«Люблю залишати зону комфорту»

«Люблю залишати зону комфорту»

Олеся Жураковська — яскравий приклад несправедливості природи популярності актора. Прима Театру драми і комедії на Лівому березі має високоякісне творче «портфоліо» — Годувальниця («Ромео і Джульєтта», Шекспір), Олена Андріївна («26 кімнат», Чехов), Феона («Не все коту Масниця», Островський), Миронова («Голубчики мої!..», Достоєвський, Володін)... Але відсоток людей, які відвідують театри, у нас безнадійно програє кількості шанувальників «мистецтва з телевізора». Тож всенародна любов до Олесі Жураковської прийшла лише після того, як режисери мюзиклів та серіалів почали активно запрошувати її до своїх проектів. Творча активність і статус однієї з найбільш затребуваних актрис не стали перешкодою для Олесі Жураковської, яка вирішила взяти участь у телепроекті «Танцюю для тебе». Минулої п’ятниці, після дуелі, акторка залишила паркет, але моральний обов’язок перед хлопчиком, за мрію якого вона танцювала, не дозволяє їй поставити крапку в цій історії і зосередитися лише на своїй професії. >>

Атіс Сьянітс: Україна багатогранна і складна для дипломатів

Атіс Сьянітс: Україна багатогранна і складна для дипломатів

Із Надзвичайним і Повноважним послом Латвійської Республіки в Україні Атісом Сьянітсом ми зустрілися напередодні 60–ї річниці однієї з найтрагічніших подій у національній історії. У короткий відрізок часу — з 25 по 28 березня 1949 року — з Латвії було депортовано 42 тисячі осіб, що становило понад два відсотки тодішнього населення республіки. Три чверті депортованих — жінки і діти віком до шістнадцяти років, яких вивезли на малозаселені території Сибіру та Далекого Сходу, і там багато з них загинули. Цю сумну дату в країні відзначають 25 березня як День пам’яті жертв комуністичного терору. Якщо згадати про той хронологічний період у Західній Україні, то прозорі аналогії напрошуються самі собою.
І хоч говорили ми про сучасність, з’ясувалося, що мій співбесідник добре обізнаний з українською історією. Атіс Сьянітс — професійний дипломат, досі представляв інтереси своєї батьківщини в Литві, Ватикані, Канаді. Працюючи за океаном, усерйоз зацікавився Україною, і коли влітку 2007 року випала нагода, попросив призначити його в Київ. >>

І не сміх, і не гріх

І не сміх, і не гріх

Одразу після визначення календаря кваліфікаційного турніру «мундіалю»–2010 в Україні звернули увагу, що один із головних для нашої команди матчів припадає на народний День сміху. Казали — подивимося, хто, ми чи англійці, сміятимемося після фінального свистка. Насправді на стадіоні «Уемблі» в присутності 85 тисяч глядачів усе вийшло якось буденно й закономірно — одна з найсильніших збірних світу в рідних стінах обіграла європейського середняка. >>

«Обсмолені» карлики

«Обсмолені» карлики

Збірна сусідньої Польщі сповна реабілітувалася перед своїми вболівальниками за невиразну гру в попередньому турі відбору проти Північної Ірландії. У середу на стадіоні міста Кельце підопічні голландського тренера Лео Бенхакера відвантажили суперникам із карликового Сан–Марино аж десять «сухих» м’ячів. >>

Ігор Тарасюк: Серед усіх розпорядників бюджетних коштів ДУС найбільше економить

Ігор Тарасюк: Серед усіх розпорядників бюджетних коштів ДУС найбільше економить

Керманича ДУС Ігоря Тарасюка назвати публічним політиком важко — «завгосп» Президента не бачить нічого одіозного чи вкрай поважного у своїй роботі, щоб про неї часто говорити з журналістами, — мовляв, звичайна менеджерська праця. У кабінеті Ігоря Тарасюка (а знаходиться Державне управління справами у секретаріаті Президента) пахне старовиною. На стінах — гобелени (вони, правда, не дуже «літні» — дипломні роботи випускників Косівського інституту декоративного мистецтва), на столах — старовинні Євангеліє та домашні ікони. «Це подарунки, я навіть не знаю походження цих речей, їхню історію, — пояснює Ігор Тарасюк і бере до рук зі столу глиняну посудину, з якої на підлогу сиплеться пісок. — Цей глечик, кажуть, справжній, старовинний — начебто з періоду Херсонесу. Але я підозрюю, що це підробка». Таких, очевидно, не буде в експозиції Мистецького арсеналу, проектом якого опікується успішний бізнесмен, — там усе планується на найвищому рівні. Ігор Тарасюк запевняє: українцям подібні об’єкти вкрай необхідні. Навіть в умовах кризи. А зекономити знайдеться на чому — наприклад, на чиновниках.
Про те, як Державне управління справами виселяє колишніх міністрів із дач і намагається урізати їм комунальні пільги, що планує робити з держаними резиденціями і меблями Кучми, Ігор Тарасюк розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Україні молодій». >>

Заради розпуску Ради

Заради розпуску Ради

Учора представники найбільшої опозиційної фракції парламенту, як і обіцяли, розпочали блокування. Народні депутати забарикадували трибуну стільцями і вивісили плакат, який перед тим уже «засвітився» на сцені «синього» майдану в Києві: «Криза — стоп! Влада — у відставку!». Окрім того, творчі опозиціонери намалювали ще кілька плакатів: «Змінимо владу. Зупинимо кризу», «Бездарну владу — на переплавку». >>

Прем’єр–міністр на подання

Учора Конституційний Суд почав розгляд справи за поданням глави держави щодо тлумачення норм Конституції, які передбачають процедуру внесення кандидатури Прем’єр–міністра новоствореною коаліцією. Віктор Ющенко хоче уточнити, чи мусила коаліція БЮТ, Блоку Литвина і «Нашої України» вносити подання на Юлію Тимошенко, чи Прем’єрка могла перейти до нової коаліції у спадок від попередньої. >>

День Сатіани

День Сатіани

Якщо іще недавно Елісон Ханніган сумувала з приводу того, що у постановників популярного телесеріалу «Баффі — винищувачка вампірів» ніяк не дійдуть руки відзняти повнометражний фільм, то тепер тільки радіє. Адже стрічку про сміливу Баффі годі й уявити без її вірної подруги Уїллоу, яку протягом шести сезонів грала Елісон. А їй зараз геть не до зйомок, адже актриса, відома також за фільмами епопеї «Американський пиріг», днями народила первістка. >>

ПРИКОЛИ

Зураб Церетелі працює над скульптурою «Пісяючий хлопчик» для Червоної площі. Поки що готовий пеніс завдовжки 15 метрів. >>

Ментальність музи з Диканьки

Ментальність музи з Диканьки

Учора глядачі Першого каналу мали змогу подивитися першу серію документального фільму «Дороги Гоголя», яку до 200–літнього ювілею поета відзняла Полтавська обласна телерадіокомпанія «Лтава». Робота над створенням трисерійної стрічки, продовження якої можна побачити сьогодні і завтра, тривала трохи більше року. Щоправда, коштів, виділених з обласного бюджету — 240 тисяч гривень — не вистачило на реалізацію всіх задумів. Тому, наприклад, віденські пейзажі полтавські документалісти знімали напівлегально, як звичайні туристи. Попри малобюджетність, цей науково–популярний фільм привертає увагу. У «Дорогах Гоголя», зокрема, — чи не вперше у гоголезнавчій документалістиці — розкрито об’єктивний зміст деяких нібито «суперечливих» творів письменника та стосунків його з «жіночим товариством», які досі породжують чимало домислів чи й просто вигадок. Розповідь про одного з блудних синів України вийшла щира, науково виважена й естетично тривка. >>

Гоголь–птах

Гоголь–птах

Модернового і містичного письменника–людину показав у документальному проекті «Птаха–Гоголь» Леонід Парфьонов. Як завжди, автор історично–публіцистичного циклу «Намєдні» засипає глядачів фактами, кожен з яких ілюструє динамічним відеорядом: стіни та інтер’єри сучасних будинків і вулиці Петербурга, Парижа, Рима, Ніцци з допомогою комп’ютерної графіки у фільмі постійно трансформуються. Використання технічних досягнень, однозначно, притягує до екранів тих, хто не дуже захоплювався Гоголем у школі, читаючи «Ревізора». >>

Мистецтво хуліганів

Мистецтво хуліганів

Замість мольберта — фасад будинку, замість пензлика — балончик із фарбою. Красиві малюнки незреалізованих молодих художників можна побачити під мостами, в покинутих будинках чи просто під ногами. І хоча графіті офіційно заборонено, вуличних художників у столиці більшає. Кожен мріє самовиразитись, створити щось грандіозне і виставити на суд людства. Самі графітчики переконані: на їхні роботи набагато приємніше дивитись, аніж споглядати понурі облізлі стіни. Кореспонденти «УМ» вирушили у пошуках шедеврів вуличного мистецтва. >>

«Навіщо красти, якщо у мене є церква?!»

«Навіщо красти, якщо у мене є церква?!»

«Якщо є два праведники у цій країні, то я — один із них», — скромно заявив старший пастор «Посольства Божого» Сандей Аделаджа, причому не уточнив, хто другий праведник, залишаючи, напевно, вакантним місце біля себе в українському пантеоні. Хоч прес–конференція була присвячена 15–річчю церкви «Посольства Божого» в Україні, про ювілей говорили мало: «Тінь падає на цю річницю, через звинувачення, висунуті проти мене», — заявив пастор Сандей. Недаремно, адже через крах сумнозвісної фірми «Кінгз Кепітал», у якій заставили свої квартири багато прихожан Аделаджі, і до організації якої причетні наближені пастора із керівництва церкви, кримінальну справу за шахрайство порушили і проти самого Сандея Аделаджі. >>

Варта генерала

Варта генерала

Учора біля могили генерала УНР Якова Гандзюка коло Михайлівської церкви Видубицького монастиря пильнувала Почесна варта Міністерства оборони, Спілки офіцерів та Українського інституту національної пам’яті. «Це єдина могила генерала армії Української Народної Республіки, що збереглася в Києві», — пояснив «УМ» завідувач відділу музеїв УІНП Олександр Кучерук. Генерал російської армії Гандзюк, родом із Поділля, за військові заслуги отримав титул потомственого дворянина і нагороджений сімома відзнаками, зокрема, орденом святого Георгія IV ступеня. >>

«Єхануров, не підводьте колег!»

Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вирішила втілити в життя свою погрозу – «спускати шкури» з міністрів, які допустили заборгованість із заробітних плат у своїх відомствах. На вчорашньому засіданні до аж таких радикальних кроків не дійшло, але уряд уже оголосив попередження міністрові оборони Юрію Єханурову та міністрові регіональної політики та будівництва Василю Куйбіді. >>

Живий факел

Спробу самоспалення здійснив 32–річний луганчанин, який працює електриком у ТОВ «Лугагрант». Причиною стала нерегулярна виплата заробітної плати. Подробицями інциденту поділилася начальник Центру громадських зв’язків обласного управління МВС Тетяна Погукай. Чоловік зайшов до офісу в самому центрі Луганська близько 16.00 із пластиковою пляшкою, наповненою бензином. Під час спілкування з директором ТОВ він у різкій формі висловив вимогу негайно виплатити зарплату й повернути зарплатні борги. >>

Протест із димком

Учора чоловік, який представився журналістам фермером із Миколаївської області, забарикадувався на першому поверсі адміністративної будівлі по вулиці Московська, 3 і погрожував самоспаленням. Як згодом стало відомо, протестувальник — досить відома особа — Сергій Архипов, який неодноразово погрожував підпалити себе або щось підірвати. >>

Лесині реліквії

Лесині реліквії

2—3 квітня у Волинському національному університеті відбулися VII Всеукраїнські наукові читання «Леся Українка і сучасність». Ще у вересні 2006 року в головному виші Волині започаткував свою діяльність Науково–дослідний інститут Лесі Українки, на базі якого вже традиційно проводяться наукові зібрання відомих дослідників творчості знаменитої письменниці. У рамках нинішнього форуму відбулася передача Інституту безцінних реліквій родини Косачів, зібраних свого часу племінницею Лесі Українки Ольгою Сергіїв–Борисовою, яка померла у США в 2001 році. А повернулися раритети, зокрема, завдяки Тамарі Скрипці — колишній випускниці Волинського університету. Вона частину родинних реліквій, серед них і рукописи Лесі та іконографічний архів, ще у 2008 році передала Інституту літератури НАНУ, а інші подарувала музею Лесі Українки в Києві та Науково–дослідному інституту Лесі Українки. >>

Гоголівська картопля з салом

Першого квітня з самого ранку кожен мастак слова намагався обкрутити свого ближнього. Серед політично налаштованих подією номер один стали чутки, що Юлія Тимошенко зреклася престолу. Ласих на культурні посиденьки журналістів, художників, акторів, які трьома автобусами рушили цього славного дня з Києва у село Гоголеве Шишацького району, що на Полтавщині, ця нісенітниця не зачепила. У всіх був святковий настрій, адже попереду чекало святкування у його рідній садибі 200–літнього ювілею нашого генія — Миколи Васильовича Гоголя. Та Гоголь не був би Гоголем, якби на свій день народження не втяв із нами жарту. Замість запланованих трьох годин у дорозі ми зависли на цілих шість. Своєю значимістю Гоголь наколотив моголя із назвами населених пунктів. Водіям автобусів замовники сказали, що їдемо у Гоголеве, що біля Миргорода. Як виявилося згодом, з містечка Гоголеве, яке до письменника не має жодного стосунку, в село Гоголеве, де письменнику перерізали пуповину, їхати годину з гаком. От і закрутив нам носа «безносий». >>

Обама бере курс на Москву

Обама бере курс на Москву

Напередодні вчорашніх формальних засідань «великої двадцятки» в Лондоні президент США Барак Обама провів дві важливі зустрічі — з китайським та російським колегами. У заяві за підсумками переговорів із головою КНР Ху Цзиньтао говориться, що «сторони розпочнуть двосторонній стратегічний та економічний діалог», перший раунд якого відбудеться у Вашингтоні влітку. Обидва лідери пообіцяли співробітничати у військовій галузі. З огляду на важливість цієї зустрічі, журналісти охрестили її «самітом великої двійки». >>

НАТО пішов. Але не на Схід

НАТО пішов. Але не на Схід

Позавчора в Держ­депар­таменті США відбулася урочистість, під час якої посли Албанії та Хорватії офіційно подали документи про вступ їхніх країн до НАТО. Це формально означає, що Албанія і Хорватія офіційно стали членами НАТО. І на ювілейному саміті НАТО 3–4 квітня прем’єр–міністри Албанії Салі Беріша та Хорватії Іво Санадер будуть повноправними учасниками. >>

Турецький гамбіт «Газпрому»

Росія намагається умовити Туреччину разом дружити проти Європейського Союзу. Москва сподівається скористатися тим фактом, що Брюссель висуває Анкарі все нові й нові умови до статусу кандидата в ЄС. Турецька образа на Євросоюз може стати для Кремля зручним ґрунтом, по якому росіяни зацікавлені прокласти черговий новий газогін в обхід України. >>