Гідний гід

Гідний гід

Колись вона закохалась в українця і залишилась у Києві. Із чоловіком не склалось, але все вийшло з Україною. Уже 20 років німкеня Брігітте Шульце практично живе тут і вивчила країну подекуди краще, ніж більшість українців. Свої враження і власні фотографії вона оформила в путівники. Один присвячений Одесі, інший називається «Україна... як я її люблю!». Готується до друку путівник Львовом. Усі маршрути, про які вона пише, пані Брігітте проїхала сама: тут і ресторани, і карти (навіть карта схилів гірськолижного курорту Буковель), словник необхідних слів та фраз російською, українською та німецькою, потрібні посилання на сторінки в інтернеті. У книжці також чимало порад: як відрізнити добре зварений борщ від неякісного, як винаймати квартиру. Кілька сторінок присвячено важливому для туриста питанню — туалетам. Шульце пояснює, як відрізняють «М» і «Ж», а також друкує фото різних українських вбиралень, наприклад, без дверцят. У путівнику є чимало цікавої інформації: які українські спортсмени отримали золото на Олімпійських іграх, як живуть німці в Україні сьогодні та інше.

Марічка Шубарт: Війна може повторитись у будь–який момент

Марічка Шубарт: Війна може повторитись у будь–який момент

Коли сидиш в італійському ресторані N у ситому Берліні, п’єш смачне німецьке пиво, про долю остарбайтерів якось не думаєш. Колись ти чув і читав трохи на цю тему. Але сьогодні актуальніші яйця в парламенті і кораблі в Севастополі. І ті для ситого Берліна якось байдужо далекі. Люди тут більше цікавляться відкриттям виставки картин Фріди Кало і чому досі холодно. А тоді в італійський ресторан N приходить Марічка Шубарт — професійна балерина, акторка й театральний режисер, яка допомагає колишнім остарбайтерам з України: привозить до них європейських журналістів і акторів, виступає в пресі і ставить за історіями постраждалих у Другій світовій війні українців вистави. І навіть банально — купує їм картоплю й окуляри. За цю роботу німці нагородили Марічку високою нагородою імені Карла фон Осицького. Але найбільша нагорода для неї — сльози глядачів та їхні враження від вистави у книзі відгуків.

Кіно і німці

Кіно і німці

Півроку тому в Берліні з ініціативи української громади з’явився кіноклуб. Українці та всі, хто цікавиться країною, зустрічаються там щомісяця, щоб подивитись новинки українського кіно. Зустрічі відбуваються у польському авангардному клубі, або, як вони себе називають, Клубі польських невдах: тут збираються симпатики Східної Європи, серед яких чимало німців.

Олена Журавська: Майже всі свої картини я спершу «з’їла» сама

Олена Журавська: Майже всі свої картини я спершу «з’їла» сама

Квартира Олени Журавської — дуже рибне місце. Всі стіни тут завішані картинами з кісток морської чи річкової риби. Рибні хребти в родини Журавських не відходи, а матеріал для творчості. У, здавалося б, звичайному хребті карася чи сома Олена бачить пелюстки квітів, рею вітрильника чи дзьоб півня. Її чоловік жартує: вона в мене сама рибу ловить, сама готує, сама кістки збирає і з них викладає картини, які сама і придумала. Уявляючи собі композицію, Олена філігранно викладає кісточки на чорний оксамит, приклеює їх клеєм та покриває лаком для нігтів. А потім роботу перевертає і... б’є по ній молотком. Перевіряє на міцність. Про особливості свого незвичного заняття художниця розповіла в інтерв’ю «УМ».

І кожух, і свита, і губа сита

І кожух, і свита, і губа сита

Вирішили відпочити в зимових Карпатах, але хочете не лиж, а чогось оригінального? «УМ» поцікавилась, чи є спеціальні пропозиції відпочинку у місцевих турфірм.

«Клієнт стає вимогливішим, його уже не вразиш яремчанським водоспадом, — каже Олег Сорохтей, керівник фірми–туроператора «До Карпат!». — Тому останнім часом почастішали замовлення на ексклюзивні маршрути, розроблені за бажанням туриста. Люди приїжджають кататися на лижах, але хочуть не лише екстриму, а й пізнавально–розважальних програм. Тому тут попит сам сформував пропозицію, і ми почали розробляти авторські туристичні програми».

«На танцях можна, а офіційно — ні»

«На танцях можна, а офіційно — ні»

Він присвятив цій музиці все життя і стояв біля витоків українського джазу. Із колективом «Ритм» був єдиним представником України на Першому міжнародному джазовому фестивалі в Радянському Союзі (Тарту, Естонія) у 1961 році. Тоді став художнім керівником біг–бітового колективу «Арніка», який у своїй творчості теж застосовував джазові прийоми. Завдяки їм і роковому звучанню музиканти перемогли на Всесоюзному телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти», записали платівку на «Мелодії» та поїхали в турне Союзом. У 2001 році з нагоди проведення першого фестивалю Jazz Bez у Львові Володимир Кіт створив «Дзига джаз квартет». На офіційному сайті фестивалю про колектив пишуть: «Квартет можна справедливо і з гордістю вважати візиткою українського добірного джазу. Музика, що його виконує квартет, — інтелектуально насичена, із безмежним полем для інтерпретацій та дисонансів, із домішками етнічного мелосу і навіть африканських мотивів». На цьогорічному фестивалі Jazz Bez у Львові трубач Володимир Кіт відсвяткував своє 70–річчя.

Джазування під кавування

Джазування під кавування

ІХ музичний фестиваль Jazz Bez відкривають сьогодні концертом «української Бйорк» Мар’яни Садовської та німецького гурту Borderland, які презентують свій новий альбом. Участю співачки у фестивалі організатори пишаються і називають Садовську чи не найбільшою зіркою Jazz Bez. Для зірки і зал підібрали великий — у театрі ім. Марії Заньковецької. «Здавалося б, фолк чи джаз — не для академічних приміщень, а більше для камерних клубів, — говорить «УМ» прес–секретар фестивалю Юрій Вовкогон. — Але минулого року ми побачили, що львівська джазова публіка зросла настільки, що вже не вміщується у клуби — люди часто не мали змоги потрапити на концерти. Тому цього року ми зробили акцент саме на великі приміщення».

Снігові люди існують

Снігові люди існують

Вони закохані у сніг. Щороку перечікують літо, з нетерпінням позираючи на лижі чи сноуборди в кутку балкона. І в очікуванні зими дивляться «своє» відео. Екстремальні фільми — це спорт і розваги одночасно. Кадри з карколомними стрибками на лижах та сноубордах зі скель чи крутих схилів із задоволенням дивляться навіть пасажири київського метро. Таке відео дуже видовищне і дороге — світові бренди і найкращі саундтреки, які потім стають хітовими. Екстремальне кіно знімають роками, адже це неймовірно витратний і трудомісткий процес. Так, наприклад, найгучнішу минулорічну прем’єру — стрічку That’s It. That’s All — знімали 2,5 року в найкрасивіших місцях планети: Австралії, Новій Зеландії, Японії, на Алясці та на льодовиках Європи. Але і результат вражає. Тільки пошукові системи видають більше мільярда (!) згадок про цей фільм.