Пенсійний фонд вирішив іти «в народ» і бути більш відкритим, розмістивши на офіційному сайті (www.pfu.gov.ua) програму «Пенсійний калькулятор», завдяки якій кожен українець зможе самостійно вирахувати свою майбутню пенсію. Завантажити програму можна просто з сайту, до неї ж додається інструкція. Однак чи зможе впоратися з усіма цими сучасними комп’ютерними «примочками» і чи матиме доступ до iнтернету десь у глухому українському селі рядовий вітчизняний пенсіонер — питання відкрите.

Напередодні 1 вересня у Києві офіційно презентували нові підручники, за якими вчитимуться одинадцятикласники. Зпоміж свіжовіддрукованих навчальних видань із правознавства, фізики чи географії найбільший резонанс викликала презентація підручників з історії України для 11го класу. Адже в експертів та журналістів до нового посібника є чимало запитань: автори повернули до навчального курсу термін «Велика Вітчизняна війна», суттєво скоротили відомості про діяльність ОУН та УПА (не забувши натякнути на «прислужників окупантів»). Немає у підручнику відтепер і поняття «Помаранчева революція».

Анатолій Грищук був одним із перших офіцерів–українців, хто після розвалу СРСР повернувся служити на Батьківщину. Пішов із посади заступника командира протичовнової бригади Балтійського флоту. Доклавши немало зусиль до розбудови української армії, офіцер із двома академічними освітами визнає: навіть у страшному сні не уявляв, у якому стані опиняться Збройні сили України.

Автор єдиного в Україні «Військово–політичного енциклопедичного словника» українською мовою нині не залучений до роботи в Міноборони — через чіткі патріотичні переконання і принциповість із ним воліє не мати справи наш генералітет. Зараз він активно займається громадською роботою і пише... дитячі книжки. «Я, як і більшість моїх колег, так і не реалізував свій потенціал офіцера», — каже пан Анатолій. Про перспективи української армії, офіцерів з небайдужим серцем і про злочинне нехтування їхнім цінним досвідом говоримо напередодні Дня Незалежності.

В унсовців сьогодні — «професійне» свято: рівно 20 років тому була створена Українська народна самооборона. Цих хлопців у традиційних камуфляжах із червоно–чорними шевронами добре знають завдяки активній націонал–патріотичній позиції — чого варте те, що у сприйнятті багатьох росіян УНА–УНСО залишається головною організацією українського націоналістичного табору (як варіант — навіть «УПА–УНСО»!). За участь в абхазькій війні 90–х років проти Росії унсовців відзначили найвищою державною нагородою Грузії. А за книжкою спогадів сотника УНСО Устима «Як козаки Кавказ воювали» курсанти Національного університету оборони тепер вивчають принципи ведення вуличних боїв. Члени організації охороняли іноземних журналістів у зоні чеченського конфлікту. У різні роки надавали допомогу білоруській опозиції (семеро хлопців відсиділи за участь у «Чорнобильському шляху» в Мінську 1996 року). Унсовці завжди боронили українську церкву, брали активну участь в акції «Україна без Кучми», поході на Київ сумських студентів та Помаранчевій революції. А за «справу 9 березня» 16 унсовців опинилися в тюрмі надовго (згодом рішенням ПАРЄ їх визнають політв’язнями, а Президент Ющенко відзначить орденом «За мужність» ІІІ ступеня).

Члени цього братства кажуть, що колишніх унсовців не буває: їх, мовляв, об’єднує міцний невидимий зв’язок, і лише смерть може його розірвати. За символічним трагічним збігом, саме сьогодні, в день 20–річчя створення УНСО, минає 40 днів від смерті одного з перших унсовців, голови виконкому організації Руслана Зайченка. «Унсовець — це місіонер, — любив казати Руслан. — Лише той має право ним називатись, хто щодня, щохвилини бореться за справедливість. Несе народу нашу Правду... Ми — організація командирів, воїнів. Той, хто відчуває відповідальність за своїх побратимів, не залишить у біді свій народ. Пройдений нами шлях у цій державі не проходив ніхто...»

Тож із нагоди 20–ї річниці цього патріотичного ордену «УМ» вирішила пригадати найяскравіші бойові епізоди шляху, проторованого УНСО.

Учорашній день у Вищому адміністративному суді пройшов під знаком українського націоналізму: тут розглядали багатостраждальні справи щодо присвоєння Президентом Ющенком звання «Герой України» Степанові Бандері та Роману Шухевичу. Будівлю суду пікетували представники ВО «Свобода», УНА–УНСО, КУНу, а в судовій залі тримав оборону загін правозахисників, залучених до процесу. Представники в суді Степана Бандери–молодшого — Роман Орєхов та Юрія Шухевича — Олекса Чорнота навіть святково вбралися: один у чорну, другий у білу вишиванку. Із кольором вердикту вгадав Орєхов.

Відтепер чорнобильці, діти–інваліди та діти війни, особи, які втратили годувальника, матимуть право на значно меншу пенсію, ніж досі. Кабмін своєю постановою урізав соцвиплати цим категоріям громадян — так уряд почав свою «реформу» з обмежень пільг та соціальної допомоги. Колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко пояснює: ще в змінах до закону про держбюджет на 2011 рік була прописана норма, за якою Кабмін може самостійно встановлювати розміри виплат, які фінансуються із державної казни — «у залежності від наявних грошей». А оскільки коштів, передбачених для чорнобильців та дітей війни, у держави не виявилося, то й пенсія у цих категорій громадян «схудла».

Після пенсійної реформи віце–прем’єр Сергій Тігіпко обіцяє взятися за не менш резонансну «революцію» — боротьбу за легалізацію праці. Ще у квітні Мінпраці презентувало три законопроекти, які покликані воювати із зарплатами в конвертах. Уже 1 вересня, після громадського обговорення, яке начебто триває зараз, Сергій Тігіпко розраховує свої доробки передати на ухвалення у Верховну Раду. От тільки скептично налаштовані експерти переконані: у разі ухвалення цих законів легалізації праці все одно не відбудеться — навпаки, малий та середній бізнес ще більше «пірне» у тінь. Адже економічних стимулів уряд у своїх намірах не передбачив — лише каральні заходи.

Нарешті у тривалому судовому процесі за позовом Наталії Вітренко, про який неодноразово писала «УМ», поставлено крапку. Нагадаємо, лiдерка Прогресивної соціалістичної партії України оскаржувала указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність у XX столітті. Після десятка слухань упродовж року Окружний адміністративний суд Києва відхилив позов прогресивної соціалістки.

...31річний Олександр Шелковніков уже вісім років живе у Великобританії — випускник Національного технічного університету України «КПІ», Інституту телекомунікаційних систем (ІТС), працює в Лондонському офісі всесвітньо відомої компанії Deloitte консультантом зі стратегії у сфері телекомунікацій, медіа та технологій. «Знання, отримані під час навчання в Україні, в Інституті телекомунікаційних систем «КПІ», створили мені дуже гарну базу, яка зараз надає мені перевагу і додаткові можливості під час роботи, — каже Олександр, який, до речі, після навчання в ITC закінчив ще й аспірантуру Лондонського університету і отримав звання доктор філософії з бездротового зв’язку. — Вважаю, що в Україні отримав хорошу освіту. Кажучи це, я дивлюсь не тільки на свій досвід, а й на досвід своїх друзів по навчанню. Більшість із нас змогла реалізувати себе не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні. Багато хто взяв участь у становленні сучасних телекомунікацій в Україні».

У вівторок увечері на території столичної лікарні №6 прощалися з одним із лідерів УНА–УНСО Русланом Зайченком. Як уже писала «УМ», український полiтик i громадський дiяч помер у понеділок, після тривалої хвороби, на 48–му році життя. Віддати шану патріоту України прийшло чимало людей. Серед них — екс–міністр закордонних справ Володимир Огризко, народний депутат Олесь Доній, поет Володимир Цибулько, лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола, Фома з «Мандрів», гурт «От вінта», режисер Олесь Санін із родиною. Підтримати молоду вдову, дизайнерку Олесю Теліженко та її чотирирічного сина Аскольда, який лишився без батька, приїхала також Ніна Матвієнко з чоловіком — після закінчення панахиди народна артистка України заспівала востаннє для Руслана. Пiсню слухала вся родина митців Теліженко. За трагічним збігом обставин, саме цього дня в Музеї Івана Гончара відкрилася виставка «Коло Миколи» заслуженого художника України Миколи Теліженка.