«Якщо дуже захотіти — можна і в космос злетіти»

«Якщо дуже захотіти — можна і в космос злетіти»

Безліч музикантів, навіть тих, що грають у Києві, не кажучи вже про регіони, залишаються «андеграундом». На початку 70-х, можливо, це ще й було модним, вважалося круто, але зараз стає просто сумно. Молоді гурти, котрі не мають достатньої кількості грошей для «розкрутки», у більшості випадків не можуть голосно заявити про себе світові. Де вихід?
Для того, щоб якісно записати лише одну пісню у маститого звукорежисера, потрібно мати мінімум 500 доларів. Про бюджет якісного відеокліпа краще і взагалі промовчати — тільки кіноплівка обійдеться в 10 тисяч доларів, коли не більше! Режисер Семен Горов, найзапитаніший у цій галузі фахівець, береться за кліп, починаючи з 30 тисяч доларів. Але музикантів не зупиняють навіть такі красномовні цифри. Потрапляють же деякі на той омріяний зоряний олімп! Тож «підпільні» команди грають, репетирують, намагаються пробитися... Яким чином? >>

Про наших і «своїх»

Пострадянські футбольні функціонери, вочевидь, цілком задоволені своїм престижним членством у різноманітних структрах УЄФА. Що зробиш, адже у тій системі, яка їх виховала, «висовуватися» не рекомендується. Можливості їхнього впливу обмежуються професійним ще з часів СРСР умінням хлібосольно зустріти «начальника», організувати з розмахом засідання чи вміло відрапортувати про «масовість». Можна й заявку подати на проведення того чи іншого фіналу. От лише жорстко стати на захист підлеглих, клубів і збірних, відкрито заявити про існування «подвійних стандартів» УЄФА і ФІФА пострадянські «боси» не поспішають. Хоча для мільйонів уболівальників уже давно стало очевидним, що для Східної та Західної Європи поняття «чесної гри» застосовується по-різному. Втім навіть у СНД діє розподіл на «старших» і «молодших» та відповідні критерії підтримки різних команд. >>

Театр одного актора і п'яти статистів

Після заяви Івана Рибкіна про відмову від участі у виборах на президентських перегонах у Росії залишилося шестеро кандидатів. Хоча, як насправді, то ні про яку змагальність не йдеться. Фаворитом виборів є діючий президент Володимир Путін, якого підтримують, за різними опитуваннями, від 70 до 80 відсотків росіян. Ніхто не має сумнівів, що14 березня Путіна оберуть на другий термін. Його найбільш серйозні суперники: 55-річний комуніст Микола Харитонов, 43-річний лівий націоналіст Сергій Глазьєв та 48-річна лібералка Ірина Хакамада — можуть розраховувати, відповідно, на п'ять, чотири і два відсотки голосів виборців. >>

Грузин їде, та не той

23—24 березня очікується візит до Києва міністра закордонних справ Грузії Тедо Джапарідзе. Це буде перший офіційний візитер до нашої країни від нової влади Грузії. Чому ж до Києва, міста своєї студентської юності і столиці країни-стратегічного партнера, не їде президент Михайло Саакашвілі? Адже він відразу після перемоги «трояндової революції» називав Україну в списку держав, які він у разі обрання президентом відвідає у першу чергу. >>

Кенгуру стартує на «Зеніті»?

«Україна втратила 12 років», — констатував народний депутат Тарас Чорновіл. І в даному випадку йдеться зовсім не про внутрішню політику і навіть не про внутрішню економіку — чорні діри в цій площині вже давно ні для кого не секрет, — а про відносини України з Австралією. Виявляється, попри те, що країна-Зелений Континент стала лідером не лише в Тихоокеанському, а й Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, у нашій державі й досі немає її дипломатичного представництва. Упродовж усього періоду української незалежності Австралія сприймала нас через посередництво Росії, де розташоване її одне на дві «братські країни» посольство. Тож, за словами Чорновола, який недавно очолив першу офіційну делегацію Верховної Ради на далеку австралійську землю, для тамтешніх високопосадовців Україна й досі залишається «якоюсь маргінесною околицею Росії». «Австралійський уряд дивився на нас російськими очима, але після нашого візиту ситуація змінилася», — запевнив журналістів на прес-конференції за підсумками поїздки Тарас Чорновіл, котрий є керівником депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв'язків з Австралією. >>

«Трійка», «четвірка», «шістка»?

Законопроект про вибори народних депутатів на пропорційній основі, який минулої п'ятниці у першому читанні ухвалила Верховна Рада, депутатів не так порадував, як збентежив. Бо з'ясувалося, що переважна частина парламентаріїв так і не збагнула, який саме відсотковий бар'єр для проходження в парламент власноруч затвердила. Скажімо, постійний представник Президента в парламенті Олександр Задорожній переконаний: новим законом прохідний бар'єр для партій встановлено на рівні 3 відсотків, а для блоків партій — на рівні 6 відсотків, про що й заявив журналістам у середу. Такої ж думки, як Олександр Вікторович, дотримуються ще чимало нардепів, тоді як щонайменше дві третини депутатського корпусу не мають сумнівів у тому, що в ухваленому законі йдеться про 3-відсотковий бар'єр і для партій, і для блоків. >>

Євро поступиться гривні?

Про те, що наші банки потребують капіталізації, говорили давно і на всіх рівнях. Днями над утаємниченим планом капіталізації банківської системи було піднято завісу. Голова Нацбанку Сергій Тигіпко на позавчорашній прес-конференції повідомив представникам ЗМІ, що разом із президентом Асоціації українських банків Олександром Сугоняко розробляє відповідний план. Це буде низка кроків, які дозволять здійснити якісний ривок у розвитку банківської системи. Для цих амбітних планів створено непогане тло, насамперед — вигідна позиція експортерів, завдяки якій на міжбанківському ринку є можливість придбати вільно конвертовану валюту у великих обсягах (НБУ протягом січня-лютого купив 567 мільйонів доларів США). Національний банк України очікує, що спрощення процедури капіталізації банків дозволить їм збільшити свій капітал цього року на 40—50 відсотків. >>

Найменш «рівні» серед рівних

Жодного з представників «Нашої України» (незаконно усунутого з посади міського голови Василя Петьовку, народного депутата Віктора Балогу та екс-заступника Петьовки Золтана Лендєла) територіальна виборча комісія Мукачевого ще не зареєструвала кандидатом у мери цього мальовничого закарпатського містечка. Нові вибори після організованого з Банкової перевороту, нагадаємо, відбудуться 18 квітня. Про це у коментарі «УМ» повідомив сам Василь Петьовка. За його словами, у середу відбулося засідання тервиборчкому, на якому обговорювалося питання реєстрації. «За останнім неофіційним повідомленням, «за » [реєстрацію] проголосувало четверо, «проти» — троє і вісім утрималося, — повідомив Петьовка. — Тому це питання перенесли на п'ятницю». До речі, екс-мер до цього часу не отримав від міськради своєї трудової книжки, що може створити ще більше проблем у його реєстрації. >>

«Нашій» редакції побили вікна

«УМ» уже писала про те, як невідомі під покровом ночі цеглою побили вікна в автомобілі голови тернопільської обласної організації Конгресу українських націоналістів Володимира Ткача. Майже водночас так само покалічили авто депутата міської ради Ігоря Гірчака, і зловмисників досі не знайдено. Прикметно, що обидва згаданих потерпілих є членами регіонального штабу «Нашої України». >>

Рік без Слави

Минає рік, як не стало Слави Стецько, а вона живе в моїм серці, душі, свідомості, такою, як була. І, переконаний, що так само у безлічі людей нашої Батьківщини та поза її межами. Адже пані Слава була людиною надзвичайною.
Навіть своїм образом вона була наче символом України. Висока, ставна, як і в дівочості, струнка попри свій вік. Притім мудра, високоосвічена, вищою мірою тактовна. Вона зналася на багатьох мовах, але послуговувалася все своє життя рідною їй — українською. >>

Бомби і вибори

Учора у Мадриді приблизно о 7.30 ранку сталася серія вибухів, які пролунали майже одночасно в трьох переповнених потягах, якими іспанці добиралися до роботи. Щонайменше 173 особи загинули та більше 600 отримали поранення — такі дані про кількість жертв подала вчора в пообідню пору агенція «Рейтер» із посиланням на іспанські органи безпеки. Хоча не було жодного попередження про замахи і ніхто не взяв на себе відповідальність за їх організацію та здійснення, офіційний Мадрид покладає вину на баскську терористичну організацію ЕТА, яку США та ЄС внесли до списку найбільш небезпечних терористичних груп світу. Починаючи з кінця 60-х років, від рук терористів ЕТА загинули більше 850 осіб. Учорашній замах був найбільшим та найстрашнішим за всю історію існування цієї організації. >>

Тривожний мiсяць березень

Український кінематограф усе більше перетворюється на пантеон, останні великі покидають цей світ, перетворюючись на легенду ще за життя, а нових великих вітчизняна кіноіндустрія не видає. У середу після тривалої хвороби на 67-му році життя помер народний артист України, лауреат Державної премії ім.Довженка Борислав Брондуков. >>

Мільярди-«безбатченки»

Доктор економічних наук, перший заступник голови парламентської фракції «Наша Україна» Віктор Пинзеник позавчора направив листа Президенту України, наполягаючи на перегляді бюджету 2004 року. Народний депутат вважає, що підставою для такого перегляду є заниження доходів, які мають надійти до зведеного бюджету, мінімум — на шість, максимум — на дев'ять мільярдів гривень. Віктор Пинзеник у листі просить Президента Кучму доручити уряду підготовку змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік». У цих змінах, на думку лідера партії «Реформи і порядок», повинно бути враховано, зокрема, новий розмір заробітної плати у 240 гривень з одночасним відновленням міжпосадових співвідношень в оплаті праці у бюджетній сфері, а також розширенням діапазону тарифних сіток. Крім того, у змінах до бюджету має бути враховано підвищення розміру пенсій та належні компенсації місцевим бюджетам втрат, пов'язаних із виконанням рішень судів за статтею 57 Закону України «Про освіту». >>

«Городнянського різника» визнано неосудним

Жахлива різанина, влаштована 9 серпня Олександром Щербиною, завідуючим Городнянською районною поліклінікою, стала одним з найрезонансніших злочинів, скоєних торік на Чернігівщині. Нагадаємо, що уранці того страшного дня лікар, який напередодні перебрав спиртного на весіллі у знайомих, став бігати з ножем по вулицях, вдиратися в будинки і нападати на людей. У результаті одна жінка загинула і ще п'ять чоловік були поранені. Коли міліція знайшла Олександра Щербину, він уже нічого не пам'ятав про свої вчинки. Описуючи ці жахливі події, місцева преса назвала Щербину городнянським різником. >>

Сьогодні в клубі не буде танців

Схоже, красномовні заяви представників Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства та Держбуду про те, що в усіх об'єктах масового скопичення людей проведуть «рентген» на техпридатність, так і залишилися лише обіцянками. Принаймні до сіл комісія ще не доїхала. Днями у селі Хлиплі Мостиського району, що на Львівщині, Будинок культури не став чекати огляду «спеців» і завалився. В Управлінні з питань надзвичайних ситуацій Львівської області «УМ» пояснили, що обвал даху будівлі стався через несприятливі погодні умови: ще на початку місяця на даху «вогнища культури» утворилися значні снігові «запаси». Конструкції даху не витримали навантаження і впали. За висновками фахівців, зруйновано шатрове покриття площею приблизно 350 квадратних метрів, перекриття площею 120 квадратних метрів та підмурівок північної частини будівлі. >>

Стріляв колишній у доньку нинішнього

Про по­дію, що ста­ла­ся 7 бе­рез­ня в Су­мах, пер­ші «най­с­ві­жі­ші» по­ві­дом­лен­ня ЗМІ бу­ли, як трап­ля­єть­ся, да­ле­ко не точ­ни­ми. Так, у Су­мах бі­ля пер­шо­го бу­дин­ку на ву­ли­ці Хар­ків­сь­кій дій­с­но про­лу­на­ли пос­т­рі­ли. Од­нак твер­д­жен­ня про «роз­с­т­рі­ля­ний джип» не ціл­ком вір­ні, ос­кіль­ки са­ма ма­ши­на за­ли­ши­ла­ся ці­лою. По­ра­нен­ня в го­ло­ву от­ри­ма­ли троє лю­дей, які бу­ли в ній. 37-річ­на Ок­са­на, її дво­ю­рід­ний брат Кос­тян­тин та во­дій Вік­тор. По­ві­дом­лен­ня про їх смерть теж ви­я­ви­ли­ся пе­ред­час­ни­ми: всі троє жи­ві, хо­ча жін­ка пе­ре­бу­ває у тяж­ко­му, а чо­ло­ві­ки — у ду­же тяж­ко­му. >>

«Фарватер» вів моряків на рифи

Прок­ла­де­ний дос­від­че­ни­ми лоц­ма­на­ми шлях по­між ри­фа­ми та мі­ли­на­ми, ого­род­же­ний ба­ке­на­ми чи ві­ха­ми, гол­лан­д­сь­кі мо­реп­лав­ці здав­на іме­ну­ва­ли «фар­ва­те­ром». Не див­но, що зас­но­ва­на під та­кою ма­гіч­ною наз­вою одесь­ка фір­ма, на­че ма­як, при­вер­та­ла ува­гу міс­це­вих мо­ря­ків, особ­ли­во тих, що шу­ка­ли ро­бо­ту. Од­нак світ­ло в кін­ці фар­ва­те­ра ви­я­ви­лось оман­ли­вим... Дня­ми спів­ро­біт­ни­ки Уп­рав­лін­ня СБУ в Одесь­кій об­лас­ті, що за­ці­ка­ви­ли­ся ді­яль­ніс­тю влас­ни­ці при­ват­но­го під­п­ри­єм­с­т­ва «Фар­ва­тер», з'ясу­ва­ли, що ці­лі пер­со­на­лу фір­ми не прос­тя­га­ли­ся за ме­жі ба­наль­но­го ошу­ку­ван­ня без­ро­біт­них мо­ря­ків. Уже вста­нов­ле­но, що нас­п­рав­ді «Фар­ва­тер» і не зби­рав­ся «пра­цев­лаш­ту­ва­ти ук­ра­їн­сь­ких гро­ма­дян за кор­до­ном», як рек­ла­му­ва­ли свою ді­яль­ність фір­ма­чі, а ба­наль­но об­би­рав тих, хто праг­нув знай­ти ро­бо­че міс­це на бор­ту суд­на під чу­жим пра­по­ром. Ос­кіль­ки суд­на віт­чиз­ня­но­го тор­го­вель­но­го і па­са­жир­сь­ко­го фло­тів ще в 1996—98 ро­ках роз­та­ну­ли «під пат­ро­на­том Куч­ми» в ім­лі за­мор­сь­ких оф­шо­рів. >>

Ко­жен дру­гий дах «їде»,

За словами на­чаль­ни­ка жит­ло­во-ко­му­наль­но­го гос­по­дар­с­т­ва Рів­нен­щи­ни Ні­ни Ве­сель­сь­кої, на ка­пі­таль­ний ре­монт жит­ла ни­ні ви­ді­ля­єть­ся тіль­ки до 20 від­сот­ків не­об­хід­них кош­тів. >>

Ха­та- чи­таль­ня, пов­на комп'ютер­них «ми­шей»,

Не­що­дав­но од­ра­зу у трьох гур­то­жит­ках Пол­тав­сь­ко­го На­ці­о­наль­но­го тех­ніч­но­го уні­вер­си­те­ту від­к­ри­ли кім­на­ти са­мос­тій­ної під­го­тов­ки сту­ден­тів, об­лад­на­ні комп'ютер­ною тех­ні­кою. Тож їх меш­кан­ці те­пер ма­ють змо­гу ви­ко­ну­ва­ти кон­т­роль­ні, кур­со­ві, дип­лом­ні ро­бо­ти, не ви­хо­дя­чи за по­ріг сво­єї дру­гої до­мів­ки. А зна­чить — без ча­со­вих об­ме­жень «уроч­ни­ми» го­ди­на­ми та ін­ших нез­руч­нос­тей, обу­мов­ле­них «прив'яз­кою» до нав­чаль­них ау­ди­то­рій. >>

Льо­дя­ною го­рою ай­с­берг

Чер­го­вий кри­жа­ний «улов» зро­би­ли ря­ту­валь­ни­ки на Кре­мен­чуць­ко­му во­дос­хо­ви­щі. Там, поб­ли­зу сіл Мо­зо­лів­ка та Про­но­зів­ка Гло­бин­сь­ко­го ра­йо­ну Пол­тав­щи­ни, ві­дір­ва­ли­ся від бе­ре­га та ви­ру­ши­ли у «віль­не пла­ван­ня» дві кри­жи­ни. На «бор­ту» од­ні­єї з них бу­ло 30 ри­ба­лок, ін­шої — 32. «Ай­с­бер­ги» з па­са­жи­ра­ми від­нес­ло від бе­ре­га на 200—250 мет­рів, але всіх лю­дей вря­ту­ва­ли. До ре­чі, на кри­жи­нах, що бу­ли не­по­да­лік від ві­дір­ва­них, пе­ре­бу­ва­ло чи­ма­ло ри­ба­лок, які ста­ли свід­ка­ми ря­ту­валь­ної опе­ра­ції. Про­те на звер­нен­ня ря­ту­валь­ни­ків за­ли­ши­ти крих­кий вес­ня­ний лід во­ни і ву­хом не по­ве­ли... >>

З Бу­ду­ла­єм по жит­тю!

9 бе­рез­ня — день на­род­жен­ня не тіль­ки ві­до­мо­го по­е­та Та­ра­са Шев­чен­ка, а й зна­но­го ци­га­на Бу­ду­лая, тоб­то ак­то­ра Ми­хая Во­лон­ті­ра, який зіг­рав цю роль. Цьо­го­річ йо­му ви­пов­ни­ло­ся 70! Хо­ча та­кий круг­лий і гар­ний юві­лей для ак­то­ра не став свя­том: в од­но­му з ін­терв'ю він на­віть за­я­вив, що швид­ше б йо­му пе­ре­жи­ти цей «не­щас­ний день». Вза­га­лі, на­род­ний ар­тист СРСР Мі­хай Во­лон­тір не лю­бить спіл­ку­ва­ти­ся з пре­сою, ка­же, що про ак­то­ра тре­ба пи­са­ти, ко­ли він здо­ро­вий або по­мер, і зіз­на­єть­ся, що по­чу­ва­єть­ся кеп­сь­ко — у ньо­го цук­ро­вий ді­а­бет, що да­ло ус­к­лад­нен­ня на очі. >>

«Да­ли кок­су!..»

Мі­лі­цей­сь­ка ста­тис­ти­ка нас­тіль­ки час­то «ба­гат­шає» по­ві­дом­лен­ня­ми про роз­к­ра­дан­ня на ком­бі­на­ті «За­по­ріж­с­таль» (ген­ди­рек­тор Ві­та­лій Саць­кий), що ми­мо­во­лі ви­ни­кає при­пу­щен­ня: ме­та­лур­гій­ний гі­гант ба­зу­єть­ся десь у сте­пу, без пар­ка­нів та охо­ро­ни!.. То ме­та­лоб­рухт цуп­лять ва­го­на­ми, то про­кат ви­во­зять за про­хід­ну — ні­би і пе­ре­пон ні­я­ких!.. А те­пер ось з'ясу­ва­ло­ся, що од­не з уг­ру­по­вань спе­ці­а­лі­зу­ва­ло­ся на роз­к­ра­дан­ні до­мен­но­го кок­су. Уп­ро­довж 2002—2003 ро­ків «гіп­но­ти­зу­ва­ли» охо­ро­ну і по­са­дов­ців, з чи­єї лас­ки ви­пи­су­ва­ли фаль­ши­ві нак­лад­ні. Дос­те­мен­но ще не вста­нов­ле­но, скіль­ки кош­тує та­ка «лас­ка» чи «сліпо­та» охо­рон­ців; слід­чі до­ку­мен­таль­но під­т­вер­ди­ли, що зло­дії вкра­ли у «За­по­ріж­с­та­лі» про­дук­ції май­же на пів­то­ра міль­йо­на гри­вень. >>

Із сексу в місті — у велику літературу

Телесеріали — це дуже небезпечна штука. І не лише для глядачів, які, ридаючи над долею всіляких Анн-Маріанн-Олен, забувають про власне життя, а й для акторів, котрі в цьому «милі» погоджуються зніматися. От, скажімо, Сара Джессіка Паркер. Та ким би вона була, якби не Кері Бредшоу? Для необізнаних пояснюємо: Сара Джессіка — це звичайнісінька собі жіночка, яка, на відміну від більшості режисерів, вважала себе актрисою, але, крім епізодичних ролей, майже ніде не «світилася». Так і жила вона до 30 з гаком років, аж доки не витягла щасливий квиток: невезучу Сару запросили на головну роль у телесеріалі «Секс і місто». Тоді акторка й гадки не мала, що саме «мильна» героїня, журналістка Кері Бредшоу, винесе її на олімп популярності й гонорарів. >>

Солодка корівка

Молочний шоколад — це смачно і корисно. Принаймні саме в цьому нас уперто переконує реклама. Але ж молоко без шоколаду, мабуть, усе-таки корисніше? Зате шоколад поживніший... Аби не ламати голову над тим, чи дозволяти своїм дітям набивати животи розрекламованими ласощами, керівництво ферми «Мельник», що у Калінінградській області Росії, вирішило одним пострілом вбити двох зайців: тепер їхні корівки дають... шоколадне молоко. >>

Анекдоти

— Холмсе! Хто це так сташно виє? Собака Баскервілів?!
— Ні, Ватсоне. Це собака Басков! >>

«Друга половина» Бориса Фельдмана

Буквально за кілька днів до остаточного вердикту, який виніс Верховний Суд України по справі банку «Слов'янський» (яку частіше називають «справою Фельдмана» — по імені цапа-відбувайла, винного лише у тому, що комусь закортіло цей самий банк з'їсти), я мала змістовну розмову з адвокатом Фельдмана Андрієм Федуром. Як завжди напередодні якоїсь важливої події, розмова вибудовувалася за схемою «що буде, коли станеться те-то й те-то». Що буде, якщо Верховний Суд залишить касаційну скаргу Фельдмана без задоволення? Ні, відказував Андрій Федур, такого статися просто не може — не потуратимуть же такому беззаконню (йдеться про вирок Фельдману) судді ВСУ! Для цього згаданий вирок є аж надто скандальним своєю непрофесійністю, а репутація судді — до того ж судді «верховного»! — надто великою цінністю, аби підставляти її під такий удар. >>

Українська мова поза законом?

Життя триває, парадокси продовжуються: взимку ллє дощ, одинадцятирічні дівчатка народжують дітей двадцятивосьмирічним бабусям, українці незалежної України борються за право розмовляти українською мовою. І що тут поробиш? З природою сперечатися марно — проти катаклізмів «зверху» як маловтішний аргумент можна навести хіба що парасольку. Діти, як виявляється, можуть мати право на особисте життя , а їхні батьки — ігнорувати свою відповідальність за нащадків. А за мову таки прикро. Оскільки торжество кричущого безглуздя в особливо великих розмірах — це завжди ляпас тому, хто ще здатен це безглуздя усвідомлювати. На Вєрку Сердючку ми дружно махнули рукою і з усіх сил прагнемо дивитися на цей феномен винятково позитивно: хлопець талановитий, хвилю піймав, нехай собі «рубає капусту» на здоров'я. Але коли безпардонно і цинічно ігнорують твоє особисте право спілкуватися українською — такому нахабству, аби не розчаруватися у собі ж самому, треба давати гідну відсіч. >>

«Золота Жар-птиця» змінює формат

З планами на рік виклюнулися у цю березневу пору «Таврійські ігри». І ці плани, як завжди, вселили надію на цікаві відрядження, гарну музику, загострення кризи спілкування, якій можна досить успішно протиставити фестивальні дні, й цілодобові тусовки, без яких, як відомо, неможливі навіть фестивалі класичної музики, а вже популярної — тим більше. >>