З планами на рік виклюнулися у цю березневу пору «Таврійські ігри». І ці плани, як завжди, вселили надію на цікаві відрядження, гарну музику, загострення кризи спілкування, якій можна досить успішно протиставити фестивальні дні, й цілодобові тусовки, без яких, як відомо, неможливі навіть фестивалі класичної музики, а вже популярної — тим більше.

Безліч музикантів, навіть тих, що грають у Києві, не кажучи вже про регіони, залишаються «андеграундом». На початку 70-х, можливо, це ще й було модним, вважалося круто, але зараз стає просто сумно. Молоді гурти, котрі не мають достатньої кількості грошей для «розкрутки», у більшості випадків не можуть голосно заявити про себе світові. Де вихід?
Для того, щоб якісно записати лише одну пісню у маститого звукорежисера, потрібно мати мінімум 500 доларів. Про бюджет якісного відеокліпа краще і взагалі промовчати — тільки кіноплівка обійдеться в 10 тисяч доларів, коли не більше! Режисер Семен Горов, найзапитаніший у цій галузі фахівець, береться за кліп, починаючи з 30 тисяч доларів. Але музикантів не зупиняють навіть такі красномовні цифри. Потрапляють же деякі на той омріяний зоряний олімп! Тож «підпільні» команди грають, репетирують, намагаються пробитися... Яким чином?