скільки виїзних концертів — у сотню не вкладеш. Вони живуть мистецтвом».

«Данилку, ну що за зачіска?» — хвилюється жінка, поправляючи хлопцеві стильну «козацьку» чуприну. «Мамо, немає часу, концерт розпочався», — ухиляється хлопець. Данило Носко — «один із трьох» — приїхав до Стрітівки з Донецька. «Коли віддали сина до української школи, то не сподівалися, що він собі такий шлях обере, — ділиться мама Тетяна Миколаївна. — А він у музичній школі рік на фортепіано провчився і сказав: хочу грати на бандурі!» Відтак Данило потрапив до гуртка боротьби «Козацькі забави», заприязнив із багатьма письменниками, істориками. А на фестивалі в Запоріжжі познайомився з кобзарем Василем Литвином, одним із засновників Стрітівської кобзарської школи. Василь Степанович і порадив із вибором професії. «І зовсім не жалкую, — зізнається Данило. — По­перше, в цьому селі така розкішна природа, що сама спонукає до творчості. По­друге, вчителі, які працюють у нашій школі, — справжні майстри своєї справи. Володимир Кушпет навчив гри на бандурі, Михайло Нагорний поставив вокал, доцент кафедри оперного співу Національної консерваторії Едуард Синько — відомий бандурист, який півсвіту об’їздив, керував нашим хором, народний артист України Григорій Верета веде в нас капелу бандуристів».

Рок під бандуру

Організатори вирішили відступити від стандартів і вручення дипломів відклали на кінець свята. Спершу — концерт, щоб наставники і глядачі могли переконатися, що «не міліє криниця кобзарська». Його сценарій випускник Ярослав Джусь дописував о п’ятій ранку напередодні події. Каже, хвилювався, адже сам концерт виявився експромтом — жодної репетиції. Назвали його «Від традиції до сучасності». Твори про Саву Чалого, з репертуару кобзарів Остапа Вересая і Георгія Ткаченка, українські повстанські пісні доповнив сучасний рок під бандуру у виконанні друзів випускників — музичного гурту «Тінь сонця». Прозвучали також власні композиції Ярослава Джуся, зокрема, для бандури і фортепіано, написана спеціально для випускного. Ярослав розповів, що пише музику з п’яти років, і за час навчання створив десятки композицій, залюбки виручає товаришів, коли треба «розписати партитури». Хоча до Стрітівської школи бандури не знав і особливо музикою не цікавився. А вдома він, корінний киянин, спілкувався російською. «Проте ця школа повністю змінила мій світогляд, — каже хлопець. — Я став справжнім поборником усього українського, познайомився з багатьма цікавими людьми. Напевне, недаремно першою піснею, якої навчила мене бабуся на фортепіано, була «Взяв би я бандуру».

У концерті брали участь і молодші колеги випускників — усього їх у школі навчається 39. Дипломовані бандуристи показали також диригентські здібності — цю спеціальність тут відкрили цьогоріч. І поки планують відкрити фах майстра з виготовлення та ремонту бандур, учні вже освоюють цю справу під керівництвом Сергія Перехожука. Для кобзарської школи це життєво необхідно, переконана Галина Іванова. І хоча в навчальних планах є предмет «ремонт і виготовлення бандур», проте дотепер вчили його тільки теоретично. А завдяки спонсорській підтримці вдалося, нарешті, обладнати майстерню — закупити станки, комплекти струн, фарби, лаки, клей. «І вже відремонтували власними силами десять бандур, — розповідає Галина Михайлівна. — Якщо врахувати, що новий інструмент коштує шість тисяч гривень, то нам вдалося непогано зекономити. Адже на нові бандури грошей чекати нема звідки. Діти вчаться грати на тих інструментах, які свого часу школі подарували благодійники. Була в нас традиція кожному випускникові вручати бандуру, та нині, на жаль, не маємо на це коштів».

І «кобзарки» будуть

У планах цьогорічних випускників — продовжувати навчання у вищих навчальних закладах. Данило Носко хоче вступати до Національного університету імені Тараса Шевченка на фольклористику, Ярослав Джусь сподівається стати студентом Національного педагогічного університету імені Драгоманова — обрав факультет музичної педагогіки і психології. А Ілля Клюєнков ще не визначився з вибором. Проте ніхто з них не збирається розлучатися з бандурою. «Коріння мого роду сягає часів козаччини, — каже Ілля Клюєнков. — Дослідивши свій родовід і дізнавшись, що моїм прапрадідом був козак Семен Палій, я зрозумів, звідки в мене з дитинства така любов до всього українського».

Віднедавна до кобзарської школи почали приймати й дівчат. «Шкода, що на Даниловому курсі їх немає, — бідкалася мама випускника. — Я думала — ну з ким же він танцюватиме вальс на випускному...» У фойє будинку культури в цей час під звуки бандури кружляли вродливі юнки у вишиванках. Дві Наталки й Оленка приїхали на свято до кобзарів зі Львова. Кажуть, потоваришували з Данилом і Ярославом на фестивалі в Шешорах, де хлопці кобзарювали.

 

До речі

Згідно з Законом України про загальну середню освіту, навчальний рік у школах держави має завершитися до першого липня. Нині триває період випускних вечорів, що стартував 20 червня. Сьогоднізавтра свято закінчення школи відзначатимуть частина одинадцятикласників Києва, а також Кіровоградської, Херсонської, Львівської, Одеської, Харківської, Черкаської областей. Цього року атестат про середню освіту в Україні отримають 432 315 випускників 11—12 класів, які навчаються в закладах, що належать до системи Міністерства освіти і науки України.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>