Читачі «УМ» уже знають про враження від генеральних репетицій «Євробачення» та як виглядає закулісний півфінал, тому репортаж із вирішального концерту пісенного конкурсу ми вирішили писати безпосередньо із зали. Отож я тримаю квиток за тисячу п'ятсот гривень, сьомий сектор, перший ряд. Скоро все почнеться...
А поки ще не десята вечора, я не втримуюся від спокуси і таки пробираюся в backstage (як це тут називається, втім я б воліла — за лаштунки). У вечір фіналу це ще проблемніше, ніж минулого разу: тоді я пройшла з Філею, а сьогодні — з Жаном Полем Готьє. Це — почесний гість конкурсу, щоправда, на нього ніхто не кидається: одна скромна камера та двоє фотографів. Поруч українська молодь, обвішана символікою спонсора «Євробачення», «Київстару», грається із цуценям. За їхніми словами, це такий собі символ конкурсу, який живе на території Палацу спорту. В цей момент Жан Поль Готьє крутить головою і привітно усміхається в нікуди. Він ще не знає, за кого голосуватиме, але точно не за Францію, Грецію та Україну.
У самих гримерках безлад — сьогодні відповідальний день: розслабляються, як завжди, норвежці, горлаючи під гітару «Камон, камон!». Саме виходить з «кімнатки» Наталя Подольська, її хапає за руку Роман Калин з традиційними привітаннями та побажаннями. Головний «Гринджол», мабуть, не знає, що після репетиції Подольська заявила українським журналістам, що вона не чула нашої конкурсної пісні... Представник преси, який стоїть поруч, напівжартома говорить Калину, що він так і не дочекався на мінімальну співпрацю від Росії та України на «Євробаченні», на яку сподівався. >>
