Пенсійна реформа стала доконаним фактом. У ніч з четверга на п’ятницю, о 1:34, після дев’ятигодинного розгляду, Верховна Рада ухвалила проект урядового закону щодо реформування пенсійної системи. Жінкам підвищили пенсійний вік до 60 років, а також страховий стаж — до 30 років для жінок і 35 — для чоловіків. Пенсійний вік чоловіків–держслужбовців збільшено до 62 років. Розмір максимальної пенсії обмежується на рівні 10 мінімумів для непрацездатних (7640 грн.).

Віце–спікер від БЮТ Микола Томенко вважає, що опозиція має достатньо аргументів як для Президента щодо ветування пенсійної реформи, так і для Конституційного Суду щодо змісту документа та легітимності голосування.

Учорашній день у парламенті видався гарячим: перед виходом у тривалу літню відпустку депутати ухвалювали урядовий законопроект пенсійної реформи. І хоча особливих сумнівів щодо провладного «одобрямсу» ні в кого не виникало, засидітися парламентарії збиралися аж до глупої ночі. Зокрема, нардеп від БЮТ Андрій Павловський припустив, що розгляд законопроекту в другому читанні може затягнутися до 5–ї ранку. Адже до документа було подано понад тисячу поправок. Але всі вони вже не вплинуть на загальну концепцію пенсійної реформи, переконаний член Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці Володимир В’язівський. Головне — що закон передбачає зменшення виплат пенсіонерам.

Наталя Осьмак майже 20 років збирає по зернині відомості про свого батька — президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака. Вона об’їздила Росію, де відбував покарання та вчився її тато, шукала документи і свідків тих подій у Карпатах, Києві та Львові. Пані Наталя знімає фільми, пише книжки про батька. І завдяки її активній громадянській позиції та щирій доньчиній любові прах Кирила Осьмака перевезений до України — тепер український президент спочиває не біля мурів Володимирської в’язниці, а на Байковому кладовищі, під козацьким хрестом.

Дивовижно, але дізналася пані Наталя про те, ким був її тато, майже у 50 років. Відтоді життя столичного інженера, проектувальника мостів, киянки Наталі Осьмак кардинально змінилося. В одному з листів до своєї сестри Галини президент УГВР якось написав про свою дочку: «Сподіваюся, що вона понесе в життя ідеали свого батька». Так воно й сталося.

Із пані Наталею ми спілкуємося напередодні чергової, 67–ї, річниці створення УГВР. А в неділю, 10 липня, у селі Сприня Самбірського району на Львівщині відбудеться урочисте відкриття пам’ятного знака Великого Збору УГВР — підпільного парламенту воюючої України в роки Другої світової війни. Наталя Осьмак неодмінно буде там.

Несподіване рішення прийняв позавчора ввечері Окружний адміністративний суд Києва у справі за позовом Наталії Вітренко (лiдерка Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність). Після десятка слухань упродовж року суддівська колегія вирішила розглядати позов Вітренко у порядку письмового провадження. Це означає, що судових засідань за участi непримиренних опонентів — «вітренківців» і нащадків упівців — більше не буде: суд збере учасників процесу востаннє вже для того, щоб оголосити своє остаточне рішення.

Створення газети — складний процес і творчо, і технічно. Над «Україною молодою» щодня трудяться не тільки наші журналісти, а й коректори, верстальники, випускові редактори. І коли нарешті результати їхньої праці готові, до справи беруться фахівці газетного цеху Державного видавництва «Преса України», де друкується «УМ». Ми вирішили показати своїм читачам, як же відбувається народження «України молодої».

Коли серед простих смертних заходить мова про розкішне життя депутатів, епітети особливо не добирають. Образ нахлібника і нероби з парламентським значком чітко зафіксувався у громадській свідомості. Хмизу в багаття підкинуло оприлюднення народними обранцями декларацій про доходи за минулий рік: хтось виявився бідним безхатченком у діамантах, а хтось, маючи мільйони на рахунку, не гребує матеріальною допомогою від держави. «УМ» вирішила перевірити, як живуть на одну зарплату скромні народні обранці (згідно з декларацією та думками колег). І нахабно напросилася до них у гості.

Минулого тижня Віктор Янукович відправив у відставку посла України в Республіці Білорусь Романа Безсмертного. Цю звістку політик–«нашоукраїнець» сприйняв більш ніж спокійно — він її чекав. Адже був у нинішній українській владі «чужорідним тілом». За рік дипломатичної роботи в Мінську (на цю посаду його призначив Президент Ющенко) Безсмертний не раз дозволяв собі критику на адресу офіційного Мінська і запам’ятався навмисним ігноруванням інавгурації президента Лукашенка. Сьогодні він каже, що прожив дуже корисний для себе рік. І навіть заявляє, що надто делікатно висловлювався про «бацьку». Україна, на думку екс–посла, не має стояти осторонь порушень прав людини у Білорусі.

Додому Роман Безсмертний планує повернутися через тиждень–другий — зараз ще завершує справи у Мінську (тому поспілкуватися ми змогли за допомогою «Скайпу»).

У парламенті днями зареєстрували новий, «покращений», законопроект щодо пенсійної реформи. Віце–прем’єр–міністр соціальної політики Сергій Тігіпко сподівається, що Верховна Рада ухвалить його ще до 4 липня, тобто до канікул. Доопрацьована пенсійна реформа, свідчить Тігіпко, включає 11 принципових змін порівняно з початковим варіантом.

Українці нині переживають непрості часи — і в економічному, і в політичному плані. Затягнуті паски, зростання цін і невпевненість у завтрашніх статках змушують розчаровуватися у владі багатьох її вчорашніх прихильників. А тут ще й політики підкидають хмизу в багаття, спекулюючи то на червоних прапорах, то на темі УПА, то на мовній проблемі. «Західняка» і «східняка» знову намагаються зіштовхнути лобами. Щоб не думалося про хліб насущний. Про те, як реагує громадська думка на подібні провокації, наскільки суспільство готове до радикальних дій і кого підтримує, «УМ» поговорила з відомими соціологом, директором Фонду «Демократичні ініціативи», старшим науковим співробітником Інституту соціології НАНУ Іриною Бекешкіною.

Лідер «Нашої України», Президент України — 2005—2010 років Віктор Ющенко переконаний, що події у Львові 9 травня були зрежисовані заздалегідь. «Це план, ідеологи якого знаходяться не в Україні, — зазначив Віктор Ющенко журналістам під час «круглого столу», що відбувся в столиці вчора. — Безперечно, влада грала, мала «декількаходовку», яка призвела до того, що День Перемоги у Львові став днем протистояння. Це була найсерйозніша провокація за останні 20 років проти нації».